печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55071/25-к
26 листопада 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
представника власника майна: не з'явився,
прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2025 у справі №757/37208/25-к в рамках кримінального провадження у кримінальному провадженні №42023000000001248 від 28.07.2023,-
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_4 з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2025 у справі №757/37208/25-к в рамках кримінального провадження у кримінальному провадженні №42023000000001248 від 28.07.2023, а саме: на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,3934 га, кадастровий помер 3222485801:01:036:0040, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3033790532224; земельну ділянку площею 0,0571 га, кадастровий номер 3222485800:03:004:0152, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3033776132224; земельну ділянку площею 0,0572 гa, кадастровий номер 3222485800:03:004:0156, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3033782332224.
В обґрунтування клопотання зазначає, що арешт на зазначене майно було накладено незаконно та необґрунтовано. ОСОБА_4 є дружиною підозрюваного ОСОБА_5 , однак арештоване майно належить їй на праві власності. Відтак ОСОБА_4 є третьою особою та відносно її майна не може бути застосовано конфіскації. Обмеження права власності заявника є невиправданим втручанням у її права.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
В судове засідання представник особи, яка подала клопотання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. На адресу суду надійшла заява представника власника майна про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. На адресу суду надійшли письмові заперечення на скаргу.
Згідно ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті доводів та вимог клопотання за відсутності в судовому засіданні особи, яка подала клопотання, та слідчого, на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001248 від 28.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1-3 ст. 255, ч. 3 ст. 240-1, ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч.ч.2,3 чт. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 240-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №757/37208/25-к, накладено арешт на майно в тому числі на майно належне ОСОБА_4 , а саме: 1/2 частки земельної ділянки площею 0,3934 га, кадастровий помер 3222485801:01:036:0040, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3033790532224; земельну ділянку площею 0,0571 га, кадастровий номер 3222485800:03:004:0152, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3033776132224; земельну ділянку площею 0,0572 гa, кадастровий номер 3222485800:03:004:0156, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3033782332224.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .
Так, з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 26.11.2025 у справі №757/37208/25-к вбачається, що арешт накладено з метою забезпечення можливої конфіскацій майна підозрюваного.
Відповідно до п. 4.5 Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2022 № 1-р/2022: «У цьому провадженні Конституційний Суд України також зважає на Директиву 2014/42/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 3 квітня 2014 року про заморожування та конфіскацію засобів і доходів, отриманих злочинним шляхом в Європейському Союзі (далі - Директива).
У пункті 24 преамбули Директиви визначено, що одним із видів конфіскації, установлених Директивою, є конфіскація майна у третьої особи (сonfiscation from a third party), яка застосовується у випадках передання підозрюваною або звинуваченою особою майна знайомій третій особі з метою уникнення його конфіскації.
Згідно з Директивою Держави-члени можуть визначати конфіскацію майна у третьої особи як допоміжну або альтернативну санкцію до прямої конфіскації відповідно до національного права (пункт 25 преамбули)».
Відповідно до п. 4.6. вказаного Рішення: «Конституційний Суд України у цьому контексті враховує, що згідно з оспорюваними статтями КК України суб'єктом, стосовно якого може бути застосована спеціальна конфіскація, є, зокрема, третя особа, якщо вона набула майно, зазначене у статті 96-2 КК України, від підозрюваного, звинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 КК України (частина четверта статті 96-2 КК України).»
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що заявником не доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або що арешт накладено необґрунтовано, як того вимагає ч. 1 ст. 174 КПК України. Ухвала слідчого судді від 26.11.2025 про арешт майна ОСОБА_4 була прийнята з метою забезпечення спеціальної конфіскації (ч. 2 ст. 170 КПК України), оскільки її чоловікові - підозрюваному ОСОБА_5 інкримінується вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів (ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 240-1 КК України), санкція за які передбачає конфіскацію майна. Крім того, матеріали кримінального провадження містять достатні підстави вважати, що майно, яке формально належить ОСОБА_4 як третій особі, було набуте за кошти, одержані підозрюваним внаслідок злочинної діяльності, що може бути кваліфіковано за ознаками, визначеними у ст. 96-2 КК України. Оскільки на даній стадії досудового розслідування не спростовано обґрунтованої підозри щодо злочинного походження коштів, використаних для придбання арештованих земельних ділянок, та можливої обізнаності власника про цей факт, відсутні правові підстави для скасування арешту. Зняття арешту на поточному етапі може унеможливити виконання вироку суду в частині спеціальної конфіскації та перешкодити досягненню завдань кримінального провадження.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що особою, яка звернулась із клопотанням, на даній стадії провадження не доведено, що арешт накладено необґрунтовано чи в застосуванні такого заходу забезпечення відпала потреба, з чим закон пов'язує можливість скасування арешту майна, а відтак в задоволенні клопотання cлід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -
В задоволенні клопотанням ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2025 у справі №757/37208/25-к в рамках кримінального провадження у кримінальному провадженні №42023000000001248 від 28.07.2023,- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1