65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5097/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали заяви позивача про забезпечення позову у справі
за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»
до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАПРОССВІТ»
відповідача-2 - ОСОБА_1
відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛІДЕР-Д»
про солідарне стягнення 2841032,01грн
До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до відповідача-1 (позичальника)- Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАПРОССВІТ», відповідача-2 (поручителя) - ОСОБА_1 , відповідача-3 (поручителя) - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛІДЕР-Д» про солідарне стягнення 2841032,01грн за Генеральним кредитним договором від 18.11.2024 № Т 27.02.2024 К 4113.
Одночасно з поданням позову позивач подав заяву про забезпечення позову, якою просить суд: накласти арешт на майно, що належить Відповідачу-1 (Позичальнику) - ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕДІАПРОССВІТ» (попередня назва - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ФІАЛКА») (ЄДРПОУ 22869158, адреса: 65000, Одеська обл., місто Одеса, вул. Бугаївська, будинок 35/2), а саме: - нежитлова офісна будівля літ. "А", адреса ОНМ: Київська обл., Обухівський р., с. Хотів, вулиця Шевченко, будинок 83, Реєстраційний номер майна: 26198247 (згідно ДРРП).
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача [висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, у постанові Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 7/127 (917/1862/21)].
За висновком Великої Палати Верховного Суду, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на особу, яка клопоче про таке забезпечення та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21, від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24).
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач, зокрема, зазначає, що
Відповідач-1 самостійно і без належного попередження Позивача 29.07.2025 здійснив зміну реквізитів (назву, адресу реєстрації), а також зміни в керівництві та зміну кінцевого бенефіціарного власника. Вищевказане додатково свідчить про недобросовісну поведінку Позичальника та, вочевидь, опосередковано вказує на спроби уникнути відповідальності за невиконане зобов'язання. Таким чином, існує обґрунтована ймовірність неможливості (або неспроможності) виконання рішення суду про стягнення коштів Відповідачем/Відповідачами (зокрема, через недобросовісність Позичальника), у зв'язку із чим Позивач змушений звернутися до суду з даною Заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника. За наслідками проведеної Банком роботи щодо пошуку майна Відповідачів було встановлено, що будь яке майно (рухоме та/або нерухоме) за Поручителями - гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРАНСЛІДЕР-Д» (код ЄДРПОУ 41698457) не зареєстровано.
При цьому, відповідачу-1 на праві власності належить: - нежитлова офісна будівля літ. "А", адреса ОНМ: Київська обл., Обухівський р., с. Хотів, вулиця Шевченко, будинок 83, Реєстраційний номер майна: 26198247 (згідно ДРРП).
Тому у позивача відсутні підстави вважати, що позичальником та поручителями будуть припинені недобросовісні дії щодо невиконання обов'язків перед позивачем стосовно оплати боргу за кредитним договором, що ускладнить виконання рішення.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, для забезпечення позову необхідною є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд враховує, що після отримання відповідачем-1 кредиту від позивача, а саме 28.05.2025 до Державного реєстру речових прав внесено обтяження - податкова застава на вищезазначене нерухоме майно відповідача-1, що свідчить про заборгованість з податків у відповідача-1, що свідчить про ухилення від сплати боргів відповідачем-1.
Саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 № 381/4019/18.
При цьому в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову має бути мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
Такі правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20, від 31.05.2024 у справі № 916/602/23.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Крім того, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
При цьому, наведений у зазначеній постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, наведений зміст вказаної постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об'єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу № 917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.04.2025)
Верховний Суд зазначав про необхідність звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, в якій Суд дійшов висновку, що при вирішенні питання про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Окремо Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові виходила з того, що жодних обмежень стосовно застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. При цьому, як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Оскільки у цій справі банк звернувся до суду з вимогами про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу-1, то в цьому випадку суд дійшов висновку, що наявна така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25.
Поряд із цим господарський суд, аналізуючи наявність/відсутність підстав, передбачених положеннями статті 136, 137 ГПК України для забезпечення позову, в ухвалі дійшов заснованого на вимогах закону висновку про те, що позивач, подаючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу-1, навів обґрунтовані доводи як щодо співмірності обраного виду забезпечення позову, так і щодо обґрунтованості припущення, що невжиття саме таких заходів може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заява банку про забезпечення позову містить обґрунтовані доводи щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідачів від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Так, як зазначено вище, після отримання кредиту, відповідачем-1 змінено не тільки назву, адресу і керівника, але і засновника.
Раніше (до змін в липні 2025 року) керівником і засновником відповідача-1 був ОСОБА_1 (поручитель), а наразі керівником і власником є ОСОБА_2 .
З огляду на вищевикладене, заява про забезпечення позову є співмірною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
1. Заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на майно, що належить Відповідачу-1 (Позичальнику) - ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕДІАПРОССВІТ» (попередня назва - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ФІАЛКА») (ЄДРПОУ 22869158, адреса: 65000, Одеська обл., місто Одеса, вул. Бугаївська, будинок 35/2), а саме: - нежитлова офісна будівля літ. "А", адреса ОНМ: Київська обл., Обухівський р., с. Хотів, вулиця Шевченко, будинок 83, Реєстраційний номер майна: 26198247 (згідно ДРРП).
3. Стягувачем за цією ухвалою є: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (код 09806443, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30)
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІАПРОССВІТ» (код 22869158, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35/2)
4. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 23.12.2025 та може бути пред'явлена до виконання у строк, передбачений ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
5. Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення її повного тексту до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Повний текст ухвали складено та підписано 23.12.2025.
Суддя Литвинова Вікторія Володимирівна