Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2071/25
Провадження № 2/376/1232/2025
02 грудня 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря судових засідань Гіптенко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ «Бізнес Позика» в системі «Електронний суд» через свого представника Мишевську Н.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.11.2024 р. № 497846-КС-004 в розмірі 63 346,7 грн. та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що 09.11.2024 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 497846-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 вищевказаного договору ТОВ «Бізнес Позика» надав позичальнику грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Так, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .
До теперішнього часу боржник свої зобов'язання не виконала, лише частково сплатила заборгованість за договором № 497846-КС-004 про надання кредиту, розрахунок та розмір якої зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 497846-КС-004 позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Відповідач належним чином не виконувала своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків та комісії, внаслідок чого станом на 22.06.2025 р. утворилась заборгованість в розмірі 63 346,70 грн., з яких: 26 116,44 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 21 937,44 грн. прострочена заборгованість за процентами, заборгованість за штрафами 13 634,38 грн., прострочена заборгованість за комісією 1 658,44 грн..
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, представник просив суд стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 01.09.2025 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням, викликом сторін.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року клопотання представника позивача задоволено та постановлено витребувати докази у АТ КБ «Приватбанк».
28.10.2025 р. на адресу суду, від представника відповідача, адвоката Зачепіло З.Я., надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник вказала, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 63 346,70 грн. є необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що задоволенню не підлягають. В обґрунтування вказала, що матеріали справи не містить виписки по рахунку або інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача заборгованості. Наявний розрахунок заборгованості є неналежним та не повинен братися судом до уваги, адже з нього не можливо встановити формування заборгованості та її складові і суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Вказує, що положення кредитного договору про нарахування та стягнення комісії є нікчемним у силу вимог ч.1., 2 ст.11 та ч 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначає, що нарахування відсотків у розмірі 21 937,44 грн. є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Вказує, що позивач неправомірно здійснив нарахування відсотків поза межами строку кредитування. Окрім того зважаючи на п. 18 «Прикінцевих та Перехідних положень» Цивільного кодексу України відповідач під час воєнного стану звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за даним договором. На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 26 116,44 грн..
28.10.2025 р. через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив, у яких вказав, що сторона відповідача не заперечувала факт укладення кредитного договору, здійснення платежів за кредитним договором, наявність заборгованості за кредитним договором та отримання кредитних коштів за договором, окрім того просили задовольнити позовні вимоги частково. Зазначає, що номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за кредитним договором був вказаний позичальником під час укладення кредитного договору в його особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця "Анкета клієнта", відповідно до якого позичальником був зазначений номер банківської картки НОМЕР_1 для перерахування на цю картку кредитних коштів за кредитним договором. Вказує, що ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім'я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами зазвичай здійснюється посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з посередниками за допомогою платіжних систем посередників. Зазначає, що наданий розрахунок заборгованості є повним та відповідає умовам кредитного договору, окрім того проценти нараховані у відповідності до законодавства. Зазначає, що умовами кредитного договору укладеному між ТОВ «Бізнес Позика» та позичальником встановлена саме комісія за надання кредитних коштів , тому жодні «додаткові чи супутні банківські послуги» цією комісією не передбачені, а тому стягнення заборгованості за комісією є правомірним.
31.10.2025 р. на адресу суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшли витребувані докази.
Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» в судове засідання не з'явилася, у прохальній частині відповіді на відзив просила розгляд справи проводити у її відсутності за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач та її представник про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у судове засідання не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 09.11.2024 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 497846-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». (а.с. 17 зворот - 26)
Згідно з п. 2. 1 вищевказаного договору ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику кредит в розмірі 35 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Відповідно до п. 2.3. строк, на який надається Кредит: 24 тижні.
Згідно з п. 2.4. стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Відповідно до п. 2.5. комісія за видачу кредиту: 7 000,00 грн.
Згідно з п. 2.13. дата повернення кредиту 26.04.2025 р..
Договір № 497846-КС-004 про надання кредиту від 09.11.2024 р. відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-7680, 09.11.2024 р. (а.с. 27 зворот).
Позивач виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредит в сумі 35 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на його банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою виданою ТОВ «ПрофіГід» і випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 09.11.2024 по 26.04.2025 р. (а.с. 51 зворот, 154-157).
Відповідач належним чином не виконувала своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків та комісії, внаслідок чого станом на 02.07.2025 р. утворилась заборгованість в розмірі 63 346,70 грн., з яких: 26 116,44 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 21 937,44 грн. прострочена заборгованість за процентами, заборгованість за штрафами 13 634,38 грн., прострочена заборгованість за комісією 1 658,44 грн. (а.с. 14).
Вказані обставини підтверджуються: пропозицією (оферта) укласти договір № 497846-КС-004 про надання кредиту від 09.11.2024 р.; прийняттям (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 497846-КС-004 про надання кредиту від 09.11.2024 р.; договором № 497846-КС-004 про надання кредиту від 09.11.2024 р.; анкетою клієнта від 01.07.2025 р.; візуальною формою послідовності дій клієнта; Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика»; паспортом споживчого кредиту; розрахунком заборгованості за кредитом у гривні станом на 01.07.2025 р. та випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 09.11.2024 по 26.04.2025 р., витребуваною судом з АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 12-64, 154-157).
При цьому, відповідач ОСОБА_1 лише частково сплатила заборгованість за договором № 497846-КС-004 про надання кредиту від 09.11.2024 р., а саме заборгованість в сумі 40 280 грн., розрахунок та розмір якої зазначені у розрахунку заборгованості за кредитом, чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором (а.с.12-13).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Згідно з вимогами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно з ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з метою отримання банківських послуг з використанням інформаційно-телекомунікативних систем, дистанційно підписала кредитний договір. Підпис здійснено відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.
У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Представник відповідача на спростування доводів позивача не надав суду інформацію, що зазначені паспортні дані вказані у договорі не належать відповідачу та, що вони були втрачені чи використані шахраями і що з даного приводу ОСОБА_1 зверталася у правоохоронні органи, оскільки відповідного витягу з ЄРДР не долучено. Окрім того не надано відомостей, що вказані засоби зв?язку як електронна пошта та телефонні номери не належать відповідачу. Також представник відповідача у відзиві не заперечував факт укладення вищевказаного кредитного договору.
Таким чином суд вважає доведеним, що 09.11.2024 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 497846-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Окрім того суд звертає увагу, що відповідач здійснила конклюдентні дії на визнання договору укладеним, а саме частково сплачувала наявну заборгованість.
Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною норою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Суд наголошує, що ТОВ «Бізнес Позика», яка надавала кошти, не є банківською установою та не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» та Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Національного банку України від 21 лютого 2018 року № 14, чинною на час укладення кредитних договорів.
ТОВ «Бізнес Позика»надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті договору.
Таким чином суд вважає надану довідку від ТОВ «ПрофітГід» належними доказами на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18.
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, провадження № 61-17825св21.
З наданої виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 09.11.2024 по 26.04.2025 р., витребуваною судом з АТ КБ «Приватбанк»вбачається, що відповідач отримала грошові кошти у сумі 35 000 грн.. Таким чином суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» на підтвердження отримання грошових коштів, оскільки вказане спростовується матеріалами справи.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено при розгляді справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Згідно з письмових матеріалів справи, відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконала.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з розрахунку заборгованості, доданим до позовної заяви, заборгованість відповідача за договором № 497846-КС-004 про надання кредиту від 09.11.2024 року становить 63 346,70 грн., з яких: 26 116,44 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 21 937,44 грн. прострочена заборгованість за процентами, заборгованість за штрафами 13 634,38 грн., прострочена заборгованість за комісією 1 658,44 грн. (а.с.12-13).
Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом.
Строк кредитування 24 тижні, термін дії договору до 26.04.2025 р.. Дата повернення кредиту 26.04.2025 р..
З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися по 26.04.2025 р. з врахуванням умов укладеного договору. Жодних нарахувань поза строк дії договору позивачем не здійснювалося.
Суд відхиляє доводи представника відповідача, що встановлений кредитним договором розмір відсотків є несправедливим та порушує принцип добросовісності, оскільки відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини, якщо вважала умови несправедливими, але натомість погодила їх, підписавши договір без застережень. Крім того, відповідач не скористалася своїм правом на відмову від договору протягом 14 днів, що підтверджує її згоду з усіма умовами.
Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо застосування статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» для обмеження розміру відсотків, оскільки встановив, що ці норми стосуються неустойки (штрафів, пені), а не процентів за користування кредитними коштами. Суд наголошує, що проценти є платою за користування грошовими коштами, а не штрафною санкцією, і на їх нарахування не поширюються обмеження, встановлені для неустойки.
У той же час щодо стягнення заборгованості по комісії у розмірі 1 658,44 грн. та штрафам у розмірі 13 634,38 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління НБУ постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості або надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
За обставин цієї справи сплата позичальником комісії за надання кредиту передбачена умовами договору. Однак у договорі не зазначено які саме послуги, пов'язані з наданням кредиту, виконує позивач за сплачену позичальником комісію. Іншими словами незрозуміло за що саме позичальник має сплатити комісію за надання йому кредитних коштів, адже відповідних дій на користь позичальника кредитор, отримавши комісію, вчиняти не зобов'язаний. Окрім того матеріали справи не містять детального розрахунку заборгованості по комісії з описом наданих послуг та часом їх надання.
Відтак, вважати те, що вимоги про сплату позичальником комісії є справедливими та обґрунтованими підстав не має, а тому у цій частині слід відмовити.
У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по штрафам слід відмовити.
Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
На підставі досліджених письмових доказів, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 48 053,88 грн., яка складається з: 26 116,44 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 21 937,44 грн. прострочена заборгованість за процентами.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції № 9958 від 22.07.2025 р. (а.с.11) вбачається, що при пред'явленні позову ТОВ «Бізнес Позика»сплатив судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн., позов задоволено частково, у розмірі 75,8 %, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 1 836 грн. 20 коп..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 205, 207, 525, 526, 530, 599, 611, 624, 625, 626, 634, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором № 497846-КС-004 про надання кредиту від 09.11.2024 року в розмірі 48 053,88 грн., яка складається з: 26 116,44 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 21 937,44 грн. прострочена заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 836,20 грн.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Г.Батовріна