79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" грудня 2025 р. Справа №907/573/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Стронська А.І.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "007М" від 14.09.2025 (вх. № 01-05/2755/25 від 15.09.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2025 (суддя Мірошниченко Д.Є., повний текст рішення складено 25.08.2025)
у справі № 907/573/25
за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до відповідача: ТОВ "007М"
про: стягнення 1 868 611,50 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Закарпатської області подано позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" ( далі - ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "007М» (далі - ТОВ "007М", відповідач) про стягнення 807 761,50 грн пені та 1 060 850,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки та оборони №22/3-617-VDK-24 від 01.11.2024 щодо поставки товару у визначений таким Контрактом строк.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2025 у справі №907/573/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "007М" на користь ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" 807 761,50 грн пені, 1 060 850,00 грн штрафу, а також 22 423,33 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару у визначений Контрактом строк, що є підставою для нарахування штрафу та пені відповідно до п.7.2. Контракту.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, суд дійшов висновку, що такий є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Контракту, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 807 761,50 грн та штрафу в сумі 1 060 850,00 грн підлягають до задоволення.
Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, зазначивши, що відповідач не навів виняткових обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, а загальний розмір пені та штрафу не є надмірним і несправедливо непомірним тягарем для відповідача, як у співвідношенні з загальною сумою Контракту (25 763 500,00 грн), так і з періодом прострочення виконання зобов'язання (29 днів та 33 дні). При цьому, суд взяв до уваги також те, що сторонами укладено саме державний контракт на поставку товарів для потреб безпеки та оборони в умовах воєнного стану, що додатково підтверджує важливість своєчасного виконання договірних зобов'язань.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ТОВ "007М" подало апеляційну скаргу від 14.09.2025, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2025 у справі №907/573/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апелянта обгрунтовані неповним встановленням судом першої інстанції обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що пунктом 3.2. Контракту на позивача покладено обов'язок повідомити точне місце поставки товару ( одну з істотних умов Контакту) за три робочі дні до планової дати поставки. Оскільки матеріали справи не містять доказів виконання позивачем такого обов'язку, вина відповідача у порушенні ним свого зобов'язання відсутня. Натомість, у даному випадку має місце прострочення кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, оскільки саме з вини позивача поставка товару не могла бути здійснена у погоджений сторонами в Контракті строк.
Окрім того, апелянтом разом з апеляційною скаргою подано клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій до 1 грн на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, обгрунтоване, зокрема, неповідомленням позивачем точного місця поставки товару, незначним періодом прострочення поставки, відсутністю доказів завдання позивачу збитків внаслідок прострочення відповідачем поставки товару, значним розміром штрафних санкцій.
При цьому, апелянт зазначає, що монополістом на ринку виробників безпілотних літальних апаратів є підприємства КНР, а в мережі Інтернет у публічному доступі є багато публікацій з приводу запровадження КНР обмеження на експорт цивільних дронів, в тому числі моделей DJI Mavic українській стороні. Відтак, відповідач є заручником обставин, оскільки він об'єктивно не може впливати на належне виконання договірних зобов'язань його контрагентами щодо поставок товарів, що виробляються в КНР.
ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" відзиву на апеляційну скаргу не подало.
Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 справу №907/573/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 апеляційну скаргу ТОВ "007М" залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "007М" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2025 у справі №907/573/25 та призначено до розгляду в закритому судовому засіданні в приміщенні суду на 25.11.2025 ( з врахуванням ухвали суду від 11.12.2025).
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 розгляд справи №907/573/25 відкладено на 16.12.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 907/573/25 до 22.12.2025.
Сторони участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
22.12.2025 до суду від ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" поступило клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 22.12.2025 судом ухвалено постанову.
Обставини справи, встановлені судом.
01.11.2024 між ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" (далі - Замовник) та ТОВ "007М" (далі - Виконавець) укладено державний контракт № 22/3-617-VDК-24 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (далі - Контракт).
Відповідно до п. 1.1 Контракту Виконавець зобов'язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації Товарів (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація) для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом. Комплектність Товару наведено в Додатку 2 до Контракту.
Вартість (ціна) Товару за цим контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в специфікації на підставі комерційної пропозиції Виконавця. Загальна вартість (ціна) Товару за Контрактом становить 25 763 500,00 грн (п. п.2.1, 2.2 Контракту).
Відповідно до п. 3.2 Контракту Товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено Замовником Виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки. Товар може поставлятись партіями. Розмір кожної партії Виконавець погоджує завчасно із Замовником до початку відвантаження.
Про час відвантаження Товару Виконавець повідомляє Замовника за 10 календарних днів ( п.3.3 Контракту).
Датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки Товару є дата підписання сторонами акта приймання-передачі Товару за Контрактом (п. 3.4 Контракту).
Виконавець зобов'язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації (п. 4.1 Контракту).
Відповідно до пункту 7.2 Контакту у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 11.1 Контракту такий набирає чинності з дати його укладання та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання.
Підписаним сторонами 01.11.2024 Додатком 1 до Контракту (Специфікацією) визначено асортимент Товару (БПАК DJI Mavic 3T (Thermal)), його кількість (170 комплектів), ціну за одиницю та загальну вартість (25 763 500,00 грн), строки поставки ( до 25.11.2024).
На виконання умов Контракту Виконавець поставив Замовнику: 25.12.2024 - 70 комплектів Товару (акт приймання-передачі від 25.12.2024 № 1, видаткова накладна від 25.12.2024 № 132); 29.12.2024 - 100 комплектів Товару (акт приймання-передачі від 29.12.2024 № 2, видаткова накладна від 29.12.2024 № 134). Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
У зв'язку з простроченням поставки Товару за Контрактом 09.01.2025 Замовник скерував Виконавцю претензію (вих. № 11/2-376) про сплату штрафних санкцій.
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання, що слугувало підставою для звернення ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" до суду з позовом про стягнення з ТОВ "007М" 807 761,50 грн пені та 1 060 850,00 грн штрафу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правовідносини між сторонами виникли на підставі Контракту, який за своєю природою є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
З врахуванням погоджених сторонами умов Контракту відповідач повинен був поставити позивачу Товар ( 170 комплектів) у строк до 25.11.2024.
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується факт порушення зобов'язання щодо поставки Товару у визначений Контрактом строк (70 комплектів поставлено 25.12.2024, а ще 100 комплектів - 29.12.2024).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. Контракту сторони погодили, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем поставки товару ( в тому числі 100 штук понад 30 днів), нарахування позивачем пені в розмірі 807 761 ,50 грн та штрафу в розмірі 1 060 850 грн відповідає законодавчим вимогам, умовам Контракту та обставинам справи, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог.
Щодо покликання апелянта на відсутність його вини та прострочення позивача - невиконання обов'язку щодо повідомлення точного місця поставки у визначений Контрактом строк, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом п.3.2. Договору Замовник повинен повідомити Виконавцю точне місце поставки Товару не менше ніж за 3 робочих дні до планової дати поставки.
Однак, покликаючись на порушення позивачем обов'язку щодо повідомлення точного місця поставки Товару, відповідачем не подано суду жодних доказів, які б підтверджували, що саме внаслідок цього відповідач не зміг виконати свого зобов'язання щодо поставки Товару у визначений Контрактом строк ( до 25.11.2024).
При цьому, колегія суддів зазначає, що Контрактом сторони погодили граничний строк поставки Товару без прив'язки до моменту повідомлення замовником точного місця поставки, а в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з будь -якими повідомленнями про готовність поставити Товар, хоча відповідно до п.3.3. Контракту Виконавець повинен повідомити Замовника про час відвантаження Товару за 10 календарних днів ( тобто перед повідомлення Замовником точного місця поставки).
Зважаючи на викладені обставини, а також відсутність доказів відмови позивача від прийняття належного виконання зобов'язання, запропонованого відповідачем, зазначені покликання апелянта відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необгрунтовані.
Щодо доводів апелянта про наявність підстав для задоволення його клопотання та зменшення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст.233 ГК України, чинна на момент вирішення спору судом першої інстанції, якою останній керувався ).
Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема, з таких підстав: якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом, так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником .
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду при вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Отже, зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої, відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У пункті 8.24 постанови у справі №902/417/18 від 18.03.2020 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій до 257 635,00 грн ( 1% від ціни контракту), покликаючись на те, що: нараховані позивачем штрафні санкції перевищують 7% ціни всього Контракту, загальний розмір операційних втрат та чистого прибутку позивача від всієї діяльності за 2024 рік, а відтак перетворюються на засіб покарання відповідача та джерело збагачення позивача; позивачем не доведено понесення збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем Контракту; прострочення поставки за Контрактом не є значним, а поставлений відповідачем Товар (хоч і з запізненням) прийнятий позивачем без жодних зауважень та/або застережень
При цьому, відповідач зазначав, що фактично кожна поставка продукції моделі Djl Mavic 3, в тому числі модифікації “Т», що здійснюється на території України виключно шляхом імпорту (ліцензія на відповідне виробництво в жодного суб'єкта за межами КНР відсутня), завжди здійснюється із простроченнями, навіть на умовах пост-оплати поставленої продукції. Натомість, імпорт такої продукції ніколи не проходить без повної передоплати її вартості, що повинно здійснюватися або за рахунок раніше виконаних контрактів, або ж за рахунок власних чи інвестиційних коштів суб'єкта господарювання, оскільки Контрактом передбачена післяплата по факту поставки продукції.
Також відповідач звертав увагу суду першої інстанції, що за змістом листа від 29.07.2024 партнера-постачальника відповідача - iTech Trading FZ-LLC (копія із офіційним перекладом міститься в матеріалах справи) затримка товару DJI Mavic 3 зумовлена його відсутністю на ринку, так як товар моделі Mavic 3 більше не випускаються.
Як слідує із фінансової звітності відповідача та складеної ним довідки про розрахунок маржинальності діяльності підприємства за 2024 рік, доданих до клопотання про зменшення штрафних санкцій, загальний валовий дохід по всіх господарських операціях товариства становив 518 708 859 грн при собівартості (вартості придбання) реалізованої продукції - 504 759 800 грн. Розмір операційних витрат товариства становить 5 906 500 грн, а сплачених податків - 1 540 100 грн.
Відповідно до ч.5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, вирішуючи питання щодо можливості зменшення неустойки, суд повинен надати оцінку аргументам сторін та наявним у матеріалах справи доказам.
Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність у даному випадку наявності виняткових обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки.
При цьому, суд взяв до уваги, що Контракт укладено на поставку товарів для потреб безпеки та оборони в умовах воєнного стану, а загальний розмір пені та штрафу не є надмірним і несправедливо непомірним тягарем для відповідача, як у співвідношенні з загальною сумою Контракту, так і з періодом прострочення виконання зобов'язання.
Апеляційний суд зазначає, що в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини цієї справи, не врахував, що: неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер; Контракт виконано відповідачем у повному обсязі, а Товар прийнятий позивачем без жодних зауважень та застережень; Товар поставлений відповідачем 25.12.2024 ( 70 штук) та 29.12.2024 ( 100 штук), що з урахуванням установленого Контрактом строку поставки (25.11.2024) свідчить, що прострочка поставки Товару не є значною.
При цьому, апеляційний суд вважає, що одним із основних завдань держави, особливо в умовах воєнного стану, є стимулювання вітчизняного суб'єкта господарювання, заохочення до укладення та підписання державних контрактів.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у спірних правовідносинах.
Виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності, беручи до уваги інтереси обох сторін, ступінь виконання зобов'язань відповідачем, враховуючи те, що неустойка є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розмір штрафних санкцій у даній справі - 1 868 611,50грн не є надмірним і несправедливо непомірним тягарем для відповідача та про відсутність виняткових обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу.
Зважаючи на зазначені вище обставини справи в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафу та пені на 50%. Таке зменшення штрафних санкцій не призведе до порушення принципу рівності сторін та не буде способом уникнення відповідальності відповідача за порушення ним зобов'язань за Контрактом.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ "007М" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2025 у даній справі частковому скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст. 277 ГПК України з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ТОВ "007М" на користь ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" 403 880,75 грн пені та 530 425,00 грн штрафу.
Відповідно до ч.14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд звертає увагу скаржника, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23.
Відтак, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у даній справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "007М" від 14.09.2025 (вх. № 01-05/2755/25 від 15.09.2025) задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2025 у справі №907/573/25 скасувати в частині стягнення 403 880,75 грн пені та 530 425,00 грн штрафу.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
3. В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2025 у справі №907/573/25 залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "007М" (89427, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, пл. Енді Воргола, буд. 6, код ЄДРПОУ 44904058) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) 403 880,75 грн пені, 530 425,00 грн штрафу та 22 423,33 грн судового збору.
5. На виконання постанови Господарському суду Закарпатської області видати наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.
7. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.