Справа № 372/6689/25
Провадження 2-а-144/25
22 грудня 2025 року Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Висоцької Г.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про визнання дій неправомірними, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
24.11.2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: поновити Позивачу пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом; визнати протиправною та скасувати винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову номер 4486/1 про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2025 року відносно мене за ч. 3 ст. 210 КУпАП; провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що про вказану постанову дізнався 15.11.2025, коли заблокували банківські рахунки. Зазначив, що 17.09.2025 року відносно нього ОСОБА_1 складено постанову номер 4486/1 про адміністративне правопорушення, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до вказаної постанови про адміністративне правопорушення, винесеної 17.09.2025 працівником Відповідача: позивач не став на облік за місцем оформлення ВПО, у нього нібито відсутні військово-облікові документи. Із фактом скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, категорично не погоджується, вважає дії Відповідача неправомірними, а складену поставу незаконною та необґрунтованою, винесеною із порушенням законних прав та інтересів, а отже такою, що має бути скасована. Також, вважає, що винесена постанова не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
25.11.2025 ухвалою судді прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомлення (виклику) учасників справи, копії документів направлено сторонам, визначено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В матеріалах справи наявна розписка про отримання 03.12.2025 року уповноваженим представником відповідача - Царенко копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додаткам
Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань до суду не подав, правом подати відзив не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
17 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено постанову номер 4486/1 про адміністративне правопорушення, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Зазначена постанова складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , який є працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до вказаної постанови про адміністративне правопорушення, винесеної 17.09.2025 працівником Відповідача: ОСОБА_1 не став на облік за місцем оформлення ВПО, відсутні військово-облікові документи, чим порушив Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, чим порушив ст. 1 ч. 10 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку».
Позивач уважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки він не був присутнім про розгляді відносно Позивача матеріалів про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові Відповідач не навів посилання на докази, якими обґрунтовується рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За правилом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (ст. 289 КУпАП).
Суд вважає, що строки звернення позивача до суду підлягають поновленню, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення та своєчасно отримав оскаржувану постанову.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.
Згідно із ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судом взято до уваги те, що ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України)
Згідно із абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час вчинення розгляду справи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Виходячи із вищевикладеного вбачається, що починаючи з 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.
Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, підготовки громадян України до військової служби, взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом (ч.1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
За порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період, передбачена адміністративна відповідальність відповідно до частини 3 статті 210 КУпАП.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З метою повноцінного розгляду справи суд з'ясовує питання про належне та своєчасне повідомлення особи про дату, час та місце розгляду адміністративної справи та обізнаність особи про прийняту постанову про накладення штрафу. Для цього суд перевіряє чи було дотримано уповноваженою особою приписів, унормованих у статті 278 КУпАП («Підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення»), відповідно до яких орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Отже, необхідність дотримання належного та своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду адміністративної справи прямо регламентована приписами п. 3 статті 278 КУпАП.
За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
При складенні постанови були порушенні норми матеріального та процесуального права, оскаржувана постанова не містить жодних посилань та доказів на вчинення позивачем даного правопорушення, його не було належним чином повідомлено про розгляд справи за вищевказаним правопорушенням.
Як вбачається із поданих документів, позивач завчасно подав до Відповідача заяву про взяття його на облік.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Всупереч вказаній нормі відповідач не надав до суду матеріали справи, які були підставою для прийняття постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти в сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідачем у підтвердження правомірності прийнятого рішення не надано суду належних, допустимих, переконливих доказів.
За вищезазначених обставин суд дійшов висновку, що постанову № 4486/1 про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП року у справі про адміністративне правопорушення винесену на підставі матеріалів, складених та розглянутих з істотним порушенням вимог КУпАП, у зв'язку з чим наявні законні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови як протиправної та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, оцінюючи надані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, перевіряючи чи прийнято відповідачем постанову обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, суд приходить до висновку, оскільки відповідачем належним чином не доведено належними і допустимими доказами факту вчинення позивачем правопорушення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 5, 72, 77, 79, 159, 250, 251, 255, 286, 293 КАС України,
Поновити ОСОБА_1 строк для подання позовної заяви з вимогою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову номер 4486/1 про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно мене за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В.Висоцька