Справа № 539/4889/25
Провадження № 2/539/2141/2025
22 грудня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Рудалєвої Л.В.,
за участі секретаря судового засідання Бас В.Г.,
сторони в судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
26 вересня 2025 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) із позовом до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий) (далі - відповідачка) про стягнення аліментів, в якому просить суд:
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вони з відповідачкою 22 грудня 2012 року уклали шлюб. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні. Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 березня 2017 року шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано. Від надання матеріальної допомоги на утримання спільної дитини відповідачка ухиляється. У зв'язку з цим позивач змушений звернутися до суду з вищевказаною позовною заявою.
Відповідачка відзиву на позовну заяву до суду не надіслала, у процесуальних документах по справі її позиція щодо позовної заяви не відображена.
Заяви, клопотання учасників справи
30 жовтня 2025 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 13 листопада 2025 року, в подальшому розгляд справи було відкладено на 17 грудня 2025 року.
Ухвалою від 17 грудня 2025 року суд постановив провести заочний розгляд справи.
Частиною другою статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи вказані вище вимоги статей 211 та 247 ЦПК України, а також те, що учасники справи (позивач та відповідачка) не з'явилися у судове засідання, а також позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється та суд розглядає справу на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб 22 грудня 2012 року, зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лубни Лубенського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №399.
Відповідно до рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 березня 2017 року у справі №539/3732/16ц шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано (а.с.6).
Від шлюбу позивач та відповідачка мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06 серпня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лубни Лубенського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 276 (а.с.5).
Відповідно до довідки про склад сім'ї Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області №14.18/1163 позивач та його малолітній син ОСОБА_3 зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Крім того, відповідно до Рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області «Про визначення місця проживання дитини» №199 від 28 серпня 2024 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком - ОСОБА_1 (а.с.7).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачкою виникли правовідносини, пов'язані із тим, що відповідачка, як мати їх спільної дитини не бере участі в її утриманні.
Вказані правовідносини регулюються статтею 51 Конституції України, Сімейним кодексом України (далі - СК України), Законом України «Про охорону дитинства».
Не погоджуючись із тим, що мати дитини не бере участі у її утриманні, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання сина.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (СК України) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (частина перша статті 181 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з пунктом п'ятим статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Згідно зі статтею 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача слід задовольнити з огляду на таке.
З аналізу вказаних вище вимог Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до повноліття незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі, проживають разом чи ні. У разі недосягнення згоди між батьками по утриманню неповнолітніх дітей, це питання вирішує суд з урахуванням обставин, визначених статтею 182 СК України. При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Максимальний розмір аліментів - не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати особи, з якої їх стягують.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач утримує дитину, при цьому відповідачка участі у її утриманні не бере, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки утримання дітей до їх повноліття є обов'язком для обох батьків.
Заявлений позивачем розмір аліментів на утримання дитини забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дитини, при цьому не порушить права відповідача.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідачка - не надавши своєї позиції щодо заявленого позову, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам сторін та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити.
Розподіл судових витрат
Пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Відповідно до статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 267-268, 280-283, 430 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 141, 180-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - не відомий, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви (з 26 вересня 2025 року) та до досягнення повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - не відомий, на користь держави судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за 1 (один) місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва