23.12.2025 року м. Дніпро Справа № 908/322/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Приватного підприємства “ГЛОРІ»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025р.
(суддя Боєва О.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 25.04.2025р.) у справі
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “СОБОРНИЙ 143/Я.НОВИЦЬКОГО 7»
до: Приватного підприємства “ГЛОРІ»
про стягнення суми 69 004,80 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “СОБОРНИЙ 143/ Я.НОВИЦЬКОГО 7» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства “ГЛОРІ», про стягнення заборгованості зі сплати внесків у розмірі 69004,80 грн..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025р. у справі № 908/322/25 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства “ГЛОРІ» на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “СОБОРНИЙ 143/ Я. НОВИЦЬКОГО 7» суму 69004 грн. 80 коп. заборгованості зі сплати внесків, 3028 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне підприємство “ГЛОРІ» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025р. у справі № 908/322/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.
Зокрема, Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції взагалі позбавив відповідача у цій справі жодних прав для здійснення свого захисту.
Скаржник зазначає на тому, що на підставу своїх вимог (стягнення заборгованості зі сплати внесків) позивач посилається на рішення загальних зборів ОСББ (протокол №4 від 30.01.2022 р.). Разом з тим, як зазначено в протоколі №4 від 30.01.2022 р., який надав позивач, загальна кількість співвласників - 160 осіб. Отже, на переконання Скаржника, за питання затвердження внесків повинні були проголосувати 2/3 співвласників, а це 106 осіб. При цьому, згідно з протоколом за затвердження внесків на утримання проголосували лише 94 особи, що становить 58,75%. На думку Скаржника, рішення щодо затвердження внесків прийнято співвласниками не було.
Скаржник вважає, що затвердження кошторису ОСББ загальними зборами, на яких, як зазначалось, по суті відповідного питання голосують співвласники ОСББ - власники квартир/нежитлових приміщень, є одним із способів управління ОСББ, в тому числі щодо джерел надходжень коштів до ОСББ, розміру внесків, статей витрат та сум коштів, які ідуть на такі витрати - розпорядження спільним майном співвласників ОСББ. Тому, відсутність кошторису, на думку Скаржника, ставить під сумнів реальність та ефективність реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників.
Скаржник вважає, що ненадання правлінням кошторису суду та співвласникам позбавляє останніх можливості ознайомитись із обґрунтуванням розміру щомісячних внесків на утримання будинку, складовими кошторису, на підставі якого вони були затверджені, тощо, що ставить під сумнів право співвласників на реальне та ефективне управління ОСББ. Жодного кошторису позивач не надав.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “СОБОРНИЙ 143/Я.НОВИЦЬКОГО 7» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Об'єднання не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та об'єктивно вивчено обставини справи та прийнято законне і обгрунтоване рішення.
Зокрема, Позивач вважає, що твердження Скаржника про порушення його права на захист, є безпідставним, оскільки у відповідності до роздруківки за трек-номером AT «Укрпошта», відповідач отримав позовну заяву разом з матеріалами 06.02.2025р., згідно відомостей сервісу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - відповідач зареєстрований та має електронний кабінет у системі. При цьому, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно- комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою, (ч. 7 ст. 6 ГПК України). Таким чином, на думку Позивача, вбачається що ПП «Глорі» вчасно та належним чином було повідомлено про початок судового процесу та строки подання заяв по суті спору, проте останній проігнорував вимоги Суду.
Позивач також зауважує на тому, що твердження Скаржника про те, що загальні збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соборний, 143/Я.Новицького 7», результати яких оформлені у протоколі №4 від 30.01.2022 р., скликані та проведені з порушенням вимог ст.ст.6,10 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не відповідають дійсності, оскільки дане питання було предметом розгляду по справі №908/1654/23 за позовом ПП «Глорі». Рішенням Господарського суду Запорізької області (залишено без змін Центральним апеляційним господарським судом) у задоволені позову відмовлено, Суд не знайшов підстав для скасування рішень прийнятих загальними зборами співвласників від 30.01.2022р.
Позивач також стверджує, що посилання Відповідача на відсутність кошторисів ОСББ та необізнаність відповідача про їх існування теж неправдиве, оскільки в листопаді 2023р. представнику ПП «Глорі» Білаш В.О. (за довіреністю) були надані для ознайомлення всі протоколи загальних зборів, документи фінансової звітності, кошториси, договори, акти виконаних робіт тощо.
Щодо посилання Відповідача на відсутність проведення загальних зборів ОСББ у 2023-2024 роках, то Позивач зауважує на тому, після введення військового стану в Україні велика кількість співвласників ОСББ виїхали за кордон, що не дає можливості забезпечити кворум на загальних зборах. Ініціативна група співвласників ОСББ за участю Відповідача організовувала зальні збори ОСББ 23.07.2023р. та 31.03.2024р., але із-за відсутності кворуму вказані загальні збори не відбулися. Тому, на сьогодні діє розмір внеску на утримання будинку, встановлений рішенням загальних зборів ОСББ від 30.01.2022р., який згідно рішення по питанню №3 не приймався на конкретний рік, а тому є чинним саме з дати прийняття рішення до моменту його скасування або прийняття нового рішення.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/322/25.
Матеріали справи № 908/322/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025р. апеляційну скаргу Приватного підприємства “ГЛОРІ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025р. у справі № 908/322/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного підприємства “ГЛОРІ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 22.12.2025р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №908/322/25, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2025р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства “ГЛОРІ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025р. у справі № 908/322/25 до свого провадження,для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.07.2020 до ЄДР було внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “СОБОРНИЙ 143/Я.НОВИЦЬКОГО 7», код ЄДРПОУ 43701760 (позивач у даній справі), місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний/вул. Якова Новицького, буд. 143/7.
Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соборний, 143/Я.Новицького 7», оформленим Протоколом № 4 від 30.01.2022, було прийнято в т.ч. рішення про затвердження кошторису на 2022р. та розміру внесків на утримання будинку, а саме: 6,90 грн. за кв.м квартири або нежитлового приміщення, та 5 грн. за кв.м приміщення підвалу (питання 3 порядку денного).
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копія витягу з відомостей додана до позову) Приватне підприємство “ГЛОРІ» (відповідач у даній справі), є власником нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: місто Запоріжжя, пр. Соборний (попередня назва - пр. Леніна), буд.143/вулиця Новицького Якова, буд. 7, а саме: нежилого приміщення ІV-б підвалу літ.А-5, площею 139,32 кв.м та нежилого приміщення ХІ-б першого поверху літ.А-5, площею 232,4 кв.м (дата внесення запису 25.06.2007).
Як зазначив позивач у позовній заяві та слідує із доданого до неї розрахунку заборгованості, відповідач, як співвласник, не сплачував внески на утримання будинку, внаслідок чого за період з серпня 2022 року по січень 2025 року включно у нього утворилась заборгованість, у розмірі 69004,80 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати внесків на утримання будинку в добровільному порядку стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того в матеріалах справи відсутні докази виконання ПП “Глорі» зобов'язання зі сплати внесків на утримання будинку у спірний період, в тому числі часткового. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 69004,80 грн заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів з таким висновком погоджується, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).
Судом встановлено, що Приватне підприємство “ГЛОРІ», є власником, зокрема, нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: місто Запоріжжя, пр. Соборний (попередня назва - пр. Леніна), буд.143/вулиця Новицького Якова, буд. 7, а саме: нежилого приміщення ІV-б підвалу літ.А-5, площею 139,32 кв.м та нежилого приміщення ХІ-б першого поверху літ.А-5, площею 232,4 кв.м (дата внесення запису 25.06.2007).
Відповідно до ст.ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно якого, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно зі ст.ст. 4, 12 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Співвласник, зокрема, зобов'язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (ст. 15 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2 ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
За змістом ст. 10 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Водночас, ст.ст. 16-18 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» окремо визначають права та обов'язки об'єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи в силу положень ст. 92 ЦК України про цивільну дієздатність юридичної особи.
Так, об'єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за ст. 21 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» належать до коштів об'єднання, та зобов'язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.
Об'єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів. Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи (ст. 22 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Статтею 20 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна. Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Аналогічний принцип закріплений і у п. 3.5.3 Статуту ОСББ “Соборний 143/Я.Новицького 7», відповідно до якого частка у загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт загального майна встановлюються пропорційно до загальної площі житлових та нежитлових приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Згідно зі ст. 23 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Вказані норми і умови статуту визначають порядок (спосіб) розподілу витрат.
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Системний аналіз приписів ст.ст. 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир та об'єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об'єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (ст.ст. 10, 16 Закону) кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (ст. 15, 20 Закону).
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст. 360 ЦК України).
Таким чином, згідно з положеннями ст.ст. 360, 382 ЦК України, ст.ст. 7, 15, 17, 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми ст. 322 ЦК України та ч. 2 ст. 7, ч.ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Як вже зазначалось вище, рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соборний, 143/Я.Новицького 7», оформленим Протоколом № 4 від 30.01.2022, був затверджений розмір внесків на утримання будинку - 6,90 грн. за кв.м квартири або нежитлового приміщення, та 5 грн. за кв.м приміщення підвалу. Розмір внесків на утримання будинку, затверджений вищезазначеним рішенням загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, є чинним з моменту прийняття цього рішення і діє до прийняття загальними зборами іншого рішення про затвердження нового розміру внесків.
Доводи Скаржника про те, що рішення загальних зборів, що містяться в протокорі № 4 від 30.01.2022р. не відповідають законодавству, колегією суддів відхиляються, як безпідставні, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.10.2023р. у справі № 908/1654/23 було відмовлено у задоволенні позову ПП “Глорі» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соборний, 143/ Я.Новицького 7», про визнання недійсними рішень загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Соборний, 143/Я.Новицького 7, оформлених протоколом № 4 від 30.01.2022 р.. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024р. рішення Господарського суду Запорізької області від 04.10.2023р. у справі №908/1654/23 залишено без змін.
Верховний Суд у постанові від 24.01.2020р. по справі №910/1395/19 вказав, що за Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» на члена ОСББ, покладено обов'язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 р. №910/13182/17 та від 22.02.2018 р. №910/11312/17, при розгляді справ за позовами ОСББ про стягнення заборгованості по сплаті внесків, Верховний Суд зазначив про те, що обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до окладу витрат на управління багатоквартирним будинком та, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку.
За вказаних обставин, зважаючи на наведені вище норми закону, рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соборний 143/Я.Новицького 7», у тому числі, про визначення розміру внесків на утримання та управління багатоквартирним будинком, а також про встановлення форми управління багатоквартирним будинком шляхом самостійного утримання будинку та прибудинкової території, є обов'язковими для Приватного підприємства “ГЛОРІ», який є власником спірного нежитлового приміщення, і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов'язане виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку, доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Доводи Скаржника про порушення його права на захист колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою від 24.02.2025р. судом першої інстанції прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; розгляд справи по суті ухвалкно розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 17.03.2025р., подати до суду відзив на позовну заяву із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Ухвала суду від 24.02.2025р. доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС 24.02.2025р. о 18:40, що підтверджується довідкою суду про доставку електронного листа.
Отже, ухвалою суду від 24.02.2025р. було встановлено чіткий строк надання відповідачем відзиву та доказів - до 17.03.2025р..
З матеріалів справи вбачається, що відзив на позов, у встановлений судом строк, Відповідач не надав. Письмові пояснення з викладеними у них запереченнями на позов, які, як вірно зазначено судом першої інстанції, по суті є відзивом, згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті були направлені до суду лише 02.04.2024р. (отримано судом 07.04.2025р.), тобто після закінчення визначеного судом строку для подання відзиву. При цьому, заяви про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву із зазначенням поважності причин його пропуску відповідачем до суду надано не було.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “ГЛОРІ» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025р. у справі № 908/322/25 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.Г. Іванов