Справа638/15856/24
Провадження № 1-кп/638/26/25
22 грудня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Гніздичів, Жидачівського району Львівської області, громадянин України, військовослужбовець військової служби за мобілізацією на посаді конструкцій інженерно-технічної роти 1-го інженерного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який має середню освіту, одруженого, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, кримінальне провадження № 62024170020006048 від 07 серпня 2024 року
Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.
Солдат ОСОБА_4 , під час проходження військової служби на посаді командира 3 взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , 18.06.2024 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 18.06.2024 командиром 3 стрілецької роти майором ОСОБА_6 вишикувано особовий склад 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , в тому числі солдата ОСОБА_4 , в АДРЕСА_2 з метою доведення бойового розпорядження командира 3 стрілецької роти НОМЕР_3 окремого батальйону територіальної оборони № 1 1/ТрО від 16.04.2024.
Під час шикування командиром 3 стрілецької роти майором ОСОБА_6 в усному порядку доведено бойове розпорядження командира 3 стрілецької роти НОМЕР_3 окремого батальйону територіальної оборони № 11/ТрО від 16.04.2024 до підлеглого ОСОБА_4 , відповідно до якого, останній мав не допустити прориву противника в глибину оборони батальйону, в районі відповідальності 3 стрілецької роти за відповідними координатами; продовжити ведення оборони, бути готовим до відбиття атаки противника всіма наявними засобами та нанесення йому вогневого ураження.
Однак солдат ОСОБА_4 , будучи невдоволеним наказом, відповідно до якого останній мав не допустити прориву противника в глибину оборони батальйону, в районі відповідальності 3 стрілецької роти за відповідними координатами; продовжити ведення оборони, бути готовим до відбиття атаки противника всіма наявними засобами та нанесення йому вогневого ураження, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що він зобов?язаний виконувати наказ начальника та маючи об?єктивну можливість його виконати, відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойового розпорядження командира 3 стрілецької роти НОМЕР_3 окремого батальйону територіальної оборони № 11/ТрО від 16.04.2024, а саме 18.06.2024, перебуваючи на території АДРЕСА_2 , в присутності особового складу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 та командира 3 стрілецької роти майора ОСОБА_6 , відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойовий наказ, відповідно до якого ОСОБА_4 мав не допустити прориву противника в глибину оборони батальйону, в районі відповідальності 3 стрілецької роти за відповідними координатами; продовжити ведення оборони, бути готовим до відбиття атаки противника всіма наявними засобами та нанесення йому вогневого ураження, чим підірвав боєготовність та боєздатність 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .
У подальшому, особовий склад 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 направився для виконання бойового розпорядження командира 3 стрілецької роти НОМЕР_3 окремого батальйону територіальної оборони № 11/ТрО від 16.04.2024, а солдат ОСОБА_4 , залишився в АДРЕСА_2 , чим вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, вчинене в умовах воєнного стану, - злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України.
Цим солдат ОСОБА_4 вчинив злочин, відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, а саме: непокора (відкрита відмова виконати наказ начальника), вчинена в умовах воєнного стану.
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.
У підготовчому судовому засіданні сторона захисту надала до суду угоду про визнання винуватості від 22 грудня 2025 року.
Угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 62024170020006048 від 07 серпня 2024 року (далі - Угода) була укладена між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у м. Харкові 22 грудня 2025 року. Угода була затверджена у присутності захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 .
Зміст угоди становить: 1. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими за ч. 4 ст. 402 КК України (правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону про кримінальну відповідальність; формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 402 КК України); 2. Беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення; 3. Обов'язки підозрюваного щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (відсутні); 4. Обставини, що враховуються прокурором при укладанні угоди про визнання винуватості; 5. Узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення; 6. Умови застосування спеціальної конфіскації (відсутні); 7. Наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; 8. Наслідки невиконання угоди.
Згідно з даною угодою обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, щиро покаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
Відповідно до пункту 5.3 Угоди сторони погодилися на призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням норми ст. 69 КК України перейшовши до покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 402 КК України, а саме у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
Крім того, відповідно до положень ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Таким чином, сторони погоджуються на підставі ст. 58 КК України замість покарання за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням положень статей 69, 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки позбавлення волі призначити покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на два роки із відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 (двадцяти) відсотків.
У судовому засіданні, призначеному на 22 грудня 2025 року, прокурор просив суд затвердити угоду про визнання винуватості ОСОБА_4 , захисник та обвинувачений також просили суд затвердити угоду на умовах викладених у ній.
Стороною захисту було надано, а суддею долучено до матеріалів справи наступні документи: ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 року про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави; докази внесення визначеної суми застави ОСОБА_8 ; копію паспорта та ідентифікаційного номеру ОСОБА_8 ; лист Державної судової адміністрації України №04-48/2663 від 22 липня 2024 року щодо надходження коштів; довідка № 3923 військово-лікарської комісії; довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 24 травня 2024 року № 172/61/25, видана військовою частиною НОМЕР_2 ; лист командира військової частини НОМЕР_1 з проханням призначити ОСОБА_4 покарання не пов'язане із позбавленням волі; службова характеристика на ОСОБА_4 ; копія посвідчення на ім'я ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 від 06 жовтня 2023 року про те, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
Суд, ознайомившись з угодою про визнання винуватості, встановив наступне.
Угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 62024170020006048 від 07 серпня 2024 року (далі - Угода) була укладена між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у м. Харкові 22 грудня 2025 року. Угода була затверджена у присутності захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 .
Зміст угоди відповідає вимогам ч. 1 ст. 472 Кримінального процесуального кодексу.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що він розуміє суть обвинувачення висунутого проти нього, свою вину у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, повністю визнав, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення угоди про визнання винуватості згідно з ч. 2 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні останньої.
Захисник обвинуваченого просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між його підзахисним та прокурором, на умовах, визначених у ній.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів та особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
При цьому в судовому засіданні судом з'ясовано, що прокурор та обвинувачений, разом із захисником, повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміють свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Суд в судовому засіданні переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даних угод відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, при її затвердженні враховано обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також враховуючи, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимим, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні. Узгоджена міра покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК України.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи обвинуваченого, який повністю визнав свою провину у скоєному кримінальному правопорушенні, щиро кається, суд вважає, що є всі підстави для затвердження угоди між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , укладеної у м. Харкові 22 грудня 2025 року і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
У цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, яка була внесена ОСОБА_8 .
Відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 202 Кримінального процесуального кодексу України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Процесуальні витрати відсутні, інформація щодо речових доказів судді не надана.
На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 62024170020006048, укладену між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у м. Харкові 22 грудня 2025 року.
ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_4 узгоджене покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки на узгоджене сторонами покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 роки із відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 двадцяти відсотків в дохід держави.
Початком строку відбування покарання відповідно до ст. 47 Кримінально-виконавчого кодексу України вважати день, з якого фактично розпочато відрахування із грошового забезпечення ОСОБА_4 .
Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 19.07.2024. по 22.07.2024, де один день попереднього ув'язнення відповідає трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 , у вигляді застави після набрання вироком законної сили - скасувати.
Повернути заставодавцю ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) суму застави у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яка була внесена ним 19.07.2024 на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 року на рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код отримувача 26281249).
Після набрання вироком законної сили направити копію вироку командиру військової частини НОМЕР_1 , де проходить службу ОСОБА_4 .
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 сповістити Шевченківський районний суд м. Харкова про прийняття вироку до виконання. Роз'яснити командиру військової частини, що за три дні до закінчення встановленого вироком суду строку службового обмеження для військовослужбовця командир військової частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням дати припинення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку:
- обвинуваченим, виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя ОСОБА_1