Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1415/25
Провадження № 2/376/1026/2025
03 грудня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря судових засідань Гіптенко Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 1360-9154 від 07.03.2024 р. у розмірі 52 380,34 грн., а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.03.2024 року між сторонами за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використання технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1360-9154.
Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С9151, для підписання кредитного договору № 1360-9154 від 07.03.2024 р., підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 11 000,00 грн., строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день.
До теперішнього часу боржник свої зобов'язання не виконував, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором станом на 04.04.2025 р. утворилась заборгованість у розмірі 58 606,34 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом 11 000 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 46 728,00 грн. та прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 878,34 грн..
Разом тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у сумі 6 226,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 52 380,34 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом 11 000,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 41 380,34 грн., а тому позивач просить суд стягнути не повну суму заборгованості а лише її частину.
Ухвалою суду від 09.06.2025 р. провадження у зазначеній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
07.11.2025 р. (зареєстровано 10.11.2025 р. вх. № 13166/25) через систему «Електронний суд» представника відповідача надала пояснення, в яких вказала, що доданий до позовної заяви лист від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» містить відомості про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору №2580 від 15.03.2017 року, що суперечить фактам викладеним позивачем. До того ж, даний лист містить інформацію про велику кількість платежів, без зазначення персональних даних отримувачів та з прихованими номерами карток, що не дає можливості в повній мірі переконатися у тому, що один із численних переказів був саме на ім'я відповідача, а Довідка надана позивачем, ніби то, про перерахування суми кредиту, сформована ним особисто та підписана лише директором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» без будь-яких відміток банківської установи. Зазначає, що позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за позикою не долучено документу, передбаченого ст.ст. 41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним. Вказує, що позивачем здійснення нарахування відсотків здійснювалося з грубим порушенням умов договору та чинного законодавства, оскільки з умов Договору вбачається, що строк кредитування складає 300 днів, при цьому згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що відсотки за договором нараховувалися протягом 394 календарних днів. Зазначає, що встановлені денні відсоткові ставки у кредитних договорах суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування», де зазначено, що максимальна денна відсоткова ставка становить 1%. На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
07.03.2024 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1360-9154. Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (номер пароля) С9151 (а. с. 11-15).
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, кредитодавець ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відкриває позичальнику ОСОБА_1 кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому даним договором.
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С9151, для підписання кредитного договору № 1360-9154 від 07.03.2024 р., підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 11 000,00 грн., строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день. Дата повернення кредиту 31.12.2024 р..
З довідки про перерахування суми кредиту № 1360-9154 від 07.03.2024 р. вбачається що ОСОБА_1 відбулась видача (перерахування) коштів за допомогою системи LiqPay (а.с.25 зворот).
З листа АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на підставі договору № 2580 від 15.03.2017 р. через систему LiqPay відбулося перерахування грошових коштів у сумі 11 000 грн. за договором № 1360-9154 від 07.03.2024 р.на банківську карту № НОМЕР_1 , яка як вбачається з договору № 1360-9154 від 07.03.2024 р.належить відповідачу (а.с. 23-25).
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач використав кредитні кошти, однак, умов договору не виконав і не борг не погасив, у результаті чого станом на 04.04.2025 р. утворилась заборгованість у розмірі 58 606,34 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом 11 000 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 46 728,00 грн. та прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 878,34 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 1360-9154 від 07.03.2024 р. (а.с.26-28).
Позивачем було прийнято рішення про можливість застосувати до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме, часткове списання заборгованості за нарахованими комісією та процентами у сумі 6 226,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 52 380,34 грн..
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтями 3,6,203,626,627 ЦК України, визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтями 1054,1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, згідно з ч. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як вже зазначалося раніше, з матеріалів справи вбачається, що 07.03.2024 р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та фізичною особою ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено в електронній формі кредитний договір № 1360-9154 від 07.03.2024 р..
На виконання зазначених вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С9151, для підписання кредитного договору № 1360-9154 від 07.03.2024 р., підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
На підтвердження укладання кредитного договору № 1360-9154 з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було надано електронний доказ в паперовій формі, підписаний одноразовим ідентифікатором «С9151».
Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.
Матеріалами справи встановлено, що оспорюваний договір укладений в електронній формі, окрім того представник відповідач не заперечувала факт укладення відповідачем даного договору.
Також з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково погашав наявну заборгованість, а саме здійснив платіж у розмірі 2 619,66 грн., що у свою чергу свідчить про вчинення ним конклюдентних дій на визнання договору укладеним.
Вказане узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) та у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц.
Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною норою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Суд наголошує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс», яка надавала кошти, не є банківською установою та не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» та Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Національного банку України від 21 лютого 2018 року № 14, чинною на час укладення кредитних договорів.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс»надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті договору.
Таким чином суд вважає наданий лист від АТ КБ «Приватбанк» належним доказом на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу.
Посилання представника відповідача, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування коштів і що з листа АТ КБ «Приватбанк» не можливо встановити кому здійснювались зарахування коштів суд відхиляє, оскільки з вказаного листа вбачається, що на підставі договору № 2580 від 15.03.2017 р. через систему LiqPay відбулося перерахування грошових коштів у сумі 11 000 грн. за договором № 1360-9154 від 07.03.2024 р.на банківську карту № НОМЕР_1 , яка як вбачається з договору № 1360-9154 від 07.03.2024 р.належить відповідачу. Окрім того суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , на підтвердження неотримання коштів, як власник банківського рахунку міг надати виписку або у разі неможливості заяви відповідне клопотання, однак вказаних дій стороною відповідача вчинено не було.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банка бо інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що кредитний договір №1360-9154 укладено 07.03.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.
Отже, на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.
Оскільки Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період перших 120 днів з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року (включно) максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5%, в період наступних 120 днів з 23 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року (включно)1,5%, а з 20 серпня 2024 року1%.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
За умовами укладеного між сторонами 07.03.2024 року кредитного договору (пункт 4.6 договору), нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за пільговою ставкою).
Також сторони в розділі 10 кредитного договору від 07.03.2024 року передбачили, що до позичальника застосовується програма лояльності, яка передбачає можливість сплати процентів за користування кредитом за пільговою процентною ставкою, яка становить 1,20 %, та застосовується протягом усього періоду дії договору за умови, що позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту.
Суд звертає увагу, що кредитний договір №1360-9154 від 07.03.2024 р. був укладений впродовж перших 120 днів після набрання чинності Законом № 3498-IX, а тому встановлення процентної ставки у 1,5 % у такому кредитному договорі відповідало нормам чинного законодавства.
Отже, позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом, що підтверджується умовами договору та доказами заборгованості, а тому суд відхиляє доводи представника відповідача, що денна процентна ставка не повинна перевищувати 1 %.
Щодо посилань представника відповідача на нарахування відсотків поза строками користування суд зазначає наступне.
Так, за умовами укладеного сторонами договору кредитної лінії від 07.03.2024 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало ОСОБА_1 суму кредиту 11 000,00 грн., а останній зобов'язувався повернути гроші у повному обсязі протягом 300 днів до 31.12.2024 року.
Пунктом 4.6 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступного ставкою: стандартна процентна ставка - 1,50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1360-9154 від 07.03.2024 р. позивач здійснював нарахування відсотків за ставкою 1,5 % за кожен день користування грошовими коштами по 31.12.2024 р., що у свою чергу збігається з датою повернення кредиту.
Отже, нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості і позивач не нараховував жодних відсотків понад строк дії користування грошовими коштами.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
ОСОБА_1 та його представникне надав жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином виконує грошові зобов'язання за кредитним договором.
Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних позивачем обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 1360-9154 від 07.03.2024 р. укладений у спосіб, визначенний чинним законодавством та матеріалами справи безспірно стверджується дійсність грошової вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» по стягненню заборгованості, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, з урахуванням програми лояльності в розмірі 52 380,34 грн. підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
ОСОБА_1 , відповідач по справі, є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14.02.2018 р..
Таким чином витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача, враховуючи те, що відповідач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 16, 526-530,549, 610-612, 625, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 137,141, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» код ЄДРПОУ 38548598 - заборгованість за кредитним договором № 1360-9154 від 07.03.2024 р. у розмірі 52 380 (п?ятдесят дві тисячі триста вісімдесят) грн. 34 коп..
Витрати на судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Г. Батовріна