Справа № 538/2263/24 Номер провадження 11-кп/814/1920/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
16 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024170560000592 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року,
встановила:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 16 січня 2025 року.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК України ризикам.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Прокурор, адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час слухання у судове засідання не з'явились. Просили розгляд провадження провести за їхньої відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом ст.199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши у сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Суд належним чином врахував наявність ризику переховування ОСОБА_6 від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання від п'яти до восьми років позбавлення волі, звернувши увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому правопорушенні, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
При цьому, всупереч доводам обвинуваченого, існує ризик впливу ОСОБА_6 на потерпілу та свідків, адреси проживання яких йому відомі, з метою зміни ними своїх показань.
Крім того, ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а тому існує вірогідність вчинення ним інших кримінальних правопорушень насильницької спрямованості.
Про можливість перешкоджати здійсненню кримінального провадження свідчить характер кримінального правопорушення, об'єктом якого є життя та здоров'я особи.
Доводи апелянта про наявність позитивно характеризуючих особу обвинуваченого даних не спростовують висновку суду про неможливість запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у разі непродовження строку тримання під вартою.
Жодний інший, більш м'який запобіжній захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, що існували на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу та на даний час не зменшились.
Крім того, відповідно до роз'яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, як відповідний ризик враховано запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Отже, твердження апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені обвинуваченим доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи наведене, висновок суду про необхідність продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою ґрунтується на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. Тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4