вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3188/25
Суддя Конюх О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельвіл» від 08.12.2025 про розстрочення виконання судового рішення, у справі
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельвіл», с. Крюківщина Київської області
про стягнення 91 487,34 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився;
рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2025 позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Ельвіл» на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» 91 487,34 грн. штрафу, 2422,40 грн. судового збору.
08.12.2025 через систему «Електронний суд» керівник ТОВ «Ельвіл» подав заяву про розстрочення виконання судового рішення, в якій просить суд розстрочити виконання судового рішення від 01.12.2025 у справі №911/3188/25 про стягнення з ТОВ «Ельвіл» на користь АТ «Укрзалізниця» штрафу у розмірі 91 487,34 грн., на 12 місяців до 31.12.2026 року.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на запровадження на території України карантину для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також введення воєнного стану із 24.02.2022.
Вказані обставини вплинули на господарську діяльність та на погіршення фінансової ситуації на підприємстві ТОВ «Ельвіл».
Крім того, відповідач звертає увагу, що у ТОВ «Ельвіл» одночасно виникло зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій на користь АТ «Укрзалізниця» на підставі інших рішень Господарського суду Київської області, які набрали законної сили, зокрема у справах №911/2921/24, №911/2096/24, №911/3089/24, №911/2894/24.
Відповідно до частин 1, 2 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2025 розгляд заяви ТОВ «Ельвіл» від 08.12.2025 про розстрочення виконання судового рішення призначено в судове засідання на 22.12.2025.
Цією ж ухвалою суд запропонував позивачу подати пояснення щодо заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.
Копія вказаної ухвали була надіслана та доставлена за допомогою підсистеми «Електронний суд» до зареєстрованих електронних кабінетів сторін 09.12.2025.
У судове засідання 22.12.2025 позивач та відповідач не з'явились, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направили, про причини неявки суд не повідомили. Позивач пояснення щодо заяви відповідача не подав.
Розглянувши заяву від 08.12.2025 про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.3,4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо розстрочення виконання судового рішення, повинна бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до приписів ст.ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування наявності обставин, що об'єктивно існують незалежно від волі боржника та ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд встановив, що матеріали заяви про розстрочення виконання рішення не містять жодних доказів неможливості виконання рішення суду у справі №911/3188/25.
Суд зазначає, що саме по собі запровадження воєнного стану не свідчить про настання обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду. Робота в умовах триваючої збройної агресії рф проти України є виключно важким негативним фактором, який впливає на функціонування обох сторін та не є підставою для створення відповідачу, щодо якого у судовому порядку встановлено факт порушення господарського зобов'язання, більш сприятливих умов у порівнянні з позивачем, на користь якого прийняте судове рішення, що набрало законної сили.
Крім того, заявником не наведено жодної конкретної обставини, яка б свідчила про безпосередній вплив запровадженого воєнного стану як на можливість виконання умов договору про закупівлю від 16.12.2024, так і на можливість виконання ТОВ «Ельвіл» судового рішення у справі №911/3188/25. Більш того, у пункті 17.2 Договору сторони підтвердили, що вони усвідомлюють усі ризики пов'язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що запроваджений на території України карантин впливає на виконання даного судового рішення та вважає такі посилання суто формальними.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України установлено карантин.
Тобто, встановлений карантин та запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи скасовано з 01.07.2023. Укладений між сторонами договір датований 16.12.2024.
Будь яких вагомих доказів настання обставин, що перешкодили виконання спірного договору, а також, які перешкоджають відповідачу виконати ухвалене рішення, матеріали справи не містять. Документальних відомостей про матеріальний стан заявника на доказ стверджуваних «складної фінансової ситуації» та «скорочення господарської діяльності» заява також не містить.
Посилання ТОВ «Ельвіл» на рішення Господарського суду Київської області у справах №911/2921/24, №911/2096/24, №911/3089/23, №911/2894/24 лише підтверджують систематичне порушення з боку відповідача взятих на себе зобов'язань перед позивачем, а тому не є безумовною підставою для розстрочення рішення у справі №911/3188/25.
У справі №911/2921/24 виконання рішення розстрочене до 06.01.2026; у справі №911/3089/23 до 28.11.2025, тобто уже мало бути виконано; у справі №911/2894/24 до 18.02.2026, тому суд не вважає, що виконання рішення у справі №911/3188/25 без його розстрочення стане для відповідача непомірним тягарем. Крім того, розстрочення виконання рішень у зазначених справах навпаки зменшує для відповідача фінансовий тягар одночасного виконання зобов'язань значного розміру.
Крім того, задоволення заяв ТОВ «Ельвіл» про розстрочення виконання рішення у вищезазначених справах не створює обов'язку суду розстрочити виконання рішення у справі №911/3188/25.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції ,то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав (схожа за змістом правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 28.05.2024 у справі №906/1035/23).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана відповідачем заява про розстрочення виконання судового рішення не відповідає принципам пропорційності та співмірності, матеріали заяви не містить доведених, обґрунтованих обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні заяви ТОВ «Ельвіл» 08.12.2025 про розстрочення виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельвіл» від 08.12.2025 про розстрочення виконання судового рішення залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили в порядку частини 2 ст. 235 ГПК України з моменту її підписання суддею, відповідно до пункту 24 частини 1 ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, встановлених ст.256 ГПК України.
Повний текст ухвали підписано 23.12.2025.
Суддя О.В. Конюх