Житомирський апеляційний суд
Справа №295/5323/22 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т.А.
Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.
10 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №295/5323/22 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби м.Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 19 травня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Воробйової Т.А. в м. Житомирі,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в порядку розділу VII ЦПК України. Просила скасувати рішення про звернення стягнення на аліменти у виконавчому провадженні Богунського відділу ДВС м.Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №75642787 (а.с.16).
Свою скаргу обґрунтовувала тим, що з відповіді на її звернення з приводу звернення стягнення на аліменти їй стало відомо, що відділом ДВС здійснено звернення стягнення на аліменти в межах виконавчого провадження Богунського відділу ДВС м.Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №75642787 на підставі виконавчого листа №295/5323/22, виданого Богунським районним судом м.Житомира. Богунським відділом ДВС м.Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №65646767 стягуються аліменти на утримання дитини (сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 травня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Неправомірні дії відділу ДВС порушують права малолітнього сина. Арешт коштів на рахунку матері, на якому обліковують аліменти на дитину, для забезпечення виконання рішення немайнового характеру є протизаконним.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 19 травня 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Богунського відділу ДВС м.Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відмовлено.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її скаргу задовольнити.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що вона надавала Богунському відділу ДВС м.Житомира реквізити банківського рахунку в АТ “Приват Банк» для перерахування аліментів відповідно до рішення суду про стягнення аліментів у справі №295/6113/20. Відділ ДВС протиправно наклав арешти на картковий рахунок, який вона використовує виключно для отримання аліментів, що підтверджується довідкою з банку про рух коштів на картковому рахунку. Статтею 179 СК України визначено, що аліменти, одержані матір'ю на дитину є власністю дитини. Відповідно до ст.73 Закону України “Про виконавче провадження», стягнення не може бути звернуто на допомогу на дітей одиноким матерям, а вона є одинокою матір'ю. Положеннями Закону України “Про виконавче провадження» не передбачено можливості накладення арешту на грошові кошти боржника при виконанні рішення немайнового характеру, що зазначено у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі №752/22214/16-ц. Намагання державного виконавця забезпечити виконання судового рішення немайнового характеру за допомогою заходів, які прямо не передбачені законом, є втручанням у право боржника на мирне володіння майном, тобто є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположним свобод. Арешт коштів на рахунку матері, на якому обліковують аліменти на дитину, на забезпечення виконання рішення немайнового характеру є протизаконним.
Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, - ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її скаргу на неправомірне звернення стягнення на аліменти задовольнити.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.167-168,173). Від органу опіки та піклування надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника. Відповідно до змісту частини другої ст.372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутні докази того, що кошти у сумі 8 975,20 грн є саме аліментами, які стягнуті на утримання малолітньої дитини в іншому виконавчому провадженні, так само як і відсутні докази того, що рахунок боржника, з якого стягнуті такі кошти, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша ст.18 ЦПК України).
Згідно з ст.447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, предметом судового захисту за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців під час виконання судового рішення є порушене право заявника, що підлягає доказуванню і встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом ст.ст.1 та 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною першою ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом частини п'ятої ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.
Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої ст.71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення (ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з пунктом 7 частини третьої ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому в порядку, визначеному ст.35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (частини перша та друга ст.48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як слідує зі змісту абз.2 частини другої ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст.35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст.26-1 Закону України "Про теплопостачання", ст.18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до п.1 частини другої ст.8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно з абзацом другим частини другої ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п.п.10, 15 частини першої ст.34 цього Закону.
Пунктом 1 частини четвертої ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Із наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2024 року визначено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : до досягнення сином (онуком) семирічного віку: кожну суботу тижня з 10:00 год до 12:30 год за місцем проживання дитини у присутності матері дитини; якщо робочий день матері припадає на суботу, побачення з дитиною переноситься на неділю з 10:00 год до 12:30 год. Після досягнення дитиною ОСОБА_6 семирічного віку, визначити ОСОБА_3 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні із сином: кожну середу тижня з 18:00 год до 20:00 год без присутності матері дитини, але з урахуванням бажання дитини, її психологічного і фізичного стану та обставин, які можуть виникнути, у тому числі за місцем проживання батька; кожну першу та третю суботу місяця, а також другу та четверту неділю місяця із 12:00 год до 17:00 год без присутності матері дитини, але з урахуванням бажання дитини, її психологічного і фізичного стану та обставин, які можуть виникнути, у тому числі за місцем проживання батька. Після досягнення дитиною ОСОБА_6 семирічного віку визначити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні із онуком: кожну першу та третю суботу місяця, а також другу та четверту неділю місяця із 12:00 год до 15:00 год без присутності матері дитини, але з урахуванням бажання дитини, її психологічного і фізичного стану та обставин, які можуть виникнути. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 496,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 496,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 496,20 грн. Рішення суду набрало законної сили та 11 липня 2024 року виданий виконавчий лист.
29 липня 2024 року державним виконавцем Богунського відділу ДВС м.Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Козак Т.П. відкрито виконавче провадження №75642787 із виконання виконавчого листа №295/5323/22, виданого 11 липня 2024 року Богунським районним судом м. Житомира про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувачем за яким є ОСОБА_3 , боржником ОСОБА_1 (а.с.82).
Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом (а.с.80).
Про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 також було повідомлено засобами телефонного зв'язку (а.с.88).
Державним виконавцем Богунського відділу ДВС м.Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Козак Т.П. 24 вересня 2024 року в виконавчому провадженні №75642787 винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (а.с.83-86).
Державним виконавцем Богунського відділу ДВС м. Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козак Т.П. 02 серпня 2024 року складено акт про те, що ОСОБА_1 , прибувши до відділу ДВС, відмовилася отримувати постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (а.с.89).
Державним виконавцем 04 вересня 2024 року виставлено платіжну інструкцію від 04 вересня 2024 року №13971 про стягнення з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 коштів, яку банківська установа виконала 06 вересня 2024 року та перерахувала на депозитний рахунок Богунського відділу ДВС м. Житомира кошти у сумі 8 975,20 грн (а.с.116, 118).
Згідно з розпорядженням державного виконавця від 12 вересня 2024 року №75642787 вказана сума була розподілена наступним чином: 200 грн на витрати виконавчого провадження, 8 775,20 грн на виконавчий збір (а.с.117).
Відповідно до виписки по картці ОСОБА_1 НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), яка видана АТ КБ «Приватбанк», 05 вересня 2024 року на картку була зарахована сума 9 019,42 грн, а у валюті картки зараховано 8 974,32 грн (кошти надійшли від Богунського відділу ДВС), 06 вересня 2024 року з картки було списано 8 975,20 грн (стягнення відповідно до виконавчого провадження) (а.с.4,5).
Із довідки Богунського відділу ДВС у м.Житомирі вбачається, що у 2024 році державним виконавцем перераховані аліменти на користь стягувача ( ОСОБА_1 ) на НОМЕР_1 , зокрема, 03 вересня 2024 року - 9 019,42 грн (а.с.161).
Отже, матеріалами справи беззаперечно доведено, що на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 Богунським відділом ДВС м.Житомира здійснюється перерахування аліментів у виконавчому провадженні №65646767 на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 та стягнуті відділом ДВС 06 вересня 2024 року кошти в сумі 8 975,20 грн є аліментами, за рахунок яких державною виконавчою службою незаконно погашені витрати виконавчого провадження та виконавчий збір у іншому виконавчому провадженні №75642787 немайнового характеру, в той час, коли аліменти, одержані матір'ю на дитину, є власністю дитини та положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачена можливість накладати арешт на грошові кошти боржника при виконанні рішення суду немайнового характеру (ст.179 СК України, постанова КЦС ВС від 04 березня 2020 року в справі №752/22214/16-ц). Аліменти мають використовуються виключно в найвищих інтересах дитини та на ці кошти за боргами матері звернуто стягнення взагалі бути не може.
Оскільки висновки суду першої інстанції суперечать обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, то для усунення порушення (поновлення порушеного права заявника та її малолітньої дитини - сина ОСОБА_2 ), рішення суду першої інстанції згідно зі ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про скасування рішення про звернення стягнення на аліменти у виконавчому провадженні Богунського відділу ДВС м.Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №75642787.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Скасувати рішення про звернення стягнення на аліменти у виконавчому провадженні Богунського відділу державної виконавчої служби м.Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №75642787.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: