вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" грудня 2025 р. Справа № 910/6612/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Савченко О.В.
від відповідача: Подобєд О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 (повне рішення складено та підписано 28.07.2025) (суддя Спичак О.М.)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 (суддя Спичак О.М.)
у справі № 910/6612/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Солар"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 36 736 639,54 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра Солар" (далі - ТОВ "Терра Солар", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 36 736 639,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 816/01 від 15.10.2019 (далі - Договір) у частині повної та своєчасної оплати вартості купленої електричної енергії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 910/6612/25 позов задоволено повністю та стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Терра Солар" грошові кошти у розмірі 36 736 639,54 грн та судовий збір у розмірі 440 839,67 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат
28.07.2025 ТОВ "Терра Солар" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/6612/25, в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 61 425,00 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі № 910/6612/25 заяву ТОВ "Терра Солар" задоволено частково та стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Терра Солар" витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Додаткове рішення мотивовано тим, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)), у зв'язку із чим суд дійшов висновку стягнути з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Терра Солар" витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі № 910/6612/25, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 910/6612/25 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі № 910/6612/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Терра Солар" про розподіл судових витрат у цій частині.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що проведення гарантованим покупцем розрахунків з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії на період дії воєнного стану в Україні, які мають договірні відносини з гарантованим покупцем, у тому числі з позивачем, з урахуванням показників, визначених наказами Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 (далі також - Наказ № 140) та № 206 від 15.06.2022 (далі також - Наказ № 206), є належним виконанням умов договору. Також, відповідач вказує, що Порядком купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641, Порядок), передбачено, що він виконує свої зобов'язання перед виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом у випадку 100 % виконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") своїх зобов'язань перед відповідачем. Крім того, за доводами скаржника, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про прострочення відповідачем виконання зобов'язань за Договором за спірний період, оскільки на даний час позивачем не здійснено в повному обсязі оплату частки відшкодування вартості відхилення та частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця. Також, скаржник зазначає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та завищеним.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого судді, суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі № 910/6612/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.10.2025 об 11:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - 10.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі № 910/6612/25; оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 24.11.2025 0 10:20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 02.12.2025 0 09:55.
Позиції учасників справи. Клопотання учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що пункт 11.4 Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів. Відповідач не звертався до позивача з повідомленням або будь-яким іншим документом про зменшення розрахунків на суму 13 706 303,10 грн.
Після закінчення строку, встановленого в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень (до 10.10.2025), до Північного апеляційного господарського суду надійшли заява відповідача про залучення третьої особи та заперечення позивача на вказану заяву відповідача.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.
Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
З урахуванням викладеного, документи, які подані після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі, залишаються судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 02.12.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору № 816/01 від 15.10.2019, укладеного між ДП "Гарантований покупець" як гарантованим покупцем та ТОВ "Терра Солар" як виробником за "зеленим" тарифом (Договір), виробник за "зеленим" тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641.
Згідно з п. 2.1 Договору сторони визнають свої зобов'язання згідно із Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Пунктом 2.2 Договору встановлено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Відповідно до пункту 2.4 Договору виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України.
Пунктом 2.5 Договору встановлено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Згідно з пунктом 3.1 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Звертаючись із даним позовом до суду, ТОВ "Терра Солар" послалось на те, що відповідач у порушення умов укладеного між сторонами Договору не в повному обсязі оплатив вартість купленої електричної енергії за жовтень 2021 року, лютий-грудень 2022 року, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 36 736 639,54 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував, що станом на 31.05.2025 заборгованість НЕК "Укренерго" перед ним за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел становить 13 325 122 748,74 грн, тоді як Порядком № 641 передбачено, що відповідач виконує свої зобов'язання перед виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом у випадку 100 % виконання НЕК "Укренерго" своїх зобов'язань перед відповідачем. Також, відповідач звернув увагу на те, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню Накази № 140 та № 206. Також, відповідач зауважив, що позивач має заборгованість перед відповідачем за зобов'язанням щодо сплати частки відшкодування вартості відхилення та вартості частки з врегулювання небалансу, на розмір яких зменшується зобов'язання відповідача. Як зазначив відповідач, заборгованість позивача за вказаними послугами становить 929 045,28 грн, що має бути враховано при розрахунках між сторонами. Крім того, відповідач вказав на існування обставин форс-мажору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України, який був чинний до 28.08.2025) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За положеннями ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно з приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, яка діяла на момент укладання Договору) купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
За положеннями ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" в редакції, яка діяла у спірний період, гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем.
У ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" в редакції, яка діяла у спірний період, передбачено, що гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Пунктом 8 частини дев'ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" в редакції, яка діяла у спірний період, встановлено обов'язок гарантованого покупця сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов Договору позивачем у жовтні 2021 року та у період із лютого 2022 року по серпень 2022 року поставлено відповідачу електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 83 446 966,92 грн, що підтверджується підписаними сторонами відповідними актами купівлі-продажу електроенергії.
Як передбачено пунктом 3.3 Договору, оплата товарної продукції (електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно з п. 10.4 Порядку (в редакції, чинній до 26.01.2024) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Таким чином, судом правильно визначено, що оплату відповідач зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100 %) - протягом трьох робочих днів після отримання акта та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, оприлюдненою на офіційному вебсайті Регулятора 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у жовтні 2021 року, лютому-червні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190, оприлюдненою на офіційному вебсайті Регулятора 21.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 № 473, оприлюдненою на офіційному вебсайті Регулятора 15.03.2023, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у серпні 2022 року.
При цьому судом встановлено, що відповідач оплатив поставлену електричну енергію за "зеленим тарифом" за актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року частково на суму 35 841 316,73, що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними інструкціями.
Крім того, між сторонами 29.04.2024 було проведено зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог (що підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.04.2024) на суму 16 393 421,08 грн.
Отже, судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість за поставлену позивачем у жовтні 2021 року, лютому 2022 року, березні 2022 року, квітні 2022 року, травні 2022 року, червні 2022 року, липні 2022 року, серпні 2022 року електричну енергію за "зеленим тарифом", яка складає 31 212 229,11 грн, а саме за актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року від 31.10.2021 у розмірі 391 660,83 грн; за лютий 2022 року від 28.02.2022 у розмірі 298 986,56 грн; за березень 2022 року від 31.03.2022 у розмірі 3 245 234,94 грн; за квітень 2022 року від 30.04.2022 у розмірі 971 544,96 грн; за травень 2022 року від 31.05.2022 у розмірі 5 632 153,49 грн; за червень 2022 року від 30.06.2022 у розмірі 5 516 002,50 грн; за липень 2022 року від 31.07.2022 у розмірі 8 755 448,28 грн; за серпень 2022 року від 31.08.2022 у розмірі 6 401 197,55 грн.
Крім того, позивач у період із вересня по грудень 2022 року включно поставив відповідачу електричну енергію за "зеленим" тарифом на загальну суму 27 067 001,65 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії: за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 9 903 790,03 грн; за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на суму 9 967 121,20 грн; за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 4 131 488,16 грн; за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 3 004 754,62 грн, та підписаними сторонами актом коригування до акта купівлі-продажу електроенергії: за вересень 2022 року від 30.04.2024 на суму 64 760,31 грн; за листопад 2022 року від 04.05.2023 на суму -4 912,67 грн.
З 26.01.2024 Порядок діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.
За положеннями п. 11.4 Порядку (в редакції з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 № 946, оприлюдненою на офіційному вебсайті Регулятора 16.05.2024, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у вересні-листопаді 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 № 896, оприлюдненою на офіційному вебсайті Регулятора 10.05.2024, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у грудні 2022 року.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем оплачено поставлену позивачем у період із вересня 2022 року по грудень 2022 року електричну енергію за "зеленим тарифом" частково на суму 21 542 591,22 грн, що підтверджується долученим платіжними інструкціями, у зв'язку із чим судом встановлено, що заборгованість відповідача за поставлену позивачем у вказаний період електричну енергію за "зеленим" тарифом складає 5 524 410,43 грн, а саме за актами купівлі-продажу електроенергії: за вересень 2022 року від 30.09.2022 у розмірі 3 019 673,61 грн; за жовтень 2022 року від 31.10.2022 у розмірі 1 845 270,60 грн; за листопад 2022 року від 30.11.2022 у розмірі 275 360,13 грн; за грудень 2022 року від 31.12.2022 у розмірі 384 106,09 грн.
З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду, що загальний розмір заборгованості відповідача за спірні періоди за Договором становить 36 736 639,54 грн, доказів сплати яких станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
У частині посилання скаржника на накази Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", суд апеляційної інстанції зважає на те, що наведені накази не звільняють відповідача від обов'язку повного розрахунку.
Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом" № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140, ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
У відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів № 140 та № 206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії") строк виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.
За висновками об'єднаної палати, положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Об'єднана палата Верховного Суду при цьому відзначила, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 скасувало дію наказу № 206 від 15.06.2022, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, судом правильно визначено, що наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат за Договором.
Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано спеціальний характер норм Порядку № 641, як наслідок, зроблено помилковий висновок про прострочення відповідачем виконання зобов'язань за Договором за спірний період, оскільки на даний час НЕК "Укренерго" не погашено заборгованість перед ДП "Гарантований покупець" за послугу із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, відповідно, сума коштів для здійснення остаточного місячного платежу має визначатись з урахуванням коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Ані Порядок № 641, ані Договір, укладений між позивачем та відповідачем, не містять норм/умов, які б ставили виконання відповідачем зобов'язання здійснити оплату відпущеної електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим" тарифом, у залежність від виконання НЕК "Укренерго" договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, який укладено між відповідачем і НЕК "Укренерго".
Крім того, як умовами Договору, які є обов'язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за "зеленим" тарифом, оскільки на даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК "Укренерго" для оплати купленої відповідачем електричної енергії.
Відтак, відповідні доводи відповідача є необґрунтованими.
Щодо посилання відповідача на положення підп. 12 п. 1 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (в редакції постанови НКРЕКП № 652 від 03.04.2024), відповідно до якого "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення", суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
За доводами відповідача, станом на 02.06.2025 позивач має перед відповідачем заборгованість щодо частки відшкодування вартості відхилення в загальному розмірі 1,78 грн та заборгованість щодо частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця в загальному розмірі 929 045,28 грн. Враховуючи існуючий борг позивача перед відповідачем, у силу положень підпункту 13 (у редакції постанови НКРЕКП з 01.07.2024 - підпункт 12, у редакції постанови з 01.06.2025 - підпункт 11) пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, у позивача відсутні підстави для стягнення з гарантованого покупця сум неоплаченої електричної енергії у відповідному розмірі. При цьому, постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (в редакції постанови № 652 від 03.04.2024) не містить будь-яких умов чи застережень щодо реалізації гарантованим покупцем права на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом, крім того, Регулятор за текстом вказаної постанови проводить розмежування між зменшенням рівня розрахунків та зарахуванням.
У цьому контексті колегія суддів зазначає, що з правової конструкції вищенаведеного підпункту постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 в редакції постанови НКРЕКП № 652 від 03.04.2024 вбачається, що законодавець наділив гарантованого покупця саме правом на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом, для реалізації якого гарантований покупець мав вчинити активні дії.
Разом із тим, скаржником не доведено, а судами не встановлено, що відповідач звертався до позивача з відповідною заявою про припинення зобов'язання відповідача з оплати боргу за Договором у спірні періоди на суму 929 047,06 грн відповідно до зазначеного підпункту постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 в редакції постанови НКРЕКП № 652 від 03.04.2024.
З огляду на наведене, право відповідача на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, передбачені вказаним підпунктом постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 в редакції постанови № 652 від 03.04.2024, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за Договором. Крім того, слід врахувати і те, що стягнення заборгованості позивача перед відповідачем не є предметом розгляду у даній справі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у підп. 6.7.1 п. 6.7 постанови від 24.09.2025 у справі № 910/5971/24.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин підп. 12 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 в редакції постанови № 652 від 03.04.2024.
Щодо посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили як на підставу неможливості виконання зобов'язань за Договором, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно зі ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).
У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Частина друга статті 218 ГК України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Виходячи з аналізу статті 218 ГК України, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
При цьому, сторона, яка не виконує зобов'язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов'язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Разом із тим, у вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
У постановах від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.
Відповідно до п. 5.1 Договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за цим Договором.
За умовами п. 5.2 Договору при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.
Згідно з п. 5.3 Договору наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення іншій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.
Так, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований "Всім кого це стосується", згідно з яким на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер та є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та припинення відповідальності за невиконані зобов'язання під час дії обставин форс-мажору, які стороні потрібно довести під час судового спору, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто, форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору та/чи за іншим зобов'язанням/обов'язком, зважаючи на законодавчі чи інші нормативні акти, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Суд наголошує, що звернення суб'єктів господарської діяльності до ТПП за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є правом, а не обов'язком, але сертифікат є належним доказом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до законодавства України.
Отже, з метою засвідчення дії форс-мажорних обставин відповідач мав звернутися у встановленому законом порядку до ТПП, де пройти процедуру засвідчення форс-мажору згідно з регламентом ТПП.
Однак, відповідач відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо неможливості виконання ним зобов'язань з оплати купленої електричної енергії за Договором суду не надав.
Окрім цього, будь-яких доказів звернення до позивача відповідно до умов п. 5.4 Договору з повідомленням про неможливість виконання зобов'язань за Договором у частині оплати купленої електричної енергії відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Таким чином, посилання відповідача на обставини непереборної сили є необґрунтованим.
З огляду на викладене, правильним є висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлену електроенергію у спірні періоди.
У частині додаткового рішення колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У заяві про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, поданій до Господарського суду міста Києва 28.07.2025, тобто з дотриманням строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивач просив суд стягнути з відповідача 61 425,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення відповідних витрат позивачем надано суду копії: договору № 1610 надання правничої допомоги від 15.05.2025, укладеного з адвокатом Савченко Ольгою В'ячеславівною (далі - Савченко О.В.), завдання № 1 до зазначеного договору, акта приймання-передачі правової допомоги № 1 до вказаного договору на суму 61 425,00 грн (до якого включено підготовку позовної заяви та інших необхідних документів для подачі до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення заборгованості за 2021 (лише жовтень) - 2022 роки з ДП "Гарантований покупець", процесуальне ведення справи з підготовкою відповідних документів, участь в засіданнях, отримання рішення суду), ордера серії АІ № 1902562 на надання правничої допомоги ТОВ "Терра Солар" на підставі договору № 1610 від 15.05.2025, зокрема, в Господарському суді міста Києва, адвокатом Савченко О.В., виданого 26.05.2025.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву відповідач проти попереднього розрахунку витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 61 425,00 грн, наведеного в позовній заяві, заперечував, посилаючись на надмірність такого розміру відповідних витрат та його невідповідність критеріям реальності і розумності.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки спір у даній справі не є складним, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами ЦК України, ГК України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, обґрунтованим є розмір витрат на послуги адвоката, які слід покласти на ДП "Гарантований покупець", - 30 000,00 грн.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі № 910/6612/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена та підписана - 19.12.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко