Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/5665/24
Провадження № 1-кп/644/74/25
23.12.2025
23 грудня 2025 року.
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019220000001864 від 28.12.2019 по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
Прокурор звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з обвинувальним актом, складеним у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Триває судовий розгляд кримінального провадження.
Від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 поступило письмове клопотання про проведення повторного слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_6 в умовах, що відповідають обстановці скоєння ДТП.
Під час розгляду справи в судових засіданнях було досліджено Висновок експерта №506 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи, складений 29.01.2024 р., згідно якого місце наїзду автомобіля ВАЗ 211440 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 на пішохода ОСОБА_11 розташовувалося на відстані не менше 3,9 м. до ближньої межі осипу, що не виключає його розташування на пішоходній розмітці. В той же час, встановити розташування місця наїзду як геометричну точку з проекцією на поверхню проїзної частини, за висновком ексмперта не представляється Відповідно до Висновку експертів №1598/2427 за результатами проведення комісійної судової автотехнічної експертизи, складеного 29.03.2024 р. без будь-яких експертних чи інших висновків, прийняли за доведене пояснення свідка ОСОБА_12 про розташування місця наїзду на пішохода на відстані 5,4 м. від правого краю проїзної частини по ходу руху автомобіля ВАЗ 211440 на момент зіткнення без гальмування зі швидкістю 70-80 км/год. Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пояснили, що покази свідка ОСОБА_12 в частині розташування місця зіткнення узгоджуються з висноком експрта №506, а тому в подальшому дослідження було проведено згідно показів цього свідка. В той же час, Висновок експерта №506 не містить даних про можливе розташування місця зіткнення на відстані в 5,4 м. до правого краю проїздної частини, що ставить під сумнів технічну спроможність показів свідка ОСОБА_12 в частині швидкості руху автомобіля ВАЗ 211440, полоси руху даного ТЗ, відсутності гальмування з боку водія ОСОБА_6 .
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що 27.12.2019 року близько 20:00 години, рухався на автомобілі ВАЗ 211440, д.н.з. НОМЕР_1 зі сторони пр- ту Індустріального по пр-ту Московському у напрямку пр-та Ферганського на швидкості 50-60 км/год. Продовжуючи рух у вказаному напрямку рухався в потоці автомобілів в крайній правій полосі руху і в певний момент побачив пішохода, який в безпосередній близькості від його автомобіля почав перетин проїздної частини з права на ліво, перпендикулярно межам проїздної частини та поза меж пішохідного переходу, визначеного на проїздній частині «зеброю». Пішохід для ОСОБА_6 виявився непередбачуваною перешкодою і він не мав технічної можливості уникнути контакта з пішоходом, оскільки ліва від нього полоса руху була зайнята транспортними засобами, які рухалися в попутному з ним напрямку, а здійсненен ним екстренне гальмування не дало бажаного результату для повної зупинки автомобіля до моменту зіткнення. ОСОБА_6 як під час досудового розслідування так і в судовому засіданні наполягав та пояснював, що потерпілий ОСОБА_11 здійснював перетин проїзної частини поза межами пішохідного переходу та став для ОСОБА_6 непербачуваною перешкодою. В силу того, що для ОСОБА_6 подія дорожньо-транспортної пригоди була певним шоком і першими його показами було те, що місцем контакту він зазначим поза межами пішохідного переходу після його перетину. На час надання показів в судовому засіданні ОСОБА_6 підтримує свої покази в частині то, що місце зіткнення знаходиться не далі 2-3 м. поза межами пішохідного переходу, але до його початку по ходу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 .
Під час проведення комплексної судової авто технічної експертизи покази ОСОБА_6 в частині розташування місця наїзду на пішохода були визнані з технічної точки зору неспроможними, а тому і всі інші його покази до уваги експертами не приймалися.
На час розгляду судового розгляду справи, ОСОБА_6 з урахуванням Висновку експерта №506 та фактичних обставин події, уточнив свої покази в частині можливого місця контакту транспортного засобу з пішоходом. Для перевірки технічної спроможності показів ОСОБА_6 і для встановлення об'єктивних даних дорожньо-транспортної пригоди, виходячи не тільки з показів свідка ОСОБА_12 , по справі необхідно провести додаткові слідчі дії, оскільки іншим шляхом перевірити та оцінити покази ОСОБА_6 , надані в судовому засіданні, неможливо.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник в судовому засіданні клопотання про проведення повторного слідчого експерименту підтримали та просили його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо заявленого клопотання та просив відмовити у його задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю. Зазначив, що по кримінальному провадженні було проведено слідчий експеримент з обвинуваченим та свідком. Інших нових даних в судовому засіданні не встановлено.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого про проведення повторного слідчого експерименту, та просила відмовити у його задоволенні, надала письмові заперечення. Вважає, що досліджені судом докази в повному обсязі підтверджують пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення, дані, отримані у протоколі слідчого експеременту органом досудового розслідування є спроможними, що підтверджено, зокрема, допитаними у судовому засіданні експертами. Потерпілі в судовому засіданні підтримали думку свого представника.
Суд, розглянувши клопотання, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Верховний Суд України в п. 10 Постанови Пленуму «Про застосування конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 за № 9, звернув увагу всіх судів на те, що конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.
Згідно з ч. 3 ст. 333 КПК України, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановлені обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії.
Частиною 1 ст. 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
Тобто метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Відомості, повідомлені, зокрема свідками під час проведення слідчого експерименту, є складовою частиною змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів - протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Тобто відомості, які надаються під час слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є документом. При цьому показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.
Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК України, у системному зв'язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
Приписами ч. 4 ст. 95 КПК України встановлено те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі ст. 95 КПК України.
При проведенні слідчого експерименту участь, зокрема свідків не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту).
Суд зазначає, що слідчий експеримент за участю обвинуваченого та свідка, проведений 23.02.2024, відбувався у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки, обставин події, що свідчило про те, що ці слідчі (розшукові) дії були проведені із дотриманням вимог закону та прав учасників такої слідчої дії.
Посилання захисника на те, що дані, здобуті в результаті проведеного під час досудового розслідування слідчого експерименту не в повній мірі відповідають обставинам, які існували на момент ДТП, не є підставою для проведення слідчого експерименту в порядку ст. 333 КПК України, оскільки обставини вчинення кримінального правопорушення підлягають доказуванню не тільки слідчим експериментом, а сукупністю інших належних та допустимих доказів, оцінка яким має бути надана судом у нарадчій кімнаті при постановлені вироку.
Докази, надані сторонами і досліджені судом, можуть бути перевірені іншим шляхом у ході судового розгляду. Досліджені судом протоколи слідчого експерименту, покази свідків та експертів не дають підстав суду дійти висновку, що вони суттєво різняться, і в ході проведення повторного слідчого експерименту можуть бути отриманні дані, які мають істотне значення для кримінального провадження. Також стороною захисту не спростовано достовірність даних, отриманих в ході слідчого експерименту, проведеного 23.02.2024.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що клопотання щодо необхідності проведення слідчого експерименту є необґрунтованим, відтак у задоволенні клопотання про доручення органу досудового розслідування проведення слідчої дії - слідчого експерименту, необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 84, 240, 333, 369-372, 376 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 про доручення органу досудового розслідування проведення слідчих дій -слідчого експерименту з обвинуваченим для перевірки його показів, у кримінальному провадженні № 12019220000001864 від 28.12.2019 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1