Справа №293/1354/25
Провадження №1-кп/293/223/2025
23 грудня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
законного представника потерпілого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розгляув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12025060600001348 від 24.08.2025 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Погребище Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , військовозобов'язаного, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
23.08.2025 близько 15 год. 00 хв. водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 , перевозив в якості пасажирів малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що перебував у транспортному засобі без використання дитячої утримуючої системи, що дає змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки та свою дружину ОСОБА_5 , не забезпечивши безпеку їх перевезення шляхом пристебнутого ременя безпеки.
У зазначений день, час та місці водій ОСОБА_7 , рухаючись по автомобільній дорозі у напрямку села Осники зі сторони села Дівочки Житомирського району Житомирської області, проявив небезпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку і в порушення вимог пунктів 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), відповідно до яких, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, що призвело до втрати безпечного керування транспортним засобом та його виїзду за межі проїжджої частини на праве узбіччя та подальшого наїзду на дерево.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , малолітній ОСОБА_9 отримав тупу поєднану травму у вигляді перелому склепіння черепа з переходом на основу, забою головного мозку, множинних саден волосистої частини голови, обличчя та лівої верхньої кінцівки, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Порушення водієм ОСОБА_7 при керуванні ним транспортним засобом вимог пунктів 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, а саме заподіяння малолітньому ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином ОСОБА_7 інкримінується, що він своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
В ході судового розгляду ОСОБА_7 свою вину визнав у повному обсязі.
Суду надав покази про те, що 23 серпня 2025 рухався на автомобіля ВАЗ 2107 по дорозі між селами Осники та Дівочки та не вибравши безпечної швидкості на даній ділянці дороги, не справившись з керуванням здійснив зіткнення з деревом, яке впало на автомобіль.
Разом з ним автомобілі на задньому сидінні перебували дружина та дитина - син ОСОБА_10 . Дитину перевозив в автомобілі без автокрісла, а дружина не була пристебнута ременем безпеки.
Показав, що під час зіткнення з деревом син ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, проходив лікування.
Вказав, що щиро кається у вчиненому та не мав наміру завдати своєму синові шкоду.
Також пояснив, що його робота пов'язана з перевезенням товарів. Окрім сина ОСОБА_10 має дитину від першого шлюбу та сплачує аліменти на її утримання, тому просив не призначати покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Під час останнього слова обвинувачений попросив суворо не карати та не позбавляти його права керування транспортними засобами.
У судових дебатах захисник ОСОБА_6 вказав, що його підзахисний, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнає в повному обсязі та щиро кається. Крмі того вважажє, про при проведенні експертизи експертом не прийнято до уваги стан дорожнього покриття, що призвело до ДТП.
Просив звернути увагу, що враховуючи дані про особу обвинуваченого його визнання вини та щире каяття вважає можливим виправлення його підзахисного без реального відбування покарання, з призначенням покарання із застосуванням норм ст.ст. 75,76 КПК України. Водночас також просив не призначати покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки це позбавить його підзахисного заробітку.
Так, статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, в силу вимог ч.6 ст.22 КПК України, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які згідно зі ст.ст. 85, 86, 94 КПК України є допустимими, належними, достовірними та достатніми, а саме: на показання потерпілої сторони та відомості, що містяться у письмових доказах, наданих стороною обвинувачення.
Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що обвинувачений є її чоловік. У серпні місяці 2025 року їх сім'я потрапила в ДТП, внаслідок якої син ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження. За керморм автомобіля під час ДТП перебував обвинувачений, який не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з деровом, яке впало на автомобіль.
Вказала, що ДТП мало місце на дорозі між селами Осники та Дівочки.
В автомобілі окрім водія була вона та їх спільний син ОСОБА_10 . Із сином вони сиділи на задньому сидінні.
Повідомила, що не була пристебнута ременем безпеки, а дитина не перебувала в атокріслі, сина вона тримала на руках. Вказала, що під час ДТП дитина вдарилась головою об переднє сидіння автомобіля. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, дитина перебвала на лікуванні.
Зазначила, що претезій до обвинуваченого не має, просила суворо не карати.
Просила суд врахувати, що вона перебуває в декретній відпустці, працює лише чоловік та утримує сім'ю, їхня сім'я власного житла не має, тому просила не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами.
Окрім повного визнання ОСОБА_7 своєї вини, стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, надано наступні письмові докази, які відповідно до ст.ст. 358, 359 КПК України судом безпосередньо оголошені та досліджені, а саме:
- рапорт чергового відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області від 23.08.2025 про те, що 23.08.2025 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 23.08.2025 між селами Осники та Дівочки сталася ДТП, потерпіла дитина. Заява зареєстрована в ЄО за №25719 від 23.08.2025;
- рапорт чергового Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області від 23.08.2025 про те, що 23.08.2025 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 23.08.2025 о 17:17 за адресою: Житомирський район Житомирська область м. Житомир, вул. Червоного Хреста в приймальне відділення обласної лікарні внаслідок ДТП, що сталась між селами с. Осники та Дівочки доставлений з дороги гр. ОСОБА_7 з отриманими травмами, діагноз-забій поперекового відділу хребта, закритий перелом кісток тазу;
- рапорт чергового Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області від 23.08.2025 про те, що 23.08.2025 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 23.08.2025 о17:33 до обласної дитячої лікарні за наслідками ДТП, яка мала місце між с. Осники та с. Дівочки доставлена з дороги дитина ОСОБА_9 , діагноз- ЗЧМТ, забій головного мозку, закриті переломи потиличної та лобної кістки зліва, забій легень, множинні садна волосистої чатини голови та лівої руки. Госпіталізовано в травматологічне відділення;
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.08.2025, згідно якого проведено огляд місця події на автодорозі між с.Дівочки та с. Осники Житомирського району у присутності двох понятих, під час якого встановлено положення транспортного засобу, огляд транспортного засобу, локалізація пошкоджень, ознаки напрямку руху тз, сліди шин, наявність на місці ДТП слідів контактної взаємодії тз з навколишніми об'яктами, предметами, відомості про транспортний засіб, що відображені у ілюстрованій таблиці та схемі ДТП;
- висновок експерта № СЕ-19/106-25/18578-ІТ від 20.10.2025, згідно якого за наслідками дослідження технічного стану транспортного засобу на момент ДТП: гальмова система наданого на дослідження автомобіля ВАЗ 2107 (номерний знак НОМЕР_1 ), перебувала в технічно працездатному стані; рульове керування наданого на дослідження автомобіля ВАЗ 2107 (номерний знак НОМЕР_1 ), перебувало в технічно працездатному стані; ходова частина наданого на дослідження автомобіля ВАЗ 2107 (номерний знак НОМЕР_1 ), перебувала в технічно працездатному стані.
В процесі дослідження технічного стану гальмової системи, рульового керування та ходової частини автомобіля ВАЗ 2107 (номерний знак НОМЕР_1 ) не встановлено яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічних непрацездатностей систем, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли знаходитися в причинному зв'язку із настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди;
- висновок експерта № 827/25-25 від 09.10.2025 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи:
швидкість руху автомобіля ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 враховуючи довжину бокового юзу автомобіля, приблизно становила не менше 49...54км/год. Оскільки при розрахунках не враховувалась енергія затрачена на значну деформацію частин автомобіля ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_1 під час даної ДТП, то визначена аналітичним методом величина швидкості є мінімально можливою в даній дорожній обстановці, тобто фактична швидкість руху автомобіля ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_1 , перед даною ДТП була більшою ніж 49...54км/год.;
технічна можливість у водія автомобіля ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_1 ОСОБА_7 уникнути виїзду його транспортного засобу за межі проїзної частини і як наслідок його зіткнення з деревом, полягала лише у чіткому виконанні вказаним водієм вимог пункту 12.1. Правил дорожнього руху України, для чого перешкод технічного характеру не вбачається.
З технічної точки зору та відповідно до вищенаведеного, в діях водія автомобіля ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам пункту 12.1. Правил дорожнього руху України;
З технічної точки зору, відповідно до заданих вихідних даних та згідно проведеного дослідження , а причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, в наведених умовах дорожнього руху, слід вважати невідповідність дій автомобіля ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_1 ОСОБА_7 , які суперечили вимогам п.12.1. Правил дорожнього руху України;
- результат токсилогічного дослідження методом ГХ крові/сечі на вміст алкоголю КНП "Обласний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради, за результатами відбору зразків крові від 23.08.2025 16:45 у ОСОБА_7 , в доставленому зразку крові етиловий алкоголь не виявлений;
- висновок експерта №2316 від 15.10.2025, за підсумками якого у гр. ОСОБА_9 виявлено тупу поєднану травму у виглядів перелому склепіння черепа з переходом на основу, забою головного мозку, множинних саден волосистої частини голови, обличчя та лівої верхньої кінцівки (без зазначення точної форми, розмірів, кількості, морфологічних особливостей), яка утворилася від дії тупих твердих предметів, не виключено в термін та за обставин, вказаних в представлених медичних документах та в описовій частині постанови про призначення судово-медичної експертизи, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя;
- повідомлення Житомирського обласного центру з гідрометеорології від 13.10.2025 №996-01.3-961/996-03, про те, що за спостереження за метеорологічними показниками на стаціонарних пунктах спостережень - метеорологічних станціях проводяться кожних три години в стандартні строки: 00, 03, 06, 09, 12, 15, 18, 21 год Київського літнього часу, за атмосферними явищами безперервно. Погодні умови 23 серпня 2025 року о 15год 00 хв (строк спостережень, найближчий до запитуваного часу - близько 15год 17хв 23.08.2025), згідно з даними спостережень метеостанції Житомир (вул. Покровська, 96), яка найближче розташована до с. Дівочки Черняхівської ТГ Житомирського району Житомирської області, були такими: 15 год 00 хв: значна хмарність; вітер північно-західний, середня швидкість 2 м/с, максимальна - 6 м/с; температура повітря -19.9° тепла; відносна вологість повітря - 97%; метеорологічна дальність видимості становила 10 км. У запитуваний час опади та інші метеорологічні явища не відмічались;
- повідомлення Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 27.10.2025 №05/3458 про те, що відповідно до акта приймання-передачі на баланс Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації була передана автомобільна дорога загального користування місцевого значення С 062214 Дівочки - Осники, загальною протяжністю 5,4 км. Схеми організації дорожнього руху у складі вищевказаної дороги не передавалась. Максимальна допустима швидкість руху регламентується розділом 12 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Інформація стосовно наявних дорожніх знаків та дорожньої розмітки на зазначеній у вашому листі ділянці станом на 23.08.2025 може бути зафіксована в акті огляду місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди, який складається представниками Національної поліції.
Крім того, під час судового розгляду були досліджені характеризуючі обвинуваченого ОСОБА_7 документи, зокрема:
- довідка-характеристика на ОСОБА_7 , видана Високівською сільською радою, за змістом якої зазначено про місце проживання останнього без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 та те, що скарг на поведінку ОСОБА_7 за час проживання на території громади від жителів села Осники до сільсьокої ради не надходило;
- довідка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- вимога про судимість, за якою ОСОБА_7 є не судимим;
- за даними Комунального некомерційного підприємства "Черняхівське територіальне медичне об'єднання" Черняхівської селищної ради обвинувачений ОСОБА_7 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває;
- за даними витягу із військово-облікового документу із застосунку «Резерв +» сформованим від 27.10.2025, ОСОБА_7 є військовозобов'язаним та має відстрочку/бронювання;
- за даними копії свідоцтва про шлюб та копії свідоцтва про народження ОСОБА_7 одружений та має на утриманні малолітню дитину.
Судом також досліджені процесуальні документи на підставі, яких здобувались докази, зокрема:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12025060600001348 від 24.08.2025 за правовою кваліфікацією правопорушення ч.2 ст. 286 КК України, згідно якого зазначено, що 23.08.2025 близько 15 год 17 хв водій а/м ВАЗ 2107 р/н НОМЕР_1 ОСОБА_7 , рухаючись автодорогою між с. Дівчочки та с. Осники Житомирського району Житомирської області, у напрямку с. Осники, допустив занос керованого ним автомобіля та подальший його виїзд за межі проїзної на праве узбіччя, де він повністю припинив рух контактуючи з деревом. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тяжкі тілесні ушкодження;
- постанова про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 25.08.2025, якою визнано речовим доказаом: автомобіль марки ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- ухвала слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 03.09.2025 у справі №295/11819/25, якою накладений арешт на автомобіль марки ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 та перебував у користуванні ОСОБА_7 ;
- постанова про призначення та доручення проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціалізацією 10.2 «Дослідженя технічного стану транспортних засобів» від 03.10.2025;
- постанова про призначення та доручення проведення судової експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди від 03.10.2025;
- постанова про доручення проведення судово-медичної експертизи від 13.10.2025;
- заява ОСОБА_5 про залучення останньої як представника малолітнього потерпілого ОСОБА_9
- постанова про визнання потерпілим у кримінальному провадженні від 17.10.2025;
- постанова про залучення законного представника потерпілого від 17.10.2025;
- повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 24.10.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України;
- протокол роз'яснення права на захист від 24.08.2025;
- пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за підписом останнього про їх ознайомлення;
- постанова про залучення захисника від 07.11.2025.
Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та допустимість отриманих в ході його проведення доказів.
Зважаючи на всі викладені обставини, оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Порушень вимог ст.87 КПК України не установлено.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Разом з тим суд не приймає до уваги твердження захисника про те, що експертом при проведенні ескпериз не враховані дані щодо дорожнього покриття, оскільки це спростосвується висновком експерат.
Таким чином, оцінивши в сукупності всі досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до переконання про те, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286, КК України доведена повністю "поза розумним сумнівом".
Так, своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
ІІІ. Мотиви призначення покарання
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст. 50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Так, нормами статті 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно з статтею 65 цього Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого в результаті застосування до нього покарання відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним власної суспільно небезпечної дії.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України.
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини справи.
Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду в межах його дискреційних повноважень, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення рішення, зокрема, відомостях про вчинене особою кримінальне правопорушення, характер суспільно небезпечного діяння, його наслідки, які в цьому провадженні виявлені у виді заподіяння потерпілим фізичної шкоди, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, наявність чи відсутність судимості в особи, що притягується до кримінальної відповідальності.
Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв'язки; посткримінальну поведінку; наскільки його ціннісні орієнтири співпадають з загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо.
Так, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до статті 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно до статті 67 КК України судом не встановлено.
При цьому судом враховується, що щире каяття проявилося в критичній оцінці обвинуваченим свого діяння шляхом визнання вини, запевнення, що він більше подібного не вчинить, бажає виправитись, щиро просить вибачння як у сина та і дружини за скоєне.
Також суд приймає до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року по справі N 759/7784/15-к про те, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
В ході судового розгляду та у судових дебатах обвинувачений, окрім визнання вини, наголосив на щирому жалі щодо вчиненого, не заперечував фактичних обставин справи, відшкодував, завдану шкоду потерпілому, що у своїй сукупності свідчить про наявність "щирого каяття".
Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення виражається в тому, що винний добровільно у будь-якій формі своїми активними діями надає допомогу органам досудового розслідування або суду у з'ясуванні тих обставин вчинення кримінального правопорушення, що мають істотне значення для повного його розкриття.
Так, учасниками судового провадження не заперечувалось, що на досудовому розслідуванні ОСОБА_7 самостійно заявив про вчинене ДТП, розповів про час, місце вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що стало наслідком його швидкого розкриття, вказані обставини він підтвердив в судовому засіданні, чим сприяв встановленню істини у кримінальному проваджені.
Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання за ч.2 ст. 286 КК України, суд ураховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, однак з необережною формою вини, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, характеризуються позитивно.
Суд враховує, що кримінальне правопорушення, яке скоїв обвинувачений не є корупційними, потерпіла сторона претензій до обвинуваченого не має, клопотань щодо суворої міри покарання не заявляли. А також суд враховує відшкодування обвинуваченим завданих матеріальних збитків потерпілій стороні.
Також суд ураховує досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації про обвинуваченого, яка надана з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, згідно якої ОСОБА_7 несе низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та низький ризик небезпеки для суспільства, та виправлення останнього можливе без позбавлення волі або обмеження волі.
Суд також бере до уваги і позицію сторони обвинувачення, яка підтримує публічне обвинувачення і реалізує відповідну функцію держави в кримінальному провадженні, яка зводиться до можливості застосування статті 75 КК України в правовідносинах, що розглядаються.
Враховуючи вищевикладене, дотримуючись засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст. ст. 50, 65 КК України, суд уважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі межах санкції статті, за якою кваліфікується його діяння.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.
Водночас з урахуванням особи обвинуваченого, в сукупності з характером установлених конкретних дій обвинуваченого, який вчинив тяжкий злочини, засад досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - покарання має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи), суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає йому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст.75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку він не скоїть нових кримінальних правопорушень та виконає обов'язки передбачені п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Суд уважає, що звільнення обвинуваченого від відбування реального покарання з випробуванням та іспитовим строком з покладенням на нього обов'язків, передбачених 1,2 ч.1, п.2 ч. 3 ст.76 КК України буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Важливим є те, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням буде сприяти його виправленню, вихованню та соціальній реабілітації та не становитиме "особистий і надмірний тягар для особи".
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то суд уважає за необхідне зазначити про таке.
Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року зі змінами та доповненнями "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" у кожному випадку призначення покарання за ч. 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Так приймаючи рішення про застосування до обвинуваченого додаткового покарання, а саме позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує те, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, при цьому, хоча кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України і належить до таких, що вчиненні з необережності, однак в даній ситуації (дорожньо-транспортній пригоді) обвинуваченим одночасно допущене таке порушення, яке є грубим порушенням, нехтуванням вимог Правил дорожнього руху, внаслідок яких малолітній потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, а тому суд дійшов переконання про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 1 (один) рік.
Разом з тим стороною захисту не доведено, що робота обвинуваченого пов"язання з безпосереднім виконанням обов'язків водія, тому доводи захисту про те, що позбавлення права керування обвинуваченого транспортними засобами призведе до втрати доходу є недоведеними наледними та допустимими доказами.
Цивільний позов не заявлено.
ІV. Вирішення питання щодо запобіжного заходу
У кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід не застосовувався та підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
V. Рішення щодо речових доказів
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Долю речових доказів суд уважає за необхідне вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, при цьому скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді відповідно до ст. 174 КПК України.
VІ. Процесуальні витрати
Процесуальні витрати у справі за проведення експертиз, що в загальному розмірі складають 9 926,80 грн, а саме за проведення судової інженерно-транспортної експертизи технічного стану транспортного засобу ВАЗ 2107, р/н НОМЕР_1 (висновок експерта № СЕ-19/106-25/18578-ІТ від 20.10.2025) в сумі 3565,60 грн; за проведення судової автотехнічної експертизи (висновок експерта №827/25-25 від 09.10.2025) в сумі 6361,20 грн.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394,395 КПК України, суд
1. ОСОБА_7 визнати винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
2.На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки.
3. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_7 покласти такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
4. Відповідно до вимог ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
5.Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу не обирати.
6. Стягнути з ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави процесуальні витрати по справі за проведення експертиз у розмірі 9 926,80 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень вісімдесят копійок).
7. Скасувати арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 03.09.2025 на автомобіль марки ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 .
8. Речові докази по справі:
- автомобіль марки ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні за адресою: вул.Гагаріна,24, с.Осники, Житомирський район, Житомирська область - повернути в користування ОСОБА_7 .
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_11