Рішення від 17.12.2025 по справі 904/5174/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5174/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:

за позовом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, м. Дніпро, в інтересах держави в особі позивача: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНБУД», м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки у розмірі 13 270 724,90 грн.

Представники:

від прокуратури: Щербина С.О., прокурор відділу;

від позивача: Білан С.А., представник;

від відповідача: не з'явився.

ПРОЦЕДУРА:

Центральна окружна прокуратура міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - позивач), через систему "Електронний суд", звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРНБУД» (далі - відповідач) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Підмогильного, 5, з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039 площею 5,9224 га за період з 02.06.2023 по 24.04.2025 у розмірі 13 270 724,90 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються судового збору за подання позовної заяви у розмірі 159 248,70 грн. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 211,20 грн.

Одночасно з позовною заявою Керівником прокуратури подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд:

Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “ТОРНБУД», що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову в розмірі 13 270 724,90 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 задоволено заяву Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “ТОРНБУД», що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову в розмірі 13 270 724,90 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 07.10.2025 о 12:00 год.

Ухвала суду від 15.09.2025, направлена на адресу відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ. 25.09.2025 поштовий конверт за ідентифікатором № 0610280169180 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв'язку ф.20 “адресат відсутній за вказаною адресою».

У призначене підготовче судове засідання 07.10.2025 представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 підготовче судове засідання відкладено до 04.11.2025 о 10:40 год.

Ухвала суду від 07.10.2025, направлена на адресу відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ. 20.10.2025 поштовий конверт за ідентифікатором № 067015981234 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв'язку ф.20 “адресат відсутній за вказаною адресою».

У призначене підготовче судове засідання 04.11.2025 представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2025 о 11:20 год.

Призначене на 02.12.2025 о 11:20 год. судове засідання з розгляду справи по суті не відбулось, у зв'язку з перебоями в роботі сервісу відеоконференцзв'язку “ЄСІТС» (різноманітні помилки на стороні сервера при завантаженні веб-сторінки сервісу), про що складено відповідний Акт.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 призначено судове засідання на 17.12.2025 об 12:00 год.

Судом встановлено, що при оформлені ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 резолютивної частини ухвали було допущено помилку, а саме замість "1. Призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 17.12.2025 об 12:00 год." зазначено "1. Призначити підготовче засідання на 17.12.2025 об 12:00 год.".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 виправлено допущену помилку в першому пункті резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/5174/25 щодо призначеного судового засідання та пункт 1 викладено наступного змісту: “ 1. Призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 17.12.2025 об 12:00 год.».

У призначене судове засідання 17.12.2025 представник відповідача не з'явився.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 17.12.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція прокурора/позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач за період з 02.06.2023 по 24.04.2025 користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим розмір безпідставно збережених коштів за цей період складає 13 270 724,90 грн., які відповідач зобов'язаний повернути позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Позиція відповідача

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Слід відзначити, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких, зокрема, містилася ухвала від 15.09.2025 було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" “адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвали суду вважаються врученими відповідачу у паперовому вигляді, про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті..

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 15.09.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.

Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не вносилось.

Отже, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра встановлено, що за адресою: м. Дніпро, вул. Підмогильного, 5, знаходиться земельна ділянка загальною площею 5,9224 га з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039, яка перебуває в комунальній власності.

Вказана земельна ділянка сформована 06.09.2016, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, що підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Так, 18.10.2007 між ТОВ “Альфа Девелепмент Груп» та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 15 років.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Підмогильного, 5, розташоване нерухоме майно, яке належало на приватній власності ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ», а саме:

- об'єкт незавершеного будівництва готовністю 65%, який складається з: літ. А-2 -господарський і паталогоанатономічний блок, площа 1372,6 кв.м., а1}, а {2}, а5} -приямки, а3} - віх у підвал, літ. А'-І - приміщення ЦСО, площа 771,2 кв.м., а, а {6}, а {7}, а (8}, а9}, а11}, а13} - приямки, а (10}, а {12} - вхід у підвал, літ. Б-7, Б'-7 -терапевтичний корпус з прибудовою, літ. В-7 - терапевтичний корпус, в - вхід у підвал, літ. Г-1 під Г-1 - приймально-діагностичне відділення з підвалом, площа 571,6 кв.м., літ. Д - харчоблок, площа 294,7 кв.м., д, д (1}-д (4), дб - приямки, д5} - вхід у підвал, літ. Е-1 - станція лікувального газопостачання, площа 46,6 кв.м., є - ґанок, літ. Ж - трансформаторний пункт, літ. 3 - підземний перехід, 1 - мостіння, а {4}- ґанок;

- незавершене будівництво, готовністю 10%, що складається з: незавершене будівництво И, площа основи (забудови) 788,3 м2; незавершене будівництво К, площа основи (забудови) 786,4 м2; незавершене будівництво Л, площа основи (забудови) 781,2 м2; незавершене будівництво М, площа основи (забудови) 515,7 м2; незавершене будівництво Н, площа основи (забудови) 150 м2; незавершене будівництво О, площа основи (забудови) 781,2 м2; незавершене будівництво П, площа основи (забудови) 826,5 м2; мощення II, площа основи (забудови) 3048,8 м2.

Вищевказані об'єкти нерухомого майна 02.06.2023 за актами прийому-передачі №1197, 1198 та №1199, 1200 передано як внесок ТОВ “ПРОМЗЕМЛЯ» та ТОВ “ЛАВАНДА-КРИМ» до статутного капіталу ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ».

У подальшому вказані об'єкти нерухомості на підставі договорів купівлі-продажу від 24.04.2025 відчужено на користь ТОВ “ДНІПРО НОВОБУД».

Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 29.02.2024 здійснено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039 площею 5,9224 га комунальної форми власності за адресою: вул. Підмогильного, 5 у місті Дніпро, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки №29/02/24-К від 29.02.2024.

Зазначеним актом встановлено, що на час здійснення обстеження земельної ділянки, документами, які підтверджують державну реєстрацію права власності, права користування або права оренди земельної ділянки є договір оренди від 18.10.2007 зареєстрований у ДМВ ДРФ “Центра» ДЗК 23.10.2007 за №040710400626, зі строком - 15 років. Дата закінчення дії - 22.10.2022. Орендар - ТОВ “Альфа Девелепмент Груп».

На земельній ділянці на час обстеження знаходиться наступне нерухоме майно (згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно):

- об'єкт незавершеного будівництва готовністю 65%, який складається з: літ. А-2 - господарський і паталогоанатономічний блок, площа 1372,6 кв.м., а1}, а {2}, а5} - приямки, а3} - віх у підвал, літ. А'-І - приміщення ЦСО, площа 771,2 кв.м., а, а {6}, а {7}, а (8}, а9}, а11}, а13} - приямки, а (10}, а {12} - вхід у підвал, літ. Б-7, Б'-7 - терапевтичний корпус з прибудовою, літ. В-7 - терапевтичний корпус, в - вхід у підвал, літ. Г-1 під Г-1 - приймально-діагностичне відділення з підвалом, площа 571,6 кв.м., літ. Д - харчоблок, площа 294,7 кв.м., д, д (1}-д (4), дб - приямки, д5} - вхід у підвал, літ. Е-1 - станція лікувального газопостачання, площа 46,6 кв.м., є - ґанок, літ. Ж - трансформаторний пункт, літ. з - підземний перехід, 1 - мостіння, а {4}- ґанок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1778390812101);

Відповідно до даних державних реєстрів на момент проведення обстеження власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, з 02.06.2023 є ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ».

Обстеженням встановлено, що доступ до земельної ділянки вільний. Територія обстежуваної земельної ділянки з одного боку зі сторони вул. Бориса Кротова межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:138:0048 та територією КЗО “Середня загальноосвітня школа №25» ДМР, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, буд. 19. Територія земельної ділянки не огороджена, густо поросла високою травою, деревами, кушами та чагарниками, захаращена поваленими деревами, різним за розмірами та формою побутовим та будівельним сміттям. Покриття земельної ділянки складається з ґрунту, наявні пагорби, ями та котловани, прокладені доріжки з утрамбованого ґрунту. На території земельної ділянки знаходяться 2 багатоповерхові будівлі із залізобетонних плит, які з'єднані між собою переходом та у яких відсутні двері та склопакети, одноповерхова будівля з білої цегли та інші зруйновані недобудови. Площа земельної ділянки, яку займають багатоповерхові будівлі, становить 0,1563 га, одноповерхова будівля -0,0066 га. На території земельної ділянки наявні зведені бетонні тунелі, в тому числі, для прокладання інженерних мереж. Зведені будівлі та недобудови, які знаходяться на земельній ділянці, за місцезнаходженням та формою можна визначити як такі об'єкти незавершеного будівництва (готовністю 65% згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1778390812101). Визначити точні розміри цих об'єктів неможливо у зв'язку з впливом зовнішніх факторів, що призвело до їх руйнування. При цьому, під час обстеження земельної ділянки не виявлено ознак об'єктів незавершеного будівництва готовністю 10% (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1362406612101).

Строк дії договору оренди земельної ділянки від 18.10.2007 з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039 закінчився 18.10.2022, тоді як інформація щодо продовження вказаного договору оренди земельної ділянки чи укладення нового договору відсутня.

На даний час Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію речових прав на вищевказану земельну ділянку не містить.

Крім цього, листом від 10.03.2025 за №7/11-542 Дніпровська міська рада повідомила, що станом на 04.03.2025 в інформаційній системі “Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська, розпорядником якої є департамент по роботі з активами ДМР, реєстраційних записів щодо договорів оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами не виявлено.

Таким чином, ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ», набувши 02.06.2023 право власності на майно - об'єкти незавершеного будівництва готовністю 65% та 10% за адресою: м. Дніпро, вул. Підмогильного, 5, та володіючи ними, фактично використовував у період з 02.06.2023 по 24.04.2025 (дата відчуження нерухомого майна на користь ТОВ “ДНІПРО НОВОБУД») вказану земельну ділянку без укладеного договору оренди та без сплати орендної плати за її використання.

Відповідно до листа Дніпровської міської ради №7/11-1392 від 19.06.2025, комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок розглянуто матеріали стосовно суми коштів, збережених у себе землекористувачем ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ» за рахунок власника земельних ділянок унаслідок користування землею без достатньої правової підстави по вул. Підмогильного, 5 з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039 та на засіданні 24.04.2025 затверджено розрахунки коштів, збережених у себе землекористувачем (протокол Комісії від 24.04.2025 №4).

Відповідно до розрахунку, сума коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки, за період з 02.06.2023 по 24.04.2025 складає 13 270 724,90 грн.

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради за інформацією департаменту економіки, фінансів та міського бюджету ДМР за 2023-2025 роки на розрахунковий рахунок по коду бюджетної класифікації доходів 24062200 “Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу; відшкодування збитків за погіршення якості ґрунтового покриву тощо та за неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок» від ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 45108970) кошти не надходили.

Крім цього, відповідно до інформації ГУ ДПС у Дніпропетровській області (лист від 07.08.2025 за №38567/5/04-36-04-05-11) згідно даних інформаційної системи органів ДПС України станом на 04.08.2025 з кодом ЄДРПОУ 45108970 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРНБУД» (колишня назва - ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ»).

Відповідно до переліків договорів оренди землі, наданих Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України на 2023-2025 роки, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні відомості стосовно оформлення документів на землю ТОВ “ТОРНБУД» (код ЄДРПОУ 45108970) на земельні ділянки на території м. Дніпро.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ “ТОРНБУД» (код ЄДРПОУ 45108970) у період з 02.06.2023 по 24.04.2025 зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва готовністю 65%, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Підмогильного, 5.

Проте, ТОВ “ТОРНБУД» (код ЄДРПОУ 45108970) податкові декларації з плати за землю на 2023- 2025 роки не надавались, орендна плата та земельний податок з юридичних осіб не сплачувалась.

Інформація щодо сплати за 2023-2025 роки іншими суб'єктами господарювання за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Підмогильного, 5 відсутня.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ», набувши у власність 02.06.2023 об'єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039 за адресою: м. Дніпро, вул. Підмогильного, 5, по 24.04.2025 (дата відчуження нерухомого майна на користь ТОВ “ДНІПРО НОВОБУД») використовував земельну ділянку без укладеного договору оренди, за відсутності державної реєстрації речового права на вказану земельну ділянку, відповідно до ст. ст.125, 126 Земельного кодексу України та зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, тим самим протиправно позбавив територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати, грубо порушив права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави під час розгляду даного спору суд зазначає наступне.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. З ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З викладеним корелюються й положення ч. ч. З та 4 ст. 53 ГПК України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Так, першим із вказаних елементів є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» та визначення згаданого елемента є поняття “інтерес держави».

У Рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Оскільки “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

“Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №440/6596/18.

Згідно з п. 2 Рекомендації Кес (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам “Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі “Менчинська проти Росії», заява № 42454/02, п. 35).

Підґрунтям для зростання економіки будь-якої країни, а також її макроекономічної стабільності є державний та місцеві бюджети. Вони є центром зосередження та розподілу ресурсів відповідно до потреб суспільства та основою позитивного фінансового середовища для динамічного розвитку ринкових відносин, дієвим стратегічним інструментом реалізації державної політики та місцевого самоврядування. Бюджетна політика має бути спрямована на виділення коштів для реалізації програм, що є важливими для суспільства в конкретний період розвитку: витрати на соціальний захист, оборону, науку й освіту, утримання державних органів тощо.

Так, безкоштовне користування земельною ділянкою комунальної форми власності порушує інтереси держави в особі Дніпровської міської територіальної громади, оскільки міський бюджет за період з 02.06.2023 по 24.04.2025 недоотримав понад 13 млн грн.

Разом з цим, орендна плата за землю є вагомим джерелом доходів місцевих бюджетів та є другим за обсягом джерелом надходжень доходів після податку на доходи фізичних осіб.

На сьогоднішній день велика увага приділяється питанням фінансової децентралізації та важливості збільшення фінансової достатності місцевих бюджетів для розширення їх можливостей щодо фінансування покладених на них функцій та задач.

Як відомо, економічна природа земельного оподаткування реалізується у разі виконання таких функцій: стимулювання раціонального використання землі (стимулююча функція); вирівнювання умов господарювання для підприємств, що функціонують у різних умовах (регулююча функція); акумулювання коштів на фінансування землеохоронних потреб і розвитку соціальної інфраструктури територіальних громад.

Плата за землю та орендна плата як його складова в Україні є важливим джерелом наповнення місцевих бюджетів. При цьому, недостатні обсяги надходження плати за землю до місцевих бюджетів не дозволяють фінансувати з місцевих бюджетів важливі видатки, у тому числі землеохоронні заходи.

Враховуючи складну економічну ситуацію в умовах воєнного стану питання повноти та своєчасності надходження до бюджету плати за використання земельних ділянок є особливо актуальним.

Відповідно до норм Конституції України земля, яка знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу.

Від імені Українського народу, відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України та законами України.

Ураховуючи те, що земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування реалізують права власника від імені народу, в тому числі тоді, коли приймають рішення про розпорядження землями державної чи комунальної власності, правовідносини, пов'язані з використанням земель державної чи комунальної власності, становлять “суспільний», “публічний» інтерес.

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Ненадходження до місцевих бюджетів орендної плати порушує визначальні матеріальні потреби держави, суспільства, територіальних громад.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування порушуються й інтереси держави в цілому.

Фактом неотримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Дніпра, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Територіальна громада міста Дніпра, відповідно до статті 13 Конституції України, є власником землі та інших природних ресурсів, а безкоштовне користування спірною земельною ділянкою призводить до втраченої можливості отримувати плату за землю, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом.

Таким чином, звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про стягнення безпідставно збережених коштів у якості орендної плати, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між: суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також його відсутність.

Отже, при визначенні вказаного елемента підлягає з'ясуванню питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зробила висновки поро те, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави.

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 по справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо, може свідчити про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 ЗК України, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Згідно з ст. ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Приписами ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ст. 327 ЦК України та ч. З ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхнього спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним іх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

З огляду на викладене, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, проте направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Крім того, з урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Положення статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в України» встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі ст.ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Фактична наявність владних управлінських функцій у суб'єкта (у цьому випадку - Дніпровська міська рада) на підставі положень відповідного нормативно-правового акту надає йому статусу суб'єкта владних повноважень у всіх правовідносинах, у які він вступає у ході реалізації наданих йому державою прав та обов'язків.

Ураховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпра, суб'єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпра, та відповідно зобов'язана здійснювати захист інтересів територіальної громади.

Доводи щодо бездіяльності уповноваженого органу. Додержання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 викладено правову позицію про те, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

З огляду на викладене у прокурора виникло не тільки право, але й обов'язок відреагувати на існуючий факт порушення інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із цим позовом.

Як зазначалося вище, земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039 є комунальною власністю Дніпровської міської територіальної громади.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власність зобов'язує (ст. 319 ЦК України), відтак Дніпровська міська рада, виконуючи свої повноваження належним чином, має дотримуватись процедури передачі у користування земель, користування землями на умовах оренди, контролювати користування земельними ділянками за наявності правових підстав, сплати орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства України, проте з огляду на обізнаність про факт безпідставного використання ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ» земельної ділянки, жодних заходів, спрямованих на захист та відновлення порушеного права територіальної громади на надходження до місцевого бюджету орендної плати за таке використання вжито не було.

Про встановлені порушення інтересів держави, які виразились безпідставному використанні ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ» земельної ділянки та збереження користувачем коштів у вигляді несплаченої орендної плати Центральна окружна прокуратура міста Дніпра інформувала Дніпровську міську раду листами за №54-826вих-25, №54-824вих-25 від 06.02.2025, №54-2224вих-25 від 05.04.2025, №54-3352вих-25 від 19.05.2025 та №54-5412вих-25 від 31.07.2025.

Проте, згідно з листами Дніпровської міської ради №07/11-1392 від 19.06.2025, Департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради №12/9-55 від 30.06.2025 та №12/9-65 від 12.08.2025 заходи спрямовані на стягнення безпідставно збережених коштів, у тому числі претензійно-позовного характеру, у спірних правовідносинах не вживались.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, Центральна окружна прокуратура міста Дніпра звертається із цим позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради як власника землі та отримувача плати за користування земельними ділянками комунальної форми власності на території міста Дніпра.

У постанові від 10.08.2021 у справі №923/833/20 Касаційним господарським судом наголошено, що суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов'язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі №908/2153/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 наведено правовий висновок, зокрема, про те, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): “Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Звернення керівника Центральна окружна прокуратура міста Дніпра до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб'єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку щодо стягнення безпідставно збережених коштів у себе землекористувачем земельної ділянки територіальної громади на земельну ділянку.

Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави у даній справі не порушують ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на наступне.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, “Щокін проти України» від 14.10.2010, “Сєрков проти України» від 07.07.2011, “Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.112000, “Булвес АД проти Болгарії» від 22.01.2009, “Трегубенко проти України» від 02.11.2004, “East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно “суспільний», “публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій “пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. “Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки “пропорційності», як і в питаннях наявності “суспільного», “публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку “сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий “розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання поновлення інтересів держави у даних правовідносинах, полягають у забезпеченні правомірного режиму платного користування комунальними землями та належної реєстрації такого права, дотримання основ державної діяльності у сфері економічних, організаційно-правових заходів щодо ефективного використання основного багатства країни - землі, забезпечення рівності усіх перед законом, у тому числі в частині дотримання порядку набуття у користування земельних ділянок комунальної власності, поновлення прав територіальної громади та припинення безоплатного використання і незаконного збагачення окремих суб'єктів господарювання.

Слід наголосити, що з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Отже, керівником Центральної окружної прокуратури міста Дніпра належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».

Норми матеріального права, що встановлюють платне використання та необхідність укладання договору оренди земельної ділянки комунальної власності, зобов'язання фактичного землекористувача повернути кошти, які мав сплатити за користування нею власнику земельної ділянки.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Незаконне та безоплатне використання землі ослаблює економічні основи органів місцевого самоврядування, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Так, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039 площею 5,9224 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Підмогильного, 5, перебуває у комунальній власності Дніпровської міської ради.

Таким чином, вказана земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав з 06.09.2016 (з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації в Державному земельному кадастрі), що погоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ» в період з 02.06.2023 по 24.04.2025 не було ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не було суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Таким чином, ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ» правомірно володів лише нерухомістю, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.

Так, відповідно до листа Дніпровської міської ради від 10.03.2025 за №7/11-542 станом на 04.03.2025 в інформаційній системі “Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська, розпорядником якої є департамент по роботі з активами ДМР реєстраційних записів щодо договорів оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами не виявлено.

Відповідач не виконав обов'язок щодо оформлення та реєстрації речового права на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном, та за період з 02.06.2023 по 24.04.2025 за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі не здійснював.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення глави 83 “Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) зробила правовий висновок (п.94), що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідачі (набувачі), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшують вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Тобто, фактичні користувачі земельної ділянки, які без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов'язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Отже, оскільки до моменту оформлення власниками об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти).

Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного суду від 17.02.2021 у справі № 686/12328/18, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц,від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17,від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18,а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15,від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Таким чином, ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ» фактично ухилившись від укладення договору оренди земельної ділянки зберігає кошти, не сплативши орендну плату за користування земельною ділянкою за період з 02.06.2023 по 24.04.2025 за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а Дніпровська міська рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувся факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Щодо розміру грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача.

Предметом вказаної позовної заяви є стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, за звичайних умов (у разі оформлення договірних відносин, відповідачами), втім несплачених відповідачем, що пов'язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст. ст. 179, 190 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Розмір збережених коштів від безпідставно набутого майна, які підлягають відшкодуванню з боку ТОВ “ТОРНБУД» (раніше - ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ») виходячи з розміру орендної плати за землю складає 13 270 724,90 грн.

Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому значному розмірі від надання земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси територіальної громади в особі Дніпровської міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Аналогічна правова позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №904/4737/18, від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Згідно Розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки наслідок користування землею без достатньої правової підстави, затвердженого Протоколом №4 від 24.04.2025 Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради, проведено розрахунок недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою ТОВ “БУДДНІПРОІНВЕСТ» (безпідставно збережених коштів у розмірі належної до сплати орендної плати) за фактичний період використання землекористувачем земельної ділянки, а саме з 03.02.2023 по 24.04.2025

Так, відповідно до розрахунку Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради за період з 03.02.2023 по 24.04.2025 розмір орендної плати за користування земельною ділянкою становить 13 270 724,90 грн, з яких:

02.06.2023 - 31.12.2023 - 3 867 155,44 грн;

01.01.2023 - 31.12.2024 - 6 967 323,97 грн;

01.01.2024 - 24.04.2025 - 2 436 245,49 грн.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 904/2143/23 звернуто увагу на те, що технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до ст. 20 Закону України “Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки. Положення Податкового кодексу України та законодавства про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 та постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до ст. 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору у справі.

З урахуванням викладеного, належними доказами нормативної грошової оцінки земельної ділянки є технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Відповідно до витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039 у 2023 році складала 220 893 855,15 грн, у 2024 -232 244 132,29 грн, у 2025 - 260 008 656,38 грн.

Таким чином, на підставі вказаних витягів можливо розрахувати розмір безпідставно збережених коштів за спірний період.

Розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки наслідок користування землею без достатньої правової підстави за період з 02.06.2023 по 31.12.2023 здійснено за формулою (нормативна грошова оцінка у 2023 році х 3% (встановлена ставка орендної плати) х 213 днів / 365 (загальна кількість днів у році), а саме: 220 893 855,15 грн. х 3% х 213 днів / 365 = З 867 155,44 грн.

Розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки наслідок користування землею без достатньої правової підстави за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 здійснено за формулою (нормативна грошова оцінка у 2024 році х 3% (встановлена ставка орендної плати), а саме: 232 244 132,29 грн. х 3% = 6 967 323,97 грн.

Розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки наслідок користування землею без достатньої правової підстави за період з 01.01.2025 по 24.04.2025 здійснено за формулою (нормативна грошова оцінка х 3% (встановлена ставка орендної плати) х 114 днів / 365 (загальна кількість днів у році), а саме: 260 008 656,38 грн. х 3% х 114 днів / 365 = 2 436 245,49 грн.

Всього безпідставно збережених коштів за період з 02.06.2023 по 24.04.2025 складає: З 867 155,44 + 6 967 323,97 + 2 436 245,49 = 13 270 724,90 грн.

При цьому, ставку орендної плати за землю у розмірі 3% за землі громадської забудови (для обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку) встановлено рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 “Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (зі змінами рішення від 19.06.2024 №5/52).

З урахуванням викладеного, розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави здійснено з дотриманням вимог законодавства, на підставі належних доказів з урахуванням сталої судової практики.

Таким чином, прокурором за допомогою належних та допустимих доказів доведено використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:138:0039 площею 5,9224 га, на якій знаходиться нерухоме майно, що на праві власності належало відповідачу, у зв'язку з чим відповідач безпідставно зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати у розмірі 13 270 724,90 грн.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вимога прокурора є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про дію заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, оскільки позовні вимоги Дніпровської міської ради в даній справі суд задовольнив, при цьому вжиті заходи забезпечення позову є гарантією виконання рішення суду і потреба у забезпеченні позову на час ухвалення рішення не відпала, такі заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 160 459,90 грн (з урахуванням судового збору за забезпечення позову та того що позов та заява про забезпечення позову подані в електронній формі).

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 145, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНБУД» (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, код ЄДРПОУ 45108970) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, про-т Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) безпідставно збережені кошти у розмірі 13 270 724,90 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНБУД» (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, код ЄДРПОУ 45108970) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) судовий збір у розмірі 160 459,90 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 23.12.2025.

Суддя В.Г. Бєлік

Попередній документ

132826691

Наступний документ

132826693

Інформація про рішення:

№ рішення:	132826692
№ справи:	904/5174/25
Дата рішення:	17.12.2025
Дата публікації:	24.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (17.12.2025)
Дата надходження:	11.09.2025
Предмет позову:	стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки у розмірі 13 270 724,90 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

07.10.2025 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
07.10.2025 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
04.11.2025 10:40	Господарський суд Дніпропетровської області
02.12.2025 11:20	Господарський суд Дніпропетровської області
17.12.2025 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

БЄЛІК ВІКТОРІЯ ГЕННАДІЇВНА

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРНБУД»

за участю:

Дніпропетровська обласна прокуратура

заявник:

Центральна окружна прокуратура міста Дніпра

позивач (заявник):

Центральна окружна прокуратура міста Дніпра

позивач в особі:

Дніпровська міська рада

прокурор:

Тактаров Роман Рафаїлович