Ухвала від 22.12.2025 по справі 905/2199/20

УХВАЛА

22 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 905/2199/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича

на ухвалу Господарського суду Донецької області

від 11.11.2025

у складі судді: Лейби М.О.

та ухвалу Східного апеляційного господарського суду

від 27.11.2025

у складі колегії суддів: Білоусова Я.О. (головуючий), Лакіза В.В., Тарасова І.В.,

у справі за заявою Компанії Індумет С.А.

до Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий Глеваський Віталій Васильович (далі - арбітражний керуючий Глеваський В.В., заявник) 15.12.2025 засобами електронного зв'язку звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.11.2025 (щодо відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів), та ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 (щодо повернення апеляційної скарги) у справі № 905/2199/20.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/2199/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 16.12.2025.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги арбітражного керуючого Глеваського В.В., в частині оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 11.11.2025, з наступних підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Основного Закону серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції маються передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

Пунктом 4 частини 1 статті 287 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з касаційної скарги заявник просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.11.2025 якою було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, водночас ухвала Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 про повернення апеляційної скарги арбітражного керуючого Глеваського В.В. не є судовим рішенням прийнятим по суті заявлених вимог щодо оскарження ухвали місцевого суду.

За таких обставин та в силу положень глави 2 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подана арбітражним керуючим Глеваським В.В. в частині оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 11.11.2025 не може бути розглянута в порядку касаційного провадження, як така, що не відповідає вимогам статті 287 ГПК України.

Касаційна скарга арбітражного керуючого Глеваського В.В. в частині оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 не відповідає вимогам ст. 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. п. 7 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою ставка судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2025 встановлений у розмірі 3028, 00 грн.

Отже, звертаючись 15.12.2025 з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2025, , заявнику належало сплатити судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. із застосування коефіцієнту 0,8 пониження ставки судового збору за подання касаційної скарги в електронній формі.

Заявником не додано доказів сплати судового збору, за подання касаційної скарги на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 у справі №905/2199/20.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин, заявнику касаційної скарги необхідно усунути недоліки касаційної скарги та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, а саме надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 286, 290, 293, 294 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.11.2025 у справі № 905/2199/20.

2. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 у справі № 905/2199/20 залишити без руху.

3. Надати арбітражному керуючому Глеваському Віталію Васильовичу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз'яснити арбітражному керуючому Глеваському Віталію Васильовичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік