Справа № 462/6884/25
22 грудня 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Глушко С. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
представник позивача - Попов Є. В. звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 11.10.2023 року №002/22590510-СК_SB в розмірі 51 275,39 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 11.10.2023 року між АТ «Таскомбанк» та відповідачем було укладено Заяву-договір № 002/22590510-СК_SB про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яку слід розуміти як кредитний договір, з відкриттям рахунку № НОМЕР_1 . Відповідачу було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту, що складає 200 000 гривень з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом - 59 %, строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Унаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору № 002/22590510-СК_SB від 11.10.2023 року за станом на 09.05.2025 року утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 51 275,39 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту (в тому числі прострочена) - 29 974,85 грн; заборгованість за процентами (в тому числі простроченими) - 21 300,54 грн. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 09.09.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, скерованими за його зареєстрованим місцем проживання.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 11.10.2023 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 за допомогою сенсорного електронного пристрою, за технологією визначеною Банком, з накладенням електронних підписів, укладено Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проєкту «izibank» № 002/22590510-СК_SB (далі - Заява-Договір) із подальшим відкриттям банківського рахунку НОМЕР_1 /а.с.6-7/.
Також одночасно із Заявою-договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проєкту «izibank» 11.10.2023 року ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора «032c74652b95fb655ed113c8f6b99982ee942cd124db6b28c9856c3ec4ef2fa1a8» підписав Згоду та запевнення Клієнта до Договору та Заяву-договір на відкриття банківського вкладу на вимогу для фізичних осіб «zanachka» /а.с.7 зворот-9, 9 зворот-11/.
Згідно з п. 1 Заяви-Договору відповідач просив відкрити на його ім'я поточний рахунок у гривні НОМЕР_1 для власних потреб для зберігання коштів, виконання платіжних операцій, відповідно до умов Договору та вимог Законодавства України, оформити безоплатно віртуальну картку Master Card World Contactless в Мобільному застосунку, та/або надати фізичну пластикову платіжну картку Master Card World Contactless, надати кредит на споживчі цілі у вигляді встановлення на поточному рахунку кредитного ліміту в межах максимальної суми ліміту кредитування рахунку, що складає 200 000,00 грн. Погодився, що строк користування кредитним лімітом становить 12 місяців місяців (365 днів днів) з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк із встановленням процентної ставка ставки 59% річних.
Згідно з п. 5 Заяви-Договору відповідач підтвердив генерацію ключової пари Удосконаленого Електронного Підпису (УЕП) з особистим ключем та відповідним відкритим ключем 032c74652b95fb655ed113c8f6b99982ee942cd124db6b28c9856c3ec4ef2fa1a8, що буде використовуватися ним в Мобільному додатку izibank для вчинення правочинів (у вигляді електронного документа), розрахунково-касовому обслуговуванні та/або при отриманні банківських та інших фінансових послуг. Визнає, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису, його накладення має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумцію його відповідності власноручному підпису.
Відповідно до п. 6 Заяви-Договору невід'ємною її частиною є згода та запевнення клієнта до договору, з підписанням якого в мобільному додатку «zibank договір набуває чинності. Заяву-договір відповідач підписав за допомогою цифрового власноручного підпису на екрані власного смартфону у Мобільному додатку izibank.
У Заяві-договорі зазначено, що ця Заява-договір разом з Публічною пропозицією (офертою) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проєкту «izibank» та Тарифами Банку, що розміщені на сайті АТ «ТАСКОМБАНК» https://tascjmbank.ua, складають Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в Мобільному застосунку izibank.
Відповідно до п. 11 Згоди та запевнення клієнта до Договору відповідач погодився, що пропозиція банку з надання/встановлення кредиту є відкличною, перегляд/зміна суми кредиту може бути здійснено протягом строку дії останнього, строк дії кредиту може бути продовжено; встановлення кредитного ліміту є видом споживчого кредиту в формі кредитування поточного рахунка на максимальну суму коштів, в межах якої клієнт має право здійснювати операції за поточним рахунком при відсутності власних коштів за рахунок коштів банку та що банк має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження клієнта про таку вимогу; процентна ставка за кредитом фіксована та не може бути змінена без згоди позичальника. Проценти нараховуються за кредитом щомісячно на суму залишку заборгованості на кінець кожного дня методом факт/факт та сплачуються позичальником щомісячно в складі обов'язкового мінімального платежу згідно умов кредитування, визначених продуктом «Картка izibank», Тарифами банку та зазначених у Паспорті споживчого кредиту.
Відповідно до довідки АТ «Таскомбанк» № 19434/47.7. від 19.05.2025 року ОСОБА_1 з 11.10.2023 року є власником поточного рахунку у валюті гривня, який відкритий до Заяви-Анкети на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору № 002/22590510-СК_SB від 11.10.2023 року, № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Таскомбанк» /а.с.13/.
Відповідачу було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку, видано кредитні кошти у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується випискою по особовим рахункам кредитного договору № 002/22590510-СК_SB від 11.10.2023 року /а.с.97-124/.
Підписанням Договору відповідач підтвердив факт отримання від Банку примірника Заяви-договору № 002/22590510-СК_SB від 11.10.2023 року.
Будь-які докази протиправності дій третіх осіб щодо ОСОБА_1 , які стосуються підписання вказаного кредитного договору, у матеріалах справи відсутні.
Повідомленням-вимогою від 12.06.2025 року, вкладеним у цінний лист та скерований відповідачу засобами поштового зв'язку 13.06.2025 року, позивач вимагав у позичальника усунути порушення кредитних зобов'язань та достроково упродовж 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення повернути заборгованість за Заявою-договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/22590510-СК_SB від 11.10.2023 року, яка станом на 23.05.2025 року складалася із: 29 974,85 грн. - основного боргу; 21 930,42 грн - простроченої заборгованості за процентами /а.с.125/.
Відтак, банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, зазначивши днем остаточного погашення заборгованості 45 календарний день з дня направлення банком повідомлення, тобто 28.07.2025 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 002/22590510-СК_SB від 11.10.2023 року, заборгованість відповідача станом на 09.05.2025 року становить 51 275,39 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) у сумі 29 974,85 грн., заборгованість по процентах (в т.ч. прострочених) у сумі 21 300,54 грн. /а.с.95-96/.
Оскільки відповідачем в добровільному порядку заборгованість по кредиту не повернута, позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 11.01.2024 року у справі №916/1247/23.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі №234/7719/20.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається із матеріалів справи Кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронних документів, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.
При цьому, суд бере до уваги правову позицію, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010, відповідно до якої ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У ст. 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 07.12.2022 року у справі № 298/825/15-ц.
Дослідивши наявні у матеріалах справи виписки судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти, користувався ними та частково виконував зобов'язання щодо їх повернення у строки та в розмірі, обумовленому сторонами, що свідчить про визнання ним укладення договору, погодження умов кредитування та користування кредитом.
Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору, зазначеного у позові.
Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Звернувшись з повідомленням-вимогою щодо дострокового повернення коштів за Договором протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але не пізніше 45 календарних днів з дня направлення повідомлення, банк змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором. Відтак останнім днем кредитування є 45 календарний день з дня направлення банком повідомлення.
Отже, проценти відповідачу нараховано у відповідності до підписаних сторонами Договорів, тому вимоги щодо їх стягнення також є правомірними.
Даних, що відповідач у добровільному порядку погасив нараховану заборгованість за кредитним договором, матеріали справи не містять.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 в добровільному порядку взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 002/22590510-СК_SB від 11.10.2023 року не виконує, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2 422,40 грн. судового збору /а.с.5/.
Позовні вимоги задоволені, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265,274,279,280-281 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 002/22590510-СК_SB від 11.10.2023 року у розмірі 51 275 (п'ятдесят одна тисяча двісті сімдесят п'ять) гривень 39 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійки.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Постигач О. Б.
Оригінал рішення.