вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
08.12.2025м. ДніпроСправа № 904/4886/25
За позовом Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, м. Кам'янське, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 648 397,47 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
При секретарі судового засідання Дейнеці А.В.
Представники:
Прокурор: Щербина С.О. (в залі суду) - службове посвідчення № 082806 від 06.10.2025
Від позивача: Жежель С.С. (в залі суду) - витяг з ЄДР
Від відповідача: Страх Є.О. (в залі суду) - довіреність № 01/09 від 01.09.2025
Від третьої особи: не з'явився
РУХ СПРАВИ.
Кам'янська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 648 397,47 грн.
Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 24.09.2025.
Ухвалою суду від 01.09.2025 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ДНФ", що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення цієї ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову у розмірі 648 397,47 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/4886/25.
Ухвалою суду від 24.09.2025 відкладено підготовче засідання на 22.10.2025.
Ухвалою суду від 22.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 05.11.2025.
Також ухвалою суду від 22.10.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД".
Ухвалою суду від 05.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.12.2025.
Судове засідання, призначене на 01.12.2025, не відбулось у зв'язку перебуванням судді Ніколенка М.О. у відрядженні.
Ухвалою суду від 24.11.2025 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 08.12.2025.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Дніпродзержинською міською радою (в подальшому перейменовано на Кам'янську міську раду) (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД" (надалі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 13026 від 02.02.2015 (надалі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: вул. Широка, 351-В, м. Дніпродзержинськ, кадастровий номер 1210400000:03:035:0273, згідно з планом земельної ділянки, що додається.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,0768 га для розміщення будівлі та споруди.
Прокурор вказав, що орендодавець виконав умови договору, за актом прийому-передачі земельної ділянки від 02.02.2015 передав орендарю об'єкт оренди.
Прокурор зазначив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 17.02.2015 проведено реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі № 13026 від 02.02.2015 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 578417412104, номер запису про речове право 8788080).
В подальшому, за твердженням прокурора, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на будівлі та споруди, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210400000:03:035:0273 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вулиця Широка, будинок 351-В, а саме: будівля прохідної КПП 1, Б-1, загальною площею 61.1 кв. м; побутова будівля, В-1, загальною площею 50,8 кв. м; контрольно-пропускний пункт №4, Г-1, загальною площею 14,8 кв. м; склад пропану, Д-1, загальною площею 55,6 кв. м; санітарно - гігієнічний комплекс, Е-1, загальною площею 33,7 кв. м; склад, Ж-1, загальною площею 7,1 кв. м; трансформаторна підстанція, 3-1, загальною площею 32,5 кв. м; навіс, і споруди, №5,7-15; майданчики, № 2-4; дорога, № 6; тротуар І на підставі договору купівлі - продажу від 16.09.2020 перейшло від ТОВ «КИ.МОД» до ТОВ «ДНФ».
Прокурор наполягає на тому, що з моменту набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНФ" права власності на спірні будівлі та споруди до останнього перейшли усі права та обов'язки орендаря за договором оренди № 13026 від 02.02.2015 і такий договір був чинним протягом спірного періоду (з 01.09.2022 по 28.11.2024).
Так, пунктом 2.2 договору (в редакції додаткової угоди № 8775 від 02.08.2021) визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 20.01.2021 становить 4 891 902,40 грн.
Пунктом 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 8775 від 02.08.2021) визначено, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 195 676,10 грн./рік без ПДВ, яка визначається відповідно до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська», ст. 288 Податкового кодексу України.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 4.2. договору).
Відповідно до наданих прокурором витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0273 у 2023 році у розмірі 6188 261,92 грн. (витяг від 10.03.2023 № НВ-1200257802023); у 2024 році - 9 030 706,35 грн. (витяг від 18.12.2024 № НВ-9959503712024).
Прокурор вказав, що з 01.07.2018 на підставі рішення міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII ставка орендної плати за земельні ділянки у відсотках (%) від нормативної грошової оцінки - 4%.
Розрахунок орендної плати, що мала бути сплачена орендарем у період з 01.09.2022 по 28.11.2024, зроблений прокурором таким чином:
Розмір орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно становить: 61 88 261,92 грн. / 1,15 = 53 810 97,32 грн.
5 381 097,32 грн. х 4% = 215 243,89 грн.
Прокурором виключено із зазначеної суми розмір орендної плати за 9 місяців (поза межами строку позовної давності).
Відповідно сума орендної плати за землю за 2022 рік становить 71 747,96 грн. (за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 включно).
Орендна плата за 2023 рік за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно складає: 6 188 261,92 грн. х 4% = 247 530,48 грн.
Орендна плата за 2024 рік за період з 01.01.2024 по 28.11.2024 включно складає:
9 030 706,35 грн. х 4% = 361 228,25 грн.
30 102,35 грн./міс х 10міс. = 301 023,50 грн. - за 10 місяців 2024 року.
30 102,35 грн./міс / 30 днів х 28 = 28 095,53 грн. - за листопад 2024 року, відповідно 301 023,50 грн. + 28 095,53 грн. = 329 119,03 грн. за 2024 рік.
Всього, за розрахунком прокурора, за період з 01.09.2022 по 28.11.2024 орендар мав сплатити орендодавцю орендну плату у загальному розмірі 648 397,47 грн.
Однак, відповідач, за твердженням прокурора, порушив свої зобов'язання та не сплатив орендодавцю орендну плату у встановлені строки та розмірі.
Що і стало причиною виникнення спору.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав до суду відзив, у якому (відповідно до прохальної частини відзиву) заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.
Відповідач вважає, що хоч і дійсно, 16.09.2020 ТОВ «ДНФ» придбало нерухомість, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 1210400000:03:035:0273, проте, відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України (у редакції станом на 16.09.2020) та ст. 377 ЦК України (у редакції станом на 16.09.2020) до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а не автоматична заміна орендаря у договорі оренди земельної ділянки, як це зазначено прокурором.
Таким чином, на думку відповідача, жодних майнових втрат чи шкоди, як це зазначено прокурором у позовній заяві, Кам'янська територіальна громада з 2020 року не несла. А не сплата орендної плати за 2022 рік спочатку була зумовлена повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, а в подальшому, в т.ч. у 2023 році, безпосередніми діями самої Кам'янської міської ради, яка не визначившись з правовою позицією, об'єктивною зміною умов господарювання та обстановки в країні допустила виникнення спору та передала його вирішення до суду, тим самим поставивши ТОВ «ДНФ», як власника майна у не визначену ситуацію, принаймні до вирішення спору судом.
Відповідач зауважив, що, відповідно до умов вищевказаного договору та рішення Кам'янської міської ради Дніпропетровської області № 1122-35/VIII від 16 червня 2023 року, дія договору оренди земельної ділянки № 13026 від 02.02.2015 була припинена 05 липня 2023 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №338316210 від 07.07.2023. Згідно з яким інше речове право за № 8788080, зареєстроване 17.02.2015 на підставі вищевказаного договору оренди землі, припинено.
Таким чином, за твердженням відповідача, правові підстави для стягнення орендної плати за вищевказаним договором після припинення його дії, тобто з 05.07.2023 відсутні. Оскільки з даної дати припинилися всі права та обов'язки між сторонами окрім тих, які виникли під час його дії.
Відповідач вказав, що оскільки відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України (у редакції станом на 16.09.2020) та ст. 377 ЦК України (у редакції станом на 16.09.2020) до ТОВ «ДНФ» перейшло право користування земельною ділянкою та орендна плата за період з 01.09.2022 по 04.07.2023 не була сплачена ані ТОВ «КИ.МОД» як титульним орендарем, як це було у 2020-2021 роках, ані ТОВ «ДНФ», то ТОВ «ДНФ» не заперечує щодо сплати орендної плати за вказаний період, тобто з 01.09.2022 по 04.07.2023 включно.
Крім того, відповідач вважає, що прокурором при визначені ціни позову неправильно та неправомірно визначено розмір орендної плати.
Відповідач наполягає на тому, що розміром орендної плати, яка повинна була сплачуватися за Договором, є саме її розмір, визначений сторонами у п. 4.1. Договору з урахуванням п. 4.2. (індексація).
Відповідач вказав, що, таким чином, він не заперечує щодо сплати орендної плати за період з 01.09.2022 по 04.07.2023 включно у розмірі 198 174,65 грн. та вважає, що у задоволенні інших позовних вимог позивача судом повинно бути відмовлено.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
Третя особа письмово викладеної правової позиції стосовно позовних вимог не надала.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги прокурора про стягнення суми основної заборгованості за договором № 13026 від 02.02.2015 оренди земельної ділянки у розмірі 648 397,47 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (в які строки і якому розмірі орендна плата мала бути сплачена), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи були орендні платежі сплачені відповідачем у повному обсязі), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Дніпродзержинською міською радою (в подальшому перейменовано на Кам'янську міську раду) (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД" (надалі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 13026 від 02.02.2015 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 3.1 договору, договір укладається строком до 28.11.2024.
Згідно з п. 1.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: вул. Широка, 351-В, м. Дніпродзержинськ, кадастровий номер 1210400000:03:035:0273, згідно з планом земельної ділянки, що додається.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,0768 га для розміщення будівлі та споруди.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно з положеннями статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Орендодавець виконав умови договору, за актом прийому-передачі земельної ділянки від 02.02.2015 передав орендарю об'єкт оренди.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 17.02.2015 проведено реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі № 13026 від 02.02.2015 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 578417412104, номер запису про речове право 8788080).
В подальшому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на будівлі та споруди, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210400000:03:035:0273 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вулиця Широка, будинок 351-В, а саме: будівля прохідної КПП 1, Б-1, загальною площею 61.1 кв. м; побутова будівля, В-1, загальною площею 50,8 кв. м; контрольно-пропускний пункт №4, Г-1, загальною площею 14,8 кв. м; склад пропану, Д-1, загальною площею 55,6 кв. м; санітарно - гігієнічний комплекс, Е-1, загальною площею 33,7 кв. м; склад, Ж-1, загальною площею 7,1 кв. м; трансформаторна підстанція, 3-1, загальною площею 32,5 кв. м; навіс, і споруди, №5,7-15; майданчики, № 2-4; дорога, № 6; тротуар І на підставі договору купівлі - продажу від 16.09.2020 перейшло від ТОВ «КИ.МОД» до ТОВ «ДНФ».
Згідно із частиною першою статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Так, за частиною першою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 922/510/19.
У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17 від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.
Враховуючи викладене, після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі №917/92/19, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19).
Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України прав і обов'язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі.
При цьому, укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, відтак не є обов'язковим (подібний правовий висновок щодо застосування ч.2 ст. 651 ЦК України у правовідносинах щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема, заміни орендаря у договорі оренди в судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору) викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №904/387/24 за позовом Кам'янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вул. Широка, 351-В, площею 1,0768 га, для розміщення будівель та споруд, в редакції Кам'янської міської ради встановлено, що враховуючи те, що на момент прийняття судом рішення у цій справі договір оренди земельної ділянки № 13026 від 02.02.2015, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 1210400000:03:035:0273 була надана в оренду попередньому її користувачу (попередньому власнику нерухомого майна), був чинним, відповідно, такий договір був чинним і для відповідача, як нового власника нерухомого майна, а отже, відсутні підстави для визнання укладеним ще одного договору оренди тієї самої земельної ділянки.
Колегія суддів апеляційного суду погодилася із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень позивача стосовно того, що відповідно до умов п. 12.3. договору оренди від 02.02.2015, останній припинив свою дію в зв'язку з продажем будівель та споруд, що розташовані на орендованій земельній ділянці, оскільки в контексті імперативних положень ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" наведений пункт договору слід розуміти таким чином, що в разі продажу розташованих на орендованій ділянці об'єктів нерухомості, договір оренди припиняється не в цілому, а лише в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.
Так само, з наведених підстав, для чинності договору оренди № 13026 від 02.02.2015 не має значення і рішення Кам'янської міської ради № 1122-35/VII від 16.06.2023.
Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищевказані обставини, встановлені судовими рішеннями під час розгляду справи №904/387/24, є преюдиційними для суду у справі № 904/4886/25 під час встановлення факту чинності договору оренди № 13026 від 02.02.2015.
А отже, з моменту набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНФ" права власності на спірні будівлі та споруди до останнього перейшли усі права та обов'язки орендаря за договором оренди № 13026 від 02.02.2015 і такий договір був чинним протягом спірного періоду (з 01.09.2022 по 28.11.2024).
Слід зауважити, що відповідач у своєму відзиві зазначив, що він не заперечує щодо наявності у нього обов'язку сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:035:0273 за період з 01.09.2022.
Так, пунктом 2.2 договору (в редакції додаткової угоди № 8775 від 02.08.2021) визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 20.01.2021 становить 4 891 902,40 грн.
Пунктом 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 8775 від 02.08.2021) визначено, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 195 676,10 грн./рік без ПДВ, яка визначається відповідно до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська», ст. 288 Податкового кодексу України.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 4.3 договору, орендна плата сплачується за фактичне користування земельною ділянкою у строки, визначені Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 4.4. договору, розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема:
- підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п.п. 4.4.3);
- затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів № 489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу II Порядку № 489).
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).
Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.
Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.
Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.
Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.
Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.
Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Отже, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 904/914/2848/22 викладено правовий висновок про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.
За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Відповідно до наданих витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0273 у 2023 році у розмірі 6188 261,92 грн. (витяг від 10.03.2023 №НВ-1200257802023); у 2024 році - 9 030 706,35 грн. (витяг від 18.12.2024 № НВ-9959503712024).
З 01.07.2018 на підставі рішення міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII ставка орендної плати за земельні ділянки у відсотках (%) від нормативної грошової оцінки - 4%.
Розрахунок орендної плати, що мала бути сплачена орендарем у період з 01.09.2022 по 28.11.2024, зроблений прокурором таким чином:
Розмір орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно становить: 61 88 261,92 грн. / 1,15 = 53 810 97,32 грн.
5 381 097,32 грн. х 4% = 215 243,89 грн.
Прокурором виключено із зазначеної суми розмір орендної плати за 9 місяців (поза межами строку позовної давності).
Відповідно сума орендної плати за землю за 2022 рік становить 71 747,96 грн. (за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 включно).
Орендна плата за 2023 рік за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно складає: 6 188 261,92 грн. х 4% = 247 530,48 грн.
Орендна плата за 2024 рік за період з 01.01.2024 по 28.11.2024 включно складає:
9 030 706,35 грн. х 4% = 361 228,25 грн.
30 102,35 грн./міс х 10міс. = 301 023,50 грн. - за 10 місяців 2024 року.
30 102,35 грн./міс / 30 днів х 28 = 28 095,53 грн. - за листопад 2024 року, відповідно 301 023,50 грн. + 28 095,53 грн. = 329 119,03 грн. за 2024 рік.
Всього за період з 01.09.2022 по 28.11.2024 орендар мав сплатити орендодавцю орендну плату у загальному розмірі 648 397,47 грн.
Перевіривши розрахунок орендної плати, наданий прокурором, суд встановив, що він виконаний правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання та не сплатив орендодавцю орендну плату у встановлені строки та розмірі.
За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" утворилась заборгованість перед Кам'янською міською радою Дніпропетровської області зі сплати орендних платежів у розмірі 648 397,47 грн.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає про таке.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
А отже, позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 648 397,47 грн. - є обґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається прокурор, доводяться витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 15 - 20, 33 - 34, 42), листуванням між прокурором та позивачем (том 1 а.с. 21 - 25, 47 - 50), витягами з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (том 1 а.с. 26, 32, 36, 37, 39), договором оренди № 13026 від 02.02.2015 з додатком (том 1 а.с. 27 - 29), планом земельної ділянки (том 1 а.с. 29 - 30), актом від 27.06.2014 (том 1 а.с. 30), рішенням Дніпродзержинської міської ради від 28.11.2014 № 1145-57/VI (том 1 а.с. 31), додатковими угодами до договору оренди № 13026 від 02.02.2015 (том 1 а.с. 35, 36 - 37, 38), рішенням Кам'янської міської ради від 26.06.2023 № 1122-35/VIІІ (том 1 а.с. 39 - 41), листуванням між прокурором та ДПС України (том 1 а.с. 43 - 47).
Обставини, на які посилається позивач, доводяться судовими рішеннями у справі №904/387/24 (том 1 а.с. 149 - 155).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться податковими деклараціями (том 1 а.с. 79 - 84, 106 - 110), листом № 07/05 від 07.05.2025 (том 1 а.с. 85), листом від 04.06.2025 № 04-08/690 (том 1 а.с. 86), листом від 17.07.2023 № 17/07 (том 1 а.с. 87), скрін-шотом з електронного кабінету платника податків (том 1 а.с. 88), платіжними інструкціями (том 1 а.с. 89 - 104), скрін-шотом з електронної пошти (том 1 а.с. 105).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У даному випадку, компетентним органом для звернення до суду з цим позовом є Кам'янська міська рада, як власник спірної земельної ділянки та орендодавець за договором оренди.
Прокурором направлявся на адресу Кам'янської міської ради листи № 56-3993ВИХ-25 від 19.06.2025, № 56-5298ВИХ-25 від 08.08.2025 в яких прокурор зауважував орендодавцю на несплаті відповідачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.
Також прокурор запитував у Кам'янської міської ради інформацію про вчинення представниками останньої дій претензійно-позовного характеру, направлених на захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах.
Разом з тим, з листів Кам'янської міської ради № 07-07/812 від 01.07.2025, № 07-07/1002 від 15.08.2025 вбачається, що останньою не вжито заходів претензійно-позовного характеру до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ".
Також прокурором було направлено до Кам'янської міської ради повідомлення від 18.08.2025 № 56-5498ВИХ-25 в порядку абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо звернення до компетентного органу до подання позову.
Порушення ж інтересів держави у даному випадку полягає у неотриманні міським бюджетом коштів орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 викладено висновок про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Запобігання безоплатному використанню комунального майна є безумовним інтересом держави та відповідної територіальної громади.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Під час розгляду цієї справи судом було встановлено факт порушення відповідачем інтересів держави та факт нездійснення компетентним органом захисту порушених інтересів. Учасниками справи, в свою чергу, не було спростовано обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, для обґрунтування підстав для представництва.
За таких обставин, в даному випадку наявні підстави для звернення прокурора до суду за даним позовом в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради.
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (місце реєстрації: 50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, ідентифікаційний код: 43288066) на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (місце реєстрації: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, 2; ідентифікаційний код: 24604168) суму основної заборгованості у розмірі 648 397,47 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (місце реєстрації: 50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, ідентифікаційний код: 43288066) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (місце реєстрації: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38; ідентифікаційний код: 02909938) витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 7 780,77 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 211,20 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 18.12.2025.
Суддя М.О. Ніколенко