Справа №461/8839/25
Провадження №2/461/4162/25
16 грудня 2025 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Чубей К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дегтяренко Олексій Олександрович, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі (однієї четвертої) частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.10.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 23.07.2014 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстровано Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №462. У період шлюбу в них народилися доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05.12.2024 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. На даний час ОСОБА_5 проживає разом із позивачем та знаходиться повністю на його утриманні, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 04.09.2025. Таким чином, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відтак, позивач вважає, що при сплаті відповідачем аліментів у вищезазначеному розмірі забезпечить їхню рівність при несенні обов'язку утримання дитини. Просить позов задоволити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2025 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
28.10.2025 представник позивача ОСОБА_7 через Електронний суд подав клопотання про об'єднання цивільних справ в одне провадження, в якому просить об'єднати в одне провадження цивільні справи №461/4739/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про стягнення аліментів на утримання дітей та №461/8839/25 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. В обгрунтування даного клопотання зазначає, що в провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходяться дві справи, предметом розгляду яких є стягнення аліментів на дітей, відтак, з метою процесуальної економії часу, повного та всебічного розгляду справ, вважає за доцільне об'єднати їх в одне провадження.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2025 розгляд справи відкладено та надано відповідачу час для ознайомлення із позовною заявою та подання відзиву на позовну заяву.
03.12.2025 відповідач ОСОБА_2 через Електронний суд подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила щодо задоволення позову в повному обсязі. Зокрема зазначила, що після розірвання шлюбу з позивачем діти проживали разом з нею та перебували на її утриманні, однак нещодавно старша донька почала жити разом з батьком. Позивач стверджує, що на даний момент не зрозуміло це проживання матиме тимчасовий чи постійний характер, а долучений до матеріалів справи акт обстеження умов проживання від 04.09.2025 лише стверджує, що на момент його складання в квартирі проживали вказані особи. Окрім того, позивач вважає, що даний факт не змінює ситуацію, оскільки з 05.12.2024 і до вересня 2025 року вона власними силами утримувала дітей без допомоги позивача, а останній в свою чергу, як тільки взяв доньку жити до себе, одразу ж звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.12.2025 розгляд справи відкладено та надано позивачу час для подання відповіді на відзив.
Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши клопотання представника позивача про об'єднання цивільних справ в одне провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 188 ЦПК України об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Відповідно до ч. 7 ст. 188 ЦПК України про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження суд постановляє ухвалу.
Умовою для об'єднання позовів в одне провадження є їхня наявність між одними й тими ж сторонами, пов'язаність вимог (одною підставою виникнення або поданими доказами, або як основні та похідні вимоги) та процесуальна доцільність.
Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.
Проаналізувавши подане представником позивача клопотання, суд дійшов висновку про відсутність процесуальної необхідності в об'єднанні цивільних справ №461/4739/25 та №461/8839/25, оскільки розгляд вимог та їх вирішення може відбуватися в межах окремих проваджень.
Відтак, враховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду, повноти розгляду справи, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання відмовити.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 19.03.2025 Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 19.03.2025 Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /а.с. 6/.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05.12.2024 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 23 липня 2014 року Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №462 /а.с.7-8/.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 СК України).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (до ст. 180 СК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з ним, що підтверджується копією акту обстеження умов проживання від 04.09.2025 /а.с.8-9/.
З даного акту вбачається, що головним спеціалістом відділу «Служба у справах дітей» Галицького районного управління «СуСД» ДГП ЛМР Нанівською М.І. та провідним спеціалістом-юрисконсультом цього ж відділу Когутом Р.Р. за заявою ОСОБА_8 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У ході обстеження зафіксовано умови проживання, а саме: квартира забезпечена водо, -газо, -електропостачанням; опалення індивідуальне; помешкання облаштоване необхідними меблями та побутовою технікою; на кухні-студії є необхідна техніка і меблі; належно дотримуються санітарно гігієнічні умови. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови, зокрема: ОСОБА_10 проживає в окремій кімнаті, де має місце для сну, відпочинку та навчання; одяг та взуття зберігаються в гардеробній кімнаті.
Згідно акту, за вказаною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - зареєстрований та проживає; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - зареєстрована та, зі слів батька, фактично проживає; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька - зареєстрована та, зі слів батька, проживає з матір'ю в Голандії; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дідусь дітей - зареєстрований та, зі слів ОСОБА_8 , не проживає; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати дітей - зареєстрована та, зі слів ОСОБА_8 , проживає в Голандії; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тітка дітей - зареєстрована та, зі слів ОСОБА_8 , не проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оцінюючи вищенаведений доказ, суд зазначає, що члени комісії вказали місце проживання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком зі слів самого ОСОБА_8 .
За таких обставин, суд критично оцінює відомості, викладені в акті обстеження умов проживання від 04.09.2025, та вважає, що позивач не надав суду належних та достовірних доказів того, що дійсно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої заявлено вимогу про стягнення аліментів, постійно (протягом тривалого часу) проживає разом з батьком.
У постанові Верховного Суду від 17.06.2020 (справа №158/1638/18) зазначено, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Також судом акцентовано, що законом не передбачено право на стягнення аліментів тим із батьків, з яким не проживають діти.
Відповідно до статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Отже, обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.
Суд виходить з того, що право дитини на належне утримання є безумовним, однак реалізація цього права у судовому порядку можлива виключно за умови належного доведення відповідних обставин та дотримання вимог матеріального та процесуального закону.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б беззаперечно підтверджували фактичний розмір витрат на утримання дитини, а саме відсутність підтвердження здійснення регулярних оплат за навчання, дозвілля тощо.
Окрім того, останнім не доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, або не надає дитині матеріальної допомоги в добровільному порядку.
Суд також звертає увагу, що матеріали справи містять суперечності, зокрема щодо періоду фактичного проживання дитини з позивачем та підстави його виникнення. Відтак, фактичне проживання дитини, на яке покликається позивач, саме по собі не породжує автоматичного обов'язку іншого з батьків сплачувати аліменти у примусовому порядку, без належного правового оформлення такого проживання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За встановлених обставин, враховуючи те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає з позивачем, а відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків або не надає дитині матеріальної допомоги в добровільному порядку, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову про стягнення аліментів на дитину необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.
При поданні позову позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від його сплати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак, судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 10, 13, 77-81, 89, 141, 188, 247, 258, 263-265, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Зубачик Н.Б.