Справа № 761/48562/25
Провадження № 1-кс/761/30746/2025
27 листопада 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 220 250 000 000 005 38 від 01.05.2025, у якому
гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Авдіївки Донецької області, громадянин України, українець, з вищою освітою, офіційно не працевлаштований, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має неповнолітніх дітей 2011 та 2012 років народження, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий,
підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На обґрунтування клопотання зазначено, що 20.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України, вчинених останнім за нижченаведених обставин.
Наказом Начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №59 о/с від 13.01.2025 підполковника поліції ОСОБА_4 призначено старшим інспектором відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.
Для здійснення своїх службових повноважень, відповідно до функціональних обов'язків ОСОБА_4 , працюючому на посаді старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод УПП у місті Києві ДПП НП України надано доступ відповідного рівня до комплексної системи відеоспостереження міста Києва 22.08.2022 на підставі закріпленого за ним програмно-технічного засобу авторизації користувача у вигляді логіну «m_dronov» та роз'яснено умови та порядок користування нею, про що останній був ознайомлений.
Для виконання своїх службових обов'язків ОСОБА_4 надано доступ до службової комп'ютерної техніки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго 9, у приміщенні УПП у місті Києві ДПП НП України.
Так, 23.04.2025 у ОСОБА_4 у зв'язку із зверненням його знайомого ОСОБА_7 з проханням здійснити вивантаження та передачу йому даних з комплексної системи відеоспостереження міста Києва інформації щодо руху автомобілів, виник умисел на несанкціоноване копіювання інформації, яка обробляється у комплексній системі відеоспостереження міста Києва.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , розуміючи що ОСОБА_7 діє в інтересах третіх осіб, з 23.04.2025 по 30.04.2025, діючи умисно, протиправно, маючи умисел на несанкціоноване копіювання інформації, яка обробляється в автоматизованій системі, з використанням службової комп'ютерної техніки, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9, за допомогою наданого йому акаунту «m_dronov» здійснив пошук та експорт результатів вказаного пошуку шляхом копіювання на флеш носій з серійним номером 8272061051245766626, а саме інформації про автомобіль з номером НОМЕР_1 ; про автомобіль з номером НОМЕР_2 ; про автомобіль з номером НОМЕР_3 ; про автомобіль з номером НОМЕР_4 , та зберігав вказану інформацію, яку в подальшому передав ОСОБА_7 , який діяв в інтересах третіх осіб, не знаючи як останні будуть її використовувати.
У результаті протиправних дій ОСОБА_4 щодо копіювання інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, та надання її ОСОБА_7 , мав місце витік комп'ютерної інформації, у тому числі стосовно автомобіля «Range Rover», номерний знак НОМЕР_2 , яку використано під час планування, підготовки та вчинення замаху на вбивство ОСОБА_8 , що заподіяло значну шкоду.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на несанкціоноване копіювання інформації, яка обробляється в автоматизованій системі, що призвело до її витоку, вчиненому особою, яка має право доступу до такої інформації, що заподіяло значної шкоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.
Крім того, у ОСОБА_4 , не пізніше 23.04.2024, після пропозиції ОСОБА_7 щодо вивантаження та передачу йому даних за допомогою комплексної системи відеоспостереження міста Києва, виник злочинний умисел направлений на несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом.
Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 , будучи працівником поліції, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , на його прохання, не будучи обізнаним із злочинними планами останнього, розуміючи що ОСОБА_7 діє в інтересах третіх осіб, отримав інформацію з обмеженим доступом, яку зберігав на флеш-носії з серійним номером 8272061051245766626, про маршрути руху автомобілів: «Range Rover», номерний знак НОМЕР_2 , «Audi», номерний знак НОМЕР_3 , «Opel», номерний знак НОМЕР_1 , «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_4 , яку отримав з 23.04.2025 по 30.04.2025 за допомогою використання наданої йому службової комп'ютерної техніки, шляхом експорту результатів вказаного пошуку та копіювання на вказаний носій, яку зберігав з метою подальшого розповсюдження шляхом передачі ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на розповсюдження інформації з обмеженим доступом, ОСОБА_9 маючи таку інформацію про маршрути руху автомобілів, за допомогою месенджера «Телеграм», завантажив та надіслав користувачу з нікнеймом « ОСОБА_10 », яким користувався ОСОБА_7 , інформацію про згадані вище автомобілі, розуміючи що ОСОБА_7 не має доступу до вказаної інформації та знаючи, що він діє в інтересах третіх осіб на їх замовлення.
Отриману від ОСОБА_4 інформацію з обмеженим доступом ОСОБА_7 надіслав у подальшому невстановленій особі, яка використовує нікнейм ОСОБА_11 » через мобільний додаток «Телеграм», за що отримав грошові кошти у сумі 700 доларів США (USD) через переказ з Вірменії.
Зібрану ОСОБА_7 інформацію від ОСОБА_4 у подальшому використано невстановленими особами під час планування, підготовки та вчинення замаху на вбивство ОСОБА_8 , який здійснено 01.05.2025, що заподіяло значної шкоди.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі, створеній та захищеній відповідно до чинного законодавства, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло значної шкоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України.
Слідчий вважав, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку інформацію, речі та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання слідчого, вважали його необґрунтованим, просили відмовити у його задоволенні.
Слідчий суддя, заслухавши думки учасників, вивчивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.
У силу ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити, чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри; чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, на які вказує слідчий; чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» обґрунтованість підозри передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами певною мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 ознак інкримінованих кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у цьому випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя приймає до уваги, що не виключено, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, може вчинити дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.
Водночас, відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, її моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою.
Керуючись наведеним, слідчий суддя враховує дані про особу ОСОБА_4 , його соціальний статус, відсутність судимостей.
Сукупність зазначених даних, відсутність у наданих стороною обвинувачення матеріалах підтвердження ймовірності вчинення з боку підозрюваного дій, спрямованих на умисне ухилення від органу досудового розслідування або реальних намірів вдатися до таких дій приводить до висновку про низьку ймовірність існування вказаного вище ризику.
Водночас, слідчий суддя вважає, що не безпідставним є ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку інформацію, речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведена наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Інкриміновані підозрюваному злочини передбачають застосування такого покарання.
Водночас слідчий суддя звертає увагу, що ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Хайредінов проти України» зазначив, що тримання особи під вартою буде свавільним, якщо національні суди не розглянули можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вказана вище позиція ЄСПЛ кореспондується з покладеним ч. 3 ст. 176 КПК на слідчого суддю обов'язком відмовити у застосуванні ініційованого стороною обвинувачення запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що наведені у клопотанні обставини є достатніми для переконання, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі вік особи, міцність її соціальних зв'язків у місці постійного проживання, репутацію, майновий стан тощо.
Враховуючи перелічене вище, слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що належну процесуальну поведінку підозрюваного не зможе забезпечити інший, менш суворий, ніж домашній арешт, запобіжний захід.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_6 відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на нього обов'язок прибувати до слідчого ГСУ СБ України, яким здійснюється досудове розслідування у вказаному провадженні, за першою вимогою.
Крім того, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
-прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду (залежно від стадії кримінального провадження);
-повідомляти слідчого, прокурора, суд (залежно від стадії кримінального провадження) про зміну місця мешкання та/або роботи;
-здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорта) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на ОСОБА_4 обов'язків встановити по 27 січня 2026 року включно.
Підозрюваного письмово під розпис повідомити про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що у разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян.
Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 .
На ухвалу прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1