вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
22.12.2025м. ДніпроСправа № 904/1849/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газсервіскомпані", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алга Днепр", м. Дніпро
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Твітос Сістем", м. Одеса
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 158 715,82 грн., інфляційної складової у розмірі 31 155,96 грн., пені у розмірі 196 373,09 грн., 3% у розмірі 14 571,21 грн., штрафу у розмірі 103 935,79 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газсервіскомпані" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алга Днепр" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 158715,82 грн., інфляційної складової у розмірі 31 155,96 грн., пені у розмірі 196 373,09 грн., 3% у розмірі 14 571,21 грн., штрафу у розмірі 103 935,79 грн.
Ухвалою суду від 22.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/1849/25 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 22.04.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Твітос Сістем".
Ухвалою суду 01.05.2025 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газсервіскомпані" про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Алга Днепр", до набрання рішенням у цій справі законної сили.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектгазбуд" (теперішня назва ТОВ "Твітос Сістем") (надалі - продавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алга Днепр" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023 (надалі - договір).
10.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектгазбуд" (теперішня назва ТОВ "Твітос Сістем") (надалі - цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газсервіскомпані" (надалі - цесіонарій, позивач) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №2/10-2024 (надалі - договір цесії) відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених договором цесії, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023 між цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю "Алга Днепр" (надалі - боржник).
Відповідно до п. 2 договору цесії, цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання таких обов'язків: а) погашення дебіторської заборгованості, штрафних санкцій (неустойка, пеня, тощо) за несвоєчасну оплату за основним договором.
Право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується наступними документами (п. 4 договору цесії): договір купівлі-продажу №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023; рахунок №17 від 07.02.2023; видаткова накладна №6 від 21.04.2023.
Відповідно до п. 9 договору цесії цедент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги.
Позивач зазначає, що на виконання вищезазначених приписів направив на адресу ТОВ "Алга Днепр" повідомлення про відступлення права вимоги за договором №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023 року від 05.02.2025 у якому зокрема містилося вимога щодо сплати боргу новому кредитору, а саме ТОВ "Газсервіскомпані".
При цьому позивач зазначає, що на момент поставки товару, покупець був винен продавцю грошову суму в розмірі 386 715,82 грн. Пізніше покупцем було сплачено ще декілька платежів, що підтверджується платіжними дорученнями №641 від 22.09.2023 на суму 160 000,00 грн., №656 від 26.09.2023 на суму 20 000,00 грн., №894 від 24.07.2024 на суму 50 000,00 грн. Вказує, що несплаченою залишилася сума в розмірі 158 715,82 грн.
Як стверджує позивач, до повідомлення про відступлення права вимоги за договором №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023 додавалася вимога щодо сплати ТОВ "Алга Днепр" суми боргу новому кредитору, тобто ТОВ "Газсервіскомпані", в повному обсязі з урахуванням штрафних санкцій передбачених основним договором, розрахованих станом на 10.10.2024.
За твердженнями позивача, дана вимога була повністю проігнорована ТОВ "Алга Дніпро".
За таких обставин, як вказав позивач, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алга Днепр" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газсервіскомпані" на підставі договору про відступлення права вимоги у розмірі 504 751,87 грн., яка складається з 158 715,82 грн. - основного боргу, 31 155,96 грн. - інфляційної складової, 14571,21 грн. - 3% річних, 196373,09 грн. - пені та 103 935,79 грн. - штрафу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач подав відзив на позов, у якому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що позивач направив відповідачу повідомлення від 15.11.2024 про відступлення права вимоги за договором №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023 про сплату суми боргу та штрафних санкцій.
Відповідач стверджує, що лист був дивиною для ТОВ "Алга Днепр", оскільки борг перед ТОВ "Проектгазбуд" (в подальшому перейменоване на ТОВ "Твітос Сістем") погашав за мірою можливості та з загальної суми основного боргу до повного погашення залишилось сплатити 158715,82 грн. Крім того, відповідач звертає увагу, що у відповідності до пункту 9.9 договору жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки третім особам без письмової згоди іншої сторони.
Як вказує відповідач, останній не надавав своєї письмової згоди на укладення договору про відступлення права вимоги третій особі за зобов'язаннями, що випливали з укладеного договору із ТОВ "Проектгазбуд".
Також відповідач зазначає, що умовами укладеного договору не встановлено можливості для нарахування штрафних санкцій більш як через шість місяців від дати, коли оплата товару повинна була бути здійснена у повній мірі, а також не подовжено процесуальні строки, які встановлені Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України для позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача неправомірними, а розрахунки штрафних санкцій - хибними.
Крім того, відповідач зауважує, що навіть якщо окремо розглянути нараховані штрафні санкції ТОВ "Газсервіскомпані" у розмірі 346 036,05 грн. (а саме: інфляційна складова у розмірі 31155,96 грн., пеня у розмірі 196 373,09 грн., 3% у розмірі 14 571,21 грн., штрафу у розмірі 103935,79 грн.), то такі суми значно перевищують суму основного боргового зобов'язання та є непомірно великими для погашення відповідачем, навіть якби у ТОВ "Газсервісбудкомпані" були на це законні підстави. Відповідач вказує, що умовами укладеного договору не передбачено стягнення ані 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, ані інфляційних втрат.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ВИКЛАДЕНОЇ У ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача викладеними у відзиві на позов. Позивач зазначає, що станом на дату укладання договору відступлення права вимоги (цесії) між позивачем та третьою особою, строк оплати за договором є таким що настав, а оплату відповідачем прострочено на значний строк як перед первісним кредитором, так і перед позивачем.
Позивач стверджує, що до повідомлення про відступлення права вимоги за договором №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023 додавалася вимога щодо сплати ТОВ "Алга Днепр" суми боргу новому кредитору, тобто ТОВ "Газсервіскомпані", в повному обсязі з урахуванням штрафних санкцій передбачених основним договором, розрахованих станом на 10.10.2024. Вказує, що від отримання як повідомлення, так і вимоги ТОВ "Алга Днепр" ухилилися.
Позивач вказує, що відповідач ухилився від отримання будь-якої кореспонденції від позивача та/або первісного кредитора, отже механізм попереднього погодження права на відступлення права вимоги за договором не міг бути реалізований через недобросовісну поведінку самого ж відповідача. Зауважує, що маючи борг ще з 2023 року за договором, ТОВ "Алга Днепр" протягом двох років не виконувало обов'язку зі сплати боргу ані на користь первісного кредитора - ТОВ "Проектгазбуд", ані на користь нового кредитора за цесією ТОВ "Газсервіскомпані".
Позивач вважає, що заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання ТОВ "Алга Днепр" своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, оскільки ті ж самі вимоги випливають з правовідносин з між ТОВ "Проектгазбуд" (ТОВ "Твітос Сістем") та ТОВ "Алга Днепр".
На думку позивача, відповідач, посилаючись на відсутність їх погодження на укладення договору цесії, прагне не до захисту легітимного інтересу чи то відновлення можливості та прагнення до користування конкретним матеріальним благом, а бажає уникнути сплати боргових зобов'язань за договором №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023. На думку позивача, не можуть залишатись поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, які регулюють спірні правовідносини, але можуть свідчити про нехтування обов'язком щодо належного виконання зобов'язань за договором, недобросовісне користування правами і зловживання ними при вирішенні спору у цій справі.
Також позивач не погоджується із запереченнями відповідача щодо нарахованих штрафних санкцій, оскільки це передбачено основним договором та право вимоги передані позивачеві у повному обсязі (з урахуванням вимог про стягнення штрафу та пені). Крім того, позивач зазначає, що строк позовної давності до заявлених вимог не пропущений, а також зауважує, що заперечення відповідач в частині того, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат не врегульовані договором, є безпідставними, оскільки такі нарахування стягуються в силу закону.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
Третя особа надала письмові пояснення, у яких повністю погоджується із заявленими позовними вимогами, вбачає підстави для їх задоволення.
Третя особа зазначає, що станом на день відступлення права вимоги основна заборгованість за договором складала 158 715,82 грн. Зауважує, що наприкінці 2024 року у ТОВ "Проектгазбуд" відбулося значне скорочення виробничої діяльності, через що підприємство змушене було вивільнити працівників, фактично на сьогоднішній день на підприємстві працевлаштовано директора, який є єдиними учасником товариства без нарахування заробітної плати. Враховуючи необхідність стягнення кредиторської заборгованості ТОВ "Проектгазбуд" змушене було передати право вимоги за договором з ТОВ "Алга Днепр", оскільки не мало можливості в подальшому реалізувати своє право на звернення до суду через скрутну кадрову та фінансову ситуацію.
Третя особа зазначає, що у положеннях договору відсутня конкретна вимога щодо форми письмового погодження на зміну сторони у зобов'язанні. Відповідно, досягнення згоди з цього питання може бути оформлено у будь-який прийнятний спосіб: шляхом направлення боржнику відповідного повідомлення, листа або шляхом подання позовної заяви до суду у передбаченій законом процесуальній формі.
Отже, враховуючи, що борг відповідача перед первісним кредитором є підтвердженим та не заперечується відповідачем, а нарахування штрафних санкцій здійснено в межах строків встановлених договором та законом, тобто не створюють погіршення у становищі відповідача, ухилення останнього від здійснення розрахунків, на думку третьої особи, свідчить про намір ТОВ "Алга Днепр" уникнути сплати боргових зобов'язань за договором №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023 взагалі.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 158 715,82 грн., а також нарахованих за порушення строків виконання основного зобов'язання пені в розмірі 196 373,09 грн., штрафу в розмірі 103 935,79 грн., 3% річних у розмірі 14 571,21 грн. та інфляційної складової у розмірі 31 155,96 грн. за договором купівлі-продажу №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 м-2ПГ від 01.02.2023, які права вимоги за яким відступлені на підставі договору відступлення права вимоги №2/10-2024 від 10.10.2024.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (в які строки і якому розмірі мала бути сплачена заборгованості за товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи сплачений відповідачем у повному обсязі борг за товар), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником, які зобов'язання відступлені новому кредитору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектгазбуд" (теперішня назва ТОВ "Твітос Сістем") (надалі - продавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алга Днепр" (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити його вартість.
Згідно з п. 2.2 договору товар оплачується покупцем на наступних умовах:
- попередня оплата у розмірі 80% від загальної вартості товару здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту виставлення продавцем рахунку, на підставі цього рахунку;
- остаточна оплата у розмірі 20% від загальної вартості товару здійснюється протягом 5 робочих днів з дати повідомлення продавця покупцю про готовність до відвантаження товару.
Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту повної оплати товару (п.п.2.3, 2.4 договору).
Пунктом 5.2 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем встановлених договором строків оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за товар, за кожен день прострочення платежу. За необґрунтовану відмову, ухилення від оплати товару у тому числі при попередній оплаті, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 5 відсотків вартості товару, від якого покупець відмовився/ухилився протягом 5 робочих днів з моменту отримання вимог продавця (п. 5.4 договору).
Згідно з п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2023, однак в будь-якому випадку до повного виконання його умов сторонами. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу про припинення його дії, договір вважається продовженим на наступний рік на тих самих умовах. Кількість продовжень дії договору необмежена.
У пункті 9.9 договору сторони встановили, що жодна із сторін не має права передавати свої права і обов'язки третім особам без письмової згоди іншої сторони.
01.02.2023 сторонами підписано Специфікацію №1 до договору, якою погодили поставку товару (зазначений перелік найменування товару, кількість, одиницю вимірювання) на загальну суму 2 078 715,82 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектгазбуд" (наразі - ТОВ "Твітос Сістем") поставило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алга Днепр" товар на загальну суму 2 078 715,82 грн, що підтверджується видатковою накладною № 6 від 21.04.2023.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектгазбуд" (наразі - ТОВ "Твітос Сістем") було виставлено рахунок на оплату №17 від 07.02.2023 на суму 2 078 715,82 грн.
Відповідно до платіжних інструкцій №605 від 14.0.2023 на суму 1 000 000,00 грн., №656 від 26.09.2023 на суму 20 000,00 грн., №894 від 24.07.2024 на суму 50 000,00 грн., №641 від 22.09.2023 на суму 160 000,00 грн., №532 від 30.03.2023 на суму 300 000,00 грн., №547 від 21.04.2023 а суму 390 000,00 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алга Днепр" сплатило на користь продавця за товар 1 920 000,00 грн.
Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 158 715,82 грн.
Разом з цим, 10.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектгазбуд" (наразі - ТОВ "Твітос Сістем") (надалі - цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газсервіскомпані" (надалі - цесіонарій) укладений договір відступлення права вимоги (цесії) №2/10-2024 (надалі - договір цесії), відповідно до п. 1.1 якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023 між цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю "Алга Днепр" (надалі - боржник).
Пунктом 2 договору цесії встановлено, що за цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання таких обов'язків: а) погашення дебіторської заборгованості, штрафних санкцій (неустойка, пеня, тощо) за несвоєчасну оплату за основним договором.
Згідно з п. 3 договору цесії до цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення цього договору. Право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується.
Право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується наступними документами:
- договором купівлі-продажу № ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023;
- рахунком № 17 від 07.02.2023;
- видатковою накладною № 6 від 21.04.2023 (п. 4 договору цесії).
Відповідно до п. 8 договору цесії цесіонарій повідомлений про будь-які можливі заперечення, які може висувати проти його вимог боржник, а також про зміст листування і переговорів між цедентом і боржником.
Згідно з п. 9 договору цесії цесіонарій зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги.
У пункті 10 договору цесії сторони врегулювали, що цедент відповідає перед цесіонарієм за недійсність переданого за цим договором права вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, який збігається з датою договору (н. 13 договору цесії).
Позивач направив відповідачу повідомлення № 05/02-2025 від 05.02.2025 про відступлення права вимоги за договором № ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023 про сплату основного боргу та штрафних санкцій, які станом на 10.10.2024 у загальному розмірі складають 504 751,87 грн.
Пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За змістом статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач посилається на те, що за договором відступлення права вимоги (цесії) №2/10-2024 від 10.10.2024 є новим кредитором та має право вимоги до відповідача (боржника) за договором купівлі-продажу №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023.
Проаналізувавши умови договору купівлі-продажу №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023, у п. 9.9 міститься заборона для сторін передавати свої права і обов'язки третім особам без письмової згоди іншої сторони.
Відповідач наполягає на тому, що письмової згоди на заміну сторони у договорі купівлі-продажу №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023.
Слід звернути увагу на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17, де вказано, що законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов'язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог. Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання договору недійсним та відповідно до частини 1 ст. 203 ЦК України - договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦК України.
Враховуючи закріплене приписами ст. 6 та 627 ЦК України, право на свободу договору та врегулювання правовідносин на власний розсуд, а також передбачене ч.1 ст.516 ЦК України право на встановлення договором іншого порядку заміни кредитора в зобов'язанні, то відсутність передбаченої договором обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 904/9674/16, від 22.05.2018 у справі №904/11838/16, від 05.06.2019 у справі № 910/10412/18).
Таким чином, відсутність письмової згоди на укладення договору про відступлення права вимоги може бути підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, як не містять і доказів того, що відповідач звертався до суду з позовом про визнання недійсним цього договору. Недійсність такого правочину, також прямо не встановлена законом.
Відтак, відповідач не скористався правом на оскарження договору про відступлення права вимоги, відповідно презюмується правомірність такого договору.
Разом з тим, суд не може виходити за межі позовних вимог і визнавати правочин недійсним за власною ініціативою.
А отже, станом на день прийняття рішення у справі, договір про відступлення права вимоги є дійсним і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Тому, вимоги позивача до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 158 715,82 грн, є обґрунтованими.
Як зазначено вище, пунктом 2 договору цесії встановлено, що за цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання таких обов'язків: а) погашення дебіторської заборгованості, штрафних санкцій (неустойка, пеня, тощо) за несвоєчасну оплату за основним договором.
Згідно з п.п. 5.3, 5.4 договору купівлі-продажу у випадку порушення покупцем встановлених договором строків оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за товар, за кожен день прострочення платежу. За необґрунтовану відмову, ухилення від оплати товару у тому числі при попередній оплаті, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 5 відсотків вартості товару, від якого покупець відмовився/ухилився протягом 5 робочих днів з моменту отримання вимог продавця.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 196 373,09 грн. за загальний період з 10.02.2023 по 10.10.2024 та штраф у розмірі 103 935,79 грн. (5% від загальної вартості товару).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд встановив, що він не відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, від 08 серпня 2024 року у справі № 910/11038/22.
Також позивачем не враховані положення ст. 253 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, п. 2.2 договору купівлі-продажу визначено, що попередня оплата у розмірі 80% від загальної вартості товару здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту виставлення рахунку. Матеріалами справи підтверджується, що рахунок виставлений 07.02.2023, відповідно відповідач мав сплатити 80% вартості товару - 10.02.2023. Отже, прострочення оплати настає з 11.02.2023.
За розрахунком суду, пеня на суму несплаченої заборгованості (з урахуванням поетапних оплат) за період з 11.02.2023 по 10.08.2023 (6 місяців) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період, складає 112 748,74 грн.
Щодо нарахованого штрафу суд зазначає таке.
Пунктом 5.4 договору купівлі-продажу визначено, що за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати товару у тому числі при попередній оплаті, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 5 відсотків вартості товару, від якого покупець відмовився/ухилився протягом 5 робочих днів з моменту отримання вимог продавця.
Судом встановлено, що неоплаченими залишалася заборгованість за товар у розмірі 158715,82 грн. Отже, саме від цієї вартості товару і слід нараховувати штраф у розмірі 5%, а не від загальної вартості товару (2 078 715,82 грн.), як рахує позивач, оскільки вартість товару у розмірі 1 920 000,00 грн. відповідач, хоч і з простроченням, але сплатив. Відповідно відповідач не відмовився і не ухилився від оплати такої вартості товару, а тому вимога про стягнення штрафу у розмірі 96 000,00 грн. є необґрунтовано.
Обґрунтованою є вимога лише щодо стягнення штрафу в розмірі 7935,79 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 14 571,21 грн. за загальний період з 10.02.2023 по 10.10.2024 та інфляційну складову в розмірі 31 155,96 грн. за період з лютого 2023 року по вересень 2024 року.
Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено, що позивачем не враховані положення ст. 253 Цивільного кодексу України, щодо того що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За розрахунком суду, 3% річних на суму несплаченої заборгованості (з урахуванням поетапних оплат) за період з 11.02.2023 по 10.10.2024 складає 14 434,53 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційної складової суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 158 715,82 грн., пені в розмірі 112 748,74 грн., штрафу в розмірі 7 935,79 грн., 3% річних у розмірі 14 434,53 грн. та інфляційної складової в розмірі 31 155,96 грн. є обґрунтованими.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 83 624,35 грн., штрафу в розмірі 96 000,00 грн., 3% річних у розмірі 136,68 грн. - слід відмовити.
Щодо заперечень відповідача в частині того, що продавцем були відступлені права вимоги позивачу без письмової згоди відповідача, що суперечить п. 9.9 договору купівлі-продажу, суд зазначає, що як зазначено судом вище, це може бути підставою для визнання договору цесії недійсним. Проте, відповідач не скористався правом на оскарження вказаного договору. Матеріали справи не містять доказів визнання договору цесії недійсним. Відповідно заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Заперечення відповідача щодо того, що умовами договору не встановлено можливості для нарахування штрафних санкцій більш як через шість місяців від дати, коли оплата товару повинна була бути здійснена судом враховані та обмежено нарахування пені шестимісячним строком. При цьому позовна давність позивачем не пропущена.
Так, приписами ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанова Касаційного господарського суду Верховним Судом від 26.03.2018 у справі № 922/273/17).
Аналогічний висновок, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем у спорі до того відповідача, який заявляє про застосування позовної давності викладено у п. 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 та п. 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц.
Так, згідно із положенням ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до положень п. 12 Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суд зауважує, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови №211 від 11.03.2020 з 12.03.2020, який відмінено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 год. 00 хв. 30.06.2023.
Пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (у діючій редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З 04.09.2025 набрав чинності закон "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 №4434-IX. Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п.19 з розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу.
Враховуючи наведене, строк позовної давності, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України, в силу приписів п. 12 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину, а на підставі п. 19 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України перебіг позовної давності з 30.01.2024 було зупинено на строк дії воєнного стану до виключення вказаного п.19 з розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу.
Матеріалами справи підтверджується, що прострочення оплати настала з 11.02.2023, відповідно річний строк позовної давності для стягнення пені та штрафу мав закінчитися 11.02.2024. У цей час вже позовна давність була зупинена (з 30.01.2024). У подальшому - з 04.09.2025 зупинення строків позовної давності було скасовано. Позивач звернувся з позовом до суду 17.04.202.
Отже, станом на час звернення із позовом до суду річний строк для стягнення пені та штрафу не сплив.
Стосовно зауважень відповідача, що умовами укладеного договору не передбачено стягнення ані 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, ані інфляційних втрат суд зазначає, що можливість нарахування та стягнення 3% річних та інфляційної складової визначено Законом (ст. 625 Цивільного кодексу України), а тому окреме погодження можливість такого стягнення у договорі не вимагається.
До того ж Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру. При цьому втрата вартості коштів від інфляційних процесів захищена можливістю стягнення індексу інфляції, що і заявлено позивачем, і задоволено судом.
Крім того, відповідач у відзиві на позов вказував на те, що у сукупності розмір пені, штрафу, 3% річних та інфляційної складової значно перевищують суму основного боргового зобов'язання, що є непомірно великими для погашення відповідачем. При цьому відповідач не заявив клопотання про зменшення неустойки, хоча має на це право.
Суд, з урахуванням здійснених розрахунків заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційної складової, вважає, що такі нарахування є співмірними із сумою основного боргу, враховуючи тривале невиконання відповідачем своїх зобов'язань, а тому не вбачає підстав для зменшення неустойки за власною ініціативою.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин інші аргументи сторін не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач та відповідач, доводяться договором купівлі-продажу №ДОПГБ-23/001-ТМ-640 М-2ПГ від 01.02.2023 з додатком (том 1, а.с. 19-21), платіжними інструкціями (том 1, а.с.22-24), рахунком на оплату №17 від 07.02.2023 та видатковою накладною №6 від 21.04.2023 (том 1, а.с. 25), договором №2/10-2024 відступлення права вимоги (цесії) від 10.10.2024 та повідомленням про відступлення права вимоги з доказами направлення (том 1, а.с. 13-14, 18.)
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 158 715,82 грн., інфляційну складову в розмірі 31 155,96 грн., пеню в розмірі 112 748,74 грн., 3% у розмірі 14434,53 грн., штраф у розмірі 7 935,79 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 83 624,35 грн., штрафу в розмірі 96 000,00 грн., 3% річних у розмірі 136,68 грн. - відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
При цьому слід зазначити таке.
Платіжною інструкцією № 2055 від 13.03.2025 позивачем був сплачений судовий збір за подання цього позову у розмірі 7599,50 грн.
Разом з цим, у відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру позивачем сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За таких обставин, з урахуванням ціни цього позову та пониженого коефіцієнту, позивачем при зверненні із позовною заявою до суду в електронній формі мав бути сплачений судовий збір у розмірі 6 057,02 грн. (504751,87*1,5%*0,8).
А отже, переплата становить 1 542,48 грн.
Відтак, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 542,48 грн. може бути повернутий за клопотання позивача. Станом на дату ухвалення рішення такого клопотання від позивача не надходило, але останній не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алга Днепр" (місце реєстрації: 49069, м. Дніпро, просп. Поля Олександра, буд. 107 Г; ідентифікаційний код 39754915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газсервіскомпані" (місце реєстрації: 49107, м. Дніпро, просп. Науки, буд. 74, офіс 316; ідентифікаційний код 41069467) основну заборгованість у розмірі 158 715,82 грн., інфляційну складову в розмірі 31 155,96 грн., пеню в розмірі 112 748,74 грн., 3% у розмірі 14 434,53 грн., штраф у розмірі 7 935,79 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 899,89 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 83 624,35 грн., штрафу в розмірі 96 000,00 грн., 3% річних у розмірі 136,68 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 22.12.2025.
Суддя М.О. Ніколенко