вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" грудня 2025 р. Справа№ 910/5773/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Накопюк Я. В.
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2025 (повний текст додаткового рішення складено 18.09.2025)
у справі № 910/5773/25 (суддя С. О. Щербаков)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (далі за текстом - ТОВ "ГРЕЙНСВАРД", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі за текстом - АТ "Українська залізниця", відповідач), в якому просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 93 241, 92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем відвантажено, а відповідачем прийнято до перевезення 28 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 32156259 зі станції Рогатин Львівської залізниці насіння ріпаку (кользи). Проте, на станції Рогатин за час накопичення маршрутного поїзда № 35126259 було нараховано позивачу збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 93 241, 92 грн з ПДВ (20 %). Позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу збору за зберігання вантажів при накопиченні маршрутного поїзда №32156259, а тому кошти у розмірі 93 241, 92 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню на особовий рахунок позивача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/5773/25 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД", зобов'язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 93 241 (дев'яносто три тисячі двісті сорок одну) грн 92 коп. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" 2 422 грн 40 коп. - судового збору.
Своє рішення суд мотивував тим, що у період накопичення вагонів з вантажем з метою формування відповідачем маршрутного потягу у останнього не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність до позивача за зберігання вантажу на коліях загального користування на суму 93 241, 92 грн, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку №1-4 до Договору з метою формування відповідачем маршрутного потягу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/5773/25 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Акціонерне товариство "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині клопотання відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 000,00 грн є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі.
В частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 6 526, 93 грн суд визнав, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, тому у цій частині клопотання позивача було відмовлено.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/5773/25, АТ "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить об'єднати у одне провадження розгляд справи за апеляційною скаргою на рішення від 07.08.2025 у справі №910/5773/25 та додаткове рішення від 11.09.2025 у справі № 910/5773/25. Скасувати додаткове рішення господарського суду м. Києва від 11.09.2025 у цій справі в частині стягнення 10 000, 00грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат ТОВ "Грейнсвард" відмовити повністю або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до співмірності із складністю справи.
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/5773/25 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 оголошено перерву у розгляді справи до 17.12.2025.
У судовому засіданні 17.12.2025 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представник відповідача отримав запрошення від суду на участь в засіданні, однак не авторизувався в системі.
Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Враховуючи, що представник відповідача подавав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, колегія суддів дійшла висновку про покладення на відповідача негативних наслідків, пов'язаних із ризиками технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду.
Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином про дачу, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом апеляційного оскарження є додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2025 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною 3 ст. 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст.ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести, у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.
Ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, має сторона, яка понесла ці витрати, й для цього потрібно щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 зазначив, що наведені вище положення ст. 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями ст. 221 ГПК України дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.
Як вбачається з клопотання направленого до суду першої інстанції, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. та гонорар успіху у розмірі 7 % від ціни позову - 6 526, 93 грн, що загалом становить 16 526, 93 грн.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості тощо.
Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості відображеної в них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2021 між ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси" укладено договір про надання правової допомоги №17-01 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 07.07.2021), відповідно до якого клієнт доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 1.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021, з метою здійснення захисту клієнта та представництва його інтересів, об'єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов'язаних з виконанням даного договору, адвокату Накоп'юку Ярославу Володимировичу.
Згідно п. 4.3. договору в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021, вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000, 00 грн.
За умовами п. 4.7. договору в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021, сторони додатково домовилися про "гонорар успіху", якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір "гонорару успіху" становить 7 % від ціни позову. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі.
У п. 4.10 договору в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2021, сторони погодили, що за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаним, а договір виконаний у повному обсязі у випадку якщо протягом вказаного строку клієнт не заявить письмові вмотивовані заперечення.
Згідно з актами виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/507 та №17-01/599, що складені та підписані ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси" 07.05.2025 та 07.08.2025, об'єднанням надано, а клієнтом прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі:
- складання позовної заяви про зобов'язання АТ "Укрзалізниця" внесення змін до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 93 241, 92 грн, тривалість - 5 год., вартість - 5000, 00 грн;
- складання відповіді на відзив АТ "Укрзалізниця" у справі № 910/5773/25, тривалість - 1 год., вартість 1000, 00 грн;
- представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у ході розгляду справи № 910/5773/25, вартість - 2000,00 грн.;
- представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у ході розгляду справи № 910/5773/25, вартість - 2000,00 грн.;
- "Гонорар успіху" у розмірі 7% від ціни позову у справі № 910/5773/25 (93 241, 92 грн) - 6 526, 93 грн.
Всього вартість наданих послуг за актами № 17-01/507 від 07.05.2025 та №17-01/599 від 07.08.2025 становить 16 526, 93 грн (5000, 00 грн + 11 526, 93 грн).
Також, Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси" було виставлено позивачу рахунки на оплату № 17-01/507 від 07.05.2025 та №17-01/599 від 07.08.2025.
Платіжними інструкціями № 9257 від 07.05.2025 та № 9716 від 07.08.2025 підтверджується, що ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" здійснено оплату послуг адвоката на суму 16 526, 93 грн. (5000, 00 грн за актом № 17-01/507 від 07.05.2025 + 11 526, 93 грн за актом №17-01/599 від 07.08.2025).
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Накоп'юк Я.В. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 001243 від 16.12.2019), який діяв на підставі ордера № 1067099 від 17.10.2023, виданого Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси".
15.08.2025 до суду першої інстанції надійшли заперечення АТ "Українська залізниця" на клопотання про розподіл судових витрат.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
При розгляді даного спору судова колегія враховує правову позицію, викладену в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд у звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
За доводами скаржника, даний спір є малозначним, не являється складним і підготовка до його розгляду не потребує аналізу значної кількості норм чинного законодавства. Правова позиція сторін в суді першої інстанції не змінювалася, адвокату позивача не було потрібно вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, фактично усі позови в даній категорії справ, супровід яких здійснював той же представник, є ідентичними.
Судом першої інстанції при розгляді клопотання позивача про розподіл судових витрат враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі, а також те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката та наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги.
Доказів або обґрунтувань, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідач не надав.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується складання адвокатом позовної заяви, відповіді на відзив, участі в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги складності справи.
При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат.
З огляду на зазначене та враховуючи, що суд першої інстанції, оцінив обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, врахував характер спірних правовідносин, предмет позову, складність справи, витрачений адвокатом час, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, заперечення відповідача на заяву щодо заявленого розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд правомірно задовольнив заяву позивача в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі "Трофимчук проти України" Європейського суду з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не є об'єктом справляння судового збору, відповідно розподіл цього виду судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/5773/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 22.12.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко