Справа № 359/4885/25
Провадження № 2/359/2646/2025
23 грудня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
29 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» від ТОВ «Факторинг Партнерс» до Бориспільського міськрайонного суду Київської областінадійшов позов, в якому просить суд : стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 48986-12/2023 від 31 грудня 2023 року у розмірі 77500,00 грн. та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., а також понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 48986-12/2023 про надання споживчого кредиту. За умовами укладеного договору, позичальник отримала в кредит 20000,00 грн. на строк 120 днів, зі сплатою 2.5 % за користування кредитними коштами. 29 травня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір №29052024, за яким ТОВ «Аванс Кредит» відступив права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Факторинг Партнерс» за № 48986-12/2023. В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов'язань, у зв'язку з чим має заборгованість на загальну суму 77500,00 грн., яка складається зі: 20000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 57500,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги. У зв'язку з цим та через неналежне виконанням відповідачем кредитних зобов'язань в позасудовому порядку, ТОВ «Факторинг Партнерс» змушений звернутися до суду із вказаним позовом з метою захисту власних майнових прав.
Ухвалою суду від 08 травня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник позивача до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Натомість в позовній заяві представник просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач до суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань, відзиву на позов до суду не направив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встанов-леному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтую-ться. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Сторони, згідно ст. 627 ЦК України, є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 31 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір №48986-12/2023.
Відповідно до договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20000 грн., строк кредиту 120 днів, процентна ставка за користування кредитом становить 2,5 %.
ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» виконав своє грошове зобов'язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20000 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04 липня 2024 року (а.с. 50).
Згідно розрахунку заборгованості за договором №48986-12/2023 заборгованість ОСОБА_1 складає 77500,00 грн., яка складається зі: 20000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 57500,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги.
29 травня 2024 року було укладено договір № 29052024 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю ««АВАНС КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №48986-12/2023.
Згідно копії акту приймання-передачі реєстру боржників в письмовому вигляді від 29 травня 2024 року фактор ТОВ «Факторинг Партнерс» з однієї сторони та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» уклали даний акт про те, клієнт передав, а фактор прийняв в письмовому вигляді реєстр боржників.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками при-рівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Відповідно ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ст. 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені ст. 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем, щодо розміру заборгованості за кредитним договором.
При цьому суд враховує, що сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач за користування кредитними коштами. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позичальник ОСОБА_1 належним чином виконувала кредитні зобов'язання як щодо первісних кредиторів так і стосовно нового кредитора.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за договорами № 48986-12/2023 від 31 грудня 2023 року у розмірі 77500,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. 00 коп., то слід зазначити наступне.
Відповідно ч. 1 та п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2024 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано заявку на надання юридичної допомоги №389 від 01 березня 2025 року, витяг з Акту №7 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2025 року.
Відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 509, 525, 526, 530, 536, 612, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуаль-ного кодексу України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за Договором № 48986-12/2023 від 31 грудня 2023 року в розмірі 77500 (сімдесят сім тисяч п'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 25 000 (двадцять п'ять) гривень 00 (нуль) копійок.
Інформація про позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.
Інформація про відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт - відомості відсутні, РНОКПП - НОМЕР_1 , за реєстрована за адресою : АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 23 грудня 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва