Справа № 752/19510/25
Провадження №: 2/752/9469/25
Іменем України
23.12.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.,
за участю секретаря - Сінчук І. А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути солідарно з відповідача/відповідачів 69 151,65 грн, заборгованості за житлово-комунальні послуги, що складається із:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 61,79 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 10,69 грн, три відсотки річних у розмірі 2,62 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18792,69 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3251,14 грн, три відсотки річних у розмірі 797,02 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води розмірі 8096,53 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 1400,70 грн, три відсотки річних у розмірі 343,38 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24388,62 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3472,18 грн, три відсотки річних у розмірі 839,08 грн, пеня у розмірі 1020,88 грн.
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 3701,23 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 640,31 грн, три відсотки річних у розмірі 156,97 грн, пеня у розмірі 190,98 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії розмірі 1477,24 грн.
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 291,65 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. З 01 листопада 2021 у зв'язку зі зміною у законодавстві, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. Крім того, на підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору - Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Підключення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до мереж тепло- та водопостачання свідчить про виконання послуг позивачем. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому законом порядку не відмовлялися. Відповідачка є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва 15 серпня 2025 року позовну заяву КП «Київтеплоенерго» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати три дні з дня отримання позивачем ухвали суду.
21 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли матеріали на усунення недоліків, відповідно до яких позивач уточнив прохальну частину позовної заяви та просив стягнути зазначену заборгованість з відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що двічі направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
13 та 14 листопада 2025 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву і пояснення у справі, 17 листопада 2025 року заяву про заперечення проти позову. Зазначені процесуальні документи є аналогічні за змістом містять тотожні доводи, в яких відповідач просить: відповідно до вимог статті 257 ЦПК України застосувати строк позовної давності до позовних вимог; не включати до боргу нарахування за послугу гарячого водопостачання, яка не надається понад три роки. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що КП «Київтеплоенерго» до подання позову до суду не виконало обов'язку щодо досудового врегулювання спору, що свідчить про недобросовісну поведінку позивача. Позивачем неправильно зазначена сума боргу, оскільки згідно останньої квитанції за жовтень 2025 року загальний борг за опалення становить 43 181,31 грн. Відповідач не здійснювала оплату за послуги з централізованого опалення у зв'язку з тим, що послуги, які надавались позивачем, були неналежної якості. Також зазначає що послуги з постачання гарячої води КП «Київтеплоенерго» не надавались до її квартири, оскільки були відключені у 2022 році.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов до таких висновків.
Судом установлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
На підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору - Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання. Може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивача.
Відповідачка від мереж централізованого опалення у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялась (не відключалась).
Також до моменту відключення (2023 року) КП «Київтеплоенерго» надавало послуги з централізованого гарячого водопостачання відповідачу.
Виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Судом установлено, що відповідно до відповіді №133425080 від 02 липня 2025 року з Єдиного держаного демографічного реєстру та інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем, без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому остання не звільняється від оплати послуг у повному обсязі.
ОСОБА_1 у відзивах та поясненнях на позовну заяву не заперечує, що їй надавались позивачем послуги з централізованого опалення , про те вони були не належної якості, оскільки температура в її квартирі досягала відмітки +15 - +17 градусів тепла.
Водночас, відповідачка за спірний період не зверталася до КП «Київтеплоенерго», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду ОСОБА_1 , споживаючи комунальні послуги, не надсилала позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня №630 та статтями 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.
Доказів, того що позивач надавав житлово-комунальні послуги з централізованого опалення не належної якості ОСОБА_1 до суду не надала.
Водночас, з акту № 10048 від 13 червня 2023 року, складеного представником КП «Київтеплоенерго» вбачається, що було обстежено ТП житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого встановлено, що система гарячого водопостачання Ж/Б в неробочому стані, виконано видимий розрив, який заглушений та заварений ел. зваркою. В ТП засувка на подачі закрита і опломбована № 18359595 ПРАТ АК «Водоканал».
КП «Київтеплоенерго» надавало послуги з централізованого постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 до 2023 року.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексі, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем до суду подано розрахунок заборгованості за надані комунальні послуги відповідачу, який є арифметично правильним, розрахований помісячно згідно тарифів, відповідає фактичним обставинам справи.
Зокрема, з розрахунку заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води водопостачання вбачається, що його проведено з травня 2018 року до жовтня 2021 року і після припинення надання послуг нарахування не проводилось.
Відповідачем не спростовано належними та допустимим доказами правильності нарахування КП «Київтеплоенерго» заборгованості за вказані послуги, а також не надано власного розрахунку заборгованості.
Посилання відповідача на відсутність заборгованості з огляду на показники лічильника є безпідставними. Надана відповідачем фотокопія засобу обліку не дає можливості ідентифікувати місце його встановлення, належність конкретному об'єкту та період фіксації показників. Крім того, долучений відповідачем до матеріалів справи акт ПрАТ АК «Київводоканал» є нечитабельним, що унеможливлює встановлення його змісту та перевірки достовірності наведених в ньому відомостей.
Водночас, ОСОБА_1 подала заяву про застосування позовної давності до вимог КП «Київтеплоенерго».
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки обов'язок щодо сплати житлово-комунальних послуг виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.
30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19»», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ України № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року, № 855 від 11 серпня 2021рок, № 981 від 22 вересня 2021 року, № 1336 від 15 грудня 2021 року, № 229 від 23 лютого 2022 року, № 630 від 27 травня 2022 року, № 928 від 19 серпня 2022 року, № 1423 від 23 грудня 2022 року, та карантин діяв до 01 липня 2023 року.
Крім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відтак, КП «Київтеплоенерго» в межах строку позовної давності мало право на стягнення лише заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилася, починаючи з 02 квітня 2017 року.
З розрахунку наданого позивачем КП «Київтеплоенерго» вбачається, що заборгованість нарахована в межах строку позовної давності, починаючи з травня 2018 року.
Водночас з розрахунку заборгованості з централізованого постачання гарячої води до травня 2018 року вбачається, що борг виник, починаючи з 2015 року, тобто поза межами строку позовної давності.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ураховуючи порушення відповідачем ОСОБА_1 виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 56 747,27 грн та складається із:
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18792,69 грн.
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води розмірі 8096,53 грн.
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24388,62 грн.
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року до 01 червня 2023 року ( до моменту складення акту про відключення) послуги з постачання гарячої води у розмірі 3701,23 грн.
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії розмірі 1477,24 грн.
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 291,65 грн.
У частині задоволення позову про стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 61,79 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 10,69 грн, три відсотки річних у розмірі 2,62 грн - задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення на користь позивача 3% річних, інфляційні втрати суд зазначає, таке.
Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
Згідно аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».
Відповідно до статті 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
На підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів.
Отже, згідно норм чинного законодавства позивачем було нараховано:
- інфляційну складову боргу у розмірі 3251,14 грн, три відсотки річних у розмірі 797,02 грн, нараховані на заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення.
- інфляційну складову боргу у розмірі 1400,70 грн, три відсотки річних у розмірі 343,38 грн, нараховані на заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води.
- інфляційну складову боргу у розмірі 3472,18 грн, три відсотки річних у розмірі 839,08 грн, пеня у розмірі 1020,88 грн на заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії.
- інфляційну складову боргу у розмірі 640,31 грн, три відсотки річних у розмірі 156,97 грн, нараховані на заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води.
При цьому, суд враховує, що нарахування збитків від інфляції та 3 % річних здійснено після 01 січня 2024 року.
Щодо стягнення пені суд зазначає таке.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 258 ЦПК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З розрахунку позивача вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені за період з січня 2024 року по червень 2025 року в загальному розмірі 1211, 86 грн. Оскільки із даним позовом позивач звернувся до суду у серпні 2025 року, то ним також пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 01січня 2024 року по 06 серпня 2024 року, а тому в цій частині вимог слід відмовити і до стягнення підлягає пеня нарахована за період з серпня 2024 року по серпень 2025 року у розмірі 810 , 87 грн.
Щодо посилань відповідача на не добросовісну поведінку позивача та не виконання обов'язку щодо досудового врегулювання спору суд зазначає таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) міститься правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд зазначає, що чинне законодавство не містить імперативної вимоги щодо обов'язкового досудового врегулювання спору у даній категорії справ, а відтак відсутність звернення КП «Київтеплоенерго» до відповідача з пропозицією укласти договір реструктуризації боргу до подання позову не є перешкодою для звернення до суду та не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позов КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, а саме, витрати позивача на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 98,7 % відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2988,63 грн пропорційно задоволеним вимогами.
На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 525, 526, 611, 629, 901, 903 ЦК України, статтями 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні-послуги», суд
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість у розмірі 68296 (шістдесят вісім тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 96 коп., що складається із:
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18 792 ( вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто дві гривні) 69 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 3251 ( три тисячі двісті п'ятдесят одну гривню) 14 грн, три відсотки річних у розмірі 797 (сімсот дев'яносто сім гривень) 02 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у 8096 (вісім тисяч дев'яносто шість гривень) 53 коп.; інфляційну складову боргу у розмірі 1400 (одна тисяча чотириста гривень) 70 коп., три відсотки річних у розмірі 343 ( триста сорок три гривні) 38 коп.;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24 388( двадцять чотири тисячі триста вісімдесят вісім гривень) 62 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3472 ( три тисячі чотириста сімдесят дві гривні) 18 коп., три відсотки річних у розмірі 839 ( вісімсот тридцять дев'ять гривень) 08 коп., пеня у розмірі 698 ( шістсот дев'яносто вісім гривень) 76 коп.
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року до 01 червня 2023 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 3701 ( три тисячі сімсот одна гривня) 23 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 640 ( шістсот сорок гривень) 31 коп., три відсотки річних у розмірі 156 ( сто п'ятдесят шість гривень) 97 коп., пеня у розмірі 112 (сто дванадцять гривень)11коп.
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії розмірі 1477 ( одна тисяча чотириста сімдесят сім гривень) 24 коп.
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 291( двісті дев'яносто одна гривня) 65 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 2988 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім гривень) 63 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», адреса: 01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення суду виготовлено 23 грудня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук