Справа № 358/803/25 Провадження № 2-др/358/25/25
19 грудня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Романенко К.С.,
за участю секретаря Шпак К.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Стаценка Олександра Дмитровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
11.12.2025 до Богуславського районного суду Київської області надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Стаценка Олександра Дмитровича про ухвалення додаткового рішення в справі №358/803/25 в частині вирішення питання щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. Також, представник просив поновити строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення, з огляду на те, що стороною відповідача було вчасно повідомлено суд орієнтовний розмір судових витрат, та клопотання про стягнення судових витрат разом із додатками було надано суду до винесення рішення по справі. Заява мотивована тим, що стороною відповідача у відзиві на позовну заяву, було заявлено про відшкодування стороною позивача витрат на правничу допомогу, з одночасним повідомленням, що документи на підтвердження таких витрат будуть надані в порядку та строки, встановлені ЦПК України, тому сторона відповідача надає до суду розрахунок витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000,00 грн та просить суд покласти дані витрати на позивача.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2025 заяву передано на розгляд судді Романенко К.С.
Ухвалою від 15.12.2025, суд призначив заяву до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
18.12.2025 від представника позивача Овчаренка І.С. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позивача зазначає, що враховуючи незначну складність даної категорії справи, витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. є необґрунтованими та значно завищеними, непропорційним до предмета та ціни позову, враховуючи малозначність справи, тому сума за надані послуги має бути зменшена до 3000,00 грн., виходячи з того, що судова практика у спорах даної категорії є сталою, а справа відноситься до категорії незначної складності.
19.12.2025 від представника позивача Овчаренка І.С. через підсистему «Електронний суд» також надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому просив зменшити загальний розмір витрат на правничу допомогу відповідача до 3000 грн.
19.12.2025 від представника відповідача Стаценко О.Д. через підсистему «Електронний суд» також надійшло заперечення на клопотання позивача про зменшення судових витрат, в якому представник відповідача просив відмовити у зменшенні понесених витрат відповідача на правничу допомогу, про що зазначалося у документі із назвою «Відзив на позовну заяву» від 18.12.2025 року за підписом представника позивача Овчаренка І. С., оскільки подання такого документу позивачем нормами ЦПК України не передбачено та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу на суму 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.
Наведені представником відповідача причини пропуску строку на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, суд вважає поважними.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до статей 15, 58, 60 ЦПК України та статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, яка у суді здійснюється, зокрема, шляхом представництва адвокатом.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону, не на користь якої ухвалене судове рішення. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України). Принцип відшкодування таких витрат закріплений також у пункті 12 частини третьої статті 2 ЦПК України.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й струмування від подання безпідставних позовів.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у пункт 5.44 постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначила, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Постанова ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 визначає, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх фактично сплачено стороною.
У постанові ВП ВС у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020, сформовано правову позицію, згідно якої при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
14.11.2024 Верховний Суд у справі № 161/629/23 зробив висновок про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, рішенням Богуславського районного суду Київської області від 27.11.2025 у справі №358/803/25 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 відмовлено
Інтереси відповідача ОСОБА_1 представляв адвокат Стаценко Олександр Дмитрович на підставі: ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Стаценко О.Д. від 19.06.2025, серії АІ №1928339; копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Стаценком О.Д. від 07.02.2022 серії КС №10513/10 (а.с.39, 40).
01.07.2025 представник відповідача Стаценко О.Д. у відзиві на позовну заяву, вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. із зазначенням, що докази фактичного понесення витрат (квитанція від 27.05.2025) будуть надані суду в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України (а.с. 41-48).
07.07.2025 до суду надійшло клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу на суму 15 000,00 грн. відповідно до квитанції від 27.06.2025, копію якої додано до клопотання. Крім того, долучено копію додаткової угоди № 1 до договору № 10/23 про надання професійної правничої допомоги від 10.05.2023 (а.с. 50-55).
12.09.2025 представником позивача Овчаренком І.С. через систему «Електронний суд» подано до суду заяву про зменшення загального розміру витрат на правничу допомогу відповідача до 3 000, 00 грн. Представника позивача вважає витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. такими що є необґрунтованими та значно завищеними, непропорційними до предмета та ціни позову враховуючи малозначність справи (а.с. 64-69).
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 27.11.2025 у справі №358/803/25 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 162-168).
Питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося.
11.12.2025 представник відповідача - адвокат Стаценко О.Д. скористався правом на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, направивши до суду відповідну заяву, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. На підтвердження доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу до заяви долучено: ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Стаценко О.Д. від 19.06.2025, серії АІ №1928339.
Водночас разом із заявою про ухвалення додаткового рішення представником позивача Стаценком О.Д. не було надано договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом та відповідачем, а також детального опису наданих правничих послуг та виконаних робіт.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі№922/1964/21).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2025 у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24.
Відсутність договору унеможливлює встановлення характеру правовідносин між клієнтом та адвокатом, обсягу зобов'язань сторін та підстав визначення розміру гонорару. Відсутність детального опису робіт позбавляє суд можливості перевірити співмірність заявлених витрат із обсягом та характером наданих послуг.
Таким чином, надані представником відповідача документи не дозволяють суду встановити реальність, необхідність та обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності, а тому не є належним та достатнім доказом фактичного понесення таких витрат.
За таких обставин суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо їх стягнення відсутні.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, компенсації підлягають лише ті витрати, які були фактичними, неминучими та розумними за розміром (рішення у справах «Гуриненко проти України»)
Приймаючи до уваги наведені вище норми Закону, які регламентують дані правовідносини, законодавчо встановлені критерії відшкодування понесених стороною спору судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи позицію позивача, дослідивши матеріали справи, а також враховуючи той факт, що фактичні витрати відповідача на професійну правничу допомогу не підтверджені доказами, суд прийшов до висновку про відмову в прийнятті додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись, ст.ст .4, 12, 76, 81, 83, 95, 133, 137, 258, 259, 263-265, 270 ЦПК України, суд
Поновити представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Стаценку Олександру Дмитровичу строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Стаценка Олександра Дмитровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.
Головуючий: суддя К. С. Романенко