79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
30.10.2025 Справа № 914/2177/25
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Барчака Ігоря Збигнєвича, м.Львів
про: стягнення 45 820,80 грн.
Представники сторін:
від позивача: Хомин Н.М. - представник;
від відповідача: Шох К.А. - представник (в режимі відеоконференції).
Обставини розгляду справи.
14.07.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до фізичної особи-підприємця Барчака Ігоря Збигнєвича про стягнення 45 820,80 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.07.2025 позовну заяву Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» залишено без руху у зв'язку із недотриманням позивачем вимог ст.164 ГПК України.
28.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№19967/25 від 28.07.2025) про усунення недоліків.
Враховуючи усунені недоліки, ухвалою суду від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.09.2025.
22.08.2025 на електронну адресу суду від представника фізичної особи-підприємця Барчака Ігоря Збигнєвича надійшов відзив на позовну заяву (вх.№22071/25 від 22.08.2025).
26.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» надійшла відповідь на відзив (вх.№22361/25 від 26.08.2025).
04.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника фізичної особи-підприємця Барчака Ігоря Збигнєвича надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№23159/25 від 04.09.2025) разом із клопотанням про поновлення процесуального строку для подання заперечень.
15.09.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 02.10.2025.
01.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» надійшли додаткові пояснення (вх.№25972/25 від 01.10.2025).
02.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника фізичної особи-підприємця Барчака Ігоря Збигнєвича надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх.№26044/25 від 02.10.2025).
Ухвалою від 02.10.2025 суд відклав судове засідання на 20.10.2025.
06.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника фізичної особи-підприємця Барчака Ігоря Збигнєвича надійшли заперечення (вх.№26227/25 від 06.10.2025) на додаткові пояснення Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління».
17.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№27632/25 від 17.10.2025).
20.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника фізичної особи-підприємця Барчака Ігоря Збигнєвича надійшли заперечення (вх.№27806/25 від 20.10.2025) на клопотання Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» про долучення доказів.
У судовому засіданні 20.10.2025 було розглянуто подане клопотання Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» про долучення доказів (вх.№27632/25 від 17.10.2025). Суд визнав пропущений позивачем строк для подання доказів таким, що є пропущеним з поважних причин, задовольнив клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучив їх до матеріалів справи. Також судом було з'ясовано обставини справи, досліджено надані докази, після чого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та призначив його проголошення на 30.10.2025.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, порушуючи норми Закону України «Про рекламу», «Про благоустрій населених пунктів», постанови КМУ №2067 від 29.12.2003 «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами», ухвали Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 «Про правила благоустрою Львівської міської територіальної громади» (чинної на момент встановлення), «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади» затверджених рішенням Львівської міської ради №569 від 21.05.2010, самовільно, без виданого дозволу, встановив рекламні конструкції за адресою: м.Львів, вул.Куліша, 24.
У зв'язку з виявленими порушеннями, Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» неодноразово скеровувались на адресу відповідача вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, зокрема від 21.10.2019 №23/Р-11-3272, від 18.03.2020 №23/Р-11-679, від 20.07.2020 №23/Р-11-1202, у яких було запропоновано добровільно усунути допущені порушення в зазначені терміни та повідомлено про наслідки невиконання вимог у добровільному порядку.
Проте, відповідач вказаних вимог не виконав, з огляду на що зазначені конструкції були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій. Під час демонтажу, транспортування та зберігання позивачем було понесено витрати у розмірі 45 820,80 грн. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 45 820,80 грн та судові витрати.
Відповідач подав відзив, в якому заперечив проти заявлених позивачем вимог. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач не надав жодних належних доказів фактичного вручення вказаних поштових відправлень. Відповідач наголошує, що він не був присутній при проведенні демонтажу спірних конструкцій, що ставить під сумнів дотримання позивачем процедурних вимог. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком витрат позивача та заявленої суми стягнення, зазначаючи, що відсутні належні й допустимі докази того, що рекламні конструкції дійсно зберігалися у позивача та понесення позивачем витрат у заявленому розмірі.
Відповідач вказує на те, що подані позивачем накладні та інші матеріали не містять належної ідентифікації уповноваженої особи, яка приймала майно; не забезпечують належної індивідуалізації предмета зберігання і не дозволяють співвіднести його з актами виконаних робіт №124, №1905 та №1808; містять взаємовиключні відомості щодо належності окремих конструкцій, зокрема щодо «Страхування тут»; не підтверджують факту зберігання демонтованих конструкцій саме на складах КП «Адміністративно-технічне управління» та понесення позивачем витрат у заявленому розмірі.
Також відповідач вважає безпідставною вимогу про відшкодування ПДВ, оскільки матеріали справи не підтверджують, що КП «Адміністративно-технічне управління» фактично сплачувало відповідні суми ПДВ у звітному періоді.
Відповідач зазначає також, що позивач не довів, що фізична особа-підприємець Барчак Ігор Збигнєвич є власником та користувачем демонтованих конструкцій, обґрунтовуючи це тим, що вивіска, яка проектувалася та погоджувалася у 2018 році з назвою «Мобімаркет» та додатковими графічними елементами, за своїм змістом та оформленням кардинально відрізняється від конструкцій, які фактично були демонтовані позивачем та містили назву «Ремонт телефонів, планшетів, аксесуари, запчастини, ксерокс» та «Страхування тут».
Відповідач стверджує, що позивач будує свої припущення лише на факті звернення за погодженням, яке мало місце ще у 2018 році, однак цього факту недостатньо для підтвердження належності демонтованих у 2019-2020 роках конструкцій саме ФОП Барчак І.З. Відповідно, за таких умов заявлена до стягнення сума у розмірі 45 820,80 грн не підтверджена належними доказами та не може бути покладена в основу судового рішення.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради виявлено самовільне розміщення зовнішньої реклами за адресою: м.Львів, вул.Куліша, 24, у зв'язку з чим фізичній особі-підприємцю Барчаку Ігорю Збигнєвичу було скеровано вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, зокрема від 21.10.2019 №23/Р-11-3272, від 18.03.2020 №23/Р-11-679, від 20.07.2020 №23/Р-11-1202, якими було запропоновано добровільно усунути допущені порушення в зазначені терміни та повідомлено про наслідки невиконання вимог у добровільному порядку. Проте, відповідач вимог Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж не виконав.
Враховуючи невиконання відповідачем вимог, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано накази №109-Д від 26.11.2019, №28-Д від 06.05.2020, №69-Д від 13.08.2020 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», якими доручив КП «Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції ФОП Барчак І.З. в примусовому порядку.
На підставі вищезазначених наказів самовільно встановлені відповідачем конструкції зовнішньої реклами були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 26.11.2019, 19.05.2020 та 18.08.2020.
Демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій проводили підрядники ФОП Флис Т.І. та ФОП Алексеєва М.М. згідно укладених договорів про надання послуг №02/04/19 від 02.04.2019 та №10/02/2020 від 10.02.2020 відповідно. Оплата наданих послуг по демонтажу самовільно встановлених конструкцій підтверджується рахунками та актами наданих послуг №124 від 26.11.2019, №1905 від 19.05.2019, №1808 від 18.08.2020.
Зберігання демонтованих конструкцій підтверджується копіями накладних №151 від 26.11.2019, №24 від 19.05.2020, №40 від 18.08.2020, долучених до матеріалів справи.
Загальна вартість, яку, згідно розрахунків позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати останньому у зв'язку з демонтажем та зберіганням рекламних конструкцій складає:
1) відповідно до додатку №1 договору №02/04/19 від 02.04.2019, демонтаж конструкцій розміром від 0,51 до 1,0 м.кв. становить 350 грн за 1 шт (наказ №109-Д від 07.11.2019, акт демонтажу №10 від 26.11.2019).
Згідно з розрахунком №1, поданого позивачем, вартість демонтажу становить 350 грн, зберігання з 26.11.2019 конструкцій на складі становить 3094 грн (182 днів х 17 х 1 конструкцію = 3094 грн), ПДВ 20% (3444 грн х 20% = 688,8 грн). Вартість витрат, понесених КП «Адміністративно-технічне управління» за демонтаж та зберігання складає 4132,80 грн (разом з ПДВ).
Судом встановлено факт повторного самовільного встановлення відповідачем рекламної конструкції, де самовільно встановлений рекламний засіб попередньо вже був демонтований КП «Адміністративо-технічне управління».
Згідно п.8.5 «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади» (надалі - Правила), затверджених рішенням виконавчого комітету ЛМР №569 від 21.05.2010, у разі повторного самовільного встановлення суб'єктом господарювання рекламного засобу за адресою, де самовільно встановлений рекламний засіб уже був демонтований силами комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такого рекламного засобу відшкодовуються суб'єктом господарювання у п'ятикратному розмірі.
Відповідно до додатку №1 договору №10/02/2020 від 10.02.2020, демонтаж конструкцій розміром від 0,51 до 1,0 м.кв. становить 380 грн за 1 шт (наказ №28-Д від 06.05.2020, акт демонтажу №21 від 19.05.2020).
Згідно з розрахунком №2, поданим позивачем, вартість демонтажу становить 380 грн, зберігання з 19.05.2020 конструкцій на складі становить 3094 грн (182 днів х 17 грн х 1 конструкцію = 3094 грн), ПДВ 20% (3474 х 20% = 694,8 грн). Вартість витрат, понесених КП «Адміністративно-технічне управління» за демонтаж та зберігання, разом з ПДВ та враховуючи повторне самовільне встановлення відповідачем рекламної конструкції, що відповідно до п.8.5 Правил, відшкодовується суб'єктом господарювання у п'ятикратному розмірі, складає 4168,8 х 5 = 20844 грн.
Відповідно до додатку №1 договору №10/02/2020 від 10.02.2020, демонтаж конструкцій розміром від 0,51 до 1,0 м.кв. становить 380 грн за 1 шт (наказ №69-Д від 13.08.2020, акт демонтажу №14 від 18.08.2020).
Згідно з розрахунком №3, поданим позивачем, вартість демонтажу становить 380 грн, зберігання з 18.08.2020 конструкцій на складі становить 3094 грн (182 днів х 17 грн х 1 конструкцію = 3094 грн), ПДВ 20% (3474 х 20% = 694,8 грн). Вартість витрат, понесених КП «Адміністративно-технічне управління» за демонтаж та зберігання, разом з ПДВ та враховуючи повторне самовільне встановлення відповідачем рекламної конструкції, що відповідно до п.8.5 Правил, відшкодовується суб'єктом господарювання у п'ятикратному розмірі, складає 4168,8 х 5 = 20844 грн.
Отже, загальна вартість витрат, разом із ПДВ, понесених КП «Адміністративно-технічне управління» за демонтаж та зберігання становить 45 820,80 грн (4132,8 + 20844 + 20844 = 45 820,80 грн).
З метою досудового врегулювання спору, відповідачу скеровувались листи-вимоги від 16.12.2019 №2410-10-7394 та від 27.08.2020 №2410-10-3057 про повернення витрат, понесених КП «Адміністративно-технічне управління».
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 45 820,8 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням рекламної конструкції.
Відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог, вважає їх необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами.
Зокрема, відповідач вважає, що позивачем не доведено:
- факту належного вручення відповідачу вимог про добровільний демонтаж конструкцій;
- факту зберігання демонтованих конструкцій та понесення у зв'язку з цим витрат у заявленому розмірі;
- належності демонтованих рекламних конструкцій саме відповідачу.
Відповідач зазначає, що подані докази містять істотні суперечності, не забезпечують індивідуалізації конструкцій та ідентифікації осіб, які брали участь у правовідносинах, та не дозволяють одночасно встановити причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача і витратами, на які посилається позивач. Посилання позивача на судові рішення в інших справах не може бути використане як належний доказ у даному провадженні, оскільки судова практика не є універсальною і кожна справа розглядається з урахуванням конкретних фактичних обставин та доказової бази.
Позивач не погоджується із вищенаведеними запереченнями відповідача, та звертає увагу, що згідно «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади», затверджених рішенням Львівської міської ради №569 від 21.05.2010, зокрема п.9.3 передбачено, що вимоги робочого органу готуються оператором у письмовій формі та скеровуються рекомендованим листом розповсюджувачу зовнішньої реклами.
На кожному списку згуртованих відправлень рекомендованих листів зазначено трек-номер поштового відправлення та календарний штемпель поштового відділення зв'язку, а в касових чеках зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним.
В матеріалах справи наявні докази належного скерування наказів департаменту, листів-вимог та актів демонтажу.
При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника (такі правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18).
Підставою для складання накладних є договір про надання послуг від 02.04.2019, укладений з ФОП Алєксєєвою М.М., та договір від 10.02.2020, укладений з ФОП Флисом Т.І.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
Предметом доказування у даній справі є обставини правомірності встановлення демонтажу та зберігання малих архітектурних форм (вивісок) за адресою: м. Львів, вул. Куліша, 24 та стягнення коштів.
У відповідності до вимог ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі-Типові правила), виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних розташуванням рекламного засобу.
Відповідно до пунктів 1 та 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до п. 4.2.10. «Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010, підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.
Пунктом 2.1. «Правил розміщення зовнішньої реклами у м, Львові», затверджених рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010, передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
Відповідно до п. 1.1. рішення Львівської міської ради від 17.05.2013 № 332 примусовий демонтаж конструкції - це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.
Згідно п. 2.1. «Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010, робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами - орган, уповноважений Львівською міською радою виконувати покладені на нього функції, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.
У межах своєї компетенції робочий орган (Департамент економічного розвитку ЛМР) забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України «Про рекламу», Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.
Як було зазначено вище, у вимогах Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 21.10.2019 №23/Р-11-3272, від 18.03.2020 №23/Р-11-679, від 20.07.2020 №23/Р-11-1202, надісланих відповідачу, позивачем зазначено про встановлене порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» та запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення в зазначені терміни. У вказаній вимозі також містилось попередження про те, що, у разі невиконання вимоги у добровільному порядку, вивіски будуть демонтовані примусово.
Згідно з ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до п. 9.3 Правил у разі виявлення порушення вимог цих Правил робочий орган звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою про усунення порушень у вказаний у вимозі термін.
Вимоги робочого органу готуються оператором у письмовій формі та скеровуються рекомендованим листом розповсюджувачу зовнішньої реклами. Інформація про скеровані вимоги реєструється в інформаційній базі даних оператора.
Згідно п. 8.1.1. Правил демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламні засоби, власник яких не виконав вимогу про демонтаж, відтак Департамент економічного розвитку Львівської міської ради видавав неодноразово накази від №109-Д від 26.11.2019, №28-Д від 06.05.2020, №69-Д від 13.08.2020 «Про демонтаж самовільно встановлених, конструкцій зовнішньої реклами», якими доручив КП «Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції ФОП Барчак І.З. в примусовому порядку.
На підставі вищезазначених наказів самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами конструкції ФОП Барчак І.З. були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 26.11.2019, 19.05.2020 та 18.08.2020.
Згідно п. 8.3. Правил, примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора (КП «Адміністративно-технічне управління») або на його замовлення - підрядною організацією.
Оскільки демонтаж не було проведено добровільно, то такий проведено в примусовому порядку.
Пунктом 8.4. Правил передбачено, що про проведений примусовий демонтаж рекламного засобу складається і підписується працівниками оператора та іншими особами, що були присутні при його проведенні, акт примусового демонтажу рекламного засобу.
До акта додається фотофіксація місця розташування рекламного засобу до і після демонтажу. Акт проведення примусового демонтажу складається у двох примірниках, один з яких залишається в оператора, другий - передається власнику демонтованого рекламного засобу одразу після складання такого акта (у разі присутності власника).
У разі відсутності власника рекламного засобу або його відмови від підписання акта примусового демонтажу, про що робиться відповідна відмітка в акті, другий примірник акта примусового демонтажу оператор у термін п'яти робочих днів надсилає поштою за місцезнаходженням власника рекомендованим листом (якщо встановлено його місцезнаходження).
Акти демонтажу надіслані рекомендованим листом, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника (такі правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18)).
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача про ненаправлення актів демонтажу та зазначає, що документи скеровувалися рекомендованими листами на адресу зареєстрованого місця проживання ФОП Барчак І.З., а отже він вважається обізнаним про них.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що демонтаж самовільно встановленого рекламного засобу проведено у відповідності до встановлених вимог, акти демонтажу складено належним чином та направлено на адресу відповідача у встановленому порядку, зважаючи на його відсутність при демонтажі.
Відповідно до пункту 1.7. «Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок)», затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016 року (надалі-Порядок), вивіска - мала архітектурна форма, елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, будівлі або споруди, яка містить інформацію про зареєстроване найменування особи (включаючи герби, емблеми, знаки для товарів та послуг, які належать цій особі, комерційне (фірмове) найменування, якщо таке є; час роботи).
Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) - проектна документація, яка є підставою, для встановлення малої архітектурної форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм. Згідно «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Дозвіл - документ встановленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого комітету, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
У даному випадку відповідач - ФОП Барчак І.З., до виду діяльності якого входить ремонт та торгівля телекомунікаційним устаткуванням, встановив вивіску «Мобі Маркет», отримавши паспорт на малу архітектурну форму (вивіску), тобто з дотриманням вимог законодавства, проте рекламну конструкцію - банер з написом «Ремонт телефонів, планшетів та ін.» для рекламування своєї діяльності, розмістив без належного дозволу, чим порушив вимоги «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади».
Позовна заява не містить вимог про оплату демонтажу та зберігання рекламної конструкції під назвою «Страхування тут», а КП «Адміністративно-технічне управління» не заявляє вимог до відповідача про відшкодування коштів за демонтаж та зберігання даного банера, а лише за ті рекламні конструкції, які рекламують підприємницьку діяльність відповідача.
Облік та тимчасове зберігання демонтованих рекламних засобів здійснює у встановленому порядку оператор. Демонтований рекламний засіб зберігається у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо) (п. 8.7. Правил).
Зберігання самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивісок) підтверджується копіями накладних №151 від 26.11.2019, №24 від 19.05.2020, №40 від 18.08.2020.
Відповідно до п. 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених Ухвалою сесії Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011: «витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:
- п.13.4.1.3а демонтаж та транспортування спеціальної конструкції - у розмірі фактичних витрат;
- п.13.4.2.3а зберігання спеціальної конструкції - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання».
Отже, компенсація коштів, витрачених комунальним підприємством «Адміністративно технічне управління» на примусовий демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (користувача) демонтованого рекламного засобу.
У разі повторного самовільного встановлення суб'єктом господарювання рекламного засобу за адресою, де самовільно встановлений рекламний засіб уже був демонтований силами комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такого рекламного засобу постійно відшкодовуються суб'єктом господарювання у п'ятикратному розмірі (п. 8.5. Правил).
Виходячи з наданих позивачем доказів та заявлених відповідачем заперечень, судом встановлено факт повторного самовільного встановлення відповідачем рекламної конструкції, де самовільно встановлений рекламний засіб попередньо вже був демонтований КП «Адміністративно-технічне управління».
Позивачем неодноразово здійснювався демонтаж самовільно встановлених відповідачем рекламних засобів, про що було складено акти проведення демонтажу. Понесені витрати за демонтаж та зберігання оплачені позивачем, що підтверджується копіями банківських виписок.
У позовній заяві КП «Адміністративно-технічне управління» не стверджує, що демонтовані рекламні конструкції мають співпадати за змістом та оформленням раніше погодженої вивіски. Крім цього, про тотожність рекламної конструкції та погодженої вивіски не йдеться. Рекламні конструкції та мала архітектурна форма (вивіска) - це різні поняття та процедура отримання дозволу, паспорту, регламентуються різними нормативно-правовими актами.
Відповідно до позовної заяви та поданих додатків до неї, у матеріалах справи наявні вимоги, накази, акти демонтажів (фото до та після демонтажу) накладні, договори з підрядником щодо проведення демонтажу, акти та рахунки про оплату наданих послуг, платіжні інструкції та інші належні та допустимі докази, які підтверджують доводи КП «Адміністративно-технічне управління» щодо наявної суми заборгованості відповідача.
Щодо зазначення у актах демонтажу інформації про відсутність відповідача під час складання, суд зазначає, що відповідач належним чином був повідомлений про такі демонтажі, оскільки на його адресу скеровано вимоги про добровільний демонтаж, де зазначено дату до якої він повинен в добровільному порядку усунути допущені порушення. Окрім цього, КП «Адміністративно-технічне управління» має право складати акт демонтажу за відсутності розповсюджувача рекламних конструкцій, оскільки в законодавстві не передбачено вказівку на обов'язкову присутність останнього. Тому сумніви відповідача щодо дотримання процедурних вимог та принципів належного повідомлення сторін вважаються лише припущеннями.
Твердження відповідача щодо непідтвердженого факту зберігання рекламних конструкцій в складських приміщеннях позивача безпідставне, оскільки накладні позивача № 151 від 26.11.2019, №24 від 19.05.2020 та №40 від 18.08.2020 є належними документами у розумінні зазначених нормативно-правових актів, оскільки містять номер та дату складання документа, зміст господарської операції, перелік переданого майна із зазначенням його найменування, кількості та підписи відповідальних осіб, що підтверджують приймання та передачу майна.
Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами, внесеними Законом № 1724-VIII від 03.11.2016), неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.
На думку суду, відповідач безпідставно вказує, що вказані недоліки є такими, що перешкоджають ідентифікації підписанта. Натомість, накладні відповідають чинному законодавству та містять всі ключові реквізити, які дозволяють встановити факт передачі майна.
Необґрунтованим також є твердження відповідача, що неможливо встановити, що підпис у накладних належить саме ОСОБА_1 . Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити, зокрема особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У даному випадку, накладні підписані Садохою П.В., що відповідає вимогам законодавства щодо ідентифікації особи, яка брала участь у господарській операції.
Крім того, відповідно до Наказу №194-к від 07.09.2017 року, Садоха П.В. був призначений комірником складу. Це підтверджує його повноваження на підписання накладних та прийняття відповідних цінностей.
У Постанові Верховного Суду від 17.07.2024 року у справі №803/699/13-а зазначено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її завершення та містити обов'язкові реквізити, включаючи особистий підпис або інші дані для ідентифікації особи, яка брала участь у здійсненні операції.
Відтак, доводи відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні документи, які б прямо підтверджували факт фактичного перебування демонтованих конструкцій на складі позивача, а також здійснення будь-яких витрат, пов'язаних із їх зберіганням, є безпідставними.
Щодо застосування податку на додану вартість при визначені розміру понесених позивачем витрат, то у листі ДФС України №23363/6/99-99-15-03-02-15 від 28.10.2016 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.
Згідно п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Абзац 1 п. 188.1 ст. 188 ПК України передбачає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Абзац 3 п. 188.1 ст. 188 ПК України передбачає, що до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Нарахуванням позивачем податку на додану вартість у розмірі 20%, підтверджується свідоцтвом платника ПДВ № 100266158, яке додається до заперечення на відзив.
Податок на додану вартість (далі - ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Отже, нарахування комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» податку на додану вартість у розмірі 20% відповідає вимогам законодавства.
Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини , які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вищевикладені обставини на підтвердження позовних вимог в розумінні статті 79 ГПК України підтверджують порушення відповідачем умов розміщення реклами на території Львівської міської територіальної громади.
Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у статті 13 ГПК України.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.
При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3348 від 02.07.2025, який відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Барчака Ігоря Збигнєвича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79005, місто Львів, площа Міцкевича, 6/7, ідентифікаційний код 13804591) 45 820,80 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням рекламних конструкцій, та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.11.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.