вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" грудня 2025 р. Cправа № 902/1191/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Муніципальна варта" Вінницької міської ради, 21050, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Соборна, будинок 68, ідентифікаційний код юридичної особи 38830387
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", 21037, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359
про розірвання договору
за участю представників:
від позивача - адвокат Слишинський І.В., згідно ордеру
від відповідача - Косунець Д.В., у порядку самопредставництва
До Господарського суду Вінницької області 28.08.2025 надійшла позовна заява № б/н від 28.08.2025 (вх. № 1269/25 від 28.08.2025) Комунального підприємства "Муніципальна варта" Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1318409 від 17.01.2025 укладеного між позивачем та відповідачем зі змінами та додатковими угодами.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 01.09.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі 902/1191/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.09.2025 року об 11:00 год.
10.09.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 10.09.2025 (вх. № 01-34/9587/25 від 10.09.2025) у якому останній заперечив щодо заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.
15.09.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 15.09.2025 (вх. № 01-34/9756/25 від 15.09.2025).
У судовому засіданні 30.09.2025 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання у справі № 902/1191/25 на 11:30 16.10.2025.
Ухвалою від 16.10.2025 судом закрито підготовче провадження у справі №902/1191/25, призначено справу № 902/1191/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 18.11.2025 року о 10:00 год.
27.11.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 27.11.2025 (вх. № 01-34/12785/25 від 27.11.2025).
У судовому засіданні 02.12.2025 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 10:00 год. 12.12.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
03.12.2025 до суду відповідача надійшла заява № б/н від 03.12.2025 (вх. № 01-34/13023/25 від 03.12.2025) з додатками на виконання вимог суду.
На визначену судом дату у судове засідання з'явились представники обох сторін.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.
За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення у справі та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Суть спору:
Комунальне підприємство "Муніципальна варта" Вінницької міської ради звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1318409 від 17.01.2025 укладеного між позивачем та відповідачем зі змінами та додатковими угодами.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 19.10.2022 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування замовники, що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі відповідно до Закону з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (із змінами) (далі - Особливості), яка прийнята Урядом на виконання вимог Закону.
Позивач зазначив, що відповідно до договору №1318409 предметом закупівлі є постачання електричної енергії у кількості 5985 кВт/год. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 60 158,51 грн з ПДВ. До договору №1318409 укладена додаткова угода від 14.02.2025 №1 щодо погодження зміни ціни (зміна тарифу) в договорі про закупівлю в бік зменшення обсягу закупівлі електричної енергії - 5676,6 вВт*год.
Позивач зауважив, що відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 та застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, щодо Григоришина К.І., який є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Енера Вінниця", а саме п.8 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.01.2025: заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.
За твердженням позивача, під час укладення та підписання договору від 17.01.2025 №1318409, позивачу про цю обставину було невідомо. Водночас, відомостей щодо кінцевого бенефіціара відповідача внесено до реєстру осіб щодо яких Радою національної безпеки і оборони України застосовано санкції.
Позивач стверджує, що КП "Муніципальна варта" ВМР звернулось до відповідача ТОВ "Енера Вінниця" з листом від 15 травня 2025 р. вих. 02-21/693 з пропозицією розірвання договору від 17.01.2025 №1318409.
Натомість у відповідь ТОВ "Енера Вінниця" листом від 19.05.2025р. вих. №07.1.13-2636 повідомило, що не погоджується на пропозицію КП "Муніципальна варта" ВМР щодо дострокового розірвання договору за угодою сторін.
З посиланням на Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025, норми Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 651, 652 ЦК України позивач стверджує про наявність підстав для розірвання судом договору від 17.01.2025 №1318409, укладеного сторонами.
Відповідач у відзиві щодо позову заперечив, зазначив, що на переконання відповідача накладення санкцій на кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Енера Вінниця", які були застосовані після укладення договору не є зміною істотних умов договору та не є умовою для його розірвання з підстав, визначених статтею 652 ЦК України, оскільки не впливають на виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору. Наразі договір сторонами виконується в повному обсязі.
На думку відповідача позивач не довів належними та допустимими доказами наявність всіх чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, необхідних для розірвання договору за рішенням суду; умовами договору не передбачено підстав для розірвання договору з урахуванням накладення санкцій на кінцевого бенефіціарного власника товариства.
Відповідач зауважив, що із Закону України "Про санкції" та рішення РНБО слідує, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються по відношенню до конкретно визначених суб'єктів та мають персональний характер, а тому на думку відповідача, застосування санкцій до фізичної особи - кінцевого бенефіціарного власника відповідача, не є достатньою підставою для застосування наслідків таких санкцій до самого товариства.
Відповідач зазначив, що оскільки кінцевий бенефіціарний власник відповідача ТОВ "Енера Вінниця" визнається Законом лише громадянином України, на ТОВ "Енера Вінниця" не поширюється заборона, встановлена пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", відтак ТОВ "Енера Вінниця", кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Енера Вінниця" не належать до переліку осіб, щодо яких пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 встановлена заборона на здійснення публічних закупівель; зворотнього позивач не довів.
З урахуванням наведеного, у задоволенні позову відповідач просив відмовити.
Позивач у відповіді на відзив щодо викладеного відповідачем у відзиві заперечив, зазначив, що твердження, що санкції застосовані лише до фізичної особи - ОСОБА_1 , а не до ТОВ "Енера Вінниця" суперечать вимогам п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель...", п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про санкції".
Позивач зауважив, що застосування санкцій до кінцевого бенефіціара є підставою для застосування обмежень і до контрольованої ним юридичної особи; Указ Президента України від 19.01.2025 прямо визначає ОСОБА_1 як особу, що має громадянство російської федерації. Внесення до санкційного списку є офіційним і публічним фактом, підтвердженим державними реєстрами. Посилання відповідача на внутрішній паспорт України не спростовує факту наявності громадянства російської федерації та не усуває наслідків застосування санкцій.
Щодо належного виконання договору, позивач зазначив, що дотримання умов договору не усуває порушення законодавчої заборони та виконання договору з компанією, яка перебуває під контролем особи, щодо якої застосовані санкції, прямо суперечить інтересам національної безпеки України.
Також позивачем зазначено щодо наявності істотної зміни обставин, яка на його переконання полягала у тому, що на момент укладення договору сторони не могли передбачити застосування персональних санкцій до кінцевого бенефіціара; застосування санкцій об'єктивно змінює співвідношення інтересів сторін, оскільки унеможливлює законне виконання договору; на момент укладення договору 17.01.2025 позивач не міг передбачити застосування санкцій до бенефіціара; санкції є обставиною, яку жодна сторона не може усунути; виконання договору позбавляє позивача права законно проводити закупівлі; ризик санкцій не може покладатися на замовника, оскільки їх підставою є діяльність та статус саме відповідача.
Щодо посилань відповідача на судову практику Верховного Суду, позивачем зауважено, що наведені відповідачем рішення стосуються ситуацій, коли санкції не передбачали прямої заборони публічних закупівель, наразі застосована пряма заборона Постановою №1178 та Указом Президента, тому наведена практика не є релевантною.
На обгрунтування своїх правових позицій учасниками справи подавалися пояснення, додаткові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Комунальним підприємством "Муніципальна варта" проведено закупівлю UA-2025-01-20-005042-а за предметом закупівлі: "Електрична енергія" зі строком поставки з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 року (т.1 а.с. 67).
За результатами проведеної закупівлі 17 січня 2025 року між Комунальним підприємством "Муніципальна варта" (далі - позивач, споживач) та переможцем закупівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1318409 (далі - договір) (т.1 а.с. 6-9).
Згідно пункту 1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами (далі - сторони) з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.
Укладення цього договору можливе шляхом підписання заяви-приєднання, оплати виставленого рахунка, за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов у цілому чи частково, через особистий кабінет в електронному цифровому вигляді (в установленому законодавством порядку)
Відповідно до пункту 1.2. договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом - сторони.
За умовами пункту 2.1. договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу за кодом СРV ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру генеруючими установками приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не може перевищувати встановлену потужність для відповідної категорії генеруючої установки, визначену законом, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього договору.
За змістом пункту 2.1.1. договору обсяг закупівлі електричної енергії - 5985 кВт*год.
Відповідно до пункту 3.1. договору умови надання універсальних послуг споживачу повинні передбачати наступне: ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обгрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором.
Згідно з пунктом 3.2. договору споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього договору.
Пунктом 3.2. договору визначено, що споживач має право змінювати постачальника відповідно до процедури, викладеної в ПРРЕЕ та положень цього договору.
Відповідно до пункту 3.4. договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.
За умовами пункту 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Загальна вартість всього обсягу поставки 2025 рік складає: 60 158,51 грн.
Підпунктом 9 пункту 6.1. договору визначено, що споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника або достроково розірвати цей договір відповідно до процедури, встановленої цим договором.
Згідно з пунктом 10.1. договору споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або період такої зміни (початок дії нового договору про постачання електричної енергії').
Пунктом 10.2. договору визначено, що зміна електропостачальника здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.
Пунктом 13.2. договору передбачено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
Згідно з пунктом 13.5. договору за умови відсутності заборгованості та виконання своїх зобов'язань перед постачальником споживач має право розірвати цей договір з урахуванням вимог положень цього договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику.
За умовами пункту 13.6. договору сторони мають право розірвати цей договір у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 13.7. договору дія цього договору також припиняється в таких випадках:
закінчення строку, призупинення дії ліцензії з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії постачальником або її анулювання;
банкрутства або припинення господарської діяльності постачальником;
у разі зміни власника об'єкта споживача та отримання від нового власника (користувача) або оператора системи розподілу документального підтвердження щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з новим власником (користувачем) - у частині постачання;
у разі зміни постачальника - у частині постачання;
у разі неприйняття споживачем своєчасно запропонованих (за 20 днів до введення в дію) постачальником змін до договору, що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або щодо умов постачання електричної енергії;
смерті споживача та неврегулювання договірних відносин відповідно до ПРРЕЕ.
Також, між сторонами підписано додатки до договору, зокрема згідно розділу "Термін дії договору та умови пролонгації" додатку до договору "Комерційна пропозиція" цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі'', на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" та є однаковими для всіх споживачів, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Термін дії договору припиняється у разі спливу 90 днів після завершення періоду дії воєнного стану, але не пізніше ніж до 31 грудня 2025 року (т. 1 а.с. 40).
За змістом Комерційної пропозиції передбачено, що штрафні санкції за дострокове розірвання договору за ініціативою споживача відсутні.
У період з 14.02.2025 по 21.05.2025 між сторонами укладено низку додаткових угод (додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5) до договору за змістом яких сторони у зв'язку зі зміною тарифів погодили внесення змін до договору зокрема у частині тарифів на електричну енергію.
Як убачається із матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачу на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429, а також виконує спеціальну функцію постачальника універсальної послуги на території Вінницької області відповідно до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
Ліцензія на постачання електричної енергії є чинною, що підтверджується ліцензійним реєстром НКРЕКП на офіційному сайті (https://www.nerc.gov.ua/reyestri-nkrekp/licenzijnij-reyestr-nkrekp).
Згідно наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань до графи інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" внесено таку інформацію: ПІБ ОСОБА_1 ; громадянство - Україна, адреса - АДРЕСА_1 ; тип бенефіціарного власника - непрямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу - 100.
15 травня 2025 року КП "Муніципальна варта" ВМР звернулось до ТОВ "Енера Вінниця" із листом ВМР №02-21/693 у якому повідомило про укладення між сторонами договору №1318409, предметом закупівлі за яким є постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у кількості 5985 кВт/год. на загальну вартість обсягу поставки 60 158,51 грн з ПДВ та зауважила, що 13.03.2025 року до виконавчого комітету міської ради надійшов лист Територіального управління БЕБ у Вінницькій області, в якому повідомлено про застосування у відповідності до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" щодо ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Енера Вінниця" персональних санкцій.
У вказаному листі підприємство зауважило, що під час підписання договору КП "Муніципальній варті" ВМР про дану обстану було невідомо, з посиланням на п. 10 ч. 1 ЗУ "Про санкції", п. 11 ч. 2 ст. З ЗУ "Про ринок електричної енергії", п.п 9 п. 6.1, п.п 13.5 договору запропонувало розірвати договір №1318409 від 17.01.2025 року зі замінами та доповненнями до нього за згодою сторін.
Листом № 07.1.13-2636 від 19.05.2025 ТОВ "Енера Вінниця" зауважило, що товариство не погоджується на пропозицію Комунального підприємства "Муніципальній варті" Вінницької міської ради щодо дострокового розірвання договору за угодою сторін.
24 листопада 2025 року КП "Муніципальна варта" ВМР звернулось до ТОВ "Енера Вінниця" із листом №01-17/1816 у якому повідомило про укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 17.01.2025 року №1318409 та зазначило, що КП "Муніципальна варта" ВМР керуючись п.п. 13.5 Договору №1318409 доводить до відома ТОВ "Енера Вінниця" намір не здійснювати пролонгацію договору та припинити його дію з 31.12.2025 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Предметом позову в цій справі є матеріально - правова вимога про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1318409 від 17.01.2025 укладеного між позивачем та відповідачем зі змінами та додатковими угодами.
Згідно статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для розірвання судом договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1318409 від 17.01.2025 укладеного між сторонами за ініціативою позивача з підстав застосування після укладення договору до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Енера Вінниця" обмежувальних заходів (санкцій).
Щодо правового регулювання спірних правовідносин судом враховано таке.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1статті 638 ЦК України).
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.
За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки електричної енергії (енергопостачання).
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює договірні засади проведення учасниками ринку електричної енергії своєї діяльності на ринку електричної енергії.
Згідно з пунктом 68 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.
Пунктом 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1.2.15 глави 1.2 розділу I Правил для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
За змістом пункту 13.6. договору, укладеного сторонами сторони мають право розірвати цей договір у встановленому законодавством порядку.
В якості правових та фактичних підстав позову про розірвання договору позивач послався на приписи статей 651, 652 ЦК України, зазначив, що підставою для розірвання договору є істотна зміна обставин, якими позивач керувався під час укладення договору, що виникла після його укладення.
Обгрунтовуючи фактичну підставу позивач зазначив, що Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 та застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, щодо Григоришина К.І., який є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Енера Вінниця», а саме п.8 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.01.2025 запроваджено заборону здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.
Позивач зауважив, що під час укладення та підписання договору від 17.01.2025 №1318409 про дану обставину позивачу було невідомо.
На думку позивача, наведена обставина є підставою для розірвання договору та у зв'язку із незгодою відповідача розірвати договір за згодою сторін, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку наведеним доводам судом враховано таке.
Як убачається із матеріалів справи спірний договір укладено за результатами проведення публічної закупівлі. Зі звіту про укладений договір закупівлі вбачається, що договір укладений без використання електронної системи закупівель (т. 1 а.с.67).
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно пункту 25 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Приписами пункту 6 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування врегульовані Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178.
Судом установлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1318409 укладено сторонами 17 січня 2025 року.
Рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 19 січня 2025 року застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком, до переліку яких включено ОСОБА_1 (Григоришин Константин Иванович, Hryhoryshyn Kostiantyn, Grigorishin Konstantin), ІНФОРМАЦІЯ_1 Громадянство: Україна, Російська Федерація. Відомості згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків України: реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 (пункт 9 Додатку).
Згідно переліку видів обмежувальних заходів до Григоришина Костянтина Івановича застосовані такі види обмежувальних заходів:
1) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
2) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
3) обмеження торговельних операцій (повне припинення);
4) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
5) запобігання виведенню капіталів за межі України;
6) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);
10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);
11) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
12) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
13) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
14) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
15) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
16) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона виплати дивідендів або інших платежів, пов'язаних із корпоративними правами (правом власності на частку, акції, паї) на користь санкційної особи та осіб, що діють від її імені) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0002525-25#Text.
Указом Президента України №38/2025 від 19 січня 2025 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
Як убачається із офіційного сайту Верховної Ради України, Указ Президента України №38/2025 від 19 січня 2025 року набрав чинності 21 січня 2025 року https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/38/2025#Text.
Положеннями пункту 11 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини 2 статті 40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".
Відповідно до пункту 11 частини 47 Особливостей №1178 замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції", крім випадку, коли активи такої особи в установленому законодавством порядку передані в управління АРМА.
Зі змісту наведених норм убачається, що застосування до учасника закупівлі санкцій у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" є підставою для відхилення тендерної пропозиції такого учасника, при цьому вчинення таких дій з боку замовника обмежено у часі до моменту визнання учасника публічної закупівлі переможцем за умови чинності санкцій на момент оцінки тендерних пропозицій учасників.
Водночас, законодавство у сфері публічних закупівель не передбачає можливості відмови замовника від укладення договору або розірвання укладеного договору з переможцем закупівлі у випадку застосування санкцій до учасника після прийняття замовником відповідного рішення/або укладення відповідного договору за результатами проведеної закупівлі.
До укладення договору 17 січня 2025 року, запроваджені Указом Президента України санкції не діяли, тому не надавали уповноваженій особі замовника права для відхилення пропозиції ТОВ "Енера Вінниця" як учасника публічної закупівлі.
Указ Президента України №38/2025 від 19.01.2025 року не має зворотної дії в часі, та відповідно не міг бути підставою для відміни чи скасування публічної закупівлі після прийняття замовником рішення щодо визначення переможця закупівлі/або рішення про укладення договору без використання електронної системи закупівель.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про санкції" (у редакції чинній на 19.01.2025) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність, а санкції у виді позбавлення державних нагород - проти будь-яких нагороджених осіб, зазначених у частині четвертій статті 3 цього Закону.
Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Згідно пункту 10 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції" одним із видів санкцій згідно з цим Законом є заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.
За змістом пункту 25 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції" до санкцій віднесено також інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Частиною 3 статті 5 Закону України "Про санкції" визначено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
У постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 922/3069/24 зазначено, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23, Верховного Суду від 13.11.2024 у cправі №922/1589/22).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Енера Вінниця", якому належить 100% статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі, є ОСОБА_1 .
У додатку до рішення РНБО від 19.02.2025, в якому наведений перелік осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) ТОВ "Енера Вінниця" не зазначене.
Із матеріалів справи та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" вбачається, що кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Енера Вінниця" ОСОБА_1 , є громадянином України та громадянином російської федерації.
За змістом пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг у громадян Російської Федерації/Республіки Білорусь/Ісламської Республіки Іран (крім тих, що проживають на території України на законних підставах); юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства Російської Федерації/Республіки Білорусь/Ісламської Республіки Іран; юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків (далі - активи), якої є Російська Федерація/Республіка Білорусь/Ісламська Республіка Іран, громадянин Російської Федерації/Республіки Білорусь/Ісламської Республіки Іран (крім тих, що проживають на території України на законних підставах), або юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства Російської Федерації/Республіки Білорусь/Ісламської Республіки Іран, крім випадків коли активи в установленому законодавством порядку передані в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з відомостями про місце проживання, зазначеними у паспорті, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 34).
Зазначені відомості також містяться у ЄДР щодо ТОВ "Енера Вінниця" у розділі - інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи (т.1 а.с.20, 35-39).
Частиною 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законом про внесення змін до цього Закону. Якщо для реалізації положень поданого проєкту закону про внесення змін до цього Закону необхідні законодавчі зміни до інших законодавчих актів, такі зміни викладаються в розділі "Прикінцеві положення" (перехідні положення) проєкту закону про внесення змін до цього Закону.
ЄСПЛ у справі "Михайлюк та Петров проти України" (заява № 11932/02, пункт 25) зазначив, що вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (рішення у справі "Полторацький проти України" (Poltoratskiy v. Ukraine) №38812/97, пункт 155).
Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).
Таким чином, згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми.
Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). В решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.
Отже, виходячи з наведеного вище співвідношення загальних і спеціальних норм, суд наголошує, що в силу вимог частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" у спірних правовідносинах спеціальним законом є Закон України "Про публічні закупівлі" (Постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23).
Суд констатує, що норми законодавства про публічні закупівлі не передбачають підстав припинення договірних відносин, у тому числі розірвання укладених договорів внаслідок запровадження санкцій до кінцевого бенефіціарного власника переможця публічної закупівлі.
За змістом Закону України "Про публічні закупівлі", єдиним заходом впливу до такого учасника є відхилення його тендерної пропозиції, однак після визнання учасника переможцем та укладення договору у періоді відсутності санкцій, подальші підстави для поширення заборони на здійснення закупівлі після введення санкцій щодо укладеного договору - відсутні.
Судом також враховано, що Закон України "Про санкції" не містить приписів про розірвання вже укладених та виконуваних договорів з юридичними особами, учасниками/ бенефіціарними власниками яких є підсанкційні особи.
Суд також звертає увагу, що згідно пункту 8 переліку застосованих до ОСОБА_1 обмежувальних заходів застосовано заборону здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.
Наразі, застосовані обмеження стосуються закупівель в осіб-нерезидентів або тих, які мають частку іноземного статутного капіталу (суб'єктний критерій), а також товарів, робіт, послуг підсанкційної іноземної держави (об'єктний критерій).
Водночас, під критерії застосованих обмежень діяльність ТОВ "Енера Вінниця" не підпадає, оскільки вказане товариство не є юридичною особою-нерезидентом іноземної держави державної форми власності, не є юридичною особою, частка статутного капіталу якої знаходиться у власності іноземної держави та не здійснює продаж товару, походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.
Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що за відсутності прямої вказівки в законодавстві, яке регулює публічні закупівлі положень про розірвання укладених договорів з юридичними особами, до яких не застосовано санкції, однак кінцевими бенефіціарними власниками яких є підсанкційні особи, а також з огляду на зміст застосованих до такої особи санкцій, які не передбачали станом на 17.01.2025 року заборону публічної закупівлі електроенергії у резидента України - відповідача по справі, закон з достатньою чіткістю не передбачає правових підстав для розірвання спірного договору про постачання електричної енергії з підстав зазначених позивачем.
Додатково судом враховано, що підпунктом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації" для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором):
громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;
юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації;
юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
У Постановах від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 08.11.2023 у справі №915/18/23, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22, Верховний Суд зазначив, що "дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань.
З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом.
Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання."
У застосуванні положень Закону України "Про санкції", Верховний Суд також неодноразово висновував, що у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є позивач особою щодо якої Постановою КМУ №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови КМУ (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/4052/22, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23).
Відповідно до частин 1, 3 статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22.
Зі змісту пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 вбачається, що встановлений у ньому мораторій (заборона) поширюється на виконання грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, визначені наявністю певних обставин (Постанова КГС ВС від 08 листопада 2023 року у cправі №915/18/23).
Стороною у цій справі є юридична особа, а не безпосередньою фізична особа, до якої застосовано санкції.
Мораторій на виконання окремих зобов'язань не є тотожним праву на розірвання договору, оскільки застосовується відстрочення виконання, а не припинення правовідносин.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. (Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21, від 16.08.2023 у справі № 910/17639/21, від 26.03.2024 у cправі № 920/475/23).
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
За змістом частини 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, із аналізу вказаної норми вбачається, що позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору за рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у ст.652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абз.1 ч.1 ст.651 ЦК України).
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними. Розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.627 ЦК України), є винятковим заходом.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
При цьому позивач при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору насамперед повинен довести факт наявності передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання (такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 17.10.2018 у справі № 910/23585/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, від 15.04.2021 у справі № 904/1007/20, від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20, від 22.12.2022 у справі №916/3577/21, від 26.03.2024 у cправі № 920/475/23).
Аналізуючи зміст спірних правовідносин у контексті наявності підстав для розірвання договору, судом враховано, що позивачем не доведено наявності одночасно чотирьох умов визначених частиною 2 статті 652 ЦК України необхідних для розірвання договору за рішенням суду.
Позивачем, зокрема не доведено, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Під час розгляду справи, сторони не заперечували та у своїх поясненнях зазначали, що договір належно виконувався як з боку постачальника, так і з боку споживача.
У цьому аспекті судом враховано, що підпунктом 9 пункту 6.1. договору укладеного сторонами визначено, що споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника або достроково розірвати цей договір відповідно до процедури, встановленої цим договором.
Положеннями пунктів 10.1., 10.2. сторони погодили, що споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або період такої зміни (початок дії нового договору про постачання електричної енергії). Зміна електропостачальника здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.
Згідно пункту 13.5. договору за умови відсутності заборгованості та виконання своїх зобов'язань перед постачальником споживач має право розірвати цей договір з урахуванням вимог положень цього договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику.
Щодо доводів позивача про незгоду відповідача із пропозицією розірвати договір та, що постачання електричної енергії за умовами договору мало здійснюватися безперервно до об'єкта критичної інфраструктури, що перешкоджало зміні постачальника суд звертає увагу, що Порядок зміни електропостачальника за ініціативою споживача чітко врегульований пунктом 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.
Положеннями пункту 6.1.1. Правил передбачено, що споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
За змістом пункту 6.1.3 Правил за загальним правилом зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.
Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Згідно пункту 6.1.16. Правил попередній електропостачальник після отримання від адміністратора комерційного обліку повідомлення про зміну електропостачальника повинен здійснити всі необхідні заходи у зв'язку з припиненням дії договору про постачання електричної енергії споживачу зі споживачем на заплановану дату зміни електропостачальника.
До припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов'язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору.
З огляду на зміст укладеного сторонами договору та положення Порядку зміни електропостачальника за ініціативою споживача, у позивача були відсутні перешкоди для вирішення питання щодо зміни постачальника електричної енергії.
Інших обгрунтованих доводів, чому позивач не скористався своїм правом зміни постачальника, позивачем суду не надано.
Натомість, із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду про розірвання договору після спливу 8-ми місяців від дня запровадження санкцій до бенефіціарного власника ТОВ "Енера Вінниця", під час дії договору сторонами укладалися додаткові угоди в частині істотних умов договору, що спростовує доводи позивача про фактичну зміну істотних обставин, які є підставою для розірвання договору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1318409 від 17.01.2025 укладеного між позивачем та відповідачем зі змінами та додатковими угодами з підстав зазначених у позові задоволенню не підлягають.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Суд зауважує, що справу розглянуто у розумний строк, який був об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав та обов'язків.
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Комунального підприємства "Муніципальна варта" Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1318409 від 17.01.2025 укладеного між позивачем та відповідачем зі змінами та додатковими угодами слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було сплатити судовий збір виходячи із заявлених вимог немайнового характеру з урахуванням вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Позивачем мав бути сплачений судовий збір виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 гривень із застосуванням коефіцієнту 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору - 2 422,40 гривень (3 028,00 гривень х 0,8 = 2 422,40 гривень).
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції №459 від 26.08.2025 сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 гривень, що на 605,60 гривень більше ніж встановлено законом ((3028,00 гривень (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) - 2 422,40 гривень (судовий збір, що підлягав оплаті за подання позову до суду згідно закону) = 605,60 гривень).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 605,60 гривень підлягає поверненню платнику.
Враховуючи, що від позивача/платника не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 605,60 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 гривень покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 22 грудня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.