65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4280/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/4280/25
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Південне (Южне), вул. Берегова, буд. 11 код ЄДРПОУ 38728549)
до відповідача: Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська обл., м. Південне (Южне), вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539)
про стягнення 860 628,98грн.
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про стягнення 860 628,98грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4280/25. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.
У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.
Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).
Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.
Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач - Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в “Електронному суді» та має власний “кабінет» в “Електронному суді».
Так, згідно Довідки суду про доставку електронного документа вих. № 916/4280/25/62212/25 від 28.10.2025 “Документ в електронному вигляді "Ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене)" від 27.10.2025 по справі № 916/4280/25 (суддя Погребна К.Ф.) було надіслано одержувачу - Акціонерному товариству "Одеський припортовий завод" в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 27.10.25р о 19:30.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Таким чином, Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" повідомлена про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався.
Поряд з цим, 08.12.2025р. за вх. №39171/25 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які по суті є клопотанням про зменшення нарахованих штрафних санкцій, згідно яких останній просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій та 3% річних у справі №916/4280/25 виходячи з загальних засад цивільного і господарського законодавства, принципів справедливості і критеріїв такого відшкодування на 90%.
19.12.2025р. за вх. №40800/25 до суду від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення, згідно яких проти зменшення розмір нарахованих штрафних санкцій та 3% річних заперечує, та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
23.12.2021 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) та Акціонерним товариством «Одеський припортовий завод (Портовий оператор) було укладено договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) №86-П-АМПУ-21
Відповідно до п. 1.1. Договору Адміністрація зобов'язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) №№ 1 - 4 Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що перебуває у господарському віданні Адміністрації, для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов'язується сплатити Адміністрації плату за Послуги.
Згідно з п. 2.3.15. Договору Портовий оператор зобов'язаний здійснювати оплату наданої Адміністрацією Послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до Причалу(ів), що перебуває(ють) у господарському віданні Адміністрації, здійснюється тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 «Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 №1608/28053. Для формування рахунку та акту наданих послуг Портовий оператор надає до Адміністрації протягом 2-х робочих днів, після завершення обробки суднової партії, інформацію та документи, передбачені Додатком 3 до цього Договору, в паперовому/електронному вигляді. Формування рахунку та акту наданих послуг здійснюється на дату завершення обробки суднової партії протягом 3-х робочих днів з дати отримання документів від Портового оператора.
Згідно з п. 3.4. Договору оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточних рахунок Адміністрації протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати виставлення Адміністрацією рахунку на оплату послуг.
Позивач вказує, що у відповідності до вищеозначених умов Договору ним були виставлені відповідачу наступні рахунки:
1. Рахунок від 14.05.2023 №A10052 на суму 410 254,49 грн з урахуванням ПДВ. Зазначений рахунок був направлений відповідачу листом від 16.05.2023№1204/27-04-04/Вих, та отриманий останнім 17.05.2023.
За посиланнями позивача, відповідно до умов Договору Відповідач був зобов'язаний сплатити на користь Адміністрації кошти у розмірі 410 254,49 грн, з урахуванням ПДВ, у строк до 09.06.2023. Разом із зазначеним рахунком позивачем було направлено відповідачу Акт наданих послуг від 14.05.2023 №A10052 у двох примірниках. Один з примірників було повернуто до Адміністрації підписаним зі сторони відповідача.
Однак, як зазначає позивач, оплата у встановлений строк відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим 29.06.2023 ним була направила на адресу відповідача претензія №1551/27-01-05/Вих, яку останній отримав 03.07.2023.
Як вказує позивач, оплата за вказаним рахунком була здійснена відповідачем із порушенням установленого строку та частинами, а саме: 18.12.2023 в сумі 200 000,00 грн. та 08.01.2024 в сумі 210 254,49 грн.
Таким чином, на переконання позивача, відповідач допустив істотне порушення строку виконання грошового зобов'язання, визначеного пунктом 3.4 Договору.
2. Рахунок від 16.11.2023 №A10068 на суму 440 633,00 грн з урахуванням ПДВ. Зазначений рахунок був направлений відповідачу листом від 23.11.2023 № 2516/27-04-04/Вих, та отриманий останнім 24.11.2023.
За посиланнями позивача, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний сплатити на користь Адміністрації кошти у розмірі 440 633,00 грн, з урахуванням ПДВ, у строк до 14.12.2023. Разом із зазначеним рахунком позивачем було направлено відповідачу Акт наданих послуг від 16.11.2023 №A10068 у двох примірниках. Один з примірників було повернуто до Адміністрації підписаним зі сторони відповідача.
Однак, як зазначає позивач, оплата у встановлений строк відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим 29.12.2023 ним була направила на відповідача претензія №2902/27-01-05/Вих, яку останній отримав 02.01.2024.
Як вказує позивач, оплата зазначеного рахунку була здійснена лише 08.01.2024, тобто з істотним порушенням строку виконання грошового зобов'язання, визначеного умовами пункту 3.4 Договору.
3. Рахунок від 12.11.2024 №A10367 на суму 743 362,33 грн з урахуванням ПДВ. Зазначений рахунок був направлений відповідачу листом від 18.11.2024 №3414/27-04-04/Вих, та отриманий останній 19.11.2024.
За посиланнями позивача, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний сплатити на користь Адміністрації кошти у розмірі 743 362,33 грн, з урахуванням ПДВ, у строк до 10.12.2024. Разом із зазначеним рахунком позивачем було направлено відповідачу Акт наданих послуг від 12.11.2024 №A10367 у двох примірниках. Один з примірників було повернуто до Адміністрації підписаним зі сторони відповідача.
Однак, як зазначає позивач, оплата у встановлений строк відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим 13.01.2025 ним була направлена на адресу відповідача претензія №119/27-01-05/Вих, яку останній отримав 15.01.2025.
Як вказує позивач, оплата за вказаним рахунком була здійснена відповідачем із порушенням установленого строку та частинами, а саме: 20.01.2025 в сумі 100 000,00 грн, 30.01.2025 в сумі 100 000,00 грн, 31.01.2025 в сумі 100 000,00 грн., 04.02.2025 в сумі 100 000,00грн., 17.02.2025р. в сумі 100 000,00грн. та 11.03.2025 в сумі 243 362,33грн.
Таким чином, на переконання позивача, відповідач допустив істотне порушення строку виконання грошового зобов'язання, визначеного пунктом 3.4 Договору.
4. Рахунок від 21.11.2024 №A10371 на суму 334 207,67 грн з урахуванням ПДВ. Зазначений рахунок був направлений відповідачу листом від 27.11.2024№ 3548/27-04-04/Вих, та отриманий останнім 29.11.2024.
За посиланнями позивача, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний сплатити на користь Адміністрації кошти у розмірі 334 207,67 грн, з урахуванням ПДВ, у строк до 19.12.2024. Разом із зазначеним рахунком позивачем було направлено відповідачу Акт наданих послуг від 21.11.2024 №А10371 у двох примірниках. Один з примірників було повернуто до Адміністрації підписаним зі сторони відповідача.
Однак, як зазначає позивач, оплата у встановлений строк відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим 15.01.2025 ним була направлено на адресу відповідача претензія №136/27-01-05/Вих, яку останній отримав 16.01.2025.
Як вказує позивач, оплата за вказаним рахунком була здійснена відповідачем із порушенням установленого строку та частинами, а саме: 13.01.2025 в сумі 100 000,00 грн, 17.01.2025 в сумі 100 000,00 грн. та 20.01.2025 в сумі 134 207,67 грн.
Таким чином, на переконання позивача, відповідач допустив істотне порушення строку виконання грошового зобов'язання, визначеного пунктом 3.4 Договору.
5. Рахунок від 17.12.2024 №A10400 на суму 511 905,54 грн з урахуванням ПДВ. Зазначений рахунок був направлений відповідачу листом від 24.12.2024 № 3859/27-04-04/Вих, та отриманий останнім 26.12.2024.
За посиланнями позивача, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний сплатити на користь Адміністрації кошти у розмірі 511 905,54 грн, з урахуванням ПДВ, у строк до 14.01.2025. Разом із зазначеним рахунком позивачем було направлено відповідачу Акт наданих послуг від 17.12.2024 №A10400 у двох примірниках. Один з примірників було повернуто до Адміністрації підписаним зі сторони відповідача.
Однак, як зазначає позивача, оплата у встановлений строк відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим 28.01.2025 ним була направила на адресу відповідача претензія № 242/27-01-05/Виx, яку останній отримав 29.01.2025.
Як вказує позивач, оплата за вказаним рахунком була здійснена відповідачем із порушенням установленого строку та частинами, а саме: 28.03.2025 в сумі 200 000,00 грн. та 03.04.2025 в сумі 311 905,54 грн.
Таким чином, на переконання позивача, відповідач допустив істотне порушення строку виконання грошового зобов'язання, визначеного пунктом 3.4 Договору.
6. Рахунок від 18.01.2025 №A10018 на суму 106 984,21 грн з урахуванням ПДВ. Зазначений рахунок було направлено відповідачу листом від 22.01.2025 № 196/27-04-04/Вих та отримано останнім 24.01.2025.
За посиланнями позивача, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний сплатити на користь Адміністрації кошти у розмірі 106 984,21 грн, з урахуванням ПДВ, у строк до 14.02.2025. Разом із зазначеним рахунком позивачем було направлено на адресу відповідача Акт наданих послуг від 18.01.2025 №A10018 у двох примірниках. Один з примірників було повернуто до Адміністрації підписаним зі сторони відповідача.
Однак, як зазначає позивача, оплата у встановлений строк відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим 26.02.2025 ним була направлена на адресу АТ відповідача претензія №621/27-01-05/Вих, яку останній отримав 26.02.2025.
Як вказує позивач, оплата зазначеного рахунку була здійснена лише 08.04.2025, тобто з істотним порушенням строку виконання грошового зобов'язання, визначеного умовами пункту 3.4 Договору.
7 Рахунок від 15.01.2025 №A10011 на суму 447 383,11 грн з урахуванням ПДВ. Зазначений рахунок було направлено відповідачу листом від 20.01.2025 № 174/27-04-04/Вих, та отриманий останнім 22.01.2025
За посиланнями позивача, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний сплатити на користь Адміністрації кошти у розмірі 447 383,11 грн, з урахуванням ПДВ, у строк до 12.02.2025. Разом із зазначеним рахунком позивачем було направлено відповідачу Акт наданих послуг від 15.01.2025 №A10011 у двох примірниках. Один з примірників було повернуто до Адміністрації підписаним зі сторони відповідача.
Однак, як зазначає позивач, оплата у встановлений строк відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим 26.02.2025 ним була направила на адресу відповідача претензія, яку останній отримав 26.02.2025.
Як вказує позивач, оплата за вказаним рахунком була здійснена відповідачем із порушенням установленого строку та частинами, а саме: 03.04.2025 в сумі 100 000,00 грн, 30.04.2025 в сумі 300 000,00 грн та 09.05.2025 в сумі 47 383,11 грн.
Таким чином, на переконання позивача, відповідач допустив істотне порушення строку виконання грошового зобов'язання, визначеного пунктом 3.4 Договору.
8 Рахунок від 04.02.2025 №A10031 на суму 1 210 498,10 грн з урахуванням ПДВ. Зазначений рахунок було направлено відповідачу листом від 10.02.2025 №475/27-04-04/Вих, та отриманий останнім 11.02.2025.
За посиланнями позивача, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний сплатити на користь Адміністрації кошти у розмірі 1 210 498,10 грн, з урахуванням ПДВ, у строк до 04.03.2025. Разом із зазначеним рахунком позивачем було направлено відповідачу Акт наданих послуг від 04.02.2025 №A10031 у двох примірниках. Один з примірників було повернуто до Адміністрації підписаним зі сторони відповідача.
Однак, як зазначає позивач, оплата у встановлений строк відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим 11.03.2025 ним була на адресу відповідача претензія № 759/27-01-05/Вих, яку останній отримав 13.03.2025.
Як вказує позивач, оплата за вказаним рахунком була здійснена відповідачем із порушенням установленого строку та частинами, а саме: 09.05.2025 в сумі 150 000,00 грн, 16.05.2025 в сумі 100 000,00 грн, 30.05.2025 в сумі 300 000,00 грн, 11.06.2025 в сумі 200 000,00 грн, 13.06.2025 в сумі 460 498,10 грн.
Таким чином, на переконання позивача, відповідач допустив істотне порушення строку виконання грошового зобов'язання, визначеного пунктом 3.4 Договору.
9 Рахунок від 16.02.2025 №A10036 на суму 1 445 700,19 грн з урахуванням ПДВ. Зазначений рахунок було направлено відповідачу листом від 19.02.2025 №560/27-04-04/Вих, та отриманий останнім 24.02.2025.
За посиланнями позивача, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний сплатити на користь Адміністрації кошти у розмірі 1 445 700,19 грн, з урахуванням ПДВ, у строк до 14.03.2025. Разом із зазначеним рахунком позивачем було направлено відповідачу Акт наданих послуг від 16.02.2025 №А10036 у двох примірниках. Один з примірників було повернуто до Адміністрації підписаним зі відповідача.
Однак, як зазначає позивач, оплата у встановлений строк відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим 26.03.2025 ним була направила на адресу відповідача претензія №943/0/7-01-05/Вих, яку останній отримав 26.03.2025.
Як вказує позивач, оплата зазначеного рахунку була здійснена лише 13.06.2025, тобто з істотним порушенням строку виконання грошового зобов'язання, визначеного умовами пункту 3.4 Договору.
10. Рахунок від 01.03.2025 №A10057 на суму 1 375 039,33 грн з урахуванням ПДВ. Зазначений рахунок було направлено відповідачу листом від 06.03.2025 №723/27-04-04/Вих, та отриманий останнім 09.03.2025р.
За посиланнями позивача, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний сплатити на користь Адміністрації кошти у розмірі 1 375 039,33 грн, з урахуванням ПДВ, у строк до 28.03.2025. Разом із зазначеним рахунком позивачем було направлено відповідачу Акт наданих послуг від 01.03.2025 №A10057 у двох примірниках. Один з примірників було повернуто до Адміністрації підписаним зі сторони відповідача.
Однак, як зазначає позивач, оплата у встановлений строк відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим 09.04.2025 ним була направила на адресу відповідача претензія №1117/27-01-05/Вих, яку останній отримав 12.04.2025.
Як вказує позивач, оплата за вказаним рахунком була здійснена відповідачем із порушенням установленого строку та частинами, а саме: 13.06.2025 в сумі 623 594,88 грн, 19.06.2025 в сумі 251 444,45 грн, та 03.07.2025 в сумі 500 000,00 грн.
Таким чином, на переконання позивача, відповідач допустив істотне порушення строку виконання грошового зобов'язання, визначеного пунктом 3.4 Договору.
11. Рахунок від 21.03.2025 №A10077 на суму 1 121 588,56 грн з урахуванням ПДВ. Зазначений рахунок було направлено відповідачу листом від 26.03.2025 №946/27-04-04/Вих, та отриманий останнім 26.03.2025.
За посиланнями позивача, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний сплатити на користь Адміністрації кошти у розмірі 1 121 588,56 грн, з урахуванням ПДВ, у строк до 18.04.2025. Разом із зазначеним рахунком позивачем було направлено відповідачу Акт наданих послуг від 21.03.2025 №A10077 у двох примірниках. Один з примірників було повернуто до Адміністрації підписаним зі сторони відповідача.
Однак, як зазначає позивач, оплата у встановлений строк відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим 29.04.2025 ним була направлена на адресу відповідача претензія №1342/27-01-05/Вих, яку останній отримав 01.05.2025.
Як вказує позивач, оплата зазначеного рахунку була здійснена лише 13.06.2025, тобто з істотним порушенням строку виконання грошового зобов'язання, визначеного умовами пункту 3.4 Договору.
12. Рахунок від 01.05.2025 №A10104 на суму 707 645,86 грн з урахуванням ПДВ. Зазначений рахунок було направлено відповідачу листом від 06.05.2025 №1407/27-04-04/Вих, та отриманий останнім 10.05.2025.
За посиланнями позивача, відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний сплатити на користь Адміністрації кошти у розмірі 707 645,86 грн, з урахуванням ПДВ, у строк до 29.05.2025. Разом із зазначеним рахунком позивачем було направлено відповідачу Акт наданих послуг від 01.05.2025 №A10104 у двох примірниках. Один з примірників було повернуто до Адміністрації підписаним зі сторони відповідача.
Однак, як зазначає позивач, оплата у встановлений строк відповідачем здійснена не була, у зв'язку із чим 09.06.2025 ним була направлена на адресу відповідача претензія №1736/27-01-05/Вих, яку останній отримав 10.06.2025.
Як вказує позивач, оплата зазначеного рахунку була здійснена лише 27.06.2025, тобто з істотним порушенням строку виконання грошового зобов'язання, визначеного умовами пункту 3.4 Договору.
Позивач наголошує, що відповідач впродовж тривалого періоду систематично допускав порушення умов Договору в частині своєчасної оплати виставлених рахунків, у зв'язку із чим Адміністрація відповідно до умов договору та законодавства України має права нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.
Згідно з п.6.4 договору у разі порушення відповідачем строків оплати, вказаних у цьому договорі, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Так, як вказує позивач ним було нарахувано відповідачу пені в розмірі 596 66,89 грн., 3% річних у загальному розмірі 56 336,14 грн. та інфляційних витрат в розмірі 207 628,95грн.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судом, 23.12.2021 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) та Акціонерним товариством «Одеський припортовий завод (Портовий оператор) було укладено договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) №86-П-АМПУ-21, за умовами якого Адміністрація зобов'язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) №№ 1 - 4 Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що перебуває у господарському віданні Адміністрації, для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов'язується сплатити Адміністрації плату за Послуги.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем були виставлені рахунки за послуги, сторонами були підписані Акти наданих послуг. Однак, відповідачем було сплачено такі рахунки з простроченням виконання зобов'язання в порушення умов п. 3.4 умов Договору.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) №86-П-АМПУ-21 від 23.12.2021, щодо своєчасної вартості наданих послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та не спростовано з боку відповідача.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п.6.4 договору у разі порушення відповідачем строків оплати, вказаних у цьому договорі, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, окремо по кожному періоду де мало місце прострочення виконання зобов'язання, із врахуванням моменту виникнення прострочення зобов'язання та загальних розмір пені становить 596 663,89 грн., інфляційних витрат складає 207 628,95 грн. та 3% річних становить 56 336,14грн.
Проаналізувавши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість здійснених Позивачем розрахунків.
Поряд з цим відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій та 3% річних на 90 %.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% суд зазначає наступне.
Так, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому слід зазначити, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, відповідно, вказане питання віршується судом з урахуванням ст. 86 ГПК України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.
У пунктах 7.25.-7.30. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке:
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок, сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
При вирішенні питання про зменшення штрафної санкції суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та її розміру. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та в інших постановах).
Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/991/22.
У пункті 7.31. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частини третій статті 551 Господарського кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
Суд враховує, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані, передусім, на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.
З огляду на наведені позиції, суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, проаналізувавши всі фактичні обставини справи з урахуванням запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та статус відповідача як стратегічного підприємства хімічної промисловості, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає, що розмір заявленої до стягнення пені підлягає зменшенню на 80% до 119 332,78грн.
На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Використана позивачем ставка річних у розмірі 3% передбачена безпосередньо законом, не є завищеною, а інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.22 у справі №910/9911/21.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення 56 336,17грн. 3% річних та 207 628,95грн. інфляційних суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, проте враховуючи зменшення пені, підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Південне (Южне), вул. Берегова, буд. 11 код ЄДРПОУ 38728549) до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська обл., м. Південне (Южне), вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська обл., м. Південне (Южне), вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Південне (Южне), вул. Берегова, буд. 11 код ЄДРПОУ 38728549) інфляційні витрати в сумі 207 628 (двісті сім тисяч шістсот двадцять вісім)грн. 95коп. пеню в сумі 119 332 (сто дев'ятнадцять тисяч триста тридцять дві)грн. 78коп. 3%річних в розмірі 56 336 (п'ятдесят шість тисяч триста тридцять шість)грн. 14коп. та судовий збір в сумі 12 909 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'ять)грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23 грудня 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна