вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2025 р. Справа№ 927/320/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Чуніхін О. М.
від відповідача: Тесля А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фермерського господарства "Шуба Станіслав Анатолійович"
на рішення господарського суду Чернігівської області від 12.08.2025 (повний текст рішення складено та підписано 14.08.2025)
у справі № 927/320/25 (суддя Демидова М. О.)
за позовом Фермерського господарства "МП Горизонт"
до Фермерського господарства "Шуба Станіслав Анатолійович"
про стягнення 12 129 144, 75 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В квітні 2025 року Фермерське господарство "МП Горизонт" (ФГ "МП ГОРИЗОНТ"; позивач) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Фермерського господарства Шуба Станіслав Анатолійович (ФГ "ШУБА СТАНІСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ"; відповідач) про стягнення 12 129 144, 75 грн фінансової допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем набуто без достатніх правових підстав майно у вигляді грошових коштів, які були перераховані позивачем як поворотна фінансова допомога без укладення договорів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.08.2025 у справі №927/320/25 позов задоволено повністю та стягнуто з ФГ "ШУБА СТАНІСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ"на користь ФГ "МП ГОРИЗОНТ" 12 129 144, 75 грн боргу та 181 937,17 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що приймаючи до уваги відсутність укладеного сторонами письмового договору поворотної фінансової допомоги, враховуючи факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів з призначенням платежу "поворотна фінансова допомога" у розмірі 83 800 521,00 грн без достатніх правових підстав, які добровільно частково повернуто відповідачем на суму 71671376,25 грн, суд дійшов висновку про те, що залишок заборгованості у розмірі 12 129 144,75 грн підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як майно, набуте без відповідних правових підстав.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Позиція іншого учасника справи.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.08.2025 у справі № 927/320/25, Фермерське господарство "Шуба Станіслав Анатолійович" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ст.ст. 206, 208, 626-628, 638, 640, 642, 643, 644, 1046, 1047, 1049, 1051, 1212 ЦК України, зокрема, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з метою витребування та/або повернення майна, яке на думку позивача було набуто відповідачем без достатньої правової підстави;
суд першої інстанції не встановив істотних умов "усного договору" (предмет, сума, порядок/строк повернення, графік, підстави припинення, інше), не визначив моменту настання строку виконання та структури заборгованості (за траншами), не дослідив бухгалтерський і податковий облік сторін;
під час розгляду справи в суді першої інстанції, фіксуючи зазначену у позовній заяві суму 12 129 144, 75 грн, ні позивач, ні суд не встановили з яких саме траншів складається ця сума, які саме платіжні документи із заявлених позивачем на загальну суму 83 800 521,00 грн, долучені до позову залишились неповернутими;
згідно вимог позовної заяви та тексту рішення від 12.08.2025 період взаємовідносин між позивачем і відповідачем, який досліджувався в межах позовних вимог становить понад тринадцять років (з 02.02.2012 по 12.09.2024; з 01.01.2021 по 22.01.2025)
обраний позивачем спосіб захисту не відповідає реальній природі правовідносин, а суд не вправі виходити за межі позовних вимог і змінювати предмет позову, підміняючи кондикційні вимоги договірними;
матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків який складений, підписаний та скріплений печаткою позивачем в односторонньому порядку, Господарським судом Чернігівської області у тексті рішення не надано оцінки вказаному доказу згідно ст. 86 ГПК України;
банківська виписка, що долучена позивачем до позову і на яку суд здійснив посилання в якості доказів переказу коштів містить підсумкові суми взаєморозрахунків між сторонами які відрізняються від зазначених у позовній заяві;
позов задоволений з інших підстав, ніж зазначав позивач;
відповідач також вважає що судом першої інстанції були порушені процесуальні права у зв'язку з тим що розгляд справи відбувся без участі представника відповідача, який звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення судового засідання, призначеного на 12.08.2025;
вищевказане свідчить про неповне з'ясування та неправильну оцінку обставин справи, та застосування взаємовиключних норм права для спірних взаємовідносин сторін.
ФГ "МП ГОРИЗОНТ" подав відзив на апеляційну скаргу, у якій просить відмовити в її задоволенні.
У відзиві ФГ "МП ГОРИЗОНТ" зазначило, що:
під час судового розгляду судом будо встановлено, що ФГ "МП Горизонт" на поточний рахунок було перераховано ФГ "Шуба Станіслав Анатолійович" за період з 02.02.2012 по 12.09.2024 грошові кошти з призначенням платежу "поворотна фінансова допомога" на суму 83 800 521,00 грн, даний факт підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с. 58-250 т.1, 1-108 т.2) та банківською випискою АТ "Райффайзен Банк" з рахунку ФГ "МП "Горизонт" за період з 01.01.2021 по 22.01.2025 (а.с.23-57 т.1), копії яких додано було до матеріалів справи. Договір поворотної фінансової допомоги, на який є посилання у призначенні платежів названих платіжних документів, між сторонами не укладався;
відповідачем факт отримання грошей та не укладення правочину не заперечувався;
крім того, судом було також встановлено, що відповідач кошти отриманої фінансової допомоги частково повернув у сумі: 7 167 1376,25 грн, що підтверджується банківською випискою про надходження коштів на банківський рахунок позивача ФГ "МП Горизонт", призначення платежу "поворотна фінансова допомога"; останній платіж щодо повернення отриманої фінансової допомоги здійснено відповідачем 26.06.2024, а тому залишок отриманих і не повернутих коштів склав 12 129 144,75 грн. Про факт часткового повернення відповідач також не заперечував;
у зв'язку з припиненням надходжень залишку заборгованості на адресу відповідача, було направлено вимогу № 15 від 27.01.2025 (а.с.109-114 т.2), однак відповідач проігнорував цю вимогу і повертати кошти відмовився;
у зв'язку з тим, що між позивачем і відповідачем не було укладеного письмового договору поворотної фінансової допомоги, суд вірно прийшов до висновку про те, що факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів з призначенням платежу "поворотна фінансова допомога" у розмірі 83 800 521,00 грн був здійснений без достатніх правових підстав, які були добровільно частково повернуті відповідачем на суму 71 671 376,25 грн, і залишок заборгованості у розмірі 12 129 144,75 грн підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як майно, набуте без відповідних правових підстав. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах: від 25.04.2019 у справі № 904/2342/18; від 12.02.2019 у справі № 910/20926/16; від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18;
твердження відповідача про те, що судом при прийнятті рішення було не повно з'ясовано всі обставини справи не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач не надав суду ні відзив на позовну заяву, ні будь-які письмові докази, які би спростовували факти викладені в позовній заяві і підтверджені письмовими доказами наданими суду і стороні позивачем;
у підготовчому засіданні 27.05.2025, в якому прийняли участь повноважні представники позивача та відповідача, останній попросив надати час для висловлення своєї позиції в письмовому вигляді і запевнив, що відповідачем буде надано додаткові письмові доказів, суд не заперечував проти, цього, однак ні додаткових пояснень, ні доказів надано відповідачем так і не було. виходячи з вищенаведеного, судом було дотримано норми процесуального і матеріального права, суд повністю з'ясував всі обставини справи, надав можливість сторонам обґрунтувати і висловити свою позицію, при прийнятті рішення врахував правові позиції Верховного суду, а тому рішення суду є законним та обґрунтованим.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Євсіков О.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Шуба Станіслав Анатолійович" на рішення господарського суду Чернігівської області від 12.08.2025 у справі № 927/320/25 та призначено її до розгляду апеляційну скаргу у судовому засіданні на 25.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 розгляд справи відкладено на 09.12.2025 та продовжено строк її розгляду.
Присутній у судовому засіданні 09.12.2025 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.
Присутній у судовому засіданні 09.12.2025 представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Розгляд заяв, клопотань учасників справи.
09.12.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав до суду клопотання про призначення у справі судової економічної (бухгалтерської) експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Необхідність проведення експертизи мотивована значною кількістю господарських операцій за тривалий період, ідентичність формулювань у призначенні платежів та необхідність співставлення даних банківських виписок із регістрами бухгалтерського обліку обох сторін, встановлення фактичного розміру заборгованості між сторонами, структури суми 12 129 144,75 грн та періодів її формування потребує спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності, якими суд не володіє.
Отже, на вирішення судової економічної (бухгалтерської) експертизи відповідач просить поставити такі питання:
"Чи підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та даними бухгалтерського обліку ФГ "МП Горизонт" (позивача) перерахування грошових коштів на користь ФГ "Шуба Станіслав Анатолійович" (Відповідача) у період з 02.02.2012 по 26.06.2024, із зазначенням дати, номера платіжного документа, суми та призначення кожного платежу?
Чи підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та даними бухгалтерського обліку ФГ "Шуба Станіслав Анатолійович" перерахування (надходження) грошових коштів на користь ФГ "МП Горизонт" у період з Документ сформований в системі "Електронний суд" 09.12.2025 4 02.02.2012 по 26.06.2024, із зазначенням дати, номера платіжного документа, суми та призначення кожного платежу?
Який фактичний розмір взаємної заборгованості або переплати між ФГ "МП Горизонт" та ФГ "Шуба Станіслав Анатолійович" станом на дату звернення з Позовом у справі № 927/320/25 з урахуванням усіх перерахувань, повернень, можливих заліків та коригувань, що відображені у бухгалтерському обліку сторін?
Чи відповідає заявлена у позові сума 12 129 144,75 грн фактичному сальдо взаєморозрахунків між сторонами, визначеному за даними первинних документів та бухгалтерського обліку обох сторін, і якщо ні - який є фактичний розмір заборгованості або переплати?
Як відображені в бухгалтерському обліку ФГ "МП Горизонт" та ФГ "Шуба Станіслав Анатолійович" господарські операції з перерахування та надходження грошових коштів між сторонами за період з 02.02.2012 по 26.06.2024?
Чи підтверджується документально та у бухлатерському обліку Сторін сплата Позивачем Відповідачу коштів у сумі 83 800 521,00 грн. в якості поворотної фінансової допомоги і повернення Відповідачем Позивачу поворотної фінансової допомоги у сумі 71 671 376,25 грн?"
Заслухавши думку присутніх у судовому засіданні 09.12.2025 представників сторін, суд вирішив відмовити у задоволенні зазначеного клопотання з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.
Сукупність наявних в матеріалах цієї справи документів є достатньою для можливості ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи.
Суд враховує, що призначення судової експертизи як процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до ч.1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
За змістом ст. 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що відповідачем належним чином не доведено наявності обґрунтованих підстав для проведення судової експертизи. Водночас, незгода відповідача з процесуальним рішенням суду щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи не свідчить про прийняття судом рішення з порушенням норм процесуального права та не є підставою для його скасування з цих причин (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №910/3600/22, від 10.01.2024 у справі № 921/39/23, від 06.02.2024 у справі № 910/12661/22). До того ж, відповідач, будучи обізнаним про розгляд справи у суді першої інстанції, не був позбавлений права самостійно замовити експертизу на цій стадії розгляду справи та надати її суду в якості доказу, чого зроблено не було. Призначення судової експертизи у справі призведе лише до затягування розгляду справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, в період з 02.02.2012 по 12.09.2024 ФГ "МП Горизонт" на поточний рахунок перераховано ФГ "Шуба Станіслав Анатолійович" було перераховані грошові кошти з призначенням платежу "поворотна фінансова допомога" на суму 83 800 521,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та банківською випискою АТ "Райффайзен Банк" з рахунку ФГ "МП Горизонт" за період з 01.01.2021 по 22.01.2025 (т.1, а.с 23-250, т. 2, а.с 1-108).
Звертаючись з позовом у даній справі, ФГ "МП Горизонт" послалось на те, що договір поворотної фінансової допомоги, на який є посилання у призначенні платежів названих платіжних документів, між сторонами не укладався.
За доводами позивача, відповідач кошти отриманої фінансової допомоги повернув частково у сумі 71671376,25 грн, що підтверджується банківською випискою про надходження коштів на банківський рахунок позивача Фермерського господарства МП Горизонт (код 21404115), призначення платежу "поворотна фінансова допомога"; останній платіж щодо повернення отриманої фінансової допомоги здійснено відповідачем 26.06.2024.
Залишок (отриманих) і не повернутих коштів поворотної фінансової допомоги складає 12 129 144,75 грн.
Листом від 27.01.2025 №15 надіслав на адресу відповідача вимогу щодо повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 12129144,75 грн протягом 30 днів з дня пред'явлення вимоги (до якої додано виписку банку за період з 01.01.2012 по 22.01.2025 та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 по 22.01.2015 між сторонами за розрахунками з поворотної фінансової допомоги), що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною від 27.01.2025.
Вимога позивача №15 від 27.01.2025 отримана відповідачем 30.01.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ШКІ №1650102799966 та трекінгом Укрпошти, залишена без відповіді та задоволення.
Акт звірки взаємних розрахунків за поворотною фінансовою допомогою за період 01.01.2012-22.01.2025 між Фермерським господарством МП Горизонт і Фермерським господарством Шуба Станіслав Анатолійович, за яким станом на 22.01.2025 за Фермерським господарством Шуба Станіслав Анатолійович обліковується заборгованість у розмірі 12129144,75 грн.
Зазначений Акт звірки розрахунків складений, підписаний та скріплений печаткою позивачем в односторонньому порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Частиною 1 статті 1212 ЦК передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК).
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).
Основна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналіз ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
Матеріалами справи підтверджено, що Фермерським господарством "МП Горизонт" на поточний рахунок Фермерського господарства Шуба Станіслав Анатолійович за період з 02.02.2012 по 12.09.2024 перераховано грошові кошти з призначенням платежу "поворотна фінансова допомога" на суму 83800521,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та банківською випискою АТ "Райффайзен Банк" з рахунку Фермерського господарства МП Горизонт за період з 01.01.2021 по 22.01.2025.
Отримані кошти повернуті відповідачем частково у сумі 71671376,25 грн.
Частинами 1,2 статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
З огляду на те, що відповідач не заперечив факту отримання поворотної фінансової допомоги на суму 83 800 521,00 грн, часткового повернення поворотної фінансової допомоги на суму 71 671 376,25 грн, апеляційний господарський суд, виходячи із встановлених обставин справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами укладено усний договір позики, шляхом вчинення сторонами конклюдентних дій, а саме: передача позивачем грошових коштів у вигляді поворотної фінансової допомоги та прийняття їх відповідачем.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як обґрунтовано встановлено судом, листом від 27.01.2025 № 15 позивач рекомендованою поштовою кореспонденцією надіслав на адресу відповідача вимогу щодо повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 12 129 144,75 грн протягом 30 днів з дня пред'явлення вимоги (до якої додано виписку банку за період з 01.01.2012 по 22.01.2025 та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 по 22.01.2015 між сторонами за розрахунками з поворотної фінансової допомоги), що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною від 27.01.2025.
Зазначена вимога обґрунтовувалась нормами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України. Також у вимозі позивач послався на висновки Верховного Суду у справі №499/144/17.
З огляду на викладене, відсутність доказів повернення відповідачем залишку суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 12 129 144,75 грн, правомірним є висновок місцевого суду про задоволення позову.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 такого змісту:
" 6.56. У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
6.57. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
6.58. Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia".
Колегія суддів звертається і до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові 12.10.2021 у справі № 910/17324/19, такого змісту:
" 32. Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі №265/6582/16-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 83), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 8.1)].
33. Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 85)]. З'ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (пункт 7.43) та від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 85)].
34. Саме суд має обов'язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову) [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 86)]".
Щодо доводів скаржника про порушення місцевим судом норм процесуального права, яке, на думку скаржника, полягає у тому, що розгляд справи відбувся без участі представника відповідача, який звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення судового засідання, призначеного на 12.08.2025.
Розглянувши вказане клопотання, місцевий суд відмовив у його задоволенні. У свою чергу відповідач наполягає на необґрунтованості та неправомірності такої процесуальної дії.
Судова колегія у цій частині виходить з того, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. При цьому відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Процесуальний закон не містить приписів щодо обов'язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про таку участь як обов'язкову і в ухвалі про призначення судового засідання у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні відповідного клопотання, суд врахував, що до поданого клопотання не подано доказів, які підтверджують викладені в ньому обставини, а саме документів, коли саме було призначено до розгляду кримінальну справу №751/5634/25; повістки суду про виклик у судове засідання з розгляду цієї справи. Крім того, договір від 17.01.2025 про надання правничої (правової) допомоги стороною у згаданому кримінальному провадженні укладений не конкретно із адвокатом Хайтовим П. В., а із Адвокатським об'єднанням "Лабріс". Таким чином, інтереси сторони у кримінальному провадженні, на яке посилається представник відповідача у даній справі, у Чернігівському апеляційному суді може представляти будь-який адвокат адвокатського об'єднання.
Разом з тим, місцевий суд вказав на достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, врахував принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, відтак господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів. Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався з клопотаннями про відкладення розгляду справи (від 12.05.2025; від 15.07.2025; від 29.07.2025; від 11.08.2025). Суд неодноразово (чотири рази) відкладав розгляд справи/оголошував перерви у судових засіданнях.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевий суд чітко та обґрунтовано мотивував відхилення поданого відповідачем клопотання від 12.08.2025 і жодних порушень норм процесуального права при цьому не допустив.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, поданої до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи причини неподання цієї заяви до суду першої інстанції відповідач послався на воєнний стан, постійні обстріли, відсутність світла, інтернету та зв'язку, а також розгляд справи без його участі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц викладена правова позиція, згідно з якою апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 сформувала висновок, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій (див. постанову від 08.12.2022 у справі №990/102/22).
Частина 1 статті 43 ГПК передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Однією із засад судочинства в силу приписів ст.129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У даному випадку, відповідач був обізнаним про розгляд справи у суді першої інстанції, про що свідчить неодноразове подання ним клопотань про відкладення розгляду справи і мав об'єктивну можливість подати до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності.
Отже, відповідач не довів наявність тих обставин, що об'єктивно були непереборними, не залежали від його волевиявлення і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що завадили своєчасно подати до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Шуба Станіслав Анатолійович" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 12.08.2025 у справі № 927/320/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 22.12.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
О.О. Євсіков