Справа № 369/17474/25
Провадження № 2-а/369/229/25
Іменем України
10.12.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючої судді Козак І. А.
при секретарі Кавун Є.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовна заява обґрунтована тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення серія 2КІ № 0000440644 від 19 лютого 2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 700,00 грн.
Постанова винесена у зв'язку з тим, що 19 лютого 2025 року о 17 год 53 хв. на бульварі Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної) в м. Києві транспортний засіб «TOYOTA C-HR» державний номерний знак НОМЕР_1 залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Позивач не погоджується з винесеною постановою про притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки вона є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданий Департаментом кадрової політики міністерства оборони України від 07 червня 2016 року та згідно з рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051 /з відповідними змінами/ звільнена від оплати вартості паркування.
Також позивач зазначає, що про вказану постанову їй стало відомо лише 17 вересня 2025 року, коли після блокування банківських рахунків, вона звернулася до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), де повідомили, що відкрито виконавче провадження за неоплачений штраф.
У зв'язку з цим, просила поновити строк на оскарження вказаної постанови, оскільки строк пропущений не з її вини.
Таким чином, ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову головного спеціаліста інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коломійця Юрія Олександровича) про накладання адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ №0000440644 від 19 лютого 2025 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано відзив, в якому останній заперечує щодо позовних вимог позивача, вважає постанову від 19 лютого 2025 року такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та винесена на підставі належних і допустимих доказів, посилаючись на те, транспортний засіб позивача було розміщено поза межами спеціально відведених місць для безоплатного паркування на майданчику А1006, на якому забезпечено наявність 34-ох безоплатних місць, призначених для паркування транспортних засобів відповідної категорії.
У судове засідання позивач не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши позовну заяву з додатками, відзив на позовну заяву, а також інші матеріали подані в ході судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.
Суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для оскарження постанови про накладення на неї адміністративного стягнення серія 2КІ № 0000440644 від 19 лютого 2025 року, враховуючи, що строк позивачем пропущено з поважних причин.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Встановлено, і не заперечується сторонами, що 19 лютого 2025 року головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коломійцем Ю.О. винесено постанову серії 2КІ №0000440644 від 19 лютого 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису).
Як вбачається з оскаржуваної постанови 19 лютого 2025 року о 17 год 53 хв. на бульварі Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної) в м. Києві транспортний засіб «TOYOTA C-HR» державний номерний знак НОМЕР_1 залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Інформаційно-вказівним знаком 5.43 Правил дорожнього руху («Зона стоянки») позначається початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.
Згідно з приписів Правил дорожнього руху табличка до дорожнього знаку 7.14 «Платні послуги», застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування.
Частиною першою статті 152-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі не оплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та доказів.
За приписами ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до примітки до статті 152-1 КУпАП, положення частини першої цієї статті не застосовується до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Так, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , видане Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 до ветеранів війни належать: учасники бойових дій.
Згідно ч. 4 ст. 4 вищевказаного Закону місцеві ради за рахунок власних коштів і благодійних надходжень мають право встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.
Пунктом 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Правила) передбачено, що правом безкоштовного паркування користуються, зокрема, особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб (виключивши звідти: "що мали статус учасника бойових дій"), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Необхідно підкреслити, що таке право безкоштовного паркування для учасників бойових дій не обмежується спеціальними місцями для паркування чи окремими майданчиками, а з огляду на відсутність у Правилах будь-яких уточнень, стосується всіх місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.
Неналежне встановлення порядку користування пільгою не може позбавляти особу права на використання такої пільги.
За таких обставин, позивач є особою, яка звільняється від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів на території міста Києва у відповідності до пункту 17.11.1 Правил, а тому притягнення його до відповідальності за спірне правопорушення за частиною першою статті 152-1 КУпАП є неправомірним.
Відсутність в інспектора з паркування можливості ідентифікувати транспортний засіб як такий, що звільняється від сплати за паркування на муніципальних майданчиках, не є обставиною, що підтверджує вчинення позивачем правопорушення, як про це зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
У той же час, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП, за викладених в оскаржуваній постанові обставин.
За приписами п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, передбачене ч.1 ст. 152-1 КУпАП.
У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо скасування постанови та закриття провадження у справі, заявлених до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 78, 139,286 КАС України, ст.ст. 9, 14-2, 152-1 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ № 0000440644 від 19 лютого 2025 року, винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коломійцем Юрієм Олександровичем щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 152-1 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ірина КОЗАК