79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" грудня 2025 р. Справа №914/710/24(363/4149/22)
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Нефрит Інвест 2017» від 27.05.2025 (вх. №01-05/1603/25 від 27.05.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 (повне рішення складено 09.05.2025, суддя Чорній Л.З.)
у справі №914/710/24 (363/4149/22)
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нефрит Інвест 2017» (81638, Львівська область, Стрийський р-н, с. Луб'яна, вул. Шевченка, буд. 17, ЄДРПОУ 41331549)
про визнання права власності на земельні ділянки та витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок
в межах провадження у справі №914/710/24
заяви: MALSTON INTER LLP № ОС440110 (юридична адреса: Великобританія, Кінгсбурі РБ, Корнер Чемберс 590А, поштова адреса: м. Дніпро)
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нефрит Інвест 2017» (81638, Львівська область, Стрийський р-н, с. Луб'яна, вул. Шевченка, буд. 17, ЄДРПОУ 41331549)
за участю представників (в режимі відеоконференції):
від позивача: Забродський В.В. - представник;
від відповідача: Филик А.І. - представник, Бандура І.В. - ліквідатор;
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі №914/710/24 (363/4149/22) позов задоволено:
визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, які знаходяться в селі Нові Петрівці Київської області Вишгородського району, з кадастровими номерами: 3221886001:02:080:6171, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6170, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6169, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6172, площе 0,1 га; 3221886001:02:080:6168, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6167, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6173, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6166, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6174, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6165, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6175, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6164, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6163, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6162, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6161, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6160, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6159, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6158, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6157, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6156, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6155, площею 0,1 га, 3221886001:02:080:6154, площею 0,1 га, 3221886001:02:080:6153, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6152, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6151, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6150, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6149, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6148, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6147, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6146, площею 0,0913 га; 3221886001:02:080:6145, площею 0,1 га; 3221886000:02:151:6128, площею 0,1 га; 3221886000:02:151:6127, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6126, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6125, площею 0,095 га; 3221886001:02:149:6124, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6123, площею 0,115 га; 3221886001:02:149:6122, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6121, площею 0,095 га; 3221886001:02:149:6120, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6119, площею 0,1232 га; 3221886001:02:149:6118, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6117, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6116, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6115, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6114, площею 0,0346 га; 3221886001:02:149:6113, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6144, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6112, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6111, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6110, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6109, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6108, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6107, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6106, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6105, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6104, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6103, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6102, площею 0,1 га; 3221886001:02:156:6101, площею 0,0483 га; 3221886001:02:149:6100, площею 0,3 га; 3221886001:02:080:6143, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6142, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6141, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6140, площею 0,0755 га; 3221886001:02:080:6139, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6138, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6136, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6135, площею 0,075 га; 3221886001:02:080:6134, площею 0,1142 га; 3221886001:02:080:6132, площею 0,1143 га; 3221886001:02:080:6133, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6137, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6131, площею 0,0444 га; 3221886001:02:084:6130, площею 0,0518 га; 3221886001:02:080:6129, площею 0,1 га.;
витребувано з чужого незаконного володіння ТзОВ “Нефрит Інвест 2017» на користь ОСОБА_1 земельні ділянки, які знаходяться в селі Нові Петрівці Київської області Вишгородського району, з кадастровими номерами: 3221886001:02:080:6171, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6170, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6169, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6172, площе 0,1 га; 3221886001:02:080:6168, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6167, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6173, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6166, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6174, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6165, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6175, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6164, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6163, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6162, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6161, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6160, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6159, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6158, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6157, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6156, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6155, площею 0,1 га, 3221886001:02:080:6154, площею 0,1 га, 3221886001:02:080:6153, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6152, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6151, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6150, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6149, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6148, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6147, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6146, площею 0,0913 га; 3221886001:02:080:6145, площею 0,1 га; 3221886000:02:151:6128, площею 0,1 га; 3221886000:02:151:6127, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6126, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6125, площею 0,095 га; 3221886001:02:149:6124, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6123, площею 0,115 га; 3221886001:02:149:6122, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6121, площею 0,095 га; 3221886001:02:149:6120, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6119, площею 0,1232 га; 3221886001:02:149:6118, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6117, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6116, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6115, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6114, площею 0,0346 га; 3221886001:02:149:6113, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6144, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6112, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6111, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6110, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6109, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6108, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6107, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6106, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6105, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6104, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6103, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6102, площею 0,1 га; 3221886001:02:156:6101, площею 0,0483 га; 3221886001:02:149:6100, площею 0,3 га; 3221886001:02:080:6143, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6142, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6141, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6140, площею 0,0755 га; 3221886001:02:080:6139, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6138, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6136, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6135, площею 0,075 га; 3221886001:02:080:6134, площею 0,1142 га; 3221886001:02:080:6132, площею 0,1143 га; 3221886001:02:080:6133, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6137, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6131, площею 0,0444 га; 3221886001:02:084:6130, площею 0,0518 га; 3221886001:02:080:6129, площею 0,1 га;
стягнуто з ТзОВ “Нефрит Інвест 2017» на користь ОСОБА_1 12 405,00 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі №914/710/24(363/4149/22) та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 апеляційну скаргу ТзОВ “Нефрит Інвест 2017» залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 13.08.2025.
11.07.2025 представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/5428/25), в якому просить оскаржене рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
25.07.2025 представник позивача подав клопотання про залишення апеляційної скарги ТзОВ “Нефрит Інвест 2017» без руху у зв'язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги не у повному обсязі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про залишення апеляційної скарги без руху, розгляд справи відкладено на 10.09.2025.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 та від 29.05.2025 дату розгляду справи змінено на 22.10.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 відкладено розгляд справи на 26.11.2025.
26.11.2025 апелянт подав суду додаткові пояснення у справі щодо аргументів позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкладено розгляд справи на 10.12.2025.
09.12.2025 представник позивача подав суду додаткові пояснення у справі, у яких просив поновити процесуальний строк на подання доказів, а саме документів з кримінального провадження №42017111200000368, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.06.2017, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень.
Наявність підстав для поновлення строку на подання доказів обґрунтовано тим, що дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування було надано Голосіївською окружною прокуратурою міста Києва лише 09.12.2025, у зв'язку з чим докази не могли бути подані раніше з причин, що об'єктивно не залежали від позивача.
В судовому засіданні 10.12.2025 представник позивача підтримав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень та доданих до них доказів, а саме документів досудового розслідування.
Представник відповідача та ліквідатор відповідача заперечили проти долучення додаткових доказів.
Колегія суддів апеляційної інстанції ухвалила відмовити представнику позивача у поновленні строку на подання доказів, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У письмовому дозволі прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва Подгородного П.С. №43-10668ВИХ-25 від 09.12.2025 на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017111200000368 зазначено, що дозвіл надано адвокату Мажарі О.Є., який є представником потерпілої ОСОБА_1 , на підставі заяви від 08.12.2025 щодо необхідності використання матеріалів для доказування обставин у господарській справі №914/710/24(363/4149/22) та надання їх Західному апеляційному господарському суду.
Таким чином, дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні надано прокурором 09.12.2025 за результатами розгляду заяви адвоката позивачки від 08.12.2025.
Заявник не наводить жодного обґрунтування щодо неможливості звернутись із заявою про надання такого дозволу раніше, що свідчить про суб'єктивну процесуальну поведінку сторони, а не існування об'єктивних перешкод для надання таких доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Враховуючи те, що представник позивача не навів достатніх правових підстав для долучення додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, зокрема, не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від заявника, а також не надав доказів на підтвердження неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції, відсутні підстави для задоволення клопотання про долучення до матеріалів справи доказів - документів з кримінального провадження №42017111200000368.
Водночас, додаткові пояснення, подані представником позивача 09.12.2025, апеляційний суд долучає до матеріалів справи, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
В судовому засіданні 10.12.2025 представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Арбітражний керуючий Бандура І.В. (ліквідатор відповідача) просив задовольнити апеляційну скаргу, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є неефективним.
Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржене рішення без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, взявши до уваги принцип розумності строку розгляду справи судом, закріплений у п.10 ч.3 ст.2 ГПК України, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефрит Інвест 2017» про визнання права власності на земельні ділянки та витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефрит Інвест 2017».
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.06.2024 цивільну справу №363/4149/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефрит Інвест 2017» про визнання права власності на земельні ділянки та витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок передано до Господарського суду Львівської області для розгляду судом в межах справи №914/710/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефрит Інвест 2017».
Постановою Господарського суду Львівської області від 21.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефрит Інвест 2017» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Бандуру Івана Васильовича.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2024 справу №363/4149/22 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» про визнання права власності на земельні ділянки та витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок прийнято до розгляду в межах провадження справи у справі №914/710/24 про визнання банкрутом ТзОВ «Нефрит Інвест 2017».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є єдиним спадкоємцем її померлого чоловіка - ОСОБА_3 , а відтак є власницею двох земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, площею 3,0111 га та 4,5665 га, що належали позивачу та її чоловіку ( ОСОБА_3 ) та були зареєстровані за останнім. Вказані земельні ділянки поза волею власника неправомірно вибули з його володіння. Згодом, внаслідок їх поділу, було утворено 76 земельних ділянок, права власності на які у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ТзОВ «Нефрит Інвест 2017».
Позивачка просить суд визнати право власності на 76 земельних ділянок, які були утворені в результаті поділу двох земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, площею 3,0111 га та 4,5665 га, та витребувати ці земельні ділянки з чужого незаконного володіння відповідача на її користь.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що позивачка вже зверталася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 76 земельних ділянок, які знаходяться в селі Нові Петрівці Вишгородського Київської області, і витребувати ці ділянки з володіння відповідача. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15.01.2018 у справі № 363/2447/17-ц позов задоволено частково. Постановою Апеляційного суду Київської області від 24.07.2018 у справі № 363/2447/17-ц рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15.01.2018 в частині задоволення позову скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою визнано недійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного, серія та номер: 476 від 03 лютого 2012; визнано недійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного, серія та номер: 478 від 03 лютого 2012 року; визнано в порядку спадкування за законом за позивачем право власності на 1/2 частину двох земельних ділянок. Постановою Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №363/2447/17-ц рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15.01.2018 в незміненій при апеляційному розгляді частині та постанову Апеляційного суду Київської області від 24.07.2018 залишено без змін.
Відповідач зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 як частки спільного майна подружжя Апеляційний суд Київської області в постанові від 24.07.2018 у справі № 363/2447/17-н звернув увагу на те, що позивач не довів факт належності зазначених об'єктів нерухомого майна до спільного майна подружжя.
На думку відповідача, державні акти про право власності на відповідні земельні ділянки виключно підтверджують факт належності земельних ділянок на праві власності ОСОБА_3 , проте, не свідчать про набуття майна у спільну сумісну власність. Оскільки позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є власником 76 земельних ділянок, відсутні будь-які підстави для визнання права власності за позивачкою на такі земельні ділянки.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, керувався такими висновками:
- обставини, встановлені рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15.01.2018 та постановою Апеляційного суду Київської області від 24.07.2018 у справі №363/2447/17 щодо неправомірного вибуття з володіння ОСОБА_3 двох земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, є преюдиційними для вирішення цього спору;
- у справі №363/2447/17 встановлені фактичні обставини щодо: 1) набуття ОСОБА_3 у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120; 2) спадкоємства (єдиного) ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 ; 3) переходу означених 2-ох земельних ділянок у власність ТзОВ «Нефрит Інвест 2017»; 4) поділу відповідачем земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 на 76 земельних ділянок; 5) незаконності та протиправності вибуття земельних ділянок із власності позивача, що, відповідно, означає і відсутність підстав для виникнення права власності ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» на такі земельні ділянки;
- у постанові від 24.07.2018 у справі №363/2447/17 (залишеній без змін постановою Верховного Суду від 26.03.2020) Апеляційний суд Київської області вказав, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 є визнання права власності на земельні ділянки, а майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України;
- незважаючи на наявність судового рішення у справі №363/2447/17, права ОСОБА_1 на майно (земельні ділянки) не відновлено, оскільки позовні вимоги у справі №363/2447/17 стосувалися 2-х попередніх земельних ділянок, а не 76-ти, які утворились в результаті поділу таких 2-х земельних ділянок;
- спірні 76 земельних ділянок залишились зареєстрованими за ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», правові підстави для права власності відповідача на такі земельні ділянки відсутні, що встановлено судовими рішеннями;
- оскільки земельні ділянки придбані ОСОБА_3 за договорами купівлі-продажу, то такі земельні ділянки належать подружжю ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) на праві спільної сумісної власності, зважаючи на що частка позивача, відповідно, становить 1/2 частки таких земельних ділянок, що підлягає визначенню при відкритті спадщини внаслідок смерті ОСОБА_3 ;
- враховуючи, що ОСОБА_1 в межах 6-місячного строку подано заяву про прийняття спадщини після смерті її чоловіка, ОСОБА_3 , на підставі закону, а інші спадкоємці, які б прийняли спадщину, відсутні, саме ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом є власником частини земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120;
- постановою Апеляційного суду Київської області у справі №363/2447/17 від 24.07.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду 26.03.2020, окрім іншого, визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120;
- 31.05.2017 на підставі заяв ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», які посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., розділ Державного реєстру про реєстрацію земельних ділянки, кадастрові номери яких: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, було закрито у зв'язку з їх поділом, в результаті якого створено 76 нових земельних ділянок;
- відповідач не є добросовісним набувачем нерухомого майна, що є предметом спору у цій справі, а тому позивач має право витребувати майно з незаконного володіння;
- заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог не підлягає задоволенню, оскільки строки, визначені, у статтями 257, 258 ЦК України були продовжені на строк дії карантину, а згодом зупинені до припинення дії воєнного стану в Україні, відтак трирічний строк позовної давності не пропущений.
Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення позивача.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
На підтвердження порушень норм процесуального права апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у позивача, та наводить таке обґрунтування:
- позивач вважає, що з 01.06.2017 і дотепер в результаті поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 створено та існують 76 земельних ділянок, при цьому позивачка посилається на те, що в період шлюбу з ОСОБА_3 останній за договорами купівлі-продажу придбав земельні ділянки, які знаходяться в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» та стверджує, що шляхом об'єднання раніше придбаних земельних ділянок було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:080:0120, площею 4,5665 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:149:0705, площею 3,0111 га;
- для підтвердження наведеного до позовної заяви додано копії зазначених договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених протягом 2003- 2005 років, з яких неможливо однозначно встановити, що саме вказані земельні ділянки сформували дві великі земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, сумарна площа земельних ділянок, площа яких вказана в договорах купівлі-продажу, складає 4,7362 га;
- у відповідача виник обґрунтований сумнів в частині того, чи дійсно із земельних ділянок, купівля-продаж яких підтверджується копіями долучених договорів, було утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, та в цілому щодо того, чи дійсно такі договори було укладено та нотаріально посвідчені, чи дотримано процедуру укладення відповідного типу договорів;
- відповідач під час розгляду справи заявляв клопотання про витребування у позивача оригіналів зазначених 50 договорів, які позивачем були долучені до позовної заяви та ще й адвокатом здійснено запис «з оригіналом згідно», що допомогло б встановити площу та адресу розташування земельних ділянок, які вказані в договорах купівлі-продажу, укладених в 2003- 2005 роках, та як наслідок встановити наявність або відсутність підстав стверджувати про практичну можливість об'єднання таких земельних ділянок (з точки зору їх взаємного розташування, форми тощо);
- відповідач виявив окремі відмінності щодо місця розташування земельних ділянок, які були придбані за такими договорами купівлі-продажу від місцезнаходження земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 (зважаючи на дослідження виключно копій договорів купівлі-продажу);
- виходячи зі змісту незрозуміло звідки отриманих позивачем копій договорів купівлі-продажу земельних ділянок не можна однозначно стверджувати про те, що за цими договорами чоловік позивачки - ОСОБА_3 набув у власність саме ті земельні ділянки, які в подальшому було об'єднано та з яких сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120;
- ОСОБА_1 зазначає, що надалі внаслідок поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 було утворено 76 спірних земельних ділянок, тобто пов'язує своє право власності на 76 спірних ділянок з існуванням у минулому у ОСОБА_3 права власності на ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120;
- дослідження оригіналів 50 договорів купівлі-продажу земельних ділянок допомогло б встановити, чи міг чоловік позивачки - ОСОБА_3 набути право власності на ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120;
- позивач на «підтвердження об'єднання раніше сформованих земельних ділянок» (формулювання ОСОБА_1 ) надає копії Державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, проте наведені Державні акти про право власності не містять інформації про те, з яких саме менших за розміром земельних ділянок було утворено відповідні дві великі, а план меж земельної ділянки містить лише відомості про землекористувачів; підкреслюємо, що державний акт не є документом, який може підтверджувати факт об'єднання земельних ділянок та очевидно за своєю формою не може містити відомості про адреси земельних ділянок, що вже припинили своє існування;
- з Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №210610 та серії ЯЖ №329842 вбачається існування у ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки площами 3,0111 га та 4,5665 га, тоді як у позовній заяві ОСОБА_1 вказується, що на підтвердження права власності ОСОБА_3 ОСОБА_1 додано до позовної заяви копії Державних актів на ділянки площею 4,7935 га та 3,2912 га.; апелянту не є зрозумілим, про які саме ділянки площею 4,7935 га та 3,2912 га йдеться, оскільки жоден документ, окрім позовної заяви, відомості про ділянки з такою площею не містить;
- долучена позивачем заява про надання довідки про посвідчення договорів від 22.11.2022, адресована приватному нотаріусу Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О.П. площа 50 земельних ділянок, перерахованих у заяві, перевищує 5 га, у відповідь на таку заяву приватним нотаріусом Левчук О.П. було надано ОСОБА_1 довідку від 22.11.2023 із переліком земельних ділянок, наведена довідка містить 37 земельних ділянок, сумарна площа яких перевищує 4,6 га, тобто загальна площа таких ділянок відрізняється від згаданих ОСОБА_1 площ земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, при цьому у довідці вибірково наведено окремі земельні ділянки розташовані у АДРЕСА_2 та у масиві «Виноградар»; з такої довідки взагалі неможливо встановити, яким чином об'єднання земельних ділянок, придбаних в 2003-2005 роках, як про це зазначає позивач, могло утворити дві ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120;
- з рішень Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 19.02.2008 також неможливо визначити, чи були земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 утворені шляхом об'єднання інших ділянок або будь-яким інших способом;
- з усього обсягу наданих позивачем доказів неясно, як саме сформовано ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, єдиним можливим способом відслідковування механізму їх формування виступав аналіз змісту кожного з договорів купівлі-продажу, укладених в 2003- 2005рр., копії яких долучено позивачем вибірково, що свідчить про неповноту наданих доказів та зі значною ймовірністю - про невідповідність копій оригіналам.
Окрім того, апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області та наводить в цій частині таке обґрунтування:
- з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за №334625299 від 05.06.2023, котра долучена до матеріалів справи, вбачається, що позивачка звернулась до державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Кирилової Н.М. та на підставі постанови Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №363/2447/17 зареєструвала право власності на 1/2 частину земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, рішення про державну реєстрацію речових прав за ОСОБА_1 було прийнято державним реєстратором Кириловою Н. М. 02.06.2020; водночас, як зазначає ОСОБА_1 в самій позовній заяві, земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 станом на 2020 рік, тобто на момент вчинення державним реєстратором відповідної реєстраційної дії вже не існувало, оскільки внаслідок їх поділу було утворено 76 інших земельних ділянок;
- Верховним Судом під час винесення постанови від 26.03.2020, на підставі якого здійснено реєстрацію права власності на 1/2 частини земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, не приймалось нове рішення у справі, а залишалось без змін постанову Апеляційного суду Київської області, якою частково було задоволено позовом ОСОБА_1 , з цього слідує, що підставою реєстрації права власності повинна була бути постанова Апеляційного суду Київської області від 24.07.2018, а не постанова Верховного Суду від 26.03.2020;
- з метою збирання всіх необхідних доказів на підтвердження позиції ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» просив суд витребувати у Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області документи, на підставі яких 28.05.2020р. державним реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області Кириловою Н.М. було здійснено державну реєстрацію за позивачем права власності на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52489912 від 02.06.2020 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52489888 від 02.06.2020);
- витребування та аналіз документів, на підставі яких здійснювалась державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки видаються доцільними для визначення відповідності реєстраційних дій вимогам чинного законодавства, встановлення правомірності реєстраційних дій, визначення наявності правових підстав для їх вчинення, оскільки у Відповідача є обґрунтовані підстави вважати, що відповідні реєстраційні дії було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України;
- оскільки, державна реєстрація права власності ОСОБА_1 здійснювалась державним реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області Кириловою Н.М., якій анульовано доступ до державних реєстрів та державний реєстратор фактично припинила виконувати свої повноваження, відповідач просив витребувати матеріали реєстраційної справи у Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, якій вказані матеріали були передані, однак, суд не взяв до уваги вказане клопотання відповідача.
Також апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про проведення земельно-технічної експертизи, адже відповідач заперечує той факт, що 76 спірних земельних ділянок є в дійсності тими самими ділянками з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, однак в поділеному вигляді, і в цьому судовому провадженні доцільним було встановити можливість поділу двох земельних з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 таким чином, щоб з них утворились 76 спірних земельних ділянок з відповідними характеристиками (площа, місце розташування, межі тощо). Встановлення можливості або неможливості поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 могло б підтвердити або спростувати твердження позивача про утворення 76 спірних земельних ділянок (саме такої форми та площі, як зазначає позивач) з інших, більших за площею, ділянок.
Щодо неправильного застування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт покликається на такі доводи:
- в рамках цієї справи було задоволено клопотання відповідача та витребувано з Вишгородського районного суду Київської області матеріали справи №363/2447/17, однак суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про проведення експертизи та не досліджував матеріали справи №363/2447/17;
- судами всіх інстанцій під час розгляду справи №363/2447/17-ц вже було детально досліджено та належним чином проаналізовано твердження позивача, якими обґрунтовувались позовні вимоги в частині визнання за позивачем права на 1/2 частину земельних ділянок як частку останньої у спільному сумісному майні подружжя, в свою чергу, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права на 1/2 частини земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 як частки спільного майна подружжя Апеляційний суд Київської області в постанові від 24.07.2018 у справі № 363/2447/17-ц звернув увагу на те, що позивачем не доведено факт належності зазначених об'єктів нерухомого майна до спільного майна подружжя;
- оскільки відповідач - ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» під час розгляду справи №363/2447/17-ц не визнавав факту належності спірних земельних ділянок померлому ОСОБА_3 та позивачу на праві спільної сумісної власності подружжя, то поставала необхідність у доведенні обставин та підстав набуття права власності померлим ОСОБА_3 права власності на зазначені земельні ділянки в порядку, визначеному ЦПК України; Апеляційний суд Київської області у постанові від 24.07.2018 у справі №363/2447/17-ц вказав, що позивач ( ОСОБА_1 ) не подала до суду першої інстанції жодного доказу, який би свідчив, що спірні земельні ділянки ОСОБА_3 набув в період шлюбу та у спосіб, який давав би підстави вважати зазначені земельні ділянки спільним майном подружжя;
- подані позивачем докази, що мали підтвердити викладені обставини, а саме копії державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №210610, виданого 06 червня 2008 року на підставі рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 404 від 19 лютого 2008 року та державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 329842, виданого 13 жовтня 2010 року на підставі рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 404 від 19 лютого 2008 року, зазначені в них рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області не свідчать про набуття спірних земельних ділянок ОСОБА_3 у період перебування у шлюбі та у спосіб, що дає підстави для віднесення їх до спільного майна подружжя;
- Апеляційний суд Київської області підкреслив, що оскільки належність спірного майна до спільного майна подружжя не доведено, немає підстав до застосування зазначених Позивачем норм ст. 60, 65 Сімейного кодексу України в якості правової підстави до задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на 1\2 частину зазначених земельних ділянок як майна, належного на праві спільної сумісної власності; із наведеними вище висновками Апеляційного суду Київської області повністю погодився Верховний Суд під час перегляду справи №363/2447/17-ц, про що наголосив у своїй постанові від 26.03.2020;
- в цьому випадку судом уже досліджувалось питання щодо набуття за позивачем права власності на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 як частки спільного майна подружжя та по ньому уже винесено відповідне судове рішення;
- під час звернення до Вишгородського районного суду Київської області з даною позовною заявою від 28.11.2022 Позивач у якості доказів для обґрунтування своїх вимог в аналогічний спосіб долучила до позовної заяви копії державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 210610 та державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 329842 та копії рішень про затвердження проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, прийнятих 19.02.2008 Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області; з пункту 1 рішень Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області вбачається, що ОСОБА_3 затверджено проект відведення землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, які на переконання позивача, перебували у спільній сумісній власності подружжя; державні акти про право власності на відповідні земельні ділянки виключно підтверджують факт належності земельних ділянок на праві власності ОСОБА_3 , проте, не свідчать на набуття майна у спільну сумісну власність; всі вищезазначені документи, котрі долучені позивачем, не є належними та достовірними доказами належності земельних ділянок із кадастровими номерами позивачу та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності як подружжю;
- позивач, зловживаючи своїм процесуальним правом, намагається через інше судове провадження, в даному випадку в цій справі, здійснити переоцінку тих доказів, яким судами уже надана правова оцінка;
- позивач повинна була подати до суду докази, які дозволяли б стверджувати про належність перелічених в позовній заяві земельних ділянок подружжю та можливість визнання за позивачем права на частку в спільному сумісному майні подружжя разом із поданням позовної заяви;
- безпідставними видаються доводи позивача й в частині того, що «суд під час розгляду справи №363/2443/17-ц відмовив у позові з огляду на неподання позивачем відповідних доказів, а не з підстав того, що відповідне майно (земельні ділянки) не є спільною сумісною власністю позивача та її чоловіка, померлого ОСОБА_1 »;
- позивач станом на сьогодні не обґрунтував та належними і достовірними доказами не підтвердив факту набуття майна у спільну сумісну власність подружжям, тому стверджувати про такий факт об'єктивно неможливо;
- подані разом з позовною заявою копії 50 договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених в 2003- 2005 роках, не можуть однозначно стверджувати про те, що за цими договорами ОСОБА_3 набуто у власність саме ті земельні ділянки, які в подальшому було об'єднано та з яких сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120;
- земельні ділянки, про визнання права на які та про витребування яких просить позивач, були сформовані у 2017 році; право на такі земельні ділянки було вперше зареєстровано за відповідачем та ніколи не виникало у позивача; спірні 76 земельних ділянок ніколи на знаходились у власності позивача, тому позивач не має права витребувати вказані ділянки у відповідача;
- вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 22.05.2018 у справі №923/1283/16 тощо);
- передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду; така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17, від 11.04.2019 у справі №910/8880/18 та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц;
- позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову);
- з позовом про визнання права власності може звернутися виключно власник такого майна, оскільки позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що вона є власником 76 земельних ділянок, відсутні будь-які підстави для визнання права власності позивача на такі земельні ділянки;
- позивач в якості правової підстави позову зазначено п.3 ч.1 ст.388 ЦК України та на підтвердження своєї позиції здійснено власне тлумачення ст. 387- 388 ЦК України, виходячи з якого позивач ніби набуває статусу особи, яка може заявити віндикаційний позов; відповідач вважає, що вищезгадані статті Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли, та керується при цьому наступним;
- враховуючи, що виключно власник наділений правом, передбаченим ст. 388 ЦК України, саме на позивача покладається обов'язок доведення наявності цього титулу; тобто встановленими повинні бути факти, що підтверджують право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном, водночас, не довівши свій статус власника земельних ділянок, позивач не довів порушення своїх прав та підстав для звернення до суду з заявленим позовом, з вимогами про витребування майна з незаконного володіння;
- позивач позиціонує себе в якості власника майна для підведення правовідносин, що виникли, до відносин між неволодіючим власником та володільцем майна, для застосування у якості способу захисту ст. 388 ЦК України (віндикаційний позов), в той же час в дійсності, витребування позивачем спірної земельної ділянки фактично виступає порушенням права на власність відповідача.
У додаткових поясненнях апелянт зазначає повторно наголошує на доводах апеляційної скарги щодо не доведення позивачкою того, що вона є власницею спірних 76 земельних ділянок, а також щодо посилання позивача на існування кримінального провадження, в якому розслідуються факти незаконності вибуття земельних ділянок із власності позивача, зазначає, що ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» та його посадові особи ніколи не мали та не мають статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, не отримували обвинувального акту та щодо них не було виносено вироку в кримінальному провадженні. Відсутність будь-якого вироку у кримінальному провадженні відносно відповідача та його посадових осіб вказують про відсутність доказів, що мають преюдиціальні значення у цій справі, тому посилання позивача на кримінальне провадження, у якому розслідується факт незаконності вибуття земельних ділянок із власності позивача, де, на думку позивача, задіяні посадові особи відповідача на даний час є лише припущенням позивача.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу наводить фактичні обставини справи і такі аргументи на спростування доводів апелянта:
- незважаючи на наявність судового рішення у справі №363/2447/17, права ОСОБА_1 на майно (земельні ділянки) не відновлено, оскільки позовні вимоги у справі №363/2447/17 стосувалися 2-х попередніх земельних ділянок, а не 76-ти, які утворились в результаті поділу таких 2-х земельних ділянок, відтак, виникла ситуація, що спірні 76 земельних ділянок безпідставно залишились зареєстрованими за ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», водночас, правові підстави для права власності відповідача на такі земельні ділянки відсутні, що встановлено судовими рішеннями; за таких обставин можливості відновити порушені права ОСОБА_1 без додаткового звернення до суду було неможливо;
- ОСОБА_1 ініціювала судове провадження у цій справі №363/4149/22, з єдиною метою - витребування 76-ти земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідача, при цьому, відсутність правових підстав належності земельних ділянок на праві власності ТОВ «Нефрит Інвест 2017» вже встановлено судовими рішеннями у справі № 363/2447/17;
- обставини реєстрації права власності на земельні ділянки за ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», за відсутності правових підстав для виникнення такого права власності, не має самостійного значення;
- державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має; така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20, постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18);
- клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів 50-ти договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених померлим чоловіком позивача - ОСОБА_3 в 2003-2005 роках (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи) було заявлено двічі (до Вишгородського районного суду Київської області та до Господарського суду Львівської області) з істотним пропуском процесуальних строків його подання;
- питання належності земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, площею 3,0111 га та 4,5665 га, на праві власності ОСОБА_3 неодноразово досліджувалося та було предметом судового розгляду, в тому числі у справі №363/2447/17, за результатами чого встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 належали/були зареєстровані за ОСОБА_3 , разом з тим, ні відповідачем, ні будь-якою іншою особою ані у даній справі, ані в інших справах не заявлені позовні вимоги, спрямовані на оспорення права власності ОСОБА_3 на означені дві земельні ділянки.;
- підстави фізичного утворення/виникнення двох земельних ділянок (в тому числі, дослідження питання, чи за рахунок 50-ти земельних ділянок, договори щодо яких наявні в матеріалах даної справи, утворилися земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120), не мають жодного доказового значення для розгляду даної справи, не є предметом дослідження/доказування у ній;
- питання правових підстав набуття земельних ділянок, за рахунок яких утворились дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, мають значення для справи лише в аспекті питання належності ОСОБА_3 таких земельних ділянок чи на праві сумісної, чи особистої власності, що є правовим питанням (питанням права);
- зважаючи, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею свого померлого чоловіка - ОСОБА_3 , питання правової природи власності ОСОБА_3 на означені земельні ділянки (спільна сумісна чи особиста приватна) не має жодного значення для вимог про витребування майна (земельних ділянок) з чужого незаконного володіння відповідача;
- визначальним є доведення того, що позивач є власником таких земельних ділянок (або через спільну сумісну власність подружжя та через інститут спадкування, або виключно як спадкоємиця свого померлого чоловіка), що беззаперечно доводиться доказами, наявними в матеріалах даної справи;
- судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування від позивача оригіналів 50-ти договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених померлим чоловіком позивача - ОСОБА_3 в 2003-2005 роках;
- клопотання відповідача про витребування доказів у Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області було заявлено двічі (до Вишгородського районного суду Київської області та до Господарського суду Львівської області) і суди обґрунтовано відмовили у його задоволенні;
- предметом позову у цій справі є визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння 76 земельних ділянок, які були утворені в результаті поділу двох земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, площею 3,0111 га та 4,5665 га, на таких підставах: - 1/2 частина спірних земельних ділянок належить позивачу як частка у спільному сумісному майні подружжя; - 1/2 частина таких земельних ділянок - як успадкованого майна після смерті чоловіка, ОСОБА_3 ; при цьому, ОСОБА_1 у будь-якому випадку є єдиним власником спірних земельних ділянок, оскільки вона є єдиною спадкоємицею померлого;
- визначальними для дослідження/ доказування у цій справі є такі питання/обставини: 1) встановлення приналежності спірних земельних ділянок на праві власності позивачу (обставина, що позивач є власником спірних земельних ділянок); 2) обставина незаконності володіння відповідачем спірними земельними ділянками; 3) наявність підстав для витребування спірних земельних ділянок на користь позивача (підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України);
- обставина безпідставності, а відтак - незаконності володіння відповідачем спірними земельними ділянками беззаперечно доводиться тим, що первинна підстава відчуження земельних ділянок із володіння позивача/чоловіка позивача - договори про припинення зобов'язання переданням відступного, серія та номер: 478, 476, від 03.02.2012, визнані недійсними судовими рішеннями у справі №363/2447/17;
- з огляду на вибуття спірних земельних ділянок з володіння позивача/чоловіка позивача поза їх волею/без їх волі, що встановлено судами у справі №363/2447/17, наявні беззаперечні та безумовні підстави для витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідача згідно із статтею 388 ЦК України;
- судовими рішеннями у справі №363/2447/17: - визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 3,0111 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221886001:02:149:0705; - визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 4,5665 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3221886001:02:080:0120;
- саме обставини, які встановлені судами у справі №363/2447/17, мають значення для даної справи, зокрема, обставини, що до ОСОБА_1 в порядку спадкування перейшло право власності 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120;
- реєстраційні дії державного реєстратора Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, проведені на виконання рішення у справі №363/2447/17, не є предметом спору у даній справі, а відтак визначення їх відповідності вимогам чинного законодавства, встановлення правомірності таких реєстраційних дій, правових підстав для їх вчинення, дослідження можливих порушень чинного законодавства України при вчиненні відповідних реєстраційних дій, не має жодного відношення до цієї справи;
- реєстраційні дії, проведені на виконання рішення у справі №363/2447/17, свідчать лише про дії на виконання відповідного судового рішення, а не про набуття права власності у момент такої реєстрації;
- Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 у справі №910/3419/22 (за подібних фактичних обстави) виснував наступне: « 33. Отже, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване одночасно за двома особами як нібито на два різні об'єкти, які є однією й тією ж нерухомістю, то обидві особи володіють таким нерухомим майном, але володіння кожної з цих осіб є неповноцінним. Ця особливість не змінює характеру порушення прав та інтересів постраждалої особи, яке полягає у позбавленні її порушником повноцінного володіння спірним майном. Тому належному способу захисту прав та інтересів постраждалої особи відповідає позовна вимога про витребування спірного нерухомого майна. У зв'язку з цим заперечення відповідача з приводу неефективного способу захисту не беруться до уваги. 34. Оскільки подвійна реєстрація права власності на одне й те ж майно унеможливлює повноцінне володіння таким майном будь-якою особою, таке порушення є триваючим, що виключає застосування позовної давності. 35. Крім того, вирішення спору має призводити до припинення порушення і повноцінного володіння нерухомим майном, а тому судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою для закриття одного з розділів Державного реєстру прав на нерухоме майно»;
- реєстрація державним реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області Кириловою Н.М. на виконання рішення суду у справі №363/2447/17 за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, які були поділені на 76 земельних ділянок та зареєстровані за відповідачем, не має значення для цієї справи, оскільки вказані об'єкти є однією й тією ж нерухомістю, щодо якої заявлені позовні вимоги позивача, володіння відповідача 76-а земельними ділянками є неправомірним, тому вирішення спору має призводити до припинення порушення і повноцінного володіння позивачем нерухомим майном, а тому судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою для закриття одного з розділів Державного реєстру прав на нерухоме майно;
- докази, які просив витребувати відповідач у Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, на підставі яких 28.05.2020 державним реєстратором здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:149:0705 та на 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:080:0120, не стосуються предмета доказування у даній справі, що означає безпідставність відповідного клопотання;
- суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи, оскільки у справі №363/2447/17 встановлені фактичні обставини щодо набуття ОСОБА_3 у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, незаконного переходу їх у власність відповідача та поділу останнім таких земельних ділянок на 76 земельних ділянок;
- згідно з технічною документацією, наданою відповідачем до матеріалів справи №363/2447/17, земельна ділянка, площею 3,0111 га з кадастровим номером 3221886001:02:149:0705, була поділена на 29 окремих земельних ділянок, з відповідними кадастровими номерами та площею, а земельна ділянка, площею 4,5665 га з кадастровим номером 3221886001:02:080:0120, була поділена на 47 окремих земельних ділянок, з відповідними кадастровими номерами та площею;
- як доказами у цій справі, так і обставинами, встановленими у справі №363/2447/17, беззаперечно доводиться, що з 31.05.2017/01.06.2017 і до тепер в результаті поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 створено та існують 76 земельних ділянок (із відповідними кадастровими номерами та площею), про витребування яких з чужого незаконного володіння відповідача поданий позов у даній справі; означені обставини встановлені/доводяться без застосування спеціальних знань (спеціальні знання при цьому не є необхідними);
- з огляду на те, що відповіді на питання, зазначені у клопотанні про призначення експертизи, можливо надати як шляхом дослідження доказів у даній справі, так і через обставини, вже встановлені в іншій судовій справі (справа №363/2447/17), судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у клопотанні відповідача про проведення земельно-технічної експертизи;
- позивач не погоджується з твердженнями апелянта про наявність висновків судів у справі №363/2447/17 щодо недоведеності набуття позивачем 1/2 частини земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, площею 3,0111 га та 4,5665 га, як частки у спільному сумісному майні подружжя, оскільки в означеній частині у справі №363/2447/17 позивачу було відмовлено не тому, що судом встановлено, що земельні ділянки не є спільним сумісним майном подружжя, а тому, що позивачем не надано доказів щодо належності таких земельних ділянок до спільного майна (не надано доказів, які би свідчили, що спірні земельні ділянки набувались ОСОБА_3 у період шлюбу та у спосіб, який давав би підстави вважати зазначені земельні ділянки спільним майном подружжя);
- у вказаній частині у справі №363/2447/17 суд відмовив у задоволенні позову з огляду на неподання ОСОБА_1 відповідних доказів, а не з підстав того, що відповідне майно (земельні ділянки) не є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та її чоловіка, померлого ОСОБА_3 ; натомість у цій справі подані беззаперечні докази (які відсутні у справі №363/2447/17) щодо того, що спірні земельні ділянки були набуті у шлюбі за оплатними договорами, а відтак є спільною сумісною власністю позивача та чоловіка позивача;
- такими доказами є: 1) договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені ОСОБА_3 (чоловіком позивача) в 2003-2005 роках; 2) заява представника ОСОБА_1 до нотаріуса Левчук О.Б. про надання довідки про посвідчення договорів; 3) довідка нотаріуса Левчук О.Б. про придбання ОСОБА_3 земельних ділянок у 2003-2005 роках; 4) свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_2 , видане 06.06.1987 відділом ЗАГС Радянського райвиконкому м. Києва, яке підтверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 06.06.1987 та по дату смерті останнього перебували у шлюбі; 5) довідка нотаріуса про те, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 ; 6) матеріали спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребуваної ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2023 у приватного нотаріуса КМНО Швеця Р.О., при цьому, за будь-яких умов, позивач і тільки позивач є єдиним власником спірних земельних ділянок (або як спадкоємець та власник-дружина (по частині), або як спадкоємець щодо всього майна (земельні ділянки загальною площею), що відповідач жодним чином не спростовує і спростувати не може;
- позовні вимоги у цій справі стосуються 76 земельних ділянок, утворених в результаті поділу 2 земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, площею 3,0111 га та 4,5665 га, тобто, 76 спірних земельних ділянок та 2 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 - це одна і та ж земля/земельний масив; до утворення 76 земельних ділянок за відповідачем було зареєстровано (неправомірно) право власності на 2 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, площею 3,0111 га та 4,5665 га, саме які в подальшому безпосередньо відповідачем були поділені на 76 земельних ділянок; обставини належності земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, площею 3,0111 га та 4,5665 га, саме позивачу/чоловіку позивача встановлені судовими рішеннями у справі №363/2447/17; обставини виникнення спірних 76 земельних ділянок саме в результаті поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, також встановлені судовими рішеннями у справі №363/2447/17;
- підставою реєстрації за ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» права власності на 76 земельних ділянок були його заяви про поділ двох земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, що вже окремо та самостійно нівелює доводи відповідача відносно неналежності спірних земельних ділянок позивачу;
- якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (наприклад на земельну ділянку) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності такого майна до спільної сумісної власності подружжя та, відповідно, належності кожному із подружжя такого майна; аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі№711/2302/18 та від 18.05.2022 у справі№307/3489/18;
- передбачений статтею 392 ЦК України спосіб захисту спрямований не на виникнення за рішенням суду права власності позивача, а на підтвердження наявного у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.05.2020 у справі№916/1608/18);
- зважаючи, що майно, яке було оформлене на померлого ОСОБА_3 і яке входило до складу спадщини, було поділено ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», внаслідок чого утворено 76 нових об'єктів речових прав (земельних ділянок); з огляду на те, що відповідачем, у тому числі у справі №363/2447/17, не визнавалося право позивача на спірні земельні ділянки, за ОСОБА_1 у судовому порядку має бути визнано право власності на 76 земельних ділянок, утворених у результаті поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, оскільки: - 1/2 частина 76 земельних ділянок є власністю позивача як частка у спільному сумісному майні подружжя; - 1/2 частина 76 земельних ділянок належить позивачу як успадковане майно після смерті чоловіка, ОСОБА_3 ;
- позивач є власником 1/2 частини 76 земельних ділянок як частки у спільному сумісному майні подружжя, беззаперечні докази щодо чого містяться у матеріалах справи (при цьому, у випадку, якщо суд не дійде до висновку про право власності позивача у вказаній частині, ОСОБА_1 у будь-якому випадку є єдиним власником спірних земельних ділянок, оскільки вона є єдиною спадкоємицею чоловіка, ОСОБА_3 );
- ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_1 волі на вибуття спірних земельних ділянок з їх володіння не виявляли, що підтверджується фактом визнанням недійсними у судовому порядку у справі №363/2447/17 договорів про припинення зобов'язання переданням відступного від 03.02.2012;
- належним способом захисту прав ОСОБА_1 на 76 земельних ділянок, утворених у результаті поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, у даному випадку є визнання за Позивачем права власності на такі земельні ділянки та витребування їх з чужого незаконного володіння Відповідача, оскільки саме останній зазначений в якості власника таких земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
- виконання рішення суду про визнання права власності ОСОБА_1 на 76 земельних ділянок та витребування на її користь відповідних земельних ділянок з чужого незаконного володіння ТОВ «Нефрит Інвест 2017» полягатиме у внесенні державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про державну реєстрацію права власності на 76 вказаних земельних ділянок за ОСОБА_1 , що буде достатнім та ефективним способом захисту для відновлення порушених прав позивача;
- Верховний Суд неодноразово висновував, що поділ, виділ або зміна інших характеристик нерухомого майна не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (шляхом подання віндикаційного позову);
- метою ОСОБА_1 , яка вже вдруге змушена звертатися до суду, є захист її права власності на спірні земельні ділянки та повернення таких земельних ділянок у володіння позивача/встановлення юридичного контролю над ними; передумовами такого звернення до суду стало недобросовісне заволодіння спірними земельними ділянками відповідною фізичною особою ( ОСОБА_2 ) через укладення фіктивних договорів (визнаних в подальшому недійсними) та відчуження таких земельних ділянок на користь відповідача, який в подальшому здійснив поділ таких земельних ділянок; відтак, дії відповідної фізичної особи ( ОСОБА_2 ) щодо заволодіння спірними земельними ділянками є недобросовісними, спірні земельні ділянки вибули із володіння позивача/чоловіка позивача поза їх волею, оскільки відповідні договори визнані недійсними з підстав їх не підписання чоловіком позивача (ст. 203, 215 ЦК України), а відтак є передбачені законом підстави для витребування спірного майна (76 земельних ділянок) із чужого незаконного володіння (ст. 388 ЦК України); за таких обставин відповідач не має підстав скаржитися на порушення його права власності щодо спірних земельних ділянок, оскільки втручання у таке право ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету, та є пропорційним такій меті.
У додаткових поясненнях щодо тверджень апелянта про те, що ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» та його посадові особи ніколи не мали та не мають статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, не отримували обвинувального акту та щодо них не виносився вирок в кримінальному провадженні, позивач зазначає, що саме ОСОБА_2 був першим директором ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» та саме ОСОБА_2 , діючи від імені ТОВ «Лофт Інвестмент», створив ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», вніс від імені ТзОВ «Лофт Інвестмент» (одноособовим учасником якого був ОСОБА_2 ) земельні ділянки із кадастровими номерами: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 до статутного ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», а на наступний день - 13.05.2017 продав свою частку у статутному капіталі на користь ОСОБА_4 .
Саме у зв'язку із зазначеними незаконними діями 22.06.2022 ОСОБА_2 вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017111200000368, за яким ОСОБА_2 обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3, ст. 365-2, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалою до Голосіївського районного суду м. Києва від 09.02.2023 у справі №752/6908/22 закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України (за нереабілітуючих обставин - у зв'язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_2 ).
В той же час, з огляду на те, що ОСОБА_2 виконував лише роль пособника у вчиненні злочину, СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, під процесуальним керівництвом Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, продовжується здійснюватися досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100010002351 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365-2, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом незаконних дій невстановлених осіб, які, вступивши в злочинну змову, не пізніше 12.05.2017, незаконно заволоділи майном ОСОБА_3 , а саме: земельними ділянками в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.
Окремо позивач зазначає, що відповідно довідки Голосіївського УП ГУНП у м. Києві №132-29092021/80210 ОСОБА_2 був неодноразово засуджений та відбував покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення корисливих злочинів.
З матеріалів кримінального провадження №42017111200000368 від 31.05.2022 було отримано також лист Новопетрівської сільської ради №03-11/869 від 19.07.2018, в якому зазначено, що земельна ділянка кадастровий номер 3221886001:02:080:0120, площею 4,5665 га, та земельна ділянка кадастровий номер 3221886001:02:149:0705, площею 3,0111, сформовані шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, набутих ОСОБА_3 у громадян (жителів села Нові Петрівці) відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених в період 2003-2005 років.
Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.
06.06.1987 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб (а.с.130, том 1).
У період шлюбу, а саме протягом 2003-2005 років ОСОБА_3 за договорами купівлі-продажу придбав земельні ділянки, які знаходяться в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, з цільовим призначенням “для ведення особистого селянського господарства», що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу земельних ділянок, долученими до позовної заяви (а.с.24-124, том 1).
Відповідно до довідки №283/01-16 від 22.11.2022, виданої представнику ОСОБА_1 , приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О.Б. підтвердила посвідчення 37-ми договорів, за якими ОСОБА_3 набував у власність земельні ділянки (а.с.128-129, том 1).
Рішенням Новопетрівської сільської ради від 19.02.2008 №404-ХУПІ-V змінено цільове призначення земельних ділянок, загальною площею 3,2912 га, із “ведення особистого селянського господарства» на “будівництво та обслуговування житлового будинку», на території Новопетрівської сільської ради, масив “Виноградар», вулиця Межигірська Вишгородського району Київської області (а.с.131, том 1).
Рішенням Новопетрівської сільської ради від 19.02.2008 №404-ХУІІІ-V змінено цільове призначення земельних ділянок, загальною площею 4,7935 га, із “ведення особистого селянського господарства» на “будівництво та обслуговування житлового будинку», на території Новопетрівської сільської ради, масив “Старі кагати», вулиця Горького Вишгородського району Київської області (а.с.132, том 1).
Відповідно до державного акту серії ЯЖ №210610 від 06.06.2008 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,5665 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення - “будівництво та обслуговування житлового будинку», кадастровий номер 3221886001:02:080:0120 (а.с.133, том 1).
Державний акт видано на підставі рішення Новопетрівської сільської ради від 19.02.2008 №404, 18 сесії 5 скликання.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3204297652015 від 21.04.2015 державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:080:0120 власником цієї земельної ділянки є ОСОБА_3 , категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.135, том 1).
Відповідно до державного акту серії ЯЛ №329842 від 13.10.2010 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,0111 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення - “будівництво та обслуговування житлового будинку», кадастровий номер 3221886001:02:149:0705 (а.с.136, том 1).
Державний акт видано на підставі рішення Новопетрівської сільської ради від 19.02.2008 №404, 18 сесії 5 скликання.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3204297302015 від 21.04.2015 державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:149:0705 власником цієї земельної ділянки є ОСОБА_3 , категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.138, том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (копія свідоцтва про смерть - а.с.139, том 1).
14.11.2016 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. із заявою про прийняття спадщини за законом та відмову від прийняття спадщини за заповітом.
Відповідно до довідки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. №20/02-14 від 08.11.2022 про склад спадкоємців, згідно з матеріалами спадкової справи станом на 08.11.2022 з спадкоємцем ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після померлого є дружина померлого - ОСОБА_1 (а.с.147, том 1).
15.06.2017 (після спливу строку на прийняття спадщини) ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя: на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:149:0705, площею 3,0111 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:080:0120, площею 4,5665 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.146, том 1).
В цей же день, 15.06.2017 (після спливу строку на прийняття спадщини) ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_3 , а саме на частки земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:149:0705, площею 3,0111 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та частки земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:080:0120, площею 4,5665 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.145, том 1).
15.06.2017 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. прийняв постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майна подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом стало те, що на виконання вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, перед видачею свідоцтв нотаріус отримав інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №№89655242, 89655338 від 15.06.2017, згідно з якими було встановлено, що власником земельних ділянок, на які громадянка ОСОБА_1 бажає одержати свідоцтва про право ділянок про право власності на частку в спільному майна подружжя та про право на спадщину за законом, є інша особа, тобто спадкодавець не являється власником цих земельних ділянок, тому перехід права власності від спадкодавця до спадкоємця на вказані земельні ділянки не є можливим (а.с.148, том 1).
12.05.2017 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:149:0705 було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору про припинення зобов'язання переданням відступного, серія та номер 476, виданий 03.02.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. (відповідно до інформаційної довідки №262786618 від 23.06.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ).
Також 12.05.2017 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:080:0120 було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору про припинення зобов'язання переданням відступного, серія та номер 478, виданий 03.02.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. (відповідно до інформаційної довідки №262785016 від 23.06.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна).
В цей же день, 12.05.2017, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 зареєстровано за ТзОВ “Лофт Інвестмент» на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна номер: 690, 691, 692, 693, видавник - приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Ярмолюк М.М.; та зареєстровано за ТзОВ “Нефрит Інвест 2017» на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна номер 697,698, 699, 700, видавник - приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Ярмолюк М.М.
31.05.2017 та 01.06.2017 на підставі заяв ТзОВ “Нефрит Інвест 2017» про поділ двох земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 за ТзОВ “Нефрит Інвест 2017» зареєстровано право власності на спірні 76 земельних ділянок.
31.05.2017 на підставі заяв ТОВ “Нефрит Інвест 2017», номер 2820 та номер 2819, які посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргаритою Миколаївною, розділ Державного реєстру прав про реєстрацію земельних ділянок, кадастрові номери яких: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, було закрито у зв'язку з поділом земельних ділянок, про що свідчать відомості, внесені до реєстру 06.06.2017 та 07.06.2017 реєстратором Стукачем Сергієм Вікторовичем. Одночасно проведено державну реєстрацію припинення речових прав на зазначені дві земельні ділянки.
В результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:149:0705 на підставі заяви ТОВ “Нефрит Інвест 2017» (номер 2820 від 19.05.2025 утворено 29 земельних ділянок, а в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:080:0120 на підставі заяви ТОВ “Нефрит Інвест 2017» (номер 2819 від 19.05.2017) утворено 47 земельних ділянок.
Вказані відомості підтверджуються інформаційною довідкою №312674934 від 18.10.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо суб'єкта - ТзОВ “Нефрит Інвест 2017» (ідентифікаційний код 41331549) (а.с.150-247, том 1) та вказаними вище архівними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (за запитом кадастрових номерів земельних ділянок 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120), відповідно до яких підстави виникнення речових прав на 76 новостворених земельних ділянок відповідають підставам припинення речових прав на 2 попередні земельні ділянки.
В результаті поділу земельних ділянок створено 76 земельних ділянок з такими кадастровими номерами: 3221886001:02:080:6171, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6170, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6169, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6172, площе 0,1 га; 3221886001:02:080:6168, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6167, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6173, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6166, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6174, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6165, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6175, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6164, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6163, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6162, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6161, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6160, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6159, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6158, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6157, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6156, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6155, площею 0,1 га, 3221886001:02:080:6154, площею 0,1 га, 3221886001:02:080:6153, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6152, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6151, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6150, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6149, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6148, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6147, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6146, площею 0,0913 га; 3221886001:02:080:6145, площею 0,1 га; 3221886000:02:151:6128, площею 0,1 га; 3221886000:02:151:6127, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6126, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6125, площею 0,095 га; 3221886001:02:149:6124, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6123, площею 0,115 га; 3221886001:02:149:6122, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6121, площею 0,095 га; 3221886001:02:149:6120, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6119, площею 0,1232 га; 3221886001:02:149:6118, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6117, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6116, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6115, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6114, площею 0,0346 га; 3221886001:02:149:6113, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6144, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6112, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6111, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6110, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6109, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6108, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6107, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6106, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6105, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6104, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6103, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6102, площею 0,1 га; 3221886001:02:156:6101, площею 0,0483 га; 3221886001:02:149:6100, площею 0,3 га; 3221886001:02:080:6143, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6142, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6141, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6140, площею 0,0755 га; 3221886001:02:080:6139, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6138, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6136, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6135, площею 0,075 га; 3221886001:02:080:6134, площею 0,1142 га; 3221886001:02:080:6132, площею 0,1143 га; 3221886001:02:080:6133, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6137, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6131, площею 0,0444 га; 3221886001:02:084:6130, площею 0,0518 га; 3221886001:02:080:6129, площею 0,1 га.
Після того отримання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та інформації про те, що право власності на земельні ділянки зареєстровано не за ОСОБА_3 , а за ТзОВ “Нефрит Інвест 2017», ОСОБА_1 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ТзОВ “Лофт Інвестмент», ТзОВ “Нефрит Інвест 2017», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області, у якому просила:
- визнати недійсними договори про припинення зобов'язання переданням відступного, серія та номер: 476 та 478 від 03 лютого 2012 року ;
- скасувати ряд рішень від 12.05.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо двох земельних ділянок (з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120), приватний нотаріус Ярмолюк М.М., Дніпровський нотаріальний округ, Дніпропетровська область;
- скасувати ряд рішень від 06.06.2017 та від 07.06.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо 76 земельних ділянок, державний реєстратор Новосілківської сільської рада Вишгородського району, Київська область;
- визнати незаконними формування земельних ділянок та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати інформацію в Державному земельному кадастру щодо земельних ділянок, які знаходяться в Київській області Вишгородського району с Нові Петрівці за кадастровими номерами та площею: 3221886001:02:080:6171, (0,1 га); 3221886001:02:080:6170 (0.1 га); 3221886001:02:080:6169 (0.1 га); 3221886001:02:080:6172 (0.1 га); 3221886001:02:080:6168 (0.1 га); 3221886001:02:080:6167 (0.1 га); 3221886001:02:080:6173 (0.1 га); 3221886001:02:080:6166 (0.1 га); 3221886001:02:080:6174 (0.1 га); 3221886001:02:080:6165 (0.1 га); 3221886001:02:080:6175 (0.1 га); 3221886001:02:080:6164 (0.1 га); 3221886001:02:080:6163 (0.1 га); 3221886001:02:080:6162 (0.1 га); 3221886001:02:080:6161 (0.1 га); 3221886001:02:080:6160 (0.1 га); 3221886001:02:080:6159 (0.1 га); 3221886001:02:080:6158 (0.1 га); 3221886001:02:080:6157 (0.1 га); 3221886001:02:080:6156 (0.1 га); 3221886001:02:080:6155 (0.1 га); 3221886001:02:080:6154 (0.1 га); 3221886001:02:080:6153 (0.1 га); 3221886001:02:080:6152 (0.1 га); 3221886001:02:080:6151 (0.1 га); 3221886001:02:080:6150 (0.1 га); 3221886001:02:080:6149 (0.1 га); 3221886001:02:080:6148 (0.1 га); 3221886001:02:080:6147 (0.1 га); 3221886001:02:080:6146 (0.0913 га); 3221886001:02:080:6145 (0.1 га); 3221886000:02:151:6128 (0.1 га); 3221886000:02:151:6127 (0.1 га); 3221886001:02:149:6126 (0.1 га); 3221886001:02:149:6125 (0.095 га); 3221886001:02:149:6124 (0.1 га); 3221886001:02:149:6123 (0.115 га); 3221886001:02:149:6122 (0.1 га); 3221886001:02:149:6121 (0.095 га); 3221886001:02:149:6120 (0.1 га); 3221886001:02:149:6119 (0.1232 га); 3221886001:02:149:6118 (0.1 га); 3221886001:02:149:6117 (0.1 га); 3221886001:02:149:6116 (0.1 га); 3221886001:02:149:6115 (0.1 га); 3221886001:02:149:6114 (0.0346 га); 3221886001:02:149:6113 (0.1 га); 3221886001:02:080:6144 (0.1 га); 3221886001:02:149:6112 (0.1 га); 3221886001:02:149:6111 (0.1 га); 3221886001:02:149:6110 (0.1 га); 3221886001:02:149:6109 (0.1 га); 3221886001:02:149:6108 (0.1 га); 3221886001:02:149:6107 (0.1 га); 3221886001:02:149:6106 (0.1 га); 3221886001:02:149:6105 (0.1 га); 3221886001:02:149:6104 (0.1 га); 3221886001:02:149:6103 (0.1 га); 3221886001:02:149:6102 (0.1 га); 3221886001:02:156:6101 (0.0483 га); 3221886001:02:149:6100 (0.3 га); 3221886001:02:080:6143 (0.1 га); 3221886001:02:080:6142 (0.1 га); 3221886001:02:080:6141 (0.1 га); 3221886001:02:080:6140 (0.0755 га); 3221886001:02:080:6139 (0.1 га); 3221886001:02:080:6138 (0.1 га); 3221886001:02:080:6136 (0.1 га); 3221886001:02:080:6135 (0.075 га); 3221886001:02:080:6134 (0.1142 га); 3221886001:02:080:6132 (0.1143 га); 3221886001:02:080:6133 (0.1 га); 3221886001:02:080:6137 (0.1 га); 3221886001:02:080:6131 (0.0444 га); 3221886001:02:084:6130 (0.0518 га); 3221886001:02:080:6129 (0.1 га);
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області відновити формування земельних ділянок та внести відповідну інформацію до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки загальною площею 3,0111 га цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої: 3221886001:02:149:0705, що знаходиться по АДРЕСА_2 , та щодо земельної ділянки загальною площею 4,5665 га цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер якої: 3221886001:02:080:0120, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;
- визнати в порядку спадкування за законом за позивачкою право власності на:
частини земельної ділянки загальною площею 3,0111 га цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої: 3221886001:02:149:0705, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;
частини земельної ділянки загальною площею 4,5665 га цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер якої: 3221886001:02:080:0120, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;
- визнати із спільного майна подружжя за позивачкою право власності на:
частини земельної ділянки загальною площею 3,0111 га цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої: 3221886001:02:149:0705, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;
частини земельної ділянки загальною площею 4,5665 га цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер якої: 3221886001:02:080:0120, що знаходиться по АДРЕСА_2 , частку в спільному майні подружжя.
Позов було обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 , під час якого останнім було набуто у власність спірні земельні ділянки на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області площею 4,5665 та 3,0111 га. Однак, після смерті чоловіка, в процесі оформлення спадщини, їй стало відомо про те, що право власності на вказані земельні ділянки спочатку було оформлено за ОСОБА_2 на підставі договорів про припинення зобов'язання передання відступного від 3 лютого 2102 року, а потім за ТзОВ «Лофт Інвестмент» та ТзОВ «Нефрит Інвест 2017». Такі правочини укладені з порушенням вимог закону, оскільки в період, нібито їх укладення, її чоловік перебував за межами України і фізично не міг бути присутнім при їх посвідченні. Угоди укладені з порушенням вимог закону, тому, вони мають бути визнані недійсними, як і всі подальші дії щодо реєстрації переходу права власності на спірні ділянки. Крім того, у зв'язку із тим, що зазначене майно було набуте померлим ОСОБА_3 у шлюбі із позивачкою, має належати їй, як дружині померлого, з урахуванням норм Сімейного кодексу України.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15.01.2018 у справі №363/2447/17 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково та, серед іншого:
- визнано недійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного, серія та номер: 476 від 03.02.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л.;
- визнано недійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного, серія та номер: 478 від 03.02.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л.;
- скасовано ряд рішень від 12.05.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо двох земельних ділянок, приватний нотаріус Ярмолюк М.М., Дніпровський нотаріальний округ, Дніпропетровська область;
- скасовано ряд рішень від 06.06.2017 та від 07.06.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо 76 земельних ділянок, державний реєстратор Новосілківської сільської рада Вишгородського району, Київська область;
- визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на:
1/2 частини земельної ділянки загальною площею 3,0111 га, цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої: 3221886001:02:149:0705, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;
1/2 частини земельної ділянки загальною площею 4,5665 га цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер якої: 3221886001:02:080:0120, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;
- визнано із спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на:
1/2 частини земельної ділянки загальною площею 3,0111 га, цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої: 3221886001:02:149:0705, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;
1/2 частини земельної ділянки загальною площею 4,5665 га цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер якої: 3221886001:02:080:0120, що знаходиться по АДРЕСА_2 , частку в спільному майні подружжя;
в іншій частині - в позові відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Київської області у справі №363/2447/17 від 24.07.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26.03.2020, скасовано рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15.01.2018 в частині задоволення позову та прийнято в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТзОВ “Лофт Інвестмент», ТзОВ “Нефрит Інвест 2017» задоволено частково, а саме:
- визнано недійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного, серія та номер: 476 від 03.02.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л.;
- визнано недійсним договір про припинення зобов'язання переданням відступного, серія та номер: 478 від 03.02.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л.;
- визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 3,0111 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221886001:02:149:0705, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;
- визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 4,5665 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3221886001:02:080:0120, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
У постанові встановлено такі обставини:
- 06 червня 1987 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу;
- ОСОБА_3 був власником земельної ділянки площею 4,5665 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ№210610, виданим 06 червня 2008 року на підставі рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 404 від 19 лютого 2008 року;
- ОСОБА_3 був власником земельної ділянки площею 3,0111 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ№329842, виданим 13 жовтня 2010 року на підставі рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 404 від 19 лютого 2008 року;
- 03 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про припинення зобов'язання переданням відступного, згідно якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,0111 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221886001:02:149:0705 в рахунок сплати боргу в сумі 4 000 000 грн. за договором позики № 2 від 17 січня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;
- 03 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про припинення зобов'язання переданням відступного, згідно якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 земельну ділянку площею земельної ділянки площею 4,5665 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221886001:02:080:0120, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку взамін сплати боргу у сумі 5 000 000 грн. за договором позики № 1 від 17 січня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;
- згідно з довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та закордонного паспорту ОСОБА_3 вбачається, що останній 02 грудня 2011 року виїхав з України авіарейсом 131 Київ-Нью Йорк та повернувся в Україну авіарейсом 132 Нью Йорк-Київ 03 березня 2012 року;
- покійний ОСОБА_3 не підписував зазначених договорів про припинення зобов'язання переданням відступного, а отже, і не мав волевиявлення на їх укладення;
- після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли земельні ділянки площею 3,0111 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , та площею 4,5665 га, яка розташована по АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги за законом;
- згідно з наданим суду витягом зі спадкового реєстру ОСОБА_1 у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ;
- 12 травня 2017 року право власності на зазначені земельні ділянки від ОСОБА_2 перейшло у власність ТзОВ «Лофт Інвестмент» згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 690, 691, виданого 12 травня 2017 року та серія та номер: 692, 693, виданого12 травня 2017 року відповідно, видавник - приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Ярмолюк М.М., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35145732 від 12 травня 2017 року індексний номер: 35146756 від 12 травня 2017 року відповідно, приватний нотаріус Ярмолюк Маргарита Миколаївна, Дніпровський нотаріальний округ, Дніпропетровська область;
- 12 травня 2017 року від ТзОВ «Лофт Інвестмент» перейшли у власність ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», згідно з актами приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 697,698 та номер: 699, 700, виданих 12 травня 2017 року, приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Ярмолюк М.М., земельні ділянки площею 3,0111 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221886001:02:149:0705, а також площею 4,5665 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221886001:02:080:0120;
- 13 травня 2017 року ТзОВ «Лофт Інвестмент» в особі директора ОСОБА_2 (продавець) уклало з ОСОБА_4 (покупець) договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», згідно якого продавець передає у власність покупцю частку статутного капіталу ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», у розмірі 100 %;
- на загальних зборах учасників ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», було вирішено, зокрема, вивести зі складу учасників Товариства ТзОВ «Лофт Інвестмент» та передати частку Товариства у розмірі 100 % новому учаснику Товариства ОСОБА_4 згідно з укладеним договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» від 13 травня 2017 року.
- 13 травня 2017 року протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» було затверджено статут ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», у якому зазначено, що частка ОСОБА_4 складається з земельної ділянки площею 3,0111 га, яка розташована по АДРЕСА_2 та площею 4,5665 га, яка розташована по АДРЕСА_2 .
- на підставі заяв ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» про розподіл двох земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 31 травня 2017 року та 01 червня 2017 року було зареєстровано право власності за ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» на сімдесят шість земельних ділянок, що підтверджується Інформаційною довідкою від 15 червня 2017 року за № 89717529 з «Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна»;
- 31 травня 2017 року на підставі заяви ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», серія та номер 2820 та номер 2819, які посвідчені приватним нотаріусом, об'єкти нерухомого майна (земельні ділянки, кадастрові номери яких: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120) було закрито у зв'язку з їх поділом, про що свідчать відомості, внесені до реєстру 06 червня 2017 року та 07 червня 2017 року реєстратором Стукачем Сергієм Вікторовичем (Новосілківська сільська рада Вишгородського району, Київської області).
Таким чином, у рішеннях у справі №363/2447/17 встановлено, договори про припинення зобов'язання переданням відступного від 03 лютого 2012 року укладені із дефектом волі ОСОБА_3 , і такі обставини свідчать про те, що земельна ділянка загальною площею 3,0111 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221886001:02:149:0705, що знаходиться по АДРЕСА_2 та земельна ділянка загальною площею 4,5665 га цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3221886001:02:080:0120, що знаходиться по АДРЕСА_2 , вибули із володіння власника поза його волею та підлягають поверненню із незаконного володіння.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
15.10.2024 відповідач подав суду першої інстанції клопотання про витребування у ОСОБА_1 оригіналів 50-ти договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених ОСОБА_3 в період 2003-2005 років, копії яких долучені до матеріалів справи.
У вказаному клопотанні, а також у доводах апеляційної скарги відповідач звертає увагу на твердження позивача про те, що дві великі земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 утворені внаслідок об'єднання ряду менших ділянок, які були придбані ОСОБА_3 за договорами купівлі-продажу в період шлюбу з позивачкою.
Проте, з доданих до позовної заяви додано копій цих договорів купівлі-продажу, неможливо встановити, що саме вказані земельні ділянки сформували дві великі земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120.
Відповідач висловлював сумнів щодо того чи дійсно такі договори було укладено та нотаріально посвідчено, чи дотримано процедуру укладення відповідного типу договорів.
Суд першої інстанції ухвалою від 21.01.2025 відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування у позивачки оригіналів 50-ти договорів купівлі-продажу земельних ділянок, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.
Відповідно до ч.2 ст.90 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.6 ст.90 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Водночас, такий сумнів має бути обґрунтованим. Подані позивачем копії договорів засвідчені належним чином, в матеріалах справи наявна довідка нотаріуса на підтвердження посвідчення більшої частини таких договорів. Окрім того, предметом позову у цій справі є визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння 76 земельних ділянок, які були утворені в результаті поділу двох земельних ділянок із кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, площею 3,0111 га та 4,5665 га.
Встановлення обставин щодо утворення цих двох земельних ділянок шляхом об'єднання ряду менших земельних ділянок та встановлення відповідності площ цих менших земельних ділянок площі утворених ділянок із кадастровими номерами: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 не є предметом доказування в межах цієї справи.
Також 15.10.2024 відповідач подав суду клопотання про витребування у Гостомельської селищної військової адміністрації завірених копій документів, на підставі яких 28.05.2020 державним реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на частину земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120.
Суд першої інстанції ухвалою від 21.01.2025 відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування у Гостомельської селищної військової адміністрації копії документів, на підставі яких 28.05.2020 року державним реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на частину земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120.
Так, ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» вважає, що існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідні реєстраційні дії було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, проте правильність здійснення вказаних реєстраційних дій не є предметом дослідження у цій справі.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, з матеріалів справи вбачається, що реєстраційні дії були проведені на виконання рішення у справі №363/2447/17. Так, постановою Апеляційного суду Київської області, залишеною без змін постановою Верховного Суду у справі №363/2447/17, серед іншого:
- визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 3,0111 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 3221886001:02:149:0705, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;
- визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 4,5665 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3221886001:02:080:0120, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
При цьому, реєстраційні дії, проведені на виконання рішення у справі №363/2447/17, не мають значення для цього спору, адже свідчать лише про дії на виконання відповідного судового рішення, а не про набуття права власності у момент такої реєстрації.
26.11.2024 відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення земельно-технічної експертизи для визначення можливості поділу двох земельних з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 таким чином, щоб з них утворились 76 спірних земельних ділянок з відповідними характеристиками (площа, місце розташування, межі тощо).
Суд першої інстанції ухвалою від 21.01.2025 відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення земельно-технічної експертизи, з огляду на таке.
В межах справи №363/2447/17 було встановлено, що 31.05.20217 та 01.06.2017 на підставі заяв ТзОВ “Нефрит Інвест 2017» про поділ двох земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 за ТзОВ “Нефрит Інвест 2017» було зареєстровано право власності на 76 земельних ділянок, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Окрім того, на підтвердження цих обставин подано ряд інших доказів - інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (за запитом ідентифікаційного номеру ТзОВ “Нефрит Інвест 2017») та архівні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (за запитом кадастрових номерів земельних ділянок 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120), відповідно до яких підстави виникнення речових прав на 76 новостворених земельних ділянок відповідають підставам припинення речових прав на 2 попередні земельні ділянки.
Статтею 99 ГПК України передбачено, що суд, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи, призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не надано висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Таким чином, судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть змінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Проте, у цьому випадку відповідач не довів, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, потрібно необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Відповідно до ч.4 ст.263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 26.03.2020 у справі №363/2447/17-ц, предметом розгляду у якій був позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТзОВ «Лофт Інвестмент» та до ТзОВ «Нефрит Інвест» про визнання недійсними договорів, скасування реєстраційних дій, зобов'язання до вчинення дій, визнання в порядку спадкування за законом права власності, визнання право власності на частину із спільного майна подружжя, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вказав, що з урахуванням встановленої недійсності первинних правочинів щодо відчуження спірного майна (договорів про припинення зобов'язання переданням відступного), належним та ефективним способом захисту права позивача на земельні ділянки є визнання права власності на них.
У спірних правовідносинах земельні ділянки площею 3,0111 га та 4,5665 га поділено на 76 земельних ділянок із присвоєнням нових кадастрових номерів, що унеможливлює витребування позивачем первинних земельних ділянок, а тому колегія суддів погодилась із висновками апеляційного суду про те, що права позивача підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на земельні ділянки відповідно до статті 392 ЦК України, за змістом якої у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, вона може пред'явити позов про визнання її права власності.
Окрім того, Верховний Суд зазначив, що встановивши вказані обставини та прийняття позивачем спадщини після смерті чоловіка, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірних земельних ділянок у порядку спадкування, що відновлює порушені права позивача на вказану частку земельних ділянок.
Щодо іншої 1/2 частини землі, позивач не просить визнати за нею право власності на неї у порядку спадкування, а посилається на поширення щодо цього майна режиму спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи те, що в межах справи №363/2447/17-ц ОСОБА_1 обрала спосіб захисту, який не у повній мірі відновив її порушені права, а також не довела наявності підстав щодо поширення майна режиму спільної сумісної власності подружжя на частини землі, належної її покійному чоловіку, позивачка звернулась до суду із цим позовом, в якому, з урахуванням висновків Апеляційного суду Київської області та Верховного Суду у справі №363/2447/17-ц, позовними вимогами заявлено визнання права власності та витребування 76 земельних ділянок, які були утворені в результаті поділу двох земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, площею 3,0111 га та 4,5665 га, та витребувати ці земельні ділянки з чужого незаконного володіння відповідача на її користь.
Частиною 3 статті 368 Цивільного кодексу України врегульовано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду»;
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Згідно із статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує допоки не спростована. У разі, коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.
Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №344/5528/22.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би підтверджували, що спірні земельні ділянки були придбані ОСОБА_3 за особисті кошти. Окрім того, в договорах купівлі-продажу земельних ділянок, які були укладені після 2003 року, зазначено, що дружина покупця - ОСОБА_3 - гр. ОСОБА_1 у своїй заяві, підпис на якій посвідчено нотаріусом, що зберігається у справах приватного нотаріуса, дає згоду на купівлю зазначеної земельної ділянки, в період її знаходження з покупцем у зареєстрованому шлюбі. Тобто, в частині договорів купівлі-продажу земельних ділянок безпосередньо зафіксовано згоду другого з подружжя на придбання нерухомого майна. Щодо іншої частини договорів - наявними в матеріалах справи доказами не спростовано існування такої згоди у формі заяви на момент укладення відповідних договорів та зберігання цих заяв у нотаріусів, що їх засвідчували.
Таким чином, правильними є висновки місцевого господарського суду про те, що оскільки земельні ділянки придбані ОСОБА_3 за договорами купівлі-продажу, то такі земельні ділянки належать подружжю ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) на праві спільної сумісної власності, зважаючи на що частка позивача, відповідно, становить 1/2 частки таких земельних ділянок, що підлягає визначенню при відкритті спадщини внаслідок смерті ОСОБА_3 .
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що в частині визнання права спільної сумісної власності на спірні земельні ділянки вже було предметом судового спору між тими самими сторонами з тих самих підстав і у справі №363/2447/17-ц було відмовлено ОСОБА_1 у визнання права власності на частку в спільному майні подружжя.
Адже предметом розгляду у цій справі є визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, при цьому на те, що саме такий спосіб захисту у спірних правовідносинах є ефективним, вказали суди апеляційної та касаційної інстанції у справі №363/2447/17-ц.
Відтак належність спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 до майна спільної сумісної власності подружжя є обставиною, яку встановлено на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Водночас, належність частини спірних земельних ділянок позивачці на праві власності в порядку спадкування визнано судовим рішенням у справі №363/2447/17-ц (постановою Апеляційного суду Київської області від 24.07.2018).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України “Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Частиною 5 ст.1275 ЦК України визначено, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
Згідно з ч.1 ст.1558 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК України).
З огляду на вказані норми, враховуючи, що ОСОБА_1 в межах 6-місячного строку подано заяву про прийняття спадщини після смерті її чоловіка, ОСОБА_3 , на підставі закону, а інші спадкоємці, які б прийняли спадщину, відсутні, саме ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом є власником частини земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120.
При цьому, як зазначалося вище, постановою Апеляційного суду Київської області у справі №363/2447/17 від 24.07.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду 26.03.2020, окрім іншого, визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120.
Як було встановлено в межах справи №363/2447/17, на підставі заяв ТзОВ “Нефрит Інвест 2017», які посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., розділ Державного реєстру про реєстрацію земельних ділянки, кадастрові номери яких: 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, було закрито у зв'язку з їх поділом, в результаті якого створено 76 нових земельних ділянок.
Таким чином, право власності позивачки на 76 земельних ділянок, утворених шляхом поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120, підтверджується матеріалами справи і безпідставними є доводи апелянта про те, що позивачка не довела належними та допустимими доказами право власності саме на 76 земельних ділянок, які були зареєстровані за відповідачем у 2017 році.
Статтею 41 Конституції України кожному гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Положеннями частини першої статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник, згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Так, невизнання цивільного права полягає в запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права.
В цьому спорі, відповідач заперечує проти права власності позивача на спірні земельні ділянки.
За правилами ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Статтею 386 ЦК України визначені засади захисту права власності.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 330 ЦК України врегульовані положення щодо набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
За змістом ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц про те, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц).
Статтею 15 ЦК України особі гарантовано право на захист цивільних прав, відповідно до якого кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За встановленими обставинами земельні ділянки вибули з володіння власника поза його волею.
Зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:080:0120 та земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:149:0705 належали покійному чоловікові ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Згодом, право власності на ці земельні ділянки було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договорів від 03.02.2012 про припинення зобов'язання переданням відступного.
При цьому, 03.02.2012 ОСОБА_3 перебував за межами території України та не міг укладати такі договори.
Вказані договори визнано в судовому порядку недійсними.
12.05.2017, протягом одного дня, право власності на зазначені земельні ділянки перейшло від ОСОБА_2 до ТзОВ «Лофт Інвестмент» та від ТзОВ «Лофт Інвестмент» до ТзОВ «Нефрит Інвест 2017».
13.05.2017 ТзОВ «Лофт Інвестмент» в особі директора ОСОБА_2 (продавець) уклало з ОСОБА_4 (покупець) договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», згідно якого продавець передає у власність покупцю частку статутного капіталу ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», у розмірі 100 %.
На загальних зборах учасників ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» було вирішено, зокрема, вивести зі складу учасників Товариства ТзОВ «Лофт Інвестмент» та передати частку Товариства у розмірі 100 % новому учаснику Товариства ОСОБА_4 згідно з укладеним договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» від 13 травня 2017 року.
13 травня 2017 року протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Нефрит Інвест 2017» було затверджено статут ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», у якому зазначено, що частка ОСОБА_4 складається з земельної ділянки площею 3,0111 га, яка розташована по АДРЕСА_2 та площею 4,5665 га, яка розташована по АДРЕСА_2 .
Згодом, на підставі заяв ТзОВ «Нефрит Інвест 2017», дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:149:0705 та 3221886001:02:080:0120 розділено на сімдесят шість земельних ділянок.
За встановлених обставин, відповідач не є добросовісним набувачем нерухомого майна, що є предметом спору у цій справі, а тому позивач має право витребувати майно з незаконного володіння.
У разі, коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами ст.ст. 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 330, 387, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника у такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №П/811/1640/17, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
У п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19 зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.
Також слід зазначити, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц).
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню і за ОСОБА_1 слід визнати право власності на земельні ділянки, які знаходяться в селі Нові Петрівці Київської області Вишгородського району, з кадастровими номерами: 3221886001:02:080:6171, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6170, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6169, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6172, площе 0,1 га; 3221886001:02:080:6168, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6167, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6173, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6166, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6174, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6165, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6175, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6164, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6163, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6162, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6161, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6160, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6159, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6158, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6157, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6156, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6155, площею 0,1 га, 3221886001:02:080:6154, площею 0,1 га, 3221886001:02:080:6153, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6152, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6151, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6150, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6149, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6148, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6147, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6146, площею 0,0913 га; 3221886001:02:080:6145, площею 0,1 га; 3221886000:02:151:6128, площею 0,1 га; 3221886000:02:151:6127, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6126, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6125, площею 0,095 га; 3221886001:02:149:6124, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6123, площею 0,115 га; 3221886001:02:149:6122, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6121, площею 0,095 га; 3221886001:02:149:6120, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6119, площею 0,1232 га; 3221886001:02:149:6118, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6117, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6116, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6115, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6114, площею 0,0346 га; 3221886001:02:149:6113, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6144, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6112, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6111, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6110, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6109, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6108, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6107, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6106, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6105, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6104, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6103, площею 0,1 га; 3221886001:02:149:6102, площею 0,1 га; 3221886001:02:156:6101, площею 0,0483 га; 3221886001:02:149:6100, площею 0,3 га; 3221886001:02:080:6143, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6142, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6141, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6140, площею 0,0755 га; 3221886001:02:080:6139, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6138, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6136, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6135, площею 0,075 га; 3221886001:02:080:6134, площею 0,1142 га; 3221886001:02:080:6132, площею 0,1143 га; 3221886001:02:080:6133, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6137, площею 0,1 га; 3221886001:02:080:6131, площею 0,0444 га; 3221886001:02:084:6130, площею 0,0518 га; 3221886001:02:080:6129, площею 0,1 га та витребувати вказані земельні ділянки з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Нефрит Інвест 2017» на користь ОСОБА_1 , оскільки земельні ділянки вибули із власності позивача без його волі.
Загальні висновки апеляційного суду.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.
В ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 про залишення апеляційної скарги без руху було зазначено, що з матеріалів апеляційної скарги не вбачається за можливе встановити вартості спірних земельних ділянок.
Відповідно до абз.1 ч.2 ст.6 Закону України “Про судовий збір», у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Оскільки ухвала про залишення позовної заяви без руху, яка постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому розмірі повинна містити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити, суд взяв до уваги, що оскарженим рішенням стягнуто з відповідача 12 405,00 грн., відтак за подання апеляційної скарги до сплати підлягає судовий збір в розмірі 14 886,00 грн. (12 405,00х150%х0,8=14 886,00) з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Зважаючи на те, що станом на дату ухвалення оскарженого рішення, матеріали справи не містили доказів дійсної вартості витребовуваних земельних ділянок (такі докази подано позивачем під час апеляційного провадження - витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, датовані 10.07.2025), позивач сплатив за подання позову судовий збір саме у розмірі 12 405,00 грн, відсутні підстави для стягнення з відповідача судового збору у більшому розмірі, встановленому на підставі нових доказів у справі, які не існували станом на дату ухвалення оскарженого рішення.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Нефрит Інвест 2017» від 27.05.2025 (вх. №01-05/1603/25 від 27.05.2025) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 у справі №914/710/24 (363/4149/22) - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 22.12.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.