79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" грудня 2025 р. Справа №6/233-4/230
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора ТзОВ НВК “Осма Ойл» арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича б/н від 11.08.2025 (вх.ЗАГС №01-05/2478/25 від 13.08.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.07.2025 (повну ухвалу складено 01.08.2025, суддя Чорній Л.З.)
у справі №6/233-4/230
за заявою ліквідатора ТОВ НВК “Осма Ойл» арбітражного керуючого Козія В.Ю.
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника та засновників
за участю представників:
апелянт: арбітражний керуючий Козій В.Ю.;
від ОСОБА_1 : адвокат Борисовська Ю.Е;
інші учасники: не з'явились;
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.07.2025 у справі №6/233-4/230 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТзОВ НВК “Осма Ойл» арбітражного керуючого Козія В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника та засновників від 08.03.2024 за вх. №925/25 та стягнення коштів з керівників та засновників боржника ТзОВ НВК “Осма Ойл» і відкладено розгляд справи.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ліквідатор звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.07.2025 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву повністю, покласти субсидіарну відповідальність за забов'язаннями ТзОВ НВК “Осма Ойл» на осіб, що є засновниками та виконували повноваження керівника ТзОВ НВК “Осма Ойл»: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; стягнути солідарно з винних осіб на користь ТзОВ НВК “Осма Ойл» 1 183144,55 грн.; судові витрати покласти на відповідачів.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 апеляційну скаргу ліквідатора ТзОВ НВК “Осма Ойл» арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 24.09.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 відкладено розгляд справи на 15.10.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 призначено розгляд справи на 13.10.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 відкладено розгляд справи на 15.10.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 відкладено розгляд справи на 26.11.2025.
25.11.2025 представниця ОСОБА_1 адвокат Борисовська Ю.Е. подала письмові пояснення у справі (вх. №01-04/8912/25), в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.07.2025 - без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкладено розгляд справи на 10.12.2025.
09.12.2025 апелянт подав письмові пояснення.
В судовому засіданні 10.12.2025 апелянт вимоги скарги підтримав, просив оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора ТзОВ НВК “Осма Ойл» арбітражного керуючого Козія В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника та засновників боржника, стягнути солідарно з винних осіб на користь ТзОВ НВК “Осма Ойл» 1 183144,55 грн.
Представниця ОСОБА_1 проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила суд залишити оскаржену ухвалу без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №6/233-4/230 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія «ОСМА Ойл», провадження у якій порушено 17 жовтня 2005 року за заявою Львівської державної залізниці.
19 вересня 2006 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТзОВ “Науково-виробнича компанія «ОСМА Ойл».
Постановою Господарського суду Львівської області від 19.10.2006 ТзОВ “Науково-виробнича компанія «ОСМА Ойл» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кривича Р.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2018 заяву арбітражного керуючого Кривича Р.І. про дострокове припинення повноважень ліквідатора ТзОВ “Науково-виробнича компанія «ОСМА Ойл» задоволено; припинено повноваження ліквідатора ТзОВ “Науково-виробнича компанія «ОСМА Ойл» арбітражного керуючого Кривича Р.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.10.2018 ліквідатором ТзОВ “Науково-виробнича компанія «ОСМА Ойл» арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №163 від 07.02.2013.
08.03.2024 ліквідатор звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників боржника, у якій ліквідатор просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями банкрута на суму 1 183 144,55 грн. на засновників та керівників підприємства, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та солідарно стягнути грошові кошти на користь банкрута.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.03.2024 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія «ОСМА Ойл» Козія В.Ю. від 08.03.2024 за вх. №925/24 про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників боржника у зв'язку із доведенням підприємства до банкрутства до розгляду, залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якості учасників справи для розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.
Постановляючи оскаржену ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновків про те, що ліквідатор не довів належними і допустимими доказами, які саме дії/бездіяльність відповідачів призвели до неплатоспроможності боржника. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства, а відповідно не надає можливості визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб'єктів, а відтак у задоволенні заяви ліквідатора ТзОВ НВК “Осма Ойл» арбітражного керуючого Козія В.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників підприємства у зв'язку із доведенням до банкрутства слід відмовити.
Узагальнені доводи апелянта (ліквідатора) та заперечення інших учасників справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано такими доводами:
- суд не звернув увагу на те, що відповідачі при ввезенні на територію України ангігриду малеїнової кислоти ставились халатно до своїх службових обов'язків, не забезпечили цю господарську операцію належними супровідними документами та дозволами, внаслідок чого з їх вини відбулась затримка в розмитненні товарів, що спричинило простій вагонів, в які було завантажено ангігрид малеїнової кислоти та з причин недотримання природоохоронного законодавства ці залізничні вагони не були своєчасно розвантажені;
- всупереч статуту ТзОВ НВК “Осма Ойл» засновники не створили резервний фонд на підприємстві, за рахунок якого можна було би погасити заборгованість за простій вагонів, і замість того, щоб продовжувати господарську діяльність товариства, його керівник ОСОБА_1 самоусунувся від виконання своїх посадових обов'язків, подавши заяву про звільнення;
- засновники товариства, не бажаючи виконувати укладені угоди, не вжили жодних заходів щодо призначення на посаду керівника товариства іншої особи замість ОСОБА_1 , який як суб'єкт субсидіарної відповідальності самоусунувся від виконання покладених на нього посадових обов'язків;
- посадові особи боржника під час розгляду справи про банкрутство діяли недобросовісно, зловживали своїми процесуальними правами та приховували будь-яку інформацію про господарську діяльність банкрута, не передали за законною вимогою арбітражного керуючого документи первинного бухгалтерського обліку, печатки, штампи та інформацію про майно, доходи і витрати боржника, тому арбітражний керуючий, виконуючи обов'язки ліквідатора був змушений збирати інформацію про майновий стан банкрута та його господарську діяльність, витребовуючи таку від державних установ та організацій органів МВС;
- посадові особи боржника, маючи грошові кошти на рахунках боржника, замість погашення боргу з простою вагонів, витрачали ці гроші на придбання товарних цінностей, знімали під господарські витрати та в позику, не довели підставність понесених витрат;
- відповідачі не надали інформацію про місцезнаходження майна боржника, що було внесено в статутний фонд товариства і вартість якого становить 940 603,20 грн;
- фактично відповідачі вчинили дії на збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
- те, що відповідачі своїми діями, бездіяльністю та халатним відношенням до своїх посадових обов'язків спричинили підприємству збитки, пов'язані із нарахуванням плати за простій вагонів без наміру погашення цієї кредиторської заборгованості підтверджується такими обставинами та доказами:
відповідачі всупереч своїм посадовим обов'язкам допустили затримку в розмитненні відходів (не надали митному органу інформацію про невірну митну вартість товарів, договір оренди складу та договір на зберігання товару, не оплатили митні платежі, не надали договорів про повну матеріальну відповідальність та інші документи), при цьому, на цей момент, як визнає заступник директора боржника ОСОБА_4 , боржнику вже було завдано збитків із простою вагонів на суму 132 930,52 грн;
відповідачі при ввезенні відходів на територію України допустили порушення природоохоронного законодавства - не забезпечили укладення і виконання договору із АСК «Дністер» обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яка може бути заподіяна здоров'ю людини, власності та навколишньому середовищу під час транспортування та утилізації небезпечних відходів; не забезпечили місце зберігання небезпечних відходів відповідно до вимог природоохоронного законодавства; не отримали дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на розвантаження вагонів на обладнаному майданчику з дотриманням природоохоронних вимог;
в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що рішення у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, приписи та рішення контролюючих органів за охороною природного середовища було визнано незаконними чи протиправними;
з часу ввезення відходів (2003 рік) до 19.03.2004 не можливо було провести розвантаження залізничних вагонів, що стало підставою для нарахування і стягнення простою вагонів в розмірі 1 180 878,73 грн;
відповідачі не вживали жодних заходів щодо погашення заборгованості за простій вагонів, і замість того, щоб продовжувати господарську діяльність боржника з метою отримання доходів, за рахунок яких можна би було погасити заборгованість перед кредитором, навпаки фактично зупинили будь-яку діяльність підприємства;
- за умовами договорів №1/03 від 04.04.2003 та №2/03 від 11.04.2003 мало бути здійснене ввезення і утилізація відходів в загальному об'ємі до 70 000 тон та 4500,00 тон, відтак за виконання цих угод боржник отримав би оплату в розмірі 74 500 тон х 4 дол.США = 298 000,00 дол.США, але боржник безпідставно не виконав умов цих договорів, оскільки керівник і засновник боржника ОСОБА_1 самоусунувся від займаної ним посади директора, подавши відповідну заяву про звільнення;
- в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник виставляв рахунки на оплату за простій вагонів замовнику, що вказує на те, що простій вагонів виник виключно з вини виконавця - боржника;
- заборгованість за простій вагонів встановлена рішеннями судів, які набрали законної сили, і якими встановлено, що простій вагонів відбувся з вини боржника, а не з причин незаконних дій чи бездіяльності третіх осіб;
- з матеріалів справи вбачається, що директор боржника ОСОБА_1 діяв недобросовісно при виконанні господарських договорів, які укладено банкрутом з третіми особами, тобто його дії вчинено на шкоду як боржнику так і кредиторам, що призвело до збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
- протиправна поведінка ОСОБА_1 полягала у тому, що останній належним чином не виконав умови зовнішньоекономічних договорів №1/03 від 04.04.2003 та №2/03 від 11.04.20003, за якими банкрут зобов'язався утилізувати ввезені на територію України відходи протягом 80 днів після отримання відходів, неналежне виконання договорів полягало у допущенні порушень порядку розмитнення та ввезення на територію України відходів;
- шкода, завдана ТзОВ «НВК «Осма-Ойл» полягала у нарахуванні плати за простій вагонів в розмірі 1 180 878,73 грн;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою полягає у збільшенні кредиторської заборгованості за простій вагонів, який стався з вини посадових осіб боржника, а також у приховуванні та відчуженні активів боржника;
- вина відповідачів полягає в шкоді, нанесеній товариству та кредитору, в тому числі відповідачі як засновники товариства не створили резервний фонд для покриття збитків та не вживали жодних заходів, передбачених у п.6.2. установчого договору банкрута;
- ОСОБА_1 належним чином не здійснював управління поточною діяльністю товариства, не забезпечив ефективне управління майном товариства, не забезпечив збереження майна товариства та не оформив належний бухгалтерський облік доходів та витрат товариства, що призвело до збільшення кредиторської заборгованості.
Ліквідатор у додаткових поясненнях у справі додатково зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам щодо дій керівника товариства, які призвели до стійкої неплатоспроможності.
У поясненнях щодо апеляційної скарги представник ОСОБА_1 наводить такі аргументи:
- посадові особи ТзОВ «НВК «Осма-Ойл» діяли добросовісно та вчиняли всі можливі дії, спрямовані на розмитнення товару та погашення заборгованості, що виникла у зв'язку з простоєм вагонів на Львівській залізниці;
- при ввезенні на територію України ангігриду малеїнової кислоти було укладено контракт на поставку, однак, під час розмитнення вказаного товару виникли труднощі, а саме при перевірці вартості ангігриду малеїнової кислоти, заявленою у ВМД №20002/3/002693 Західною митницею виявлено невідповідність заявленої митної вартості, зазначеної в контракті; ціна в контракті може бути неостаточною, контракт передбачає попередню оцінку, а остаточна вартість визначається інвойсом;
- 26.06.2003 ТзОВ «НВК «Осма-Ойл» отримало в Мінекоресурсів України ліцензію АА №631451 (рішення №11) на здійснення операцій поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація) строк дії до 26.02.2003 до 26.06.2006 (види небезпечних відходів - залишки виробництва ангігриду малеїнової кислоти, нейтралізовані гудронні залишки);
- 17.07.2003 Мінекоресурсів України надало згоду ТзОВ «НВК «Осма-Ойл» на транскордонне перевезення відходів (нейтралізовані гудронні залишки з Угорщини в України на територію Добротвірської ТЕС в термін до 17.07.2004;
- підставою для отримання згаданої ліцензії та дозволу були зовнішньо-економічний контракт №2/03 від 11.04.2003, обґрунтування ВАТ «ЛьвівОРГРЕС», висновки державних санітарно-епідеміологічних експертиз, проведених Мінохоронздоров'я України та Львівської обласної СЕС;
- 02.07.2003 державним управлінням екології та природних ресурсів в Львівській області було погоджено разовий технологічний регламент спалювання суміші кам'яного вугілля з нейтралізованими гудронними залишками у топках енергетичних котлів, при цьому в листі державного управління від №11-2682 від 02.07.2003 робились застереження про разовий експериментально-промисловий характер спалювання з метою встановлення кількісного та якісного складу викидів шкідливих речовин в атмосферу і забруднюючих речовин у пульпі з-під скруберів: фізико-хімічний склад золи та клас її небезпеки з подальшим коригування дозволу Добротвірської ТЕС на викиди шкідливих речовин в атмосферу;
- протягом липня - початку серпня 2003 року до державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області ТзОВ «НВК «Осма-Ойл» додатково було подано: погодження ВАТ «Західенерго» спалювання гудронно-вугільної суміші в топках котлів Добротвірської ТЕС від 29.07.2003 №21-941; позитивний висновок Національного центру поводження з небезпечними відходами Мінекоресурсів України від 06.08.2003 №197-03/А щодо повної безпечності гудронно-вугільної суміші для навколишнього середовища; договір №120-010-006/2003 обов'язкового страхування цивільної відповідальності від 07.07.2003;
- однак, через соціальну напругу, яка виникла навколо проведення експерименту державного значення і не мала жодних науково-обґрунтованих підстав, а більше носила політичний характер, керівництво ВАТ «Західенерго» та Добротвірська ТЕС в односторонньому порядку припинили виконання договірних зобов'язань щодо початку проведення експериментального спалювання та дорозвантаження 27 залізничних вагонів;
- Держуправлінням екології та природніх ресурсів за посередництвом Львівської ОДА перед центральними органами виконавчої влади було ініційовано проведення міжвідомчої наради під егідою Мінпаливоенерго України;
- за дорученням Прем'єр-міністра України було створено міжвідомчу робочу групу під головуванням заступника Міністра Мінпаливенерго України Б.Клюка; згадана комісія декілька разів проводила засідання, однак без реальних практичних результатів щ наданням теоретичних пропозицій;
- твердження ліквідатора про неукладення договору обов'язкового страхування є хибними, адже ТзОВ «НВК «Осма-Ойл» уклало договір №120-08-002 від 22.05.2003 обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яка може бути заподіяна здоров'ю людини, власності та навколишньому середовищу під час транспортування та утилізації (видалення) небезпечних відходів з АСК «Дністер», однак вказаний договір не вступив в силу у зв'язку із несплатою страхових платежів; винну особу (бухгалтера) було притягнуто до дисциплінарної відповідальності;
- 19.03.2004 директору ТзОВ «НВК «Осма-Ойл» листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за №2179/26-10 повідомлено, що товариство отримало від міністерства всі необхідні документи для здійснення операцій поводження з нейтралізованими гудронними залишками та Мінекоресурсів не заперечує проти розвантаження вагонів на обладнаному майданчику з дотриманням вимог;
- відповідно до протоколу наради в управління Львівської залізниці з питань погашення заборгованості ТзОВ «НВК «Осма-Ойл» перед Львівською залізницею від 15.07.2004, де приймали участь посадові особи ТзОВ «НВК «Осма-Ойл» директор ОСОБА_1 та заступник директора ОСОБА_4 , встановлено, що станом на 15.07.2004 вагони не розвантажено, заборгованість за простій вагонів становить 579 019,20 грн. за період з 03.10.2003 до 09.03.2004 та з 09.03.2004 до 10.06.2004 становить 361 584,00 грн, що разом становить 940 603,20 грн.; представники ТзОВ «НВК «Осма-Ойл» подали пропозицію погашення вказаного боргу, яка полягала у продажу модифікатора ТзОВ «РегіонПромСоюз» і примусовому списанні коштів ВДВ Шевченківського РУЮ у м.Львові;
- посадові особи ТзОВ «НВК «Осма-Ойл» приймали участь в нарадах в управління Львівської залізниці, вчиняли дії, спрямовані на реалізацію гудронних залишків та погашення заборгованості;
- 05.09.2005 листом №31-1465 ВАТ «Західенерго» повідомило СУ УМВС України про те, що з під'їзних колій ДТЕС в період з 22.09.2004 до 26.10.2004 вивезено 27 вагонів нейтралізованих гудронних залишків, термін дії договору оренди площадки №01/07-1 для вивантаження альтернативного палива закінчився 01.07.2004;
- посилання ліквідатора на те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання законних розпоряджень та приписів посадових осіб, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього середовища, що додаткового підтверджує вину цієї посадової особи у неможливості розвантаження вагонів на відповідних обладнаних місцях ля зберігання гудронних залишків не заслуговують на увагу, оскільки притягнення керівника до адміністративної відповідальності не є достатньою підставою для застосування субсидіарної відповідальності;
- посадові особи ТзОВ «НВК «Осма-Ойл» вживали заходи для розвантаження вагонів ДП «Львівська залізниця» з небезпечним вантажем, а в подальшому для погашення заборгованості за простій вагонів;
- оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб'єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів;
- ліквідатор не довів належними і допустимими доказами, які саме дії/бездіяльність конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, що спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Відповідно до частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Суб'єктами правопорушення є особи, визначені частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, до яких належать: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії. Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведені до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних із боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб. Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення). Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності (постанова Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14).
Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями статті 619 ЦК України. За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред'явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.
Така відповідальність була передбачена, зокрема Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в тому числі, в редакції, чинній станом на дату порушення справи про банкрутство ТзОВ «НВК «Осма Ойл»), а в подальшому статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч.2 ст.61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
З огляду на ч.2 ст.61 КУзПБ, вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є невід'ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи. Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення.
Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України (чинного на момент постановлення оскарженої ухвали) та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
Наведені висновки є усталеними в судовій практиці, зокрема, викладені у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, а також у постанові Верховного Суду від 28.11.2024 у цій справі.
Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов'язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч.2 ст.61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.
Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
У постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 зазначено, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки.
Разом з тим, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб'єктів (правова позиція викладена Верховним Судом в постановах, зокрема, №910/21323/16 від 16.06.2020, №927/219/20 від 15.02.2022).
При цьому Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що саме на ліквідатора покладається обов'язок надати докази наявності об'єктивної сторони цього правопорушення та її конкретизації: “виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об'єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дій; бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку». Такі висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.09.2021 у справі №904/7679/18, від 19.08.2021 у справі №25/62/09, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 01.06.2021 у справі №904/4855/17.
Крім доведення наявності об'єктивної сторони, на ліквідатора покладається також обов'язок доведення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) суб'єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства). Про це йдеться, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16: "123. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення" (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).
Як встановлено з матеріалів справи, за період з 03.10.2003 до 13.09.2004 в ТзОВ “НВК “Осма Ойл» виникла заборгованість перед ДП “Львівська залізниця» за простій вагонів.
Ліквідатор в апеляційній скарзі доводить, що простій вагонів допустило керівництво боржника своїми діями та бездіяльністю, чим були заподіяні збитки ТзОВ “НВК “Осма-Ойл», оскільки ТОВ “НВК “Осма-Ойл» надало митному органу недостовірні відомості щодо вартості товару, що призвело до затягування з вини посадових осіб ТзОВ “НВК “Осма Ойл» питання розмитнення вантажу, і як наслідок спричинило простій вагонів та неможливість їх розвантаження. Боржник не оспорював законних вимог митного органу, та не звертався до останнього із вимогою про стягнення збитків пов'язаних із простоєм вагонів, що вказує на згоду ТОВ “НВК “Осма Ойл» із вимогами митниці на час розмитнення Товарів.
Також, ліквідатор зазначає що при перевезенні Товару було не дотримано вимог Постанови КМ України № 1219 від 19.08.2002 “Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення), небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природньому середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів», а саме не укладено договір обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яка може бути заподіяна здоров'ю людині, власності та навколишньому середовищу під час транспортування та утилізації (видалення) небезпечних відходів з ТОВ “НВК “Осма Ойл». Відсутність даного договору виключає можливість розвантаження транспортування та утилізацію ангідригту малеїнової кислоти, яка була ввезена на територію України.
Ліквідатор зазначає, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до постанови від 03.03.2004 за №2/04, за невиконання законних розпоряджень та приписів посадових осіб, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього середовища, і таку постанову не скасовано.
Окрім того, за твердженнями апелянта посадовими особами та засновниками борника не вживалось жодних заходів для погашення заборгованості яка виникла перед ДП “Львівська залізниця».
За весь період діяльності ТзОВ “НВК “Осма Ойл» на банківські рахунки боржника надійшло 401 231,20 грн., ТзОВ “НВК “Осма Ойл» оплатило грошові кошти в сумі 48 386,90 грн., для закупівлі соди: 11 890,08 грн. (платіж від 15.09.2003 на ТзОВ “Енергія-Захід», призначення: опл за соду зграх від 15.09.03), 11 890,37 грн. (платіж від 29.09.2003 на ТОВ “Енергія-Захід», призначення: опл згідно рах. від 29.09.03за соду кальциновану), 24 606,45 грн. (платіж від 15.10.2003 на ТзОВ “Енергія Захід», призначення: опл згідно накладної від 15.10.2003 за соду кальциновану). ТзОВ “НВК “Осма - Ойл» оплатило грошові кошти в сумі 41 863,50 грн. для закупівлі бітуму : 3 213,00 грн. (платіж від 03.10.2003 на ПП Ластов'як, призначення: опл згідно рах №161 від 01.10.03 за бітум), 6 426,00 грн. (платіж від 07.10.2003 на ПП Ластов'як , призначення: опл згідно рах №160 від 29.09.03 за бітум), 32 224,50 грн. (платіж від 07.10.2003 на ТзОВ “Енергія Захід» , призначення: опл згідно рах. від 07.10.2003 за бітум нафтовий). ТзОВ “НВК “Осма - Ойл» оплатило грошові кошти в сумі 50 734,760 грн. для закупівлі металопрокату: 10 100,00 грн. (платіж від 17.10.2003 на ПП “Атланта Ойл», призначення: опл згідно рах №5-16 від 16.10.03 за металопрокат), 48 000,00 грн. (платіж від 17.10.2003 на ПП “Ураган», призначення: опл згідно рах №СФ-00822 від 16.10.03 за металопро), 549,96 грн. (платіж від 29.10.2003 на ПП “Атланта Ойл», призначення: опл згідно рах №7/27-15 від 27.10.03 за металопрокат), 8 100,00 грн. (ПП “Ураган» 31.10.2003 повернув на рахунок ТзОВ “ОсмаОйл , призначення: лист б/н від 31.10.03), 184,80 грн. (платіж від 18.11.2003 на ПП “Атланта Ойл», призначення: опл згідно рах №б/н від 18.11.03 за металопрокат). ТзОВ “НВК “Осма Ойл» оплатило грошові кошти в сумі 10 995,60 грн. для закупівлі меблів: 10 995,60 грн. (платіж від 21.10.2003 на ПП “Меблевий Альянс», призначення: оплата рахунку №ОФ-О13672 від 16.10.03 за меблі). Також з банківського рахунку Товарства знято готівкові кошти в сумі 23 002,44 грн.: 1 900,00 грн. (операція від 18.07.2003 каса, призначення: поверн), 6 000,00 грн. (операція від 15.08.2003 каса призначення: повернення), 3 000,00 грн. (операція від 28.08.2003 каса призначення: повернення), 1 000,00 грн. (операція від 03.09.2003 каса призначення: повернення), 5 536,09 грн. (операція від 18.09.2003 каса призначення: підзвітні), 1 000,00 грн. (операція від 08.10.2003 каса призначення: повернення фін), 2 654,35 грн. (операція від 11.11.2003 каса призначення: повернення підзвітних), 962,00 підзвітних), 950,00 грн. (операція від 23.12.2003 каса призначення: повернення грн. (операція від 29.04.2004 каса призначення: повернення підзвітних).
Ліквідатор зазначав, що посадовими особами не надано належних документів первинного бухгалтерського обліку зазначених операцій, тому дані платежі необґрунтовані необхідністю виробничої діяльності.
За встановленими обставинами, 04.04.2003 ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» (приймальник), Фірма Geohidrotery Kft (Угорщина), яка діє за дорученням власника відходів компанії MOL Rt (замовник), фірма Roscop Inc (США), яка представлена Будапештським представництвом фірми Metratek Kft (Угорщина) (постачальник) уклали угоду №1/03 організації приймання і утилізації залишків ангігриду малеїнової кислоти, утвореної після їх дистиляції на основі постанови Базельської Конвенції і Ради, яка діє з 01.02.1993 р.
11.04.2003 ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» (приймальник), Фірма Geohidrotery Kft (Угорщина), яка діє за дорученням власника відходів компанії MOL Rt (замовник), фірма Roscop Inc (США), яка представлена Будапештським представництвом фірми Metratek Kft (Угорщина) (постачальник) уклали угоду №1/03 організації приймання і утилізації нейтралізованих гудронних залишків на основі постанови Базельської Конвенції і Ради, яка діє з 01.02.1993 р.
Відповідно до цих угод боржник зобов'язався прийняти і утилізувати залишки ангігриду малеїнової кислоти та нейтралізовані гудронні залишки (відходи).
У додатках сторони визначили вартість транспортування, вартість виконаних робіт та загальну вартість угод. Також у додатках сторони збільшували термін поставки відходів.
Судом першої інстанції, з матеріалів кримінальної справи №143-5276, було встановлено, що при перевірці митної вартості ангідриду малеїнової кислоти, заявленої у МВД №20002/3/002693 Західною митницею виявлено невідповідність заявленої вартості товарів у ВМД та вартості зазначеної в контракті. У зв'язку з цим листом від 28.08.2003 митний орган скерував запит до ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» з вимогою надання пояснень і документів.
14.08.2003 заступник директора ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» Чорний С.А. звернувся з листом до Західної регіональної митниці із проханням вирішити питання із розмитнення вантажу. У цьому листі ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» повідомило, що за простій вагонів залізниця виставила 132 930,52 грн., і що ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» має намір відмовитись від цього вантажу, якщо питання з розмитненням не вирішиться.
12.08.2003 Західною регіональною митницею розглянуто звернення ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» щодо надання згоди на зберігання вантажу 1 386 3 тон ангідриду малеїнової кислоти на час розмитнення даного Товару, та повідомлено боржника, що для розміщення Товару на складі, який не у власності ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» слід подати договір оренди складу, договір про відповідальність за збереження Товару та сплату всіх митних платежів, договір про повну матеріальну відповідальність та інші документи.
18.09.2003 згідно з довідкою експерта №20/0-468 за замовленням Західної регіональної митниці визначено до яких хімічних речовин відноситься ангідриду малеїнової кислоти.
06.10.2003 ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» подало на адресу начальника ВМКМОЕ ЦЕМ Демченка С.Б. та начальника залізничної станції ОСОБА_5 лист із проханням про надання документів та ДКД на вантаж “Нейтралізовані гудронні залишки, який надходить на залізничну станцію призначення Добротвір» з метою митного оформлення вантажу.
ОСОБА_1 в листі до Львівського міжрегіонального прокурора зазначав, що на станцію прибули ще 27 вагонів, які не розвантажені з 15.10.2003. Керівництво ВАТ “Західенерго» мотивує свої дії письмовою вказівкою Держуправління екології та природних ресурсів щодо заборони розвантажувати вагони, проте заборони розвантажувати вагони не було.
У відповідь на звернення від 30.01.2004 №8/6-136-8-2 ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» Міністерство охорони навколишнього середовища України зазначало, що решта 27 залізничних напіввагонів не розвантажено і знаходяться на залізничній станції Добротвір. У зв'язку з цим Деруправлінняекоресурсів в Львівській області видало низку приписів щодо забезпечення вимог екологічної безпеки при поводженні з імпортованими нейтралізованими гудронними залишками. Проте, зазначені приписи не виконані в повному обсязі і не забезпечено ефективний захист зазначених відходів від дії атмосферних опадів.
До матеріалів справи долучено копію наказу №23/1 від 23.02.2004 ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера ТОВ “НВК “Осма Ойл» за несвоєчасну оплату за договором страхування 120-08-002 АСК “Дністер».
АСК “Дніснер» листом №143-04/2005 від 15.04.2005, повідомило що договір обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яка може бути заподіяна здоров'ю людині, власності та навколишньому середовищу під час транспортування та утилізації (видалення) небезпечних відходів ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» № 120-08-002 від 22.05.2003 не вступив в силу у зв'язку із несплатою страхових платежів.
19.03.2004 директору ТзОВ “Осма-Ойл» листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за № 2179/26-10 повідомлено, що товариством отримано від міністерства всі необхідні документи для здійснення операцій поводження з нейтралізованими гудронними залишками та Мінекоресурсів не заперечує проти розвантаження вагонів на обладнаному майданчику з дотриманням вимог.
Відповідно до протоколу наради в управлінні Львівської залізниці з питань погашення заборгованості ТОВ “НВК “Осма-Ойл» перед Львівською залізницею від 15.07.2004, де приймали участь посадові особи ТОВ “НВК “Осма-Ойл» директор ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , встановлено, що станом на 15.07.2004 вагони не розвантажено. Заборгованість за простій вагонів становить 579 019,20 грн. за період з 03.10.2003 по 09.03.2004 та з 09.03.2004 по 10.06.2004 становить 361 584,00 грн., що разом становить 940 603,20 грн. Представниками ТОВ “НВК “Осма-Ойл» подано пропозицію з погашення вказаного боргу перед Львівською залізницею, яка полягала у продажі модифікатору ТзОВ “РегіонПромСоюз» і примусовому списанні коштів ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Львові.
05.09.2005 листом №31-1465 ВАТ “Західенерго» повідомляло СУ УМВС України наступне: “З під'їзних колій ДТЕС в період з 22.09.2004 по 26.10.2004 вивезено 27 вагонів нейтралізованих гудронних залишків. Термін дії договору оренди площадки №01/07-1 для вивантаження альтернативного палива закінчився 01.07.2004 року.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за невиконання законних розпоряджень та приписів посадових осіб, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього середовища, не є достатньою підставою для застосування субсидіарної відповідальності, адже не доводить, що встановлені порушення мали на меті доведення підприємства до банкрутства.
Враховуючи наявність в матеріалах справи наведеного листування, підтвердженим є те, що керівництво ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» вживало заходів для розвантаження вагонів ДП “Львівська залізниця» з небезпечним вантажем ТзОВ “НВК “Осма-Ойл», а згодом вживало заходів для вирішення шляхів здійснення погашення заборгованості за простій вагонів.
Дії керівництва боржника, які описує ліквідатор як такі, що мали наслідком стійку неплатоспроможність підприємства, на переконання колегії суддів мають ознаки неефективного управління підприємством, але не вказують на спільну мету відповідачів (чи кожного з відповідачів) - довести товариства до банкрутства чи діяти на шкоду кредиторам.
Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (статті 42 ГК України). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 910/3246/20.
Також доводи апелянта про те, що засновники боржника не створили резервного фонду для покриття збитків товариства у відповідності до вимог п.6.2 установчого договору ТзОВ “НВК “Осма-Ойл» від 14.11.2002, не підтверджують умисного доведення боржника до банкрутства його засновинками - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що ліквідатор не довів належними і допустимими доказами об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи, які вказують на мету доведення до банкрутства, що не надає можливості визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб'єктів.
Окрім того, слід зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №911/3554/17 (911/401/21) вказав, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу, винну у доведенні до банкрутства боржника, розглядається за правилами ГПК України у межах справи про банкрутство в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ, тобто в окремому позовному порядку, з визначенням відповідного суб'єктного складу сторін спору.
Хоча КУзПБ не встановлено процесуальну назву (форму) документу, який має ухвалюватися судом першої інстанції після розгляду по суті заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника - ухвала або рішення, на переконання колегії суддів, має застосовуватися положення абзацу 3 частини 2 статті 7 КУзПБ, а саме за результатами розгляду заяви ухвалюватися рішення.
Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.09.2024 у справі №917/257/19, у постанові від 11.11.2025 у справі №914/1196/20.
У цьому випадку заява ліквідатора боржника арбітражного керуючого Козія В.Ю. розглядалась не в окремому позовному провадженні, в порядку статті 7 КУзПБ, та за результатами її розгляду судом першої інстанції було прийнято судове рішення у формі ухвали, проте означені недоліки не призвели до прийняття по суті неправильного рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість та законність ухвали Господарського суду Львівської області від 30.07.2025 у справі №6/233-4/230.
В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги ліквідатора ТзОВ НВК “Осма Ойл» арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.07.2025 у справі №6/233-4/230 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 22.12.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.