Справа № 635/7564/25
Провадження № 2/635/5695/2025
23 грудня 2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Якішиної О.М.
за участю секретаря Старишко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 22033000113574 від 25.02.2019 року в сумі 42 045,65 грн., а також понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.02.2019 року АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 22033000113574. Після підписання Кредитного договору, Відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов'язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена Кредитним договором. Відповідно до виписки по особистому рахунку Відповідача, вбачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок Боржника як це передбачено умовами Кредитного договору. Виходячи з вищезазначеного при укладанні Кредитного договору АТ «Банк Кредит Дніпро» виконав всі передбаченні умови договору, а саме ознайомив Відповідача з умовами Кредитного договору, та надав в тимчасове користування кредитні кошти.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у відповідача утворилась заборгованість в сумі 42 045,65 грн, яка складається з: 31 536,81 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 97,53 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам, 9 114,00 - прострочена заборгованість по комісії, 1 115,87 - збитки від інфляції, 181, 44 грн. - 3% річних.
15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс») було укладено Договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним (и) договором.
Оскільки відповідач суму заборгованості не погашає, ТОВ «Цикл Фінаннс» вимушено звернутись до суду.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. В прохальній частині позовної заяви просив про розглядати справу у його відсутність та зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача, він не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення, просить розглянути
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за адресою реєстрації ОСОБА_1 , шляхом розміщення оголошень на офіційному сайті судової влади та шляхом направлення смс-повідомлень на номер телефону, який зазначений в позовній заяві. Судом вичерпано всі можливі засоби повідомлення про виклик в судові засідання. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відповідачем не надано суду відзиву на позов.
Враховуючи те, що відповідач у встановленому законом порядку був повідомлений про місце і час судового засідання, суд, за згодою позивача, розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 25.02.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 22033000113574. За цим договором банк надав клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним договором в повному обсязі. За цим договором банк надає клієнту грошові кошти (кредит) на наступних умовах: сума кредиту 37 200,00 грн, строк кредитування 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 25.02.20234 року, цільове призначення на споживчі потреби, щомісячна комісія за обслуговування кредиту 3,5% від суми кредиту, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних. Банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 цього договору. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта: НОМЕР_1 відкритий у ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (розд. 1 договору).
Платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтентних (рівномірних) платежів (п. 2.1 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 3.1 договору).
Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що банк у письмовій формі надав всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування. Банк надав для ознайомлення в письмовій формі паспорт продукту. До моменту підписання цього договору банк ознайомив клієнта з умовами УДБО (п. 3.6 договору).
Отже, з підписанням договору №22033000113574 від 25.02.2019 року сторони в письмовій формі досягли згоди щодо істотних умов кредитування поточного рахунку.
Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідачем за кредитним договором №22033000113574 від 25.02.2019 року не в повному обсязі сплачувалися сума кредиту, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед банком у загальному розмірі 40 748,34 гривень, яка складається з: суми боргу по тілу кредиту 31 536,81 гривень, суми боргу по відсоткам 97,53 гривень, суми боргу по комісії 9 114,00 гривень.
Під час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладений договір факторингу № 15/12/21, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
Права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання акту приймання-передачі прав вимоги (додаток 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників (п.п. 6.2.2, 6.2.3 договору).
За вказаним договором факторингу ТОВ «Цикл Фінанс» сплатило АТ «Банк Кредит Дніпро» 95000001,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3251 від 15.12.2021.
У додатку 1 до договору факторингу міститься витяг з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, в якому зазначено боржником ОСОБА_1 , номер договору №22033000113574 від 25.02.2019 року, загальна сума заборгованості 40 748,34 грн.
У додатку №3 до договору факторингу міститься акт приймання-передачі прав вимог за договором факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 р., який укладений між ТОВ «Цикл Фінанс» та АТ «Банк Кредит Дніпро».
Отже, судом встановлено, що ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №22033000113574 від 25.02.2019 року.
Судом встановлено, що відповідач не виконав свого зобов'язання за вказаним кредитним договором, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 42 045,65 грн, яка складається з: 31 536,81 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 97,53 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам, 9 114,00 - прострочена заборгованість по комісії, 1 115,87 - збитки від інфляції, 181, 44 грн. - 3% річних.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2ст. 15 ЦК України).
Так, заст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу статей 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. ст. 526, 530, 623, 624, 625ЦКУкраїни зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною першою та другою ст.1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
У кредитному договорі №22033000113574 від 25.02.2019 року, підписаному сторонами, зазначені розмір кредиту, строк (термін) кредитування, загальні витрати за кредитом, розмір відсотків, орієнтована реальна річна процентна ставка, відсотків річних, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за кредитним договором.
Окрім того, як зазначено вище, згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
За умовами кредитного договору сторони погодили проценту ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту.
Так, судом встановлено, що АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за кредитним договором №22033000113574 від 25.02.2019 року виконало в повному обсязі та надало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у визначеному кредитним договором розмірі. Однак відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість.
Отже, судом встановлено, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 існують договірні правовідносини, позивачем доведено наявність обов'язку відповідача щодо виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а також порушення такого зобов'язання останнім, що призвело до виникнення заборгованості.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, на час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 ЦК України.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, на даний час заборгованість не погашена, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 32 931,65 грн., з яких: 31 536,81 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 97,53 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам, 1 115,87 - збитки від інфляції, 181, 44 грн. - 3% річних.
З приводу позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії в сумі 9 114,00 грн. суд зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Згідно з ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст.3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч.3 ст.509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07.06.2023 у справі №686/14530/15 (провадження №61-13299св22).
Враховуючи те, що відповідачеві встановлено щомісячну плату за послуги Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення пункту про нарахування комісії кредитного договору є нікчемними.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії в сумі 9 114,00 грн.
В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 897,22 грн.
Згідно з положеннями частин першої, п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
23.08.2024 року між позивачем та адвокатом Дорошенко М.А. укладено договір про надання правничої допомоги № 43453612/1 та додаткову угоду № 22033000113574 від 21.07.2025 р. до Договору, згідно яких адвокат Дорошенко М.А. надала позивачу правову допомогу за кредитним договором ОСОБА_1 .
Згідно акту № 22033000113574 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 21.07.2025 року, адвокатом виконано наступні роботи: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій - 2 250,00 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 3 000,00 грн., формування додатків до позовної заяви - 750,00 грн.
Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.
Оскільки позовні вимоги задоволено, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,280-289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, ЄДРПОУ: 43453613) заборгованість за Кредитним договором №22033000113574 від 25.02.2019 р. у розмірі 32 931 (тридцять дві тисячі дев'ятсот тридцять одну) грн. 65 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, ЄДРПОУ: 43453613) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 897,22 грн. та на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М. Якішина