Суддя Паляничко Д. Г.
Справа № 644/5193/25
Провадження № 2/644/3368/25
22.12.2025
22 грудня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Паляничко Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Костильова О.В.,
одноособово, розглянуто в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань у приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61608, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ЄДРПОУ 31557119) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води,
1.Стислий виклад:
1.1. позиції позивача
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (надалі за текстом - КП «Харківські теплові мережі»/позивач), в особі представника Борисенко Ірини Анатоліївни, яка діє на підставі довіреності № 01-40/10266/110 від 27.09.2023, звернулось до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою № 655 від 12.06.2025 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 /відповідачі) предметом якої є: стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, що утворилась станом на 01.05.2025 у розмірі 86 971 грн 19 коп, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався на те, що постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182.
Відповідачі перебувають на реєстраційному обліку у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та є споживачами послуг з постачання теплової енергії, гарячої води та послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води. Відповідачам щомісяця направлялися рахунки на оплату наданих послуг. Унаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, що надаються позивачем, у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , утворилася заборгованість у загальному розмірі 82 915 грн 92 коп, з яких: 64 888,62 грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2014 по 30.04.2025; 1 029,00 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2025; 15 694,50 грн за послуг уз постачання гарячої води за період з 01.11.2014 по 30.04.2025; 596,40 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.04.2025; 533,70 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання з період з 01.07.2022 по 30.04.2025; 173,70 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.04.2025.
У зв'язку з наведеним вище, зокрема з несвоєчасним виконанням відповідачами зобов'язання зі сплати наданих позивачем послуг, КП «ХТМ» просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що утворилась станом на 01.05.2025 у сумі 82 915 грн 92 коп, інфляційні втрати у сумі 2 940,16 грн та 3% річних у сумі 1 115,11 грн, а також судовий збір у розмірі, що становить 3 028,00 грн.
1.1.2. заперечення на відзив
10 листопада 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника КП «ХТМ» Борисенко І.А., яка діє на підставі довіреності № 01-40/10266/110 від 27.09.2023, надійшла відповідь на відзив (а.с. 55-62, 63-65), у якій представник зауважила, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12.03.2020. У подальшому термін дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України до 30 червня 2023 року. Посилалась, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ внесено зміни до законодавчих актів, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України пунктами такого змісту: під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, Закон установлює, що під час дії карантину, строки, визначені ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину». З цього слідує, що у разі закінчення процесуального строку, який припадає на період карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину. Отже, ураховуючи те, що строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30.06.2023, а під час дії карантину строки, визначені ст. 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з 12.03.2017 по 30.04.2025 не виходить за строки позовної давності. 3а таких обставин, з огляду на надану до суду відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, позивач вважає, що строк позовної давності починається з 12.03.2017.
Враховуючи викладене, позивачем зазначено, що у разі застосування судом строку позовної давності до позовних вимог КП «ХТМ», заборгованість відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за послуги з теплопостачання в межах строку позовної давності за період з 12.03.2017 по 30.04.2025 становитиме 55 176,74 гривень - за послугу з постачання теплової енергії, 15 694,50 гривень - за послугу з постачання гарячої води. Зазначила, що абонентська плата з постачання теплової енергії, абонентська плата з постачання гарячої води, інфляційні втрати та 3 відсотки річних залишаються без змін.
Крім цього, представником позивача зазначено, що згідно довідки з реєстру територіальної громади м. Харкова про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, на момент звернення з позовом до суду, відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 , та є споживачами послуг КП «Харківські теплові мережі». Лічильник обліку гарячої води в квартирі АДРЕСА_3 не встановлений, тому нарахування за постачання гарячої води відбувається за нормами споживання на кожного зареєстрованого у житловому приміщенні. Особовий рахунок квартири АДРЕСА_3 закріплений за ОСОБА_1 . Заборгованість відповідачів міститься в Базі персональних даних “Розрахунки фізичних осіб за послуги теплопостачання», якою КП “ХТМ» володіє з метою надання послуг з теплопостачання споживачам, взаємодії з ними щодо розрахунків за надані послуги з теплопостачання та поставки тепло енергії, зареєстрована Державною службою України з питань захисту персональних даних 19.08.2011 КП «Харківські теплові мережі» щомісячно направляє споживачу рахунки за послуги з постачання теплової енергії , послуги з постачання гарячої води, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем (ВБС) теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач також може ознайомитись з усіма своїми рахунками (поточними нарахуваннями, заборгованістю) в особистому кабінеті на сайті КП «Харківські теплові мережі» або звернутися до абонентського залу філії КП «Харківські теплові мережі» безпосередньо за місцем реєстрації для отримання будь якої інформації щодо нарахувань. З будь-якими заявами щодо нарахованих платежів відповідачі до КП «Харківські теплові мережі» не звертались.
Відповідно до рішення Харківського міськвиконкому від 23.12.98 № 1407 «Про призначення виконавців послуг у житловому фонді» (зі змінами, внесеними рішенням від 30.09.2001 № 946), КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг по централізованому теплопостачанню і підігріву гарячої води в житловому фонді м. Харкова. Багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_4 обладнаний централізованими системами опалення КП “Харківські теплові мережі», яке здійснює діяльність з виробництва, транспортування, розподілу та реалізації теплової енергії усім групам споживачів по тарифам, що регулюються згідно діючого законодавства. Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами. Розпорядженнями Харківського міського голови “Про початок опалювального сезону 2002-2024 років у місті Харкові» передбачено надання послуг з теплопостачання у житлових будинках, школах, лікарнях, дитячих та інших закладах соціально-культурного призначення м. Харкова та зобов'язує КП “Харківські теплові мережі» забезпечити подачу теплоносія за графіком, погодженим Департаментом житлово-комунального господарства та енергетики. На виконання вищезазначених розпоряджень позивач кожного жовтня 2002-2025років здійснював подачу теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки територіальної громади м. Харкова. Незважаючи на відсутність письмового договору, Відповідачі є споживачами послуг по централізованому теплопостачанню, що КП «Харківські теплові мережі», як виконавець цих послуг, на підставі рішення Харківського міськвиконкому надає в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Позивачем зазначено, що послуга з централізованого опалення в житловому будинку АДРЕСА_4 , у тому числі і на квартиру АДРЕСА_4 , подається цілодобово протягом всього опалювального періоду. Скарг, заяв на якість отриманих послуг від відповідачів до КП “Харківські теплові мережі» - не надходило.
Відповідно до положень ст.257 ЦК України, для стягнення індексу інфляції та 3% річних застосовується загальний строк позовної давності - 3роки. Застосування індексу інфляції за прострочення зобов'язання виплатити суму боргу, відповідно до ч.2. ст.625 ЦК України, передбачено обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційне нарахування на суму боргу, за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів. При визначенні інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, і Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01 06/928/2012).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Таким чином, інфляційне збільшення нараховується на суму боргу і є видом відшкодування втрат при недобросовісному виконанні грошових зобов'язань та розраховується за формулою:
(Інфляційні нарахування) = (Сума боргу) ? (Індекс інфляції (%)) / 100% - (Сума боргу)
Де: (Сума боргу) - сума простроченого боргу.
(Індекс інфляції (%)) - добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Три проценти річних розраховуються за формулою: (Проценти) = (Сума боргу) ? (Процентна ставка (%) / 100% ? (Кількість днів) / (Кількість днів у році).
Законність та обґрунтованість щодо формули розрахунку та порядку нарахування «інфляційних втрат» на суму несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання, підтверджується висновками Верховний Суд у складі колегії .суддів Касаційного господарського суду в рамках справ № 924/534/19 (ЄДРСРУ № 91142796), № 920/710/19 (ЄДРСРУ № 91142777), від 20 серпня 2020 року у справі № 904/3546/19 (ЄДРСРУ № 91092205).
1.2.заперечень відповідача
23.10.2025 через канцелярію Індустріального районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останні заперечують проти задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с. 48-52), в обгрунтування зазначено, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності по стягненню заборгованості за період з 01.11.2014 по 30.04.2025, оскільки позивач звернувся до суду 15.09.2025, тож трирічний строк позовної давності для стягнення заборгованості складає з 15.09.2022 по 15.09.2025, з урахуванням норм матеріального права позовна давність до позовних вимог КП «ХТМ» повинна бути застосована з 02.04.2020. Заразом, відповідачами подано до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 46-47).
Відповідачами зазначено, що опалювальна площа квартири складає 21,75 м2, тож відповідно до розрахунку, надано представником позивача разом із позовною заявою, за період з 02.04.2022 по 30.04.2025 сума нарахувань за послуги, відповідно до графи «Нарахування» з теплопостачання складає 20 027,75 грн, за гарячу воду - 26 724,94 грн.
Крім цього, відповідачі не погоджуються з наданими позивачем розрахунками, щодо нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, вважають їх некоректними. Заразом, відповідачами надано свій розрахунок інфляційних втрат за формулою: (сума боргу*індекс інфляції%) / 100% - сума боргу, та розрахунок 3% річних за формулою: сума боргу * 3% річних / 365 днів * кількість днів прострочення. Згідно розрахунків, наданих відповідачами, за період з березня 2019 року по листопад 2021 року, заборгованість за 3% річних становить 60,29 грн, інфляційні втрати - 151,92 грн.
2.заяви, клопотання
До позовної заяви представник позивача долучила заяву № 700 від 12.06.2025, в якій підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд про розгляд справи за її відсутності, а також не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення, у разі виникнення обставин викладених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України (а.с. 5).
13 жовтня 2025 року через канцелярію Індустріального районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з залученням адвоката (а.с. 44).
23.10.2025 через канцелярію суду від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшла заява про застосування строків позовної давності (а.с. 46-47).
23 жовтня 2025 року через канцелярію Індустріального районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 48-52).
10.11.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника КП «ХТМ» Борисенко І.А. надійшла відповідь на відзив (а.с. 55-62, 63-65).
19 листопада 2025 року через канцелярію Індустріального районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, з метою надання відповіді на пояснення позивача (а.с. 66).
22.12.2025 через канцелярію Індустріального районного суду м. Харкова надійшла заява від ОСОБА_1 про проведення розгляду справи у її відсутність. Заразом, остання просила долучити до матеріалів справи додаткові докази (а.с. 71-78).
Інших заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи, сторони до суду не подавали.
3.інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 12.06.2025 справа № 644/5193/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 14).
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 18.06.2025 судом сформовано довідку про склад сім'ї Реєстру територіальної громади м. Харкова щодо місця проживання (перебування) відповідачів, згідно з якою місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 19.06.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 644/5193/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 16-17).
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву № 700 від 12.06.2025, у якій представник КП «Харківські теплові мережі» просить суд здійснити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 5).
Відповідачка ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву, у якій просить суд здійснити розгляд справи за її відсутності (а.с. 71).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судові повістки відповідачу ОСОБА_2 про виклик у судові засідання призначені на 11.07.2025, 07.08.2025, 12.09.2025, 15.10.2025, 19.11.2025, 22.12.2025 надсилалися судом за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з інформацією зазначеною у позовній заяві, довідці про склад сім'ї Реєстру територіальної громади м. Харкова, шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений ОСОБА_2 в заяві на отримання електронних повісток (а.с. 43).
Рекомендовані повідомлення про виклик ОСОБА_2 на 11.07.2025 повернулися до суду як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 28-29) та отримані відповідачем на виклик суду 15.10.2025 (а.с. 40), що є належним повідомленням згідно вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, в тому числі, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09.08.12019 у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).
Крім цього, судові повістки відповідачу ОСОБА_2 про виклик у судові засідання призначені на 19.11.2025 та 22.12.2025 направлялася судом шляхом направлення смс-повідомлення, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с. 54,68).
Заразом, відповідач повідомлявся про виклик у судові засідання, призначені на 11.07.2025, 07.08.2025, 12.09.2025, 15.10.2025 також і через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, розміщені 20.06.2025, 15.07.2025, 08.08.2025, 15.09.2025 (а.с. 20, 24, 32, 38) за посиланням http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/ відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України.
Отже, враховуючи вказане вище, відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, не прибув до суду без поважних причин.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (ст. 1 ЦПК, ст. 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Суд бере до уваги, що відповідач не позбавлений права брати участь у судовому засіданні за допомогою відеоконференції поза межами приміщення суду, адже така можливість передбачена законодавством, однак таким правом не скористалася.
Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.
З приводу чергової неявки в судове засідання відповідача ОСОБА_2 та можливості продовження розгляду справи за його відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість розгляду та закінчення розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 , оскільки його відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, зокрема послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем (надалі за текстом - ВБС) теплопостачання та постачання гарячої води між їхніми виконавцями і споживачами.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками про склад сім'ї з Реєстру територіальної громади м. Харкова (а.с. 6, 15) та є споживачами послуг з постачання теплової енергії гарячої води та послуги з технічного обслуговування ВБС теплопостачання та постачання гарячої води за вказаною адресою, облік нарахувань яких здійснюється за особовим рахунком № НОМЕР_2 .
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Харкова» КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
КП «ХТМ» як теплопостачальна організація надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.
У багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальні договори «Про надання послуги з постачання теплової енергії» та індивідуальний договір «Про надання послуги з постачання гарячої води» з 01.12.2021, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» за посиланням www.hts.kharkov.ua 31.10.2021 (надалі за текстом - Договори постачання теплової енергії та гарячої води) (а.с. 8, 9).
З 01.07.2022 набрали чинності публічні договори з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячого водопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, які опубліковані на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» за посиланням www.hts.kharkov.ua 01.06.2022 (надалі за текстом - Договір техобслуговування) (а.с.7).
Суд установив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дійсно є споживачами послуг КП «Харківські теплові мережі», оскільки користуються комунальними послугами з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, а також технічного обслуговування ВБС теплопостачання та гарячого водопостачання, а також у межах строку для відповіді щодо укладення та набрання чинності вказаними вище договорами не надіслали відмову від цих договорів, та не оскаржували їх, що підтверджується відсутністю будь яких заяв, заперечень чи спростувань стосовно вказаних обставин.
Враховуючи наведене, публічні договори вважаються укладеними, з моменту прийняття акцепту, зокрема з моменту фактичного отримання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води п. 4, п. 51, 52 Договору постачання теплової енергії гарячої води (а.с. 8/на звороті, 9/на звороті), а саме з 01.12.2021 та фактичного отримання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем з п. 4, п. 30, 31 Договору техобслуговування, зокрема з 01.07.2022 відповідно (а.с. 7/на звороті).
Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги. Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.
Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний період.
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість відповідачів за період з 01.11.2014 по 30.04.2025 з постачання теплової енергії становить 64 888,62 грн, а з постачання гарячої води 15 694,50 грн (а.с. 11).
Відповідно до відомості про нарахування та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , плата за обслуговування ВБС теплопостачання за період з 01.11.2022 по 30.04.2025 становить 533,70 грн, плата за обслуговування ВБС постачання гарячої води за період з 01.11.2022 по 30.04.2025 становить 173,70 грн (а.с. 13).
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2025 становить 1 029,00 грн, плата за абонентське обслуговування по послузі з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.04.2025 становить 596,40 грн (а.с. 12).
З розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з березня 2019 року до листопада 2021 року, складеного за особовим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що інфляційні втрати за вказаний період становлять 2 940,16 грн, три проценти річних від простроченої суми за вказаний період становлять 1 115,11 грн (а.с. 10).
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу з 01.03.2017 по 30.04.2025, складеною за особовим рахунком НОМЕР_2 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість відповідачів з постачання теплової енергії становить 55 176,74 грн, а з постачання гарячої води - 15 694,50 грн (а.с. 60-61).
Відповідно до виписки № 3 із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на стаціонарному лікуванні з 11.01.2021 по 22.01.2021 з діагнозом Ca corporis uteri I/II T60M0 (а.с. 72-73).
Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 04.06.2025, ОСОБА_1 , 1963 року народження, встановлено діагноз Ca corporis uteri I/II T60M0. Стан після хірургічного лікування (2021 р) (а.с. 73).
Як вбачається з виписку акту огляду № 1594, за пропозицією адміністрації «ЛКМЗ» № 459 від 18.10.1985 ОСОБА_1 має ІІІ ступінь трудового каліцтва, зазначене підтверджується довідкою серії ХАР-Р-82 № 102912, згідно якої, ОСОБА_1 , 1963 року народження, визнана інвалідом третьої групи, причиною якої є трудове каліцтво (а.с. 76).
Судом установлено, що згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 169/25/6304/В від 28.10.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено третю (ІІІ) групу інвалідності з 01.10.2025 (а.с. 76-78).
5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (діяв до 01.05.2019), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (надалі за текстом - Закон № 1875-IV та № 2189-VIII відповідно), Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України (надалі за текстом - ЦК України та ЖК України відповідно), Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 тощо.
За змістом ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1875-IV визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. ст. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 встановлено обов'язок споживача оплатити надані послуги, а теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил ( ст. 25 Закону № 2633-IV).
Відповідно до абз. 22 ч. 1 ст.1 Закону України № 2633-IV від 02.06.2005 «Про теплопостачання», теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення, здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Харкова» КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.
За приписами ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV від 24.06.2004 та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 21.07.05 № 630 (надалі за текстом - Правила № 630), споживач зобов'язаний вчасно вносити плату за комунальні послуги.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Положення ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян. Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 № 6-2951цс15.
Ні ЦК України, ні Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», ні Правилами не передбачено випадків, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги. Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у цивільній справі № 334/2789/15-ц, викладеною у постанові від 27.02.2019.
Відповідачами не доведено, що КП «ХТМ» послуги за теплопостачання не надавало, проте, позивачем доведено надання послуг з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, заразом відповідачами всупереч вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України надані позивачем послуги оплачені не були, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України однобічна відмова від виконання прийнятих зобов'язань не допускаються.
За приписами ст. 543 ЦПК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Європейський суд з прав людини наголошує, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено ст. 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
6.Висновки суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Матеріалами справи знаходить своє підтвердження той факт, що КП «Харківські теплові мережі» надавав відповідачам зазначені послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, відповідачі їх одержували та не відмовлялись від них у встановленому законом порядку, а відтак в останніх виник обов'язок сплатити за надання цих послуг.
З досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд установив, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6, 15), в силу приписів ст. 64, 67, 68 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 541, 543 ЦК України вони несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов переконання, що відповідачі, всупереч вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України, належним чином не виконували обов'язок щодо повної та своєчасної оплати зазначених вище послуг, у зв'язку з чим у останніх виникла заборгованість 55 176,74 грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 30.04.2025; 1 029,00 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2025; 15 694,50 грн за послуг уз постачання гарячої води за період з 01.11.2014 по 30.04.2025; 596,40 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.04.2025; 533,70 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання з період з 01.07.2022 по 30.04.2025; 173,70 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.04.2025 (а.с. 11-13, 60-61).
Суд бере до уваги надані представником позивача розрахунки заборгованості щодо оплати послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, щодо абонентської плати за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії та гарячої води, щодо оплати послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання теплової енергії та гарячої води складені з урахуванням заяви відповідача про застосування трирічного строку позовної давності (а.с. 60-61) згідно із ст.257 ЦК України, яка регламентує, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а також з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), якою установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався; закону України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким введення карантин віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 3 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Так, суд бере до уваги, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02.04.2020, тож згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2»в Україні встановлено карантин з 12.03.2020, який діяв до 30.06.2023, отже, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину.
Крім того, відповідно до п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.
Отже, з огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки заборгованості, із застосуванням строку позовної давності, про стягнення з боржника заборгованості, яка виникла за період з 12.03.2017 по 30.04.2025 здійснені у межах строку позовної давності.
З урахуванням наведеного, суд дійшов переконання, що оскільки квартира відповідачів за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6, 15) була підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період надавались, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі до позивача не зверталась, факт отримання вказаних послуг не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата за послуги теплопостачання та за послуги централізованого гарячого водопостачання. Плата за централізоване опалення розрахована з урахуванням опалюваної площі (об'єму) квартири відповідачів. Нарахування плати за послуги гарячого водопостачання здійснено відповідно до п.10, 21 Правил № 630. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум, окремо по кожному виду послуг, суми заборгованості за кожен місяць. Вказаний розрахунок проведений у відповідності до вищевикладених вимог діючого законодавства. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем не надано.
Відповідачами всупереч вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України надані позивачем послуги оплачені не були, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача. Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що він не користувався наданими послугами і потреби в таких послугах не мав, матеріалами справи не підтверджено.
Правовідношення в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
У вказаному випадку правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
У зв'язку із простроченням відповідачами сплати комунальних послуг, позивачем за період з березня 2019 року по листопад 2021 року нараховано інфляційні втрати у сумі 2 940,16 грн та три відсотків річних від простроченої суми у сумі 1 115,11 грн (а.с. 10).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, три проценти річних від простроченої суми розраховуються за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]
Де:
[Сума боргу] - сума простроченого боргу;
[Процентна ставка (%)] - три проценти річних, відповідно до ст. 625 ЦК України;
[Кількість днів] - різниця між датою закінчення розрахунку та датою початку розрахунку;
[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Таким чином, інфляційне збільшення нараховується на суму боргу і є видом відшкодування втрат при недобросовісному виконанні грошових зобов'язань.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 (справа № 905/21/19) зазначено, що цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання. Заразом, ч. 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною 5 ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078). (пункт 26).
Пунктом 27 статті 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
З огляду на таке, суд вважає за доцільне роз'яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу «і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
«Х» * «і-1» - 100 грн = «ЗБ»,
де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанова від 10.09.2025 (справа № 920/792/22) зазначив, що ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (див. правовий висновок, викладений у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 та ін).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Отже, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Важливо: розрахунок робиться на основну суму боргу, а не на суму, вже збільшену на інфляційні втрати попередніх періодів, як пояснює Верховний Суд. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (див. правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).
Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
З урахування доказів наданих позивачем, судом установлено, що підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача: 2 940,16 грн інфляційні втрати за час прострочення та 1 115,11 грн - 3% річних від простроченої суми.
Вказані суми розраховані за допомогою онлайн калькулятора https://calculators.activelex.com/units/penalty та https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.
Суд не бере до уваги, надані відповідачем розрахунки, оскільки вони є некоректними, зокрема із застосуванням відповідачем формули при розрахунку, де взято інфляційні втрати за кожен конкретний місяць як складову формули, замість добутку щомісячних індексів за відповідний період, що є підсумковим коефіцієнтом за весь період прострочення, що відповідає висновку Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 (справа № 905/21/19), з якого вбачається, що інфляційні втрати за період розраховуються за формулою, де сума боргу множиться на сукупний індекс інфляції за кожен місяць прострочення, а результати додаються, зокрема де: Сума боргу (S) * (Індекс інфляції за місяць (Si) / 100) = Інфляційні втрати за місяць (І), з подальшим підсумовуванням за весь період прострочення. У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Періодом є час від місяця, наступного за місяцем, де мав бути платіж, до місяця, у якому здійснюється розрахунок.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Надавати оцінку всім іншим твердженням сторони позивача та відповідача стосовно інших обставин викладених у процесуальних документах, суд не вбачає необхідності, тому суд не бере до уваги надані відповідачем документи, які прямо не стосуються суті спору.
Отже, ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 265 ЦПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов переконання про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
7. Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, з відповідачів на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 гривні 00 копійок (а.с. 3).
Враховуючи, що задоволено вимогу позивача частково, зокрема первісну вимогу заявлено в сумі стягнення 86 971,19 грн, що становить 100 %, задоволено у сумі 77 259,31 грн, що становить 88,83 %, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів розміру судового збору, у сумі 2 689,77 грн: 86 971,19 грн=100%, 77 259,31 грн=88,83%, відповідно 3 028,00 х 88,83% = 2 689,77 грн, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідачами не надано суду доказів, що вони підлягають звільненню від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», отже, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 689,77 грн.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 247, 258, 259, 264-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість, з яких:
55 176,74 грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 30.04.2025;
1 029,00 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2025;
15 694,50 грн за послуг уз постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 30.04.2025;
596,40 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.04.2025;
533,70 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання з період з 01.07.2022 по 30.04.2025;
173,70 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.04.2025;
інфляційні втрати в сумі 2 940,16 гривень;
3% річних в сумі 1 115,11 гривень.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у сумі 2 689,77 гривень.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Повне ім'я/найменування сторін:
Позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», юридична адреса: 61608, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 351823, e-mail: court.hte@hte.vl.net.ua.
Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя Д.Г. Паляничко