Справа № 355/1938/25
Провадження № 2/355/1112/25
(заочне)
19 грудня 2025 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Цирулевської М. В.,
за участю секретаря судового Бережної Ю. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (надалі також позивач, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», новий кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 , позичальник, клієнт).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 березня 2016 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» (надалі також банк, первісний кредитор) та відповідачкою ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі також кредитний договір, договір від 21.03.2016), відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» встановив позичальнику кредитний ліміт у розмірі до 200000,00 грн, фіксована процентна ставка у розмірі 26% річних.
АТ «АЛЬФА-БАНК» виконав умови кредитного договору, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується наданими позивачем доказами. Позивачем наданий також розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Відповідачкою кредитні кошти отримані та деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості.
Разом з тим, позичальник не виконала в повному обсязі умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 23.02.2021 обліковується заборгованість у загальному розмірі 41011,82 грн.
22.02.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК ФОРТ» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідачки.
23.02.2021 між ТОВ «ФК «ФОРТ» та ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідачки. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 21.03.2016, укладеним з відповідачкою.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» за кредитним договором у загальному розмірі 41011,82 грн, яку позивач просить стягнути із відповідачки в судовому порядку.
Також позивач просить суд відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином.
Відповідачка процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористалася, заперечень проти позову не подала, у судові засідання не з'явилася.
ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.
10 вересня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», за підписом керівника Наваренка Володимира Георгійовича (а.с. 2-5).
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 15.09.2025 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 22.10.2025 (а.с. 44-45).
Судове засідання, призначене на 22.10.2025, не відбулось (справа знята з розгляду) з огляду на відсутність електроенергії у приміщенні суду. Розгляд справи призначено (відкладено) на 17.11.2025.
17.09.2025 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Євтодьєва Анатолія Олександровича, з клопотанням про розгляд справи без участі представника позивача; проти заочного розгляду представник позивача не заперечує (а.с. 46).
У подальшому аналогічна заява представником позивача подавалася 31.10.2025 (а.с. 55).
З огляду на зазначене клопотання, в судові засідання представник позивача не з'явився. Про дати, час і місце судового розгляду позивач повідомлявся належним чином.
Про дати, час і місце судового розгляду відповідачка повідомлялася належним чином, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень із судовими повістками відповідачці повернулись до суду із позначками «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленими 03.11.2025 та 25.11.2025 (а.с. 100-101, 103-104), що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.
У судові засідання 17.11.2025, 19.12.2025 відповідачка не з'явилася, про причини неявки не повідомляла, клопотань не надходило.
Судові засідання відкладалися з огляду на неявку відповідачки та надання їй можливості висловити заперечення проти позову та/або свою позицію стосовно заявленого позову.
У зв'язку із неявкою відповідачки, яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 19.12.2025 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 21 березня 2016 року відповідачка ОСОБА_1 власноручно підписала оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 6), в якій відпоідачка пропонує АТ «АЛЬФА-БАНК» укласти Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що укладається згідно з умовами договору про комплексне банківське обслуговування, на таких умовах: умови кредиту - відновлювальна кредитна лінія в межах кредитного ліміту до 200000,00 грн.; процентна ставка 26 % річних, тип ставки фіксована. Кредит надається позичальнику для: власних потреб. Умови кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії - тип кредиту: відновлювальна кредитна лінія; сума кредиту до 200000,00 грн.; процентна ставка 26 % річних, строк дії кредитної картки 2 роки з моменту випуску. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50,00 грн.
Відповідачка власноручним підписом в оферті підтвердила, що 21 березня 2016 року вона отримала акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 21.03.2016.
Цього ж дня, 21.03.2016, відповідачкою власноручно підписано анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ «АЛЬФА-БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (а.с. 8).
21.03.2016 відповідачкою власноручно підписано довідку про умови кредитування з використанням картки «Максимум-готівка» із прикладами використання кредитних коштів з розрахунком сукупної вартості кредиту (а.с. 9).
Також відповідачкою підписано 21.03.2016 заяву на відкриття поточних рахунків в ПАТ «АЛЬФА-БАНК», із викладенням в означеній заяві зразків підписів (а.с. 9).
Як вбачається з матеріалів справи, на ім'я відповідачки 23.03.2016 випущено кредитну картку World Debit Mastercard та укладення, таким чином, кредитного договору №CCNG-630379561 від 23.03.2016 (надалі також договір від 23.03.2016, кредитний договір), умови якого взаємопов'язані із умовами договору про комплексне банківське обслуговування від 21.03.2016.
З наданих позивачем виписок по особовим рахункам клієнта ОСОБА_1 за період з 23.03.2016 по 22.02.2021 за договором від 23.03.2016 (а.с. 26-34) вбачається встановлення відповідачці кредитного ліміту, сплату відповідачкою процентів та інших платежів за кредитним договором, згортання активу у зв'язку з продажем згідно договору факторингу № 1 «ФК ФОРТ» від 22.02.2021, сума операції 34944,89 грн.
Окрім того, з виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 користувалася наданими кредитними коштами.
22 лютого 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» (фактор) було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору (а.с. 11-15).
Відповідно до п. 2.2 договору факторингу право вимоги, що відступається згідно даного договору, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить АТ «АЛЬФА-БАНК».
Відповідно до п. 2.3 означеного договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору.
Як вбачається з акта приймання-передачі реєстру боржників від 22.02.2021 до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 (а.с. 16), на виконання вимог договору факторингу № 1 від 22.02.2021 АТ «АЛЬФА-БАНК» передало, а ТОВ «ФК ФОРТ» отримало право вимоги, детальний опис якого наведений в додатку № 1-1 до договору.
Згідно із платіжним дорученням № 35 від 23.02.2021, ТОВ «ФК ФОРТ» було здійснено платіж на суму 14235001,00 грн, отримувач АТ «АЛЬФА-БАНК», призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 1 від 22.02.2021 (а.с. 16(зворот).
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 (а.с. 22), загальний залишок заборгованості за кредитним договором від 23.03.2016, боржником за яким є ОСОБА_1 , становить 41011,82 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 34944,89 грн, залишок заборгованості за штрафними санкціями - 6066,93 грн.
23 лютого 2021 року між ТОВ «ФК ФОРТ» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» (фактор) було укладено договір факторингу № 01-23-02/21, відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору (а.с. 17-21).
Відповідно до п. 2.2 договору факторингу право вимоги, що відступається згідно даного договору, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 2.3 означеного договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору.
Як вбачається з акта приймання-передачі реєстру боржників від 23.02.2021 до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 (а.с. 24), на виконання вимог означеного договору факторингу АТ «ФК ФОРТ» передало, а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» отримало право вимоги, детальний опис якого наведений в додатку № 1-1 до договору.
Згідно із платіжним дорученням № 129 від 23.02.2021, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було здійснено платіж на суму 13235000,00 грн, отримувач ТОВ «ФК ФОРТ, призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 (а.с. 25).
Відповідно до виписки з додатку до договору факторингу № № 01-23-02/21 від 23.02.2021 (а.с. 23), загальний залишок заборгованості за кредитним договором від 23.03.2016, боржником за яким є ОСОБА_1 , становить 41011,82 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 34944,89 грн, залишок заборгованості за штрафними санкціями - 6066,93 грн.
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором від 23.03.2016 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 41011,82 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 34031,03 грн, заборгованість за відсотками - 4666,93 грн, неустойка (штраф) - 1400,00 грн, овердрафт (несанкціонована заборгованість) - 913,86 грн.
На час розгляду справи судом відповідачкою не надано даних та належних і допустимих доказів, що свідчать про погашення заборгованості за кредитним договором або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Позивач вважає, що відповідачкою порушені умови кредитного договору від 23.03.2016, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідачка - разом з поданням відзиву.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.
Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості клієнта (відповідачки) внаслідок невиконання умов кредитного договору.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідачку - спростувати розмір існуючої заборгованості.
V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.
За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.
21 березня 2016 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (кредитний договір від 21.03.2016), якою оформлені кредитні правовідносини між сторонами.
23 березня 2016 року АТ «АЛЬФА-БАНК» випущено кредитну картку, встановлено кредитний ліміт у межах відновлювальної кредитної лінії.
АТ «АЛЬФА-БАНК» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши обумовлену суму кредиту відповідачці.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 користувалася наданими їй кредитними коштами, сплачувала відсотки за користування кредитом, здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором.
Доказів повного погашення заборгованості відповідачки за кредитним договором матеріали цієї справи не містять.
Отже, суд доходить до переконання, що відповідачкою порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідачка не здійснила розрахунок за кредитним договором у строки, визначені його умовами.
Суд вважає доведеними обставини переходу прав вимоги за кредитним договором до позивача. Відповідачка заперечень щодо означених обставин не подала.
За доводами позивача, за наслідками не виконання відповідачкою умов кредитного договору у неї утворилась заборгованість, яка становить загальну суму 41011,82 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки.
Відповідачка не заперечила проти означеної заборгованості, контррозрахунку такої заборгованості відповідачка не надала.
Відтак, з огляду на твердження та аргументи сторін, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини цієї справи, суд доходить висновку, що із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором від 23.03.2016 в розмірі 41011,82 грн.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.
За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, дійшов до переконання, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 23.03.2016 в загальному розмірі 41011,82 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №13569 від 01.09.2025 (а.с. 1).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в означеній сумі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач із відповідачки, суд зазначає та виснує таке.
В обґрунтування підставності та розміру понесених позивачем ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» витрат на правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн, позивачем подано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024, укладеного з адвокатом Литвиненко О. І., акта приймання-передачі наданих послуг № 4 від 02.06.2025 на суму 9200,00 грн. із зазначенням наданих адвокатом юридичних послуг по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості (надання первинної консультації у справі 0,5 год. вартістю 1000 грн., правовий аналіз наявних документів із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини 2 год. вартістю 4000 грн., підготовка та подання позовної заяви 2,1 год. вартістю 4200 грн.), та платіжної інструкції № 2724 від 10.06.2025, де платником вказано ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», отримувач адвокат Литвиненко О. І., сума 9200,00 грн., призначення платежу: оплата згідно договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 (а.с. 36-39).
Суд доходить висновку, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача його представником надано всі необхідні докази.
Відповідачка ні заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, ні обґрунтувань щодо неспівмірності таких витрат не подала.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19), обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Відтак, зважаючи на відсутність вчинення відповідачкою дій, спрямованих на заперечення проти вимог позивача відносно відшкодування витрат на правову допомогу, суд позбавлений процесуальної можливості розглянути питання щодо зменшення та/або неспівмірності заявлених вимог про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому з відповідачки слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.
Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором від 23.03.2016 в розмірі 41011,82 грн (сорок одна тисяча одинадцять гривень 82 копійки).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та 9200,00 грн (дев'ять тисяч двісті гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.
Відповідачці направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідачки, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 22.12.2025.
Дані відносно позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС»
код ЄДРПОУ 40340222
місцезнаходження: пл. Солом'янська, буд. 2, м. Київ, 03035.
Дані відносно відповідачки:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1
РНОКПП: НОМЕР_1
АДРЕСА_1 .
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА