номер провадження справи 15/182/25
19.12.2025 Справа № 908/3400/25
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Туристична компанія “Тревел Січ», 69006, м. Запоріжжя, вул. Фелікса Мовчановського, 54
до відповідача Акціонерного товариства “Мотор Січ», 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15
про стягнення коштів
за участю секретаря судового засідання Бойко Н.А.
представників сторін:
від позивача: Кузнецов Ілля Сергійович, адвокат, ордер серія АР № 1143298 від 09.10.2023;
від відповідача: Фофанов Ярослав Леонідович, адвокат, свідоцтво ЗП № 001492 від 29.11.2017, довіреність № 150 від 17.11.2025;
установив
07.11.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Туристична компанія “Тревел Січ» до відповідача Акціонерного товариства “Мотор Січ» про стягнення коштів в розмірі 77 091,93 грн, з яких: інфляційні втрати у розмірі 32 097,56 грн, 3% річних у розмірі 9138,92 грн, пеня у розмірі 35 855,45 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025, справу № 908/3400/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
18.11.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі № 908/3400/25, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи, судове засідання призначено на 19.12.2025 о 10:30 год.
Запропоновано надати відповідачу відзив із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження по даній справі; заперечення на відповідь з викладенням своїх пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення у строк до 17.12.2025.
Докази, які підтверджують обставини на які йде посилання в запереченнях з доказами надсилання (надання) заперечень і доданих до них доказів учасникам справи.
Позивачу надати у строк до 10.12.2025 відповідь на відзив із зазначенням своїх пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та наведенням мотивів їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив надати докази, на які йде посилання в відповіді. Документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
12.12.2025 ухвалою суду задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Тревел Січ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Тревел Січ» - Кузнєцова Іллі Сергійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 , ордер АР № 1143298 від 09.10.2025) в судовому засіданні, яке призначене на 19.12.2025 об 10:30 год., а також у наступних засіданнях у справі № 908/3400/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІКС (вебадреса http://vkz.court.gov.ua/), що функціонує в Господарському суді Запорізької області.
19.12.2025 здійснювалась технічна фіксація судового засідання за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Судом перевірена явка представників сторін. Відводів складу суду не заявлено. Заяви та клопотання відсутні.
Представник позивача підтримав позов та зазначив, що відповідачем не виконано рішення суду у справі № 908/3135/23, яким позов задоволено частково та стягнуто з відповідача кошти в сумі 144 402,94 грн та 3% річних у розмірі 189,90 грн. На суму заборгованості відповідачем нараховані 3% річних, інфляційні втрати та пеню, які просить стягнути відповідача.
Представник відповідача щодо позову заперечив та зазначив, що відповідача включено до переліку підприємств, які є боржником у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Отже нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені є безпідставним. Додатково щодо пені наголосив на тому, що між сторонами відсутній договір у письмовому вигляді, який би передбачав таку умову як нарахування пені за порушення зобов'язання за договором. Норма Закону, якою введено в дію положення статті щодо нарахування пені набрали чинності 04.09.2025, тоді як позивачем здійснено розрахунок пені за період з 09.01.2025. З моменту формування суми заборгованості відповідача перед позивачем минуло 3 роки. Вважає пред'явлення вимоги щодо стягнення пені заявлено із спливом строку позовної давності.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що боржник не позбавлений права та можливості добровільно виконати рішення суду як до, так і після зупинення виконавчих дій. Можливість стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат до остаточного погашення боргу передбачено в силу закону і не обмежено по законодавству у тому числі протягом зупинення виконавчого провадження. З 09.01.2025 статтю 549 ЦК України доповнено частиною 3, якою передбачено можливість нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення виконання грошового зобов'язання. Отже, з 09.01.2025 присуджену і не оплачену заборгованість є також законним і можливим пеню. Строки позовної давності не пропущено, оскільки право на нарахування пені виникло тільки з 09.01.2025.
Відповідач у запереченнях зазначив, що 100% відповідача акцій належить державі. Суттєвий вплив на господарську діяльність товариства вчиняють періодичні ракетні обстріли виробничих потужностей підприємства та оголошені повітряні тривоги у місті Запоріжжя. Добровільне виконання рішення суду в умовах мораторію на це, є неможливим. Нарахування пені здійснено за період коли відповідна норма ще не діяла.
Згідно із ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводилося.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляд справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну) частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
19.01.2024 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3135/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Тревел Січ» до Акціонерного товариства «Мотор Січ» задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Мотор Січ», м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Тревел Січ», м. Запоріжжя суму 144 402,94 грн основного боргу, суму 189,90 грн 3% річних.
У задоволенні іншої частини позову, відмовлено.
Також стягнуто суму 1993,42 грн витрат із сплати збору та суму 11 604,77 грн витрат на професійну правничу допомогу.
29.05.2024 постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/3135/23 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мотор Січ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2024 у справі № 908/3135/23, залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2024 у справі № 908/3135/23, залишено без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства «Мотор Січ» за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Мотор Січ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Тревел Січ» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000,00 грн.
Судом під час розгляду справи № 908/3135/23 установлено наступне:
«Здійснивши аналіз наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що факт надання позивачем послуг з організації авіаперевезення (бронювання авіаквитків), готельного обслуговування (бронювання проживання в готелях) працівникам АТ «Мотор Січ» у листопаді-грудні 2022 року на суму 144 402,94 грн з більшою вірогідністю мав місце, аніж не був, про що стверджує відповідач у відзиві на позов (без долучення жодних доказів на спростування позиції позивача).
При цьому, суд відхиляє зазначені твердження відповідача, як такі, що побудовані на концепції негативного доказу, яка, як зазначалося вище, суперечить принципу змагальності, не містить доказів на спростування відповідних тверджень позивача про надання послуг з організації авіаперевезення (бронювання авіаквитків), готельного обслуговування (бронювання проживання в готелях) працівникам АТ «Мотор Січ» загальною вартістю 144 402,94 грн (на підтвердження чого позивач надав суду відповідні документи).
Також матеріали справи містять Акт звірки розрахунків між сторонами, який містить вказівки на спірні рахунки, що виставлялися відповідачу для оплати наданих йому послуг.
Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
До того ж у листі від 04.12.2023 (а.с. 115) Мозговий С. підтвердив факт замовлення послуг з проживання та послуг трансферу в компанії ТОВ «Туристична компанія «Тревел Січ» на загальну суму 126 936,00 грн.
Оцінивши представлені письмові докази в їх сукупності, враховуючи відсутність документів, які б спростовували позицію позивача або неправильність визначення вартості наданих відповідачу послуг (заперечення відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на власних домислах), суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 144 402,94 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3583,70 грн за загальний період прострочення з 22.11.2022 по 22.09.2023 та інфляційні втрати у розмірі 7760,51 грн за загальний період прострочення з грудня 2022 по червень 2023 включно.
Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Як свідчать матеріали справи претензія з вимогою про погашення заборгованості була надіслана відповідачу лише 28.08.2023. І саме разом з цією претензію позивач скоригував на адресу відповідача акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) та рахунки для подальшої оплати.
Зазначена претензія з доданими до неї документами отримана відповідачем 30.08.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати наданих позивачем послуг настає 06.09.2023, прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 07.09.2023.
Відповідно до розрахунку позивача, який міститься в тексті позову, позивач нарахування інфляційних втрат за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання за вказаними у позові Актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) здійснює за загальний період з 01.12.2022 по 30.06.2023, тобто за період в якому не відбулося прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення суми інфляційних втрат у загальному розмірі 7760,51 грн за період прострочення з 01.12.2022 по 30.06.2023 задоволенню не підлягає.
Стосовно вимоги про стягнення суми 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з перерахунком зробленим судом, з урахуванням встановленої дати прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з 07.09.2023, до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних за загальний період прострочення з 07.09.2023 по 22.09.2023 (16 днів) в загальному розмірі 189,90 грн, в решті вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю.
На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не підлягають доказуванню обставини щодо вартості надання послуг та строку виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 23.09.2023 по 01.11.2025 в розмірі 9138,92 грн та інфляційні втрати за період з 07.09.2023 по 30.06.2025 в розмірі 32 097,56 грн, нараховані на суму заборгованості в розмірі 144 402,94 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржники за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
В наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу,-
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. При цьому відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Отже, з урахуванням останніх правових позицій, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, що також має місце у справі, що розглядається, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).
Перевіривши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» наведені у позові розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх виконаними правильно.
Також позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 09.01.2025 по 01.11.2025 в розмірі 35 855,45 грн на суму заборгованості 144 402,94 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Частину третю статті 549 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4196-ІХ від 09.01.2025.
Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» № 4196-ІХ від 09.01.2025, набрав чинності 28.02.2025, введено в дію 28.08.2025.
Отже, нарахування пені за період з 09.01.2025 по 28.08.2025 суд вважає безпідставним.
Крім того, відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Правовідносини між сторонами щодо виникнення заборгованості за надані послуги на суму 144 402,94 грн виникли до набрання чинності Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» № 4196-ІХ від 09.01.2025 та введення його в дію. У вказаному Законі України не зазначено про те, що він має зворотну дію в часі щодо певних правовідносин.
Таким чином, нарахування пені за період з 09.01.2025 по 01.11.2025 з урахуванням статті 5 Цивільного кодексу України суд вважає безпідставним. Позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.
Заперечення відповідача щодо позову, суд вважає безпідставними з урахуванням наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 № 405 Акціонерне товариство «Мотор Січ» включено до переліку суб'єктів літакобудування.
Згідно із Наказом командувача сил логістики Збройних Сил України № 291 від 06.11.2022 - 100% акцій Акціонерного товариства «Мотор Січ» належать державі.
25 серпня 2022 року набрав чинності Закон України від 27 липня 2022 року № 2455-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану», а також Закон України від 27 липня 2022 року № 2456-ІХ «Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану».
Цими Законами пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» доповнено новими абзацами.
Визначено, що зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців) боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ....
Дія заборони, встановленої абзацом дванадцятим цього пункту, не поширюється на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб'єкти, визначені в абзаці дванадцятому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення».
06 травня 2023 року набрав чинності новий Закон України від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», яким пункт 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» викладено в новій редакції. Положення щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, залишилися незмінними.
Таким чином, з 25 серпня 2022 року у період дії воєнного стану в Україні зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу; - такий перелік боржників - підприємств оборонно-промислового комплексу визначається відповідно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4 лютого 2023 року Кабінет Міністрів України постановою № 101 затвердив Порядок, який встановлює процедуру визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (надалі - Порядок).
Згідно з цим Порядком перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (надалі - Перелік), визначається Мінстратегпромом, яке протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви та доданих до неї документів забезпечує їх розгляд та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до переліку, про що видається відповідний наказ. Копія наказу надсилається заявнику протягом п'яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення з дотриманням вимог Законів України «Про інформацію», «Про державну таємницю» разом із супровідним листом (пункт 9 Порядку).
Відповідно до Порядку Мінстратєгпром копію наказу про включення підприємства до Переліку надсилає виключно заявнику. На противагу, копії рішення про виключення підприємства з переліку надсилаються органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю та заявнику (пункт 11 Порядку).
Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 143-КВ від 01.05.2024 Акціонерне товариство «Мотор Січ» визнано таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу, та критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу.
04.10.2024 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при примусовому виконанні наказу № 908/3135/23 виданого 04.06.2024 року Господарським судом Запорізької області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Тревел Січ», код ЄДРПОУ 33795893 (69006, м. Запоріжжя, вул. Фелікса Мовчановського, 54) суму 144 402 (сто сорок чотири тисячі чотириста дві) грн 94 коп. основного боргу, суму 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн 90 коп. 3% річних, було ухвалено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
Вчинення виконавчих дій зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, чинним законодавством України не заборонено нарахування 3% річних та інфляційних втрат у разі невиконання боржником грошового зобов'язання, у т.ч. підприємством яке відповідно до законодавства України віднесено до оборонно-промислового комплексу. Заборону введено лише на вчинення примусових дій у період дії воєнного стану в Україні у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені і порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач також посилається на пропуск позивачем строку позовної давності.
З приводу строку позовної давності суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 навела наступну правову позицію щодо перебігу строку позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Додатково необхідно зазначити, що Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-ІХ від 14.05.2025, Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025.
Таким чином, після 04.09.2025 знову почали діяти строки позовної давності.
Під час розгляду справи № 908/3135/23 судом установлено, що початком порушення грошового зобов'язання є 07.09.2023, сплив 7 денного строку за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України з дня одержання відповідачем вимоги (претензії) про сплату боргу - 30.08.2023.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем не пропущено ані загальний щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, ані спеціальний щодо нарахування пені строки позовної давності.
Посилання відповідача на виробництво продукції оборонного призначення, перебування під постійними ракетними обстрілами, що змушує відновлювати виробництво, змінювати логістику та напрямки фінансування виробництва з метою першочергового виконання державних контрактних зобов'язань, можу бути підставою для розстрочення виконання рішення, однак не є підставою за умови наявності яких, суд вважав би наявними підстави для відмови у позові.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідач, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Відповідачем не надано доказів у спростування обставин на які посилається позивач в обґрунтування позову. Заборгованість не сплачена.
За наведених вище обставин та наданих доказів, суд вважає, що частково наявні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначив, що докази на підтвердження їх понесення будуть надані відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Мотор Січ» (проспект Моторобудівників, буд. 15, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код 14307794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Січ» (вулиця Фелікса Мовчановського 54, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, ідентифікаційний код 33795893) інфляційні втрати у розмірі 32 097,56 грн (тридцять дві тисячі дев'яносто сім гривень 92 коп.), 3% річних у розмірі 9138,92 грн (дев'ять тисяч сто тридцять вісім гривень 92 коп.). Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Мотор Січ» (проспект Моторобудівників, буд. 15, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код 14307794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Січ» (вулиця Фелікса Мовчановського 54, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, ідентифікаційний код 33795893) судовий збір у розмірі 1295,74 грн (одна тисяча двісті дев'яносто п'ять гривень 74 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 грудня 2025 року.
Суддя І. С. Горохов