Справа № 642/7165/24
Провадження № 2/642/279/25
12 грудня 2025 р. м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Балабая С.С.,
за участю секретаря судового засідання - Ажиппо О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на частку будинку з надвірними будівлями,
встановив:
11.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання права власності на частку будинку з надвірними будівлями, в якому з урахуванням уточнень просить: визнати за ОСОБА_1 право власності на 57/100 часток будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 114,90 м?, житловою площею 69,0 м?.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначає, що укладений 27 травня 1997 року договір купівлі-продажу є належною та достатньою правовою підставою для виникнення у неї права власності на придбані частки будинку, оскільки сторони належним чином виконали свої зобов'язання за договором, підтверджено факт оплати та передачі нерухомого майна, а право продавців на момент продажу відповідало розміру ідеальних часток, визначених рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 квітня 1994 року у справі № 2-103/94. Разом з тим, зареєструвати право власності у встановленому законом порядку неможливо через технічні розбіжності у правовстановлювальних документах продавців та ненадання ними зазначеного судового рішення до БТІ, що унеможливлює державну реєстрацію придбаного позивачем нерухомого майна, у зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду за захистом свого права шляхом визнання права власності на частки житлового будинку.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 11.11.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання права власності на частку будинку з надвірними будівлями, за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 07.02.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по сутті.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 07.04.2025 клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження задоволено. Судом постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання права власності на частку будинку з надвірними будівлями.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 21.11.2025 закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на частку будинку з надвірними будівлями.
Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відстуністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
Третя особа надала до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.
27 травня 1997 року між продавцями - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і покупцем - ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу 170/400 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір укладено у письмовій формі та посвідчено належним чином.
Відповідно до пункту 4 Договору продавці отримали від покупця грошові кошти за відчужені частки будинку у розмірі його інвентаризаційної вартості - 6205,00 грн, та передали об'єкт покупцю у момент підписання Договору.
30 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про проведення державної реєстрації права власності на придбане нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу.
Рішенням державного реєстратора від 12 вересня 2024 року заявнику відмовлено у проведенні реєстраційних дій із підстав, пов'язаних з розбіжностями між змістом договору купівлі-продажу та правовстановлювальними документами продавців, а саме: згідно з відповіддю КП «Харківське міське БТІ», а також довідки № 1151884 від 08.10.2024 року встановлено, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 квітня 1994 року у справі № 2-103/94 проведено перерозподіл ідеальних часток будинку, відповідно до якого: за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 29/100 часток замість 85/400, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 28/100 часток замість 85/400, решта 43/100 часток належить ОСОБА_5 , спадкоємцем якої є ОСОБА_3 .
Зазначене судове рішення 11 квітня 1994 року набрало законної сили 11 травня 1994 року. Продавці не звернулися до КП «Харківське міське БТІ» для реєстрації права власності відповідно до розміру перерозподілених часток.
Будинок інвентаризовано 03 червня 2024 року. Технічним паспортом підтверджено збільшення житлової площі на 0,3 м? за рахунок уточнення підрахунку площі.
Таким чином встановлено, що на момент продажу 27 травня 1997 року продавці мали право власності не на 170/400 часток, а на 57/100 часток будинку (28/100 та 29/100) відповідно до судового рішення № 2-103/94.
Факт укладення договору купівлі-продажу 27.05.1997 року, факт передачі майна та отримання грошових коштів продавцями сторонами не заперечується, а тому суд приходить до висновку про існування законного правового зв'язку покупця з придбаними частками.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо його право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати правовстановлювального документа. Суд може визнати за позивачем право власності за наявності підстав.
Визнання права власності як спосіб захисту таким чином виконує правопідтверджуючу функцію, оскільки спрямоване на підтвердження вже існуючого права власності.
Позов про визнання права власності - це не договірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднана з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володінням.
Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.
Відповідно до ст. 55 КУ права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з ст. 124 КУ правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Відповідно до статті 16 ЦК України захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.
За змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР (у редакції чинній на момент придбання спірного майна) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 224, 225 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобовязується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу майна належить власникові. На момент продажу продавці пред'явили правовстановлювальні документи , зазначені у договорі купівлі-продажу від 27 травня 1997 року, які відмінні від іншого правовстановлювального документу - рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11.04.1994 року № 2-103/94 про перерозподіл часток, яке було надано до КП «Харківське міське БТІ» для реєстрації права власності тільки у 2001 році. Таким чином, право власності на будинок виникло у покупця відповідно до ст. 128 ЦК УРСР з моменту передачі будинку в день підписання договору купівлі-продажу та сплати за нього коштів, але провести державну реєстрацію права власності на даний час неможливо у зв'язку з розбіжностями у правовстановлювальних документах продавців у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не надали до до КП «Харківське міське БТІ» для реєстрації права власності рішення суду про перерозподіл часток. На момент продажу 27 травня 1997р. згідно рішення суду продавці були власниками 57/100 часток будинку з 11 травня 1994 року - моменту набрання рішенням суду законної сили про перерозподіл часток, а не 170/400, як зазначено у договорі купівлі-продажу. Згідно договору купівлі-продажу будинку, частки, що відчужуються складають приміщення 1-2, 1-3, 1-4, 3-2, І, ІV. Решта 43/100 часток належить на праві власності ОСОБА_5 (третя особа) на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05.11.2001 року № 2-3082/2001. Житлова площа будинку збільшилась на 0,3 м2 за рахунок уточнення підрахунку площі при виготовленні технічного паспорту від 03 червня 2024 року (інвентаризаційна довідка до технічного паспорту від 03.06.2024р.) Таким чином, частки відчужувачів на момент продажу 27 травня 1997р. складали 28/100 і 29/100, а не по 85/400, і було продано саме ці частки, а покупець на підставі договору отримав права на ці частки.
Водночас за змістом статті 47 ЦК УРСР (чинної на момент укладення договору) нотаріальна форма угод про відчуження нерухомості була обов'язковою, і її недодержання тягнуло недійсність договору. У даному випадку договір оформлений законно.
Підтвердження права за нормами чинного законодавства не змінює обсягу прав набутого внаслідок дії угоди, укладеної за законодавством, чинним на дату договору.
Суд встановив, що позивач придбав за Договором від 27 травня 1997 року частки будинку в обсязі 28/100 та 29/100, а не 85/400 + 85/400, саме ці частки і були відчужені продавцями, які відповідно до судового рішення Ленінського районного суду м. Харкова у справі №2-103/94 володіли саме цими частками.
Оскільки сторони виконали умови договору, а надання при здійсненні купівлі-продажу спірного будинку відповідачем правовстановлюючого документа, який на дату укладення відповідного договору не діяв та невірно визначав частки продавця, що на цей час перешкоджає позивачеві в реєстрації права власності, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими.
Суд враховує тривалість фактичного володіння позивачем спірним майном з 1997 року, відсутність будь-яких спорів між співвласниками, безперервне користування будинком та той факт, що позовні вимоги відповідають усталеній практиці національних судів, відповідно до якої право власності на об'єкт нерухомості підлягає підтвердженню судом у випадку тривалого добросовісного володіння майном та неможливості проведення реєстрації через формальні невідповідності первинних правовстановлювальних документів.
Керуючись статтями 15, 16, 328, 392 ЦК України, статтями 4, 41, 42, 47, 128, 153, 224 ЦК УРСР, статтями 12, 81, 89, 263-265 ЦПК України, -
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на частку будинку з надвірними будівлями- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 57/100 часток будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 114,90 м?, житловою площею 69,0 м?.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за
посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 22.12.2025.
Суддя С.С. Балабай