Справа № 761/47790/24
Провадження № 2/761/4329/2025
16 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарях: Габунії М.Г., Тихій П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Тека Ньюз» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,-
встановив:
20.12.2024 через систему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Інформаційне агентство «Тека Ньюз» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації у якій позивач просить суд:
- визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, принижують честь і гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 , відомості, поширені ТОВ «Інформаційне агентство « Тека Ньюз » ІНФОРМАЦІЯ_1 в інтернет мережі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» в україномовній, англомовній та російськомовній версії вебсайту;
- зобов'язати ТОВ «Інформаційне агентство «Тека Ньюз» вилучити статтю за посиланням в мережі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_4 в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» в україномовній, англомовній та російськомовній версії вебсайту;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3» поширено неперевірену, неправдиву, недостовірну, перекручену інформацію стосовно позивача, яка своїм негативним змістом завдає істотної шкоди діловій репутації позивача.
Зазначена стаття розміщена на сайті відповідача - ТОВ «Інформаційне агентство «Тека Ньюз» за посиланням в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_4. На вказаному ресурсі стаття поширена трьома мовами: (англійською, українською, російською). Оскільки фактичний автор статті невідомий, встановити його реальну особу позивачу не вдалось, а доступ до сайту є вільним, то позов пред'явлено саме до юридичної особи власника сайту, на якому розміщено інформаційний матеріал. Саме відповідач створив технічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Обґрунтовуючи недостовірність поширеної у статті інформації, позивач вказує, що не відповідають дійсності як заголовок статті, так і наведені у ній твердження. Зокрема, є недостовірною інформація, викладена у заголовку статті: «ІНФОРМАЦІЯ_3», оскільки позивач не є стороною такого кримінального провадження. Також у статті здійснено перекручення даних, оскільки вказується про наявність кримінального провадження за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.205-1 КК України, тобто щодо ухилення від сплати податків та фіктивне підприємництво, а не щодо «відмивання коштів за допомогою платіжних систем». Посилання у статті на судове рішення, у якому вказується про здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42021100000000283 за 2021 рік жодним чином не свідчить про те, що позивач, як зазначено у статті є «фігурантом» кримінальної справи. ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН» (ТОВ «ТЕХ-СОФТ АТЛАС»), до якого мав відношення позивач у справі до моменту його продажу, надавало лише технологічні послуги при здійсненні переказу коштів, як технологічний оператор. Більш того, даними з Державного реєстру судових рішень також підтверджується, що арешт, накладений на розрахункові рахунки товариства, у подальшому було скасовано, оскільки у матеріалах справи були відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про використання розрахункових рахунків цього товариства з метою ухилення від сплати податків, а розміщені на рахунках кошти отримано в результаті вчинення кримінального правопорушення.
Жодного кримінального провадження щодо позивача чи безпосередньо вказаного товариства, тим більше за фактом відмивання коштів, немає.
Також, позивач наголошує на тому, що є недостовірною інформація, викладена у реченні статті: «Після порушення кримінальної справи у жовтні 2021 року ТОВ «БІЛ ЛАЙН» змінило назву на «ТЕХ-СОФТ АТЛАС», оскільки зміна назви та складу учасників Товариства відбулась не у зв'язку з порушенням кримінальної справи, а у рамках стратегії Компанії з розділення бізнес-проектів. Зміна керівника та учасника відбулась в липні-серпні 2022, тобто майже через рік від згаданого у статті судового рішення в рамках кримінального провадження, розпочатого у квітні 2021 року.
Не відповідає дійсності і твердження, викладене у статті, про можливі санкції та арешти до компанії, оскільки не має під собою жодних правових підстав, тоді як згідно з інформацією з Державного реєстру санкцій, яку надає позивач, відсутні будь-які санкції по відношенню до позивача чи згадуваної у статті Компанії.
Крім того, є такою, що не відповідає дійсності і інформація, викладена у реченнях: «У липні 2022 року через своє білоруське громадянство, ризиків потрапити під санкції та кримінальну справу ОСОБА_4 формально передає компанію ОСОБА_5 . Проте, у публікаціях ЗМІ за 2023-2024 роки ОСОБА_4 фігурує як СЕО платіжної системи bill_line, тобто реальний керівник, що доводить фіктивність зміни керівника власника.», оскільки у ЄДРПОУ власником та керівником компанії вказана інша особа, а не позивач. Відомості, вказані у Реєстрі, є достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Не існує жодного вироку суду чи навіть самої кримінальної справи щодо «фіктивності» зміни власника та керівника Товариства. Зазначення у статті про «білоруське громадянство» позивача здійснено щоб викликати до нього у читача відповідні негативні асоціації, який ніби-то має зв'язок з республікою білорусь, однією з держав-агресорів. В умовах введення в Україні правового режиму воєнного стану ця обставина сприймається суспільством вкрай негативно, хоча позивач більшу частину свого життя прожив в Україні і з точки зору податкового законодавства є податковим резидентом України.
Позивач наголошує, що за характером викладення інформація, зазначена про нього у статті, відображає негативну семантичну спрямованість та є стосовно нього інформацією негативного характеру. За стилістикою викладення речень інформація викладена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень. На підтвердження того, що у статті викладено інформацію у формі фактичних тверджень позивач наводить дані висновку ТОВ «Судова незалежна експертиза України» №ЕС-1710-14-2204.24 від 09.12.2024 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, проведеної за заявою ТОВ «ТЕХ-СОФТ-АТЛАС». Крім того, вказане Товариство повідомило його про те, що воно звернулось з позовом до ТОВ «Інформаційне агентство «Тека Ньюз» і господарським судом м.Києва розглядається справа №910/11308/24. Зокрема, у висновку судової лінгвістичної ексмпертизи вказано, що: «У тексті публікації «ІНФОРМАЦІЯ_3», поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті «Антикор», міститься інформація негативного характеру стосовно ОСОБА_3 та керівництва ТОВ «Тех-Софт Атлас», викладена у формі фактичних тверджень.
З урахуванням викладеного у позовній заяві позивач стверджує, що наведена про нього відповідачем у статті інформація, порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, у зв'язку з чим він має право вимагати їх захисту. Його усне звернення до Відповідача з вимогою про усунення порушення його прав залишено без уваги.
Щодо обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вилучити статтю за посиланням в мережі Інтернет, у позовній заяві вказано, що з огляду на тлумачення ч.2 ст.278 ЦК України законодавець допускає застосування різних способів захисту особистого немайнового права особи, а вимога про видалення статті з Інтернету є належним способом захисту і такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2023 у справі №756/10624/21.
У судовому засіданні, яке відбулось 10.02.2025 представник позивача - адвокат Сергєєв П.О., позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Горбань Б.Ю., просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Визнавав ту обставину, що власником сайту, на якому поширено статтю, є відповідач.
Судом надано строк стороні відповідача у 10 днів для надання письмових пояснень.
20.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача Горбаня Б.Ю. надійшли письмові «Додаткові пояснення у справі», у яких відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі. Позиція обґрунтована тим, що у статті наведено як інформацію щодо певних фактів, так і оціночні судження, гіпотези. Зокрема, назва статті та зміст речень в тексті щодо: «СЕО платіжної системи bill_line та фактичний власник ТОВ «Тех-Софт Аталс» (до жовтня 2021 року ТОВ «Білл Лайн») білорус ОСОБА_1 разом зі своєю компанією є фігурантами кримінального провадження щодо відмивання грошей з використанням низки платіжних систем та банків», «Після порушення кримінальної справи, у жовтні 2021 року ТОВ «Білл Лайн» змінило назву на «Тех-Софт Атлас»…», не є оціночними судженнями, а є викладом фактів, що підтверджуються як змістом ухвали суду у справі №754/11312/21, так просто часовими рамками зміни назви компанією у жовтні 2021 року, тобто після внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення у квітні 2021 року. Інформація про те, що колишній власник компанії дійсно має громадянство Республіки Білорусь теж викладена як констатація факту, про який йшлося на головній сторінці ТОВ «ТЕХ-СОФТ АТЛАС» (ТОВ БІЛ_ЛАЙН) і не спростовується у позовній заяві та не надано доказів того, що у позивача відсутнє громадянство вказаної країни. Щодо речення про можливі санкції та арешти, то тут автором висловлено свою думку про вірогідність настання певного факту, що є оціночними судженнями автора. Щодо інформації про те, що позивач у липні 2022 року формально передав компанію у власність та управління іншій особі, проте у публікаціях ЗМІ за 2023-2024 роки фігурував як СЕО (керівник) платіжної системи bill_line, то, вона базується на словах самого позивача, викладених у ряді публікацій в мережі інтернет: «Сімейний підхід - нечесно» інтерв'ю позивача від 04.01.2023, «Збільшили платежі на 220% та передали 1,4 млн грн на армію: підсумки року від fintech-компанії bill_line» від 10.01.2023, а також публікації на вебсайті «24ua.com.ua» від 18.09.2024. Автор не звинувачує та не може звинувачувати позивача у фіктивному підприємництві, а у матеріалі йдеться про те, що корпоративні права на юридичну особу, ймовірно, були відчужені без реального настання такого наслідку, тобто висловлено гіпотезу. Щодо джерел отримання певної інформації, відповідач зазначив, що право журналіста не розкривати джерело інформації є однією з гарантій свободи вираження поглядів, яка визначена практикою Європейського суду з прав людини за ст.10 Конвенції. При цьому відповідач зазначив, що у господарському суді м.Києва розглядається судова справа №910/11308/24 за позовом ТОВ «ТЕХ-СОФТ АТЛАС» (ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН») до ТОВ «ІА «ТЕКА НЬЮЗ» з аналогічними позовними вимогами, текст позовної заяви фактично тотожній позовній заяві ОСОБА_3 у цій справі, що на думку відповідача також може вказувати на здійснення позивачем фактичного контролю за компанією. Отже, відповідач вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню, а вимога в частині зобов'язання відповідача вилучити статтю за посиланням в мережі Інтернет не ґрунтується на положеннях чинного законодавства і таку дію виконати неможливо.
У дату засідання 16.09.2025 сторони не з'явились, від представника позивача - адвокат Сергєєва П.О., до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через зайнятість в іншому процесі та призначенням розгляду на 24.09.2025 року у Верховному Суді справи №910/11308/24, яка опосередковано також стосується змісту оспорюваної статті на сайті «Антикор». Доказів неможливості участі в засіданні інших представників позивача до суду не надано, як і не викладено клопотань про відкликання позову чи залишення його без розгляду. З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, про можливість продовження розгляду справи на підставі наявних доказів за відсутності сторін.
Відповідно до ч.1, 2 та ч.4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З наявних у матеріалах справи доказів, пояснень сторін, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12 год 49 хв на сайті Інтернет-порталу «Антикор» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 було розміщено статтю під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3», яка доступна українською, російською та англійською мовами.
У позовній заяві позивачем зазначене посилання на статтю вказано як: ІНФОРМАЦІЯ_4.
З метою дослідження наявності вказаної статті на сайті «Антикор» судом здійснено перехід за вказаними посиланнями в мережі Інтернет та встановлено, що як у першому випадку, так і у другому випадку читач одразу потрапляє на статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3».
Доступ до сайту «Антикор» та вказаної статті є вільним.
Факт розміщення вказаної статті на Інтернет-порталі «Антикор», як і зміст статті не заперечувався стороною відповідача.
Так, у вказаній статті, копія якої долучена позивачем до позову, зазначено: «СЕО платіжної системи bill_line та фактичний власник ТОВ «Тех-Софт Аталс» (до жовтня 2021 року ТОВ «Білл Лайн») білорус ОСОБА_1 разом зі своєю компанією є фігурантами кримінального провадження щодо відмивання грошей з використанням низки платіжних систем та банків.
Як наголошується в Єдиному державному реєстрі судових рішень, компанія ТОВ «Білл Лайн» («Тех-Софт Атлас») та її керівництво з липня 2021 року фігурують у кримінальному провадженні №42021100000000283.
У матеріалах суду фігурує також низка ТОВ та банків, які використовувалися для відмивання коштів, через що бюджет, за оцінкою слідства, недоотримав 11 млн грн податків на прибуток.
Після порушення кримінальної справи, у жовтні 2021 року ТОВ «Білл Лайн» змінило назву на «Тех-Софт Атлас», залишивши при цьому ТМ bill_linе.
У липні 2022 року через своє білоруське громадянство, ризиків потрапити під санкції та кримінальну справу ОСОБА_1 формально передає компанію у власність та управління ОСОБА_5 . Проте у публікаціях ЗМІ за 2023-2024 роки ОСОБА_1 фігурує як СЕО платіжної системи bill_line, тобто реальний керівник, що доводить фіктивність зміни керівника та власника.
Заявником ТМ bill_line також був ОСОБА_1 .
При цьому кримінальну справу, за якою проходить ТОВ «Білл Лайн» та його керівництво не закрито досі, а матеріали справи знаходяться в суді. Цю інформацію підтвердило джерело в прокуратурі, додавши, що станом на зараз не виключено повторних арештів рахунків компанії «Тех- Софт Атлас » та затримання її керівників, зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були в курсі махінацій. (Фото ОСОБА_9 . Джерело ІНФОРМАЦІЯ_8)
Також варто зазначити, що ОСОБА_1 у 2017 році затримувався київською поліцією за керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. У 2018 році суд визнав його винним за ст. 130 Кодексу України про адмінпорушення.».
Отже, судом встановлено, що у статті міститься інформація про позивача.
Наведена стаття містить активні гіперпосилання на певні документи на інших ресурсах та розміщені прямо під певними абзацами скріншоти, фото. Щодо авторства статті, то у ній міститься наступна інформація «Автор: ОСОБА_10 ». Версія статті доступна 3 мовами (українська, російська, англійська).
Як вказав у позові позивач, ідентифікувати особу автора йому не вдалось.
Відповідно до позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
У позові позивач зазначив, що ним пред'явлено вимоги до власника веб сайту. Інформації про автора статті як особи, до якої можуть бути пред'явлені вимоги, позивачем не виявлено.
Відповідач у додаткових поясненнях на позовну заяву звернув увагу на те, що позивачем не заявлено вимог до автора статті, однак не вказав жодної інформації про таку особу. Заперечень щодо самого факту поширення спірної публікації на веб-ресурсі відповідача у поясненнях не зазначено.
Враховуючи те, що ТОВ «Інформаційне агентство «Тека Ньюз» створило технологічну можливість та умови для поширення статті, то суд вважає, що позивачем заявлені вимоги до належного відповідача.
Щодо наявності підстав вважати поширену відповідачем інформацію про позивача недостовірною, слід виходити з наступного.
З дослідженого судом тексту статті вбачається, що згадувана у ній інформація, фактично стосується ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН» («Тех-Софт Атлас») (код ЄДРПОУ 42884957) та керівництва компанії, зокрема позивача - ОСОБА_1 , який у позові не заперечував, що мав стосунок до вказаного товариства, а зміна керівника та учасника цього товариства відбулась у липні-серпні 2022 року.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція, ЄКПЛ) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначив, що порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Предметом спору у цій справі є визнання недостовірною та такою, що порушує право позивача на недоторканність честі, гідності, ділової репутації, інформації, поширеної відповідачем ТОВ «Інформаційне агентство «Тека Ньюз» 22.07.2024 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» у україномовній, англомовній та російськомовній версіях вебсайту «Антикор», а також зобов'язання відповідача вилучити статтю за посиланням в мережі Інтернет. При цьому, до позову позивачем долучено роздруківку україномовної версії статті.
Предметом доказування у цій справі є наявність/відсутність оціночних суджень, думок, переконань, критичної оцінки певних фактів і недоліків та / або фактичних тверджень у поширеній інформації.
Позивач зазначає, що розповсюджена відповідачем інформація містить саме фактичні твердження про нього та має негативний характер, натомість відповідач на спростування зазначає, що у певних абзацах автор наводить достовірну інформацію, яка фактично підтверджена даними, що є у статті, а у інших абзацах опублікована інформація має характер лише оціночних суджень.
Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ч.1 ст.200 ЦК України, ст.1 Закону України «Про інформацію»).
Відповідно до ч.3 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з ч.2, ч.3 ст.34 Конституції України і ст. 10 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Разом із тим, відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди під час вирішення справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 333/8006/23 (провадження № 61-356св25).
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (ч.1 ст.201 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема, на повагу до гідності та честі, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч.6 ст.277 ЦК України).
В рубриці «Про нас» на сайті «АНТИКОР» вказано, що національний антикорупційний портал «АНТИКОР» є публічним майданчиком для висвітлення рейдерських захоплень підприємств та корупції в органах влади. Також вказано склад журналістів видання, редакторів, коректора та ідентифікатор медіа: R40-05143. Про реєстрацію вказаного ідентифікатора медіа за ТОВ «Інформаційне агентство «ТЕКА НЬЮЗ» вказано і у документах Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, доступних в загальному доступі за січень 2025 року (рішення №88, протокол) (ІНФОРМАЦІЯ_6).
Отже, ідентифікатор медіа свідчить про те, що відповідач є суб'єктом у сфері онлайн-медіа та для сервісів, що надаються через мережу Інтернет використовує відповідне доменне ім'я, на нього поширюються норми Закону України «Про медіа». Сам відповідач у «додаткових поясненнях у справі», обґрунтовуючи свою позицію, посилається на норми зазначеного закону. З відкритих джерел вбачається, що сайт Антикор використовував доменне ім'я: antikor.com.ua. Представник відповідача не заперечував, що поширення публікації здійснено на сайті відповідача.
Згідно з ч.1 ст.43 Закону України «Про медіа» особа, яка вважає, що суб'єктом у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа щодо неї було поширено відомості, які не відповідають дійсності (викладені неповно чи неточно) та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь. Заяву про спростування або реалізацію права на відповідь має бути подано упродовж 20 днів з дня поширення відповідної інформації.
Згідно з п.1 ч.7 ст.43 вказаного Закону суб'єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа має право відмовити в поширенні спростування з наданням обґрунтованої письмової відповіді, якщо, зокрема: 1) поширена інформація є оціночними судженнями або він має достатні докази того, що поширена ним інформація відповідає дійсності, достатньо повно та точно відображає факти, про які йдеться.
Подання особою заяви про спростування або реалізацію права на відповідь не є обов'язковою умовою для звернення до суду з відповідним позовом (ч.16 ст.43 Закону).
Відповідач вказує, що позивач не звертався до нього за реалізацією права на відповідь. У той же час наголошує, що у поширеній ним публікації автором наведено як достовірну інформацію з посилання на джерела підтвердження, так у певних абзацах і оціночні судження.
Кожен має право на повагу до його гідності (ч.1 ст.28 Конституції України).
Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ст.297 ЦК України).
Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. (ст.299 ЦК України).
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Аналогічні висновки викладено у пунктах 41-43 постанови Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 205/1262/24 (провадження № 61-2130св25).
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п.6.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).
Це означає, що достовірна інформація, тобто така, що відповідає дійсності та викладена правдиво, не може бути спростована, навіть у випадку, коли вона порушує особисті майнові права.
Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Подібні за змістом правові висновки викладені також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.12.2021 в справі № 905/902/20 (провадження № 12-52гс21) у постанові ВС від 30.04.2025 у справі № 333/8006/23 (провадження № 61-356св25).
Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ст.30 Закону України «Про інформацію»).
Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) під час тлумачення положень статті 10 Конвенції.
Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 08.07.1986 у справі «Lingens v. Austria», заява № 9815/82, пункт 46, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.
Під час вирішення спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростуванням відомостей, що були поширені, у тому числі за допомогою мережі «Інтернет», із метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації, тоді як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню (постанова Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №918/132/20).
Надаючи оцінку тому, що саме поширено відповідачем у реченнях та абзацах статті, які позивач просить визнати недостовірними, факти чи оціночні судження суд врахував контекст статті, характер використаних мовно-стилістичних засобів, а також наявність у статті активних гіперпосилань на інші джерела.
Позивач у позові стверджує, що він звертався до ТОВ «ТЕХ-СОФТ АТЛАС» з метою отримання від них пояснень щодо вказаної статті та вчинення дій щодо спростування її змісту, отримав від останнього висновок ТОВ «Судова незалежна експертиза України №ЕС-1710-14-2204.24 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, складений 09.12.2024.
З тексту вказаного висновку, копія якого долучена позивачем до позову, вбачається, що судова лінгвістична експертиза проведена судовим експертом Ткачук І.А., яка повідомлена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, на підставі заяви директора ТОВ ТЕХ-СОФТ АТЛАС» ОСОБА_11 від 29.11.2024 до ТОВ «Судова незалежна експертиза України» для подання до господарського суду м.Києва у справі №910/11308/24. На експертизу поставлені запитання: «Чи міститься у тексті публікації «ІНФОРМАЦІЯ_3», поширеної на сайті «Антикор» ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація негативного характеру стосовно ОСОБА_3 та ТОВ «ТЕХ-СОФТ АТЛАС»? Якщо так, в якій формі вона виражена: фактичних тверджень чи оціночних суджень?». У дослідницькій частині висновку, зокрема зазначено, що «Юридична термінологія, використана в тексті висновку експертизи, розглядається у межах виключно лінгвістичних видів аналізу. Висновок складено із застосуванням загальнонаукових та спеціально-лінгвістичних методів аналізу і потребує подальшої юридичної оцінки». У висновку експерт зазначив: «У тексті публікації «ІНФОРМАЦІЯ_3», поширеної ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті «Антикор», міститься інформація негативного характери стосовно ОСОБА_3 та керівництва ТОВ «Тех-Софт Атлас», викладена у формі фактичних тверджень.
Тобто експертиза проводилась саме щодо російськомовної версії статті.
При проведенні експертизи експертом використовувалися законодавчі і нормативно-правові акти, методики, довідкова література, у тому числі і наказ Міністерства юстиції України від 08.01.1998 №53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень».
Відповідно до п.2.1.2 (Семантико-текстуальна експертиза писемного та усного мовлення) Науково методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у наданих на дослідження текстах або усних повідомленнях (за їх текстовими відтвореннями), їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в них (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов'язаних із встановленням фактичних даних про автора.
Суд звертає увагу на те, що у висновку (а.с.105, а.10 висновку) експерт наводить семантичні значення смислоутворюючих слів та лексичних конструкцій, які вжиті у статті російською мовою для характеристики діяльності позивача та керівництва компанії «ТЕХ-СОФТ АТЛАС», у тому числі: - «Фигурировать» українською «фігурувати» - виступати, бути згаданим (у досліджуваному контексті - у кримінальному провадженні)»; - «Фигурант» українською «фігурант» - підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення»; - «Уголовное производство» українською кримінальне провадження - це процес діяльності правоохоронних органів, слідчих, прокурорів, слідчих суддів і суду, який пов'язаний із застосуванням, розслідуванням кримінальних правопорушень та притягненням винних осіб до відповідальності».
Щодо наведеного, суд критично ставиться до визначення слова «фігурант» та «фігурувати», які експерт навів як аналоги українською мовою. Залишається незрозумілим, чому слово «фігурант», не може тлумачитись як особа, про яку згадано/згадувалось.
У той же час, суд вважає за необхідне враховувати при оцінці значення термінів та контексту статті визначення термінів, яке наведене у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі - КПК України). З огляду на це, суд не може погодитись з висновками експерта щодо значення певних термінів та загального висновку. Так, «кримінальне провадження» - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України); «досудове розслідування» - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п.5 ч.1 ст.3 КПК України); «судове провадження» - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами (п.24 ч.1 ст.3).
Окремо, варто звернути увагу на визначення: «учасники кримінального провадження» - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник (п.25 ч.1 ст.3 КПК України);», «інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування», - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом (п.16-1 ч.1 ст.3 КПК України); «підозрюваний» - особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.42 КПК України)».
При цьому КПК України не містить терміну фігурант. Навіть не звертаючись до тлумачення слова «Фігурант» у словниках, а виходячи з визначення слова «фігурувати», яке наводить експерт у висновку, можна дійти висновку про те, що «фігурантом» є певна особа, про яку йдеться чи згадується в певному документі, події, тощо. Отже, «фігурант кримінального провадження» це не обов'язково особа, яка має статус підозрюваного.
Натомість, експертний висновок не містить роз'яснень, з яких вихідних даних статті експерт приходить до висновку, що у контексті статті термін «фігурант» це саме - «підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення». У висновку не вказано чому саме таке значення має це слово у контексті статті і яким чином у контексті речення, абзацу воно є фактичним твердження, що підлягає спростуванню. Щодо терміну «фігурант», то про необхідність його оцінки у контексті викладу інформації звертав увагу Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 у справі 761/7795/17 і дійшов висновку, що висловлювання «фігурант» є оціночним судженням, оскільки воно не містять конкретних даних щодо оцінки дій позивача в контексті вчинення правопорушень або злочинних дій.
До аналогічного висновку, з приводу висновку експерта, складеного щодо російськомовної версії статті, дійшов і Північний апеляційний господарський суд у постанові від 26.06.2025 у справі №910/11308/24 за позовом ТОВ «Тех-Софт Атлас» до ТОВ «Інформаційне агентство «Тека Ньюс» про захист ділової репутації.
Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до ч.1 ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у справі №757/47672/18 від 02.06.2021 зазначив про наявність обов'язку саме у суду стосовно надання оцінки наявності чи відсутності оціночних суджень чи тверджень в спірних висловлюваннях, не зважаючи на те, що у наведеній справі також був наявний експертний висновок.
Так, судом, виходячи з контексту статті встановлено, що у назві статті та першому - третьому її абзацах мова фактично йде про наявність кримінального провадження, номер якого вказано у абзаці другому статті №42021100000000283, де згадується про ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН», керівником та засновником якого певний період був саме позивач - ОСОБА_1 .
Вжитий автором статті у першому її абзаці зворот «… є фігурантами кримінального провадження щодо відмивання грошей з використанням низки платіжних систем та банків» суд розцінює у контексті наступного абзацу статті та приходить до висновку, що викладена інформація відповідає дійсності, оскільки в тексті ухвали слідчого судді у справі №754/11312/21 за 2021 рік згадується, «фігурує» ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН», керівником якого на той час був саме позивач. Тверджень про те, що позивач є підозрюваним у кримінальному провадженні стаття не містить.
У другому абзаці статті міститься активне гіперпосилання на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва від 26.07.2021 у справі №754/11312/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР), з тексту якої вбачається, що на рахунки ряду товариств, у тому числі і на ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН» було накладено арешт. Ухвала постановлена за клопотанням прокурора про арешт майна в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42021100000000283, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) 23.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України. В ухвалі вказано, що під час досудового розслідування встановлено про умисне ухилення від сплати податку на прибуток на загальну суму понад 11 млн. грн. внаслідок невідображення отриманих доходів у період 2020 року службовими особами певного товариства шляхом укладення удаваних правочинів за нібито надання ІТ-послуг з підприємствами з ознаками фіктивності. Це товариство не є ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН», проте у резолютивній частині ухвали, серед інших підприємств, прямо вказано: «Накласти арешт на видаткові операції з грошовими коштами, які знаходяться на поточних рахунках, відкритих: - у акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» …наступні банківські рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: … ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН» (код ЄДРПОУ 42884957)…; - у АТ «АКБ «КОНКОРД» …, на поточні банківські рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, а саме:... ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН»…;».
Отже, зі змісту абзаців першого-третього статті та змісту ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва у справі №754/11312/21 від 26.07.2021, до якої є активне посилання у тексті самої статті, вбачається, що автор викладає інформацію з ухвали суду.
У цьому контексті термін «фігурант» буквально сприймається в контексті прочитаного як те, що Товариство, керівником якого у 2021 році був позивач, фігурувало, іншими словами згадувалось, у кримінальному провадженні.
При цьому за яким саме фактом розслідувалось кримінальне провадження вбачається зі змісту ухвали слідчого судді. У самому абзаці третьому статті автор вказує про те, що «У матеріалах суду фігурує також низка ТОВ та банків, які використовувалися для відмивання коштів, через що бюджет, за оцінкою слідства, недоотримав 11 млн грн податків на прибуток». Тобто у цьому абзаці фактично вказано про те, що й так вбачається з ухвали, у якій зазначено про кваліфікацію та обставини вчинення кримінального правопорушення, внесеного до ЄДРДР, а також про те, що в ній «фігурує», тобто згадується, ще низка банків та товариств, на видаткові операції з банківських рахунків яких накладено арешт.
Долучені стороною позивача до позову копії ухвал слідчих суддів Деснянського районного суду м.Києва від 23.09.2021 у справі №754/14035/21, від 19.10.2021 у справі №754/15040/21, згідно з якими було скасовано арешт, накладений на видаткові операції з грошовими коштами, які знаходяться на поточних рахунках ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН», також підтверджують те, що у липні 2021 року арешт на рахунки товариства накладався саме в рамках кримінального провадження №42021100000000283.
Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що викладена у першому-третьому абзацах статті інформація не відповідає дійсності.
Щодо абзацу четвертого статті, у якому зазначено: «Після порушення кримінальної справи, у жовтні 2021 року ТОВ «Білл Лайн» змінило назву на «Тех-Софт Атлас», залишивши при цьому ТМ bill_linе.», то під ним розміщено скріншот зі сторінки «opendatabot.ua» з даними «Історія змін до реєстраційної інформації». З даного скрішоту видно, що 06.10.2021 змінилась назва ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН» на ТОВ «ТЕХ-СОФТ АТЛАС», бенефіціарний власник « ОСОБА_1 », а 27.07.2022 відбулась зміна засновника: видалений засновник « ОСОБА_1 » та доданий засновник « ОСОБА_11 ».
Отже, у вказаному абзаці статті констатовано факт щодо зміни назви Товариства, що підтверджено відповідними даними і сама зміна назви та зміна засновника не заперечувалась стороною позивача.
Долучена позивачем до позовної заяви роздруківка даних по безкоштовному запиту про юридичну особу ТОВ «ТЕХ-СОФТ АТЛАС» від 17.12.2024, де вказаний засновником та керівником « ОСОБА_11 », свідчить виключно про те, що станом на час формування відповіді на запит з ЄДРПОУ про юридичну особу керівником та засновником є саме вказана особа.
Отже, підстав для висновку про те, що в абзаці четвертому публікації викладено неправдиві відомості судом також не встановлено, оскільки по часу проведення зміна назви товариства (06.10.2021) відбулась після внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення № 42021100000000283 (23.04.2021) та після винесення ухвали про арешт рахунків ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН» на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва у справі №754/11312/21 (26.07.2021).
Щодо абзацу п'ятого статті: «У липні 2022 року через своє білоруське громадянство, ризиків потрапити під санкції та кримінальну справу ОСОБА_1 формально передає компанію у власність та управління ОСОБА_5 . Проте у публікаціях ЗМІ за 2023-2024 роки ОСОБА_1 фігурує як СЕО платіжної системи bill_line, тобто реальний керівник, що доводить фіктивність зміни керівника та власника.», то викладені у ньому відомості частково підтверджені скріншотом, розміщеним вище щодо зміни засновника товариства, а частково є припущеннями, гіпотезою автора про причини зміни засновника, директора товариства та оцінки змісту публікацій ЗМІ за 2023-2024 роки, в яких згадується позивач як СЕО платіжної системи bill_line. Про припущення, гіпотезу автора, тобто про його оціночне судження, у цьому абзаці свідчить стилістичний зворот: «…формально передає компанію у власність та управління…». Цей зворот, сприймається читачем саме у переносному значенні, оскільки у буквальному значенні законні процедури зміни засновників товариства, переобрання/призначення директора товариства містять зовсім іншу термінологію, а «передати компанію» законодавством не передбачено. Так, у скріншоті зі сторінки «opendatabot.ua» з даними «Історія змін до реєстраційної інформації» не міститься інформації про причини змін реєстраційної інформації, проте, як вже встановлено судом, там містяться дані про те, що 06.10.2021 зміна назви ТОВ «БІЛЛ ЛАЙН» на ТОВ «ТЕХ-СОФТ АТЛАС», бенефіціарний власник « ОСОБА_1 », а 27.07.2022 зміна засновника: видалений засновник « ОСОБА_1 » та доданий засновник « ОСОБА_11 ». Таким чином, автор публікації висловив припущення виключно в частині причин виходу з засновників товариства та того, що позивач саме в ряді публікацій ЗМІ виступає як СЕО платіжної системи bill_line. У письмових поясненнях на позов сторона відповідача навела перелік статей ЗМІ за 2023-2024 роки, в яких згадувалось та можна було зробити висновок про позивача саме як СЕО (керівник) «БІЛЛ ЛАЙН», зокрема: «Сімейний підхід - нечесно». Фінтех-компанія bill_line про корпоративну культуру, факапи, великих клієнтів» інтерв'ю позивача від 04.01.2023 (сайт - dev.ua), «Збільшили платежі на 220% та передали 1,4 млн грн на армію: підсумки року від fintech-компанії bill_line» від 10.01.2023 (сайт - spera.media), а також публікації на вебсайті «24ua.com.ua» від 18.09.2024 з ІНФОРМАЦІЯ_7.
Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Щодо білоруського громадянства позивача, згаданого у цьому абзаці, а також згадування про те, що позивач білорус у назві статті, то дана обставина сама по собі не заперечувалась стороною позивача та підтверджується матеріалами справи. Так, до позовної заяви долучено копію посвідки позивача на постійне проживання в Україні, виданої у липні 2016 року, де у графі про громадянство вказано «БІЛ/BLR», тобто Білорусь. Також позивач має картку фізичної особи - платника податків з жовтня 2006 року.
Таким чином, хоча абзац п'ятий статті і не містить активних гіперпосилань на ресурси зі згадуванням позивача щодо роботи компанії «БІЛЛ ЛАЙН», проте з огляду на наявність таких публікацій в ЗМІ за 2023-2024 роки, у суду відсутні підстави для визнання викладеної інформації такою, що не відповідає дійсності. З огляду на це, а також на дані щодо реєстраційних змін про власника товариства у 2022 року, можна дійти висновку, що автором висловлено власне бачення, припущення щодо причин зміни власника товариства. Про те, що такий виклад інформації свідчить про висловлення автором оціночного судження, припущення, зокрема у частині речення: «ризиків потрапити під санкції та кримінальну справу ОСОБА_1 », є і посилання самого позивача у позовній заяві на те, що у Державному реєстрі санкцій за посиланням https://drs.nsdc.gov.ua відсутні відомості про наявність санкцій до позивача. Тверджень про те, що позивач саме вчиняє фіктивне підприємництво у реченні не зазначено.
Наступний шостий абзац статті: «Заявником ТМ bill_line також був ОСОБА_1 », містить виклад інформації, що підтверджена скріншотом зі сторінки «iprop-ua.com» з даними «Заявка на торгівельну марку №m201931814» по зображенню знака «BillLine». З останнього скріншоту видно номер заявки - m201931814, дату подання заявки - 04.12.2019, дані заявника - ОСОБА_1 .
Долучена позивачем до позовної заяви роздруківка Свідоцтва України на торговельну марку «billline, bill line, bill, line», заявка №m201931943 містить дані про дату заявки - 05.12.2019, номер заявки m201931943, заявник - ТОВ «ТЕХ-СОФТ АТЛАС», дата реєстрації - 02.02.2022. У той же час, сама по собі роздруківка Свідоцтва не спростовує речення, зазначеного у статті, про те, що заявником по торговій марці «bill_line» також був ОСОБА_1 .
Щодо сьомого абзацу статті: «При цьому кримінальну справу, за якою проходить ТОВ «Білл Лайн» та його керівництво не закрито досі, а матеріали справи знаходяться в суді. Цю інформацію підтвердило джерело в прокуратурі, додавши, що станом на зараз не виключено повторних арештів рахунків компанії «Тех- Софт Атлас » та затримання її керівників, зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були в курсі махінацій.», під яким розміщено фото ОСОБА_9 , джерело ІНФОРМАЦІЯ_8, то як вказала сторона відповідача у письмових поясненнях на позов цю інформацію отримано журналістом від власного джерела, що підпадає під захист ст.10 ЄКПЛ.
Виклад інформації у цьому абзаці, на думку суду, також не можна віднести до тверджень автора про факти, оскільки в цьому застосовано слова, які мають переносне значення «проходить», що стилістично притаманне оціночним судженням. Також припущенням є думка джерела інформації, про яке згадує автор «не виключено», тобто може бути, а може й не бути.
Суд приходить до висновку, що інформація, викладена у цьому абзаці не підлягає визнанню такою, що не відповідає дійсності, оскільки вона викладена у формі оціночних суджень.
Тут суд звертає увагу на те, що захист журналістських джерел інформації - це один із наріжних каменів свободи преси, а у розумінні ЄСПЛ «журналістське «джерело інформації» охоплює «будь-яку особу, яка надає відомості журналісту» (п.54, п.55 рішення ЄСПЛ від 01.04.2021 (остаточне 01.07.2021) у справі «Седлецька проти України», заява №42634/18.
Про те, що вказаний абзац статті, як і назва статті, є відтворенням інформації, повідомленої журналістським джерелом інформації, яке журналіст безпосередньо у статті може не розкривати, вказано у частині речення: «Цю інформацію підтвердило джерело в прокуратурі, додавши, що станом на зараз не виключено...».
Згідно з ч.3 ст.25 Закону України «Про інформацію» журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов'язано до цього рішенням суду на основі закону.
Щодо інформації, викладеної у восьмому абзаці статті: «Також варто зазначити, що ОСОБА_1 у 2017 році затримувався київською поліцією за керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. У 2018 році суд визнав його винним за ст. 130 Кодексу України про адмінпорушення.», то для формування читачем власного бачення про правдивість вказаного факту під ним розміщено скріншот з даними про учасників справи № 755/486/18, де вказано « ОСОБА_1 » - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності», а також скріншот та активне гіперпосилання на постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 20.02.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР), у якій вказано, що розглядалась справа про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а обставина мала місце у листопаді 2017 року. Отже, відомості, викладені у восьмому абзаці статті підтверджуються даними скріншотів.
Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання такою, що не відповідає дійсності інформації, викладеної у абзацах сьомому та восьмому статті.
З огляду на всі досліджені судом докази, зміст статті, наявність у ній активних гіперпосилань, скріншотів з розміщеною інформацію, використаних автором у статті слів, стиль викладення речень, суд виснує про необхідність відхилення як доказу, наданого Позивачу ТОВ «ТЕХ-СОФТ АТЛАС» висновку ТОВ «Судова незалежна експертиза України» № ЕС-1710-14-2204.24 від 09.12.2024 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи публікації «Уголовное дело в отношении платежной системы bill_line и ее руководителя ОСОБА_1 за отмывание средств пока не закрыто, - прокуратура», поширеної на сайті «Антикор».
Про наявність обов'язку саме у суду стосовно надання оцінки наявності чи відсутності оціночних суджень чи тверджень в спірних висловлюваннях, не зважаючи на те, що у наведеній справі також був наявний експертний висновок Верховний Суд вказав у справі №757/47672/18 від 02.06.2021.
На думку суду, саме наявність активних гіперпосилань дає можливість читачеві ознайомитись з додатковою інформацією, яка стала підставою для оціночних суджень автора, а також сформувати власне бачення ситуації. Поширена відповідачем інформація не містить однозначного твердження про конкретні дії позивача, які містять склад кримінального правопорушення, як і про наявність у позивача статусу підозрюваного чи обвинуваченого по кримінальному провадженню.
Наведена у статті інформація у формі фактичних тверджень підтверджується гіперпосиланнями, скріншотами, які є у статті, а також відкритою інформацією в мережі Інтернет щодо публікацій позивача. Інша частина інформації, викладеної у статті, про яку суд зазначив при аналізі кожного абзацу статті, є оціночними судженнями автора.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача, заподіяння їм шкоди або перешкоджання у їх повному та своєчасному здійсненні.
З урахуванням всього наведеного вище, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Інформаційне агентство «Тека Ньюз» про визнання недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, відомостей, поширених відповідачем на сайті «Антикор» ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3» в україномовній, англомовній та російськомовній версії вебсайту.
Не підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов'язання ТОВ «Інформаційне агентство «Тека Ньюз» вилучити статтю за посиланням в мережі інтернет.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позову, відповідно підстави для стягнення з відповідача на користь позивача, судового збору та витрат на правову допомогу відсутні.
Відповідно до статей 6, 10 ЄКПЛ, статей 28, 32, 34, 68 Конституції України, статей 200, 201, 270, 277, 297, 299 ЦК України, статей 1, 30 Закону України «Про інформацію», статті 43 Закону України «Про медіа» та керуючись статтями 2-4, 12, 13, 15, 141, 258, 259, 263-265, 268, 351-355 ЦПК України, суд -
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Тека Ньюз» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г. Притула