Іменем України
17 грудня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/569/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 0291011423,
вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівський район, Чернігівська область, 16600;
в інтересах держави в особі:
позивача-1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,
код ЄДРПОУ 38053846; вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017;
позивача-2: Бобровицької міської ради Чернігівської області
код ЄДРПОУ 04061990; вул. Незалежності, 46, м. Бобровиця, Ніжинського р-ну Чернігівської області, 17400
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства
“Ліси України»,
код ЄДРПОУ 44768034; вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601;
предмет спору: про відшкодування шкоди у розмірі 511 130,62 грн
За участю представників сторін:
прокуратури: Трутень О.О.
позивачів: не прибули
відповідача: Колесник Н.М.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ніжинською окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бобровицької міської ради Чернігівської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про відшкодування шкоди у розмірі 511 130,62 грн завданої навколишньому природному середовищу.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідками про доставку 09.06.2024 об 12:50 електронного листа (ухвали суду від 09.06.2025) до електронних кабінетів прокурора, позивача-2 та відповідача в системі Електронний суд та рекомендованим повідомленням №1400057871352 про вручення відповідачу 13.06.2025 поштового відправлення.
24.06.2025, у встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
27.06.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
07.07.2025 від відповідача надійшли пояснення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2025 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом): ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.08.2025.
14.08.2025 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження строком на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 09.09.2025, явку прокурора визнано обов'язковою.
Від позивачів надійшли заяви про розгляд справи за відсутності їх представників. У заявах позивачі підтримують позовні вимоги прокурора в повному обсязі, просять їх задовольнити.
09.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.09.2025.
30.09.2025, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в Чернігівському районі, у тому числі м. Чернігові, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.10.2025.
14.10.2025 від відповідача надійшло клопотання про витребування у Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області належним чином засвідчені копії висновку експерта за результатами судової інженерно - екологічної експертизи, призначеної у кримінальному провадженні № 12024270400000079 від 23.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що зазначений доказ може підтвердити або спростувати такі обставини, як наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди, та правомірність або неправомірність визначення позивачем суми збитків за даним позовом, завданої незаконною рубкою лісу, яка здійснена невстановленими особами та самостійно виявлена правопопередником відповідача.
14.10.2025 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 21.10.2025.
17.10.2025 та 20.10.2025 від позивача-1 та прокурора надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів, в яких учасники справи заперечують проти задоволення даного клопотання з огляду на те, що воно подане з порушенням вимог ст. 80, 81, 165 ГПК України.
У зв'язку з погодинним та позаплановим відключенням електропостачання в м. Чернігові та відсутністю електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернігівської області судове засідання 21.10.2025 не відбулося, про що складено акт №309-25 від 22.10.2025.
Ухвалою суду від 28.10.2025 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 12.11.2025.
У судовому засіданні 12.11.2025 суд залишив клопотання відповідача про витребування доказів без розгляду, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч.2, 3, 6 ст.119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів (ч.ч.1, 2, 3 ст.81 ГПК України).
Судом встановлено, що ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 09.09.2025 встановлено відповідачу строк - 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують викладені у відзиві обставини. Ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача 09.06.2025 о 12:50, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Відтак, відповідач мав право подати клопотання про витребування доказів у строк до 24.06.2025 включно. Таким чином у відповідача строк для подачі клопотання про витребування доказів сплив 25.06.2025 відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України. Водночас, відповідачем не заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для подання до суду клопотання про витребування доказів, та необґрунтовано обставини прострочення процесуального строку, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про витребування доказів без розгляду.
Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 17.12.2025.
15.12.2025 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів аналогічне клопотанню, поданому відповідачем 14.10.2025.
Суд також залишив його без розгляду у зв'язку з пропущенням строку для подання даного клопотання.
17.12.2025 суд розглянув справу по суті та проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Позиції учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною поведінкою відповідача, яка полягає у тому, що всупереч вимог законодавства підприємство не виконало обов'язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулась незаконна рубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, у зв'язку з чим наявні всі елементи цивільного правопорушення.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зазначає, що державна лісова охорона вжила всіх можливих заходів щодо недопущення вчинення правопорушення. Кримінальне провадження №12024270400000079 не завершено і розслідування по ньому належним чином не проведено, не встановлено як осіб, які вчинили самовільну рубку, не встановлено вини посадових осіб відповідача. Відповідач вважає, що органами прокуратури не доведено склад цивільного правопорушення, що є підставою для притягнення Підприємства до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.
Прокурор у відповіді на відзив зазначає, що здійснення відповідачем обов'язків по фіксації факту вже виявленої незаконної порубки не виключає факту неналежного виконання обов'язку з охорони лісових насаджень, що призвело до незаконної порубки 15 дерев породи дуб звичайний. Прокурором надано суду докази, які свідчать про неналежне виконання відповідачем обов'язку із забезпечення охорони та захисту лісових насаджень. Крім того, прокурором обґрунтовано підстави для цивільно-правової відповідальності відповідача. Водночас, відповідачем не спростовано належними доказами вказані обставини.
Відповідач у поясненнях на відповідь вказує на упереджену позицію прокуратури, яка стосується саме поняття незаконного знищення лісів. У даному випадку, на думку відповідача, основний лісовий масив залишився не знищений та не втратив своєї основної цінності.
Обставини справи встановлені судом.
У провадженні Ніжинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження №12024270400000079 від 23.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Згідно із матеріалами до поліції 22.04.2024 надійшло повідомлення лісничого Коляжинського лісництва філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» ОСОБА_1 щодо здійснення в період з 18.04.2024 по 22.04.2024 незаконної вирубки 15 дерев породи дуб у виділі № 6 кварталу № 85 Коляжинського лісництва.
22.04.2024 за участю лісничого Коляжинського лісництва філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» ОСОБА_1 проведено огляд місця події поблизу с. Марківці Ніжинського району, де в лісовому масиві виділу 6 кварталу 85 урочища «Мостище» виявлено та вилучено 15 спилів з дерев роду дуб (середній розмір 70х60 см), про що складено протокол огляду місця події від 22.04.2024.
Також, факт незаконної рубки 15 дерев породи дуб у виділі № 6 кварталу № 85 Коляжинського лісництва зафіксовано у протоколі допиту свідка від 23.04.2024.
Здійснення незаконної порубки саме на території ДСГП «Ліси України» також підтверджується планом лісонасаджень підприємства.
Таким чином, постійним лісокористувачем у виділі № 6 кварталу № 85 Коляжинського лісництва, на території якого відбулася незаконна порубка дерев, станом на 22.04.2024 було ДСГП «Ліси України».
За п. 1.1 Статуту ДСГП “Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) (затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів від 06.02.2025 № 34) Підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804 “Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
Пунктом 3.1., підпунктами 3.2.2. та 3.2.3. статті 3 Статуту ДСГП “Ліси України», визначено, що Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Одними з основних напрямків діяльності Підприємства є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства.
Наказом ДСГП «Ліси України» від 14.12.2022 №18 створено філію «Ніжинське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
П. 1.1 Положення про філію «Ніжинське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» від 26.12.2023 № 2080, визначено, що Філія є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України».
Згідно із п. 2.2.3 Положення, предметом діяльності Філії є вжиття заходів у порядку та в межах, визначених законодавством щодо запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.
П. 3.1 Положення передбачено, що філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи.
Згідно з Наказом ДСГП «Ліси України» №1933 від 18.10.2024 припинено філію «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» шляхом її закриття.
На підставі вищевказаного наказу майно, активи та пасиви філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» станом на 31.12.2024 згідно передавального акту передано до філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Відповідно до Наказу «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Північним лісовим офісом» №2323 від 31.12.2024 року станом на 31.12.2024 були затверджені передавальні акти активів та пасивів на балансових рахунках та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше (включаючи судові справи) по філіях, що координуються Північним лісовим офісом, в т.ч. по філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Відповідно до п.3.1 Положення про філію «Північний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.
Прокурор вважає, що саме ДСГП “Ліси України» не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів, допустило їх незаконну порубку, внаслідок чого навколишньому природному середовищу спричинено шкоду в розмірі 511 130,62 грн, розрахунок розміру якої здійснено Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області.
Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі Держекоінспекції у Чернігівській області та Бобровицької міської ради до відповідача, як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу за фактом незаконної порубки дерев на підвідомчій йому території.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скарги, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі “Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
“Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
З метою дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави», що є оціночним. Прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
“Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція наведена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Згідно з частинами 4 та 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Зазначені правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Даний позов поданий прокурором в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бобровицької міської ради, в зв'язку з невиконанням ними своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави в суді.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України (затвердженого постановою КМУ від 19.04.2017 № 275), Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області (затвердженого наказом Державної екологічної інспекції від 01.03.2023 № 45), екологічна інспекція є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
На підставі п. 2 розділу 2 Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Отже, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону земель, про охорону та захист лісів, відтак, є компетентним органом у спірних правовідносинах.
09.05.2025 прокурор звернувся до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області з листом щодо надання інформації про вжиті заходи з метою відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
Згідно відповіді від 16.05.2025 Державна екологічна інспекція у Чернігівській області належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави, навіть після інформування окружною прокуратурою про встановлений факт порушень вимог законодавства, не вжито та вживатися не планується.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю та природні ресурси (частина 1 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Незаконна вирубка була здійснена на території Коляжинського лісництва філії Ніжинське лісове господарство ДСГП “Ліси України», відтак, Бобровицька міська рада є компетентним органом у спірних правовідносинах.
Прокурор звернувся до Бобровицької міської ради листом від 09.05.2025, в якому повідомив про факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної рубки дерев на території Коляжинського лісництва філії Ніжинське лісове господарство ДСГП “Ліси України», просив повідомити про вжиті заходи щодо стягнення коштів.
Бобровицька міська рада в листі від 02.06.2025, на запит прокурора, повідомила, що не вживала будь-які заходи реагування за фактом виявленого порушення.
За висновком суду, матеріалами справи підтверджено, що позивачі не вживали жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором, та не мали наміру на звернення до суду з відповідним позовом.
Виходячи з установлених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив суб'єктний склад сторін у справі, підставою реалізації ним представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів щодо захисту порушених інтересів держави, які полягають у завданні державі шкоди внаслідок незаконної порубки дерев на території Коляжинського лісництва філії Ніжинське лісове господарство ДСГП “Ліси України».
У порядку статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бобровицької міської ради до ДСГП “Ліси України» про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором бездіяльності Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бобровицької міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави з вимогою про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу за фактом незаконної порубки дерев.
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
За приписами статті 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно зі статтями 1 - 3 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісовим кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також, зокрема, лісовим законодавством, та іншим спеціальним законодавством.
Норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин слід визнавати спеціальними до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму їх регулювання.
Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями статті 63 та п. 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (стаття 90 Лісового кодексу України).
За пунктами 5, 12 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; порушення порядку лісозаготівлі та вивезенні деревини.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 Лісового кодексу України).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі на відповідача.
Згідно з п. е) частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою, є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу, її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на прокурора / позивачів покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
При цьому, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство, зокрема статті 614 та 1166 ЦК України, передбачає презумпцію вини правопорушника.
Матеріалами справи підтверджується, що на території на території Коляжинського лісництва філії Ніжинське лісове господарство ДСГП “Ліси України» (наразі реорганізованого в філію “Північний лісовий офіс» ДСГП “Ліси України»), в кварталі 85 виділу 6, що належить на праві постійного користування ДСГП “Ліси України», виявлений факт незаконної порубки дерев у кількості 15 одиниць, у період з 18.04.2024 по 22.04.2024, як наслідок, завдано шкоди навколишньому природному середовищу в розмірі 511 130,62 грн.
Відповідно до п. 3.1., підпунктів 3.2.2. та 3.2.3. статті 3 Статуту ДСГП “Ліси України» (затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 06.02.2025 № 34), Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Одними з основних напрямків діяльності Підприємства є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства.
Відповідач, як постійний лісокористувач, здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу, недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу на підзвітній йому території.
Відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку дерев, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
Встановлені судом обставини є підставою для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за порушення його працівниками умов ведення лісового господарства, зокрема, не забезпечення належної охорони лісового фонду на території Коляжинського лісництва філії Ніжинське лісове господарство ДСГП “Ліси України», в кварталі 85 виділу 6, що належить на праві постійного користування ДСГП “Ліси України».
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування дерев здійснено Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665. Сума шкоди, з урахуванням індексації за попередні роки, становить 511 130,62 грн.
Вказаний розрахунок проведено Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, як контролюючим органом, у відповідності до ч. 9 Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 01.03.2023 № 45.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/382/17 від 19.09.2018 розрахунок збитків, проведених Державною екологічною інспекцією визнано належним та достатнім доказом розміру заподіяних збитків.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Внаслідок бездіяльності працівників філії Ніжинське лісове господарство ДСГП “Ліси України» у вигляді не забезпечення ними належної охорони та захисту лісового фонду на підзвітній відповідачу території, зафіксований факт порубки невстановленими особами дерев, у кількості 15 одиниць, у період з 18.04.2024 по 22.04.2024, на території Коляжинського лісництва, квартал 85 виділ 6, , чим навколишньому природному середовищу завдано шкоди в розмірі 511 130,62 грн.
При цьому, дії працівників філії щодо фіксування правопорушення, вчиненого невідомими особами в не установлений час та дату (з 18.04.2024 по 22.04.2024), жодним чином не спростовує вини відповідача і не свідчить про вжиття останнім усіх необхідних заходів для збереження ввіреного йому лісового фонду.
За приписами частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, при цьому, визначальним є факт порушення ним установлених правил лісокористування на підконтрольній ділянці лісу, що спричинило завдання шкоди державі.
Щодо доводів відповідача про не встановлення в межах кримінального провадження винних осіб у незаконній порубці дерев та бездіяльності правоохоронних органів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За частинами 4 та 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, у разі відшкодування відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу за фактом незаконної вирубки дерев на підзвітній йому території, він не позбавлений права звернутися з відповідною вимогою до винних у незаконній вирубці осіб або до органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, якщо вважає, що внаслідок бездіяльності цього органу йому заподіяні збитки.
Висновки суду.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення судом позовних вимог у повному обсязі на відповідача покладається судовий збір у розмірі 6133,60 грн.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 44768034) на користь Державної екологічної інспекції 511 130,62 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування отримувачу: ГУК у Черніг.обл/тг м. Бобров/24062100, р/р: UA528999980333109331000025663; код ЄДРПОУ: 37972475; призначення платежу: 24062100; найменування коду класифікації доходів бюджету: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 44768034) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) (отримувач Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 6133,60 грн судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2025.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор