Справа № 306/1603/25
Провадження № 2/306/1077/25
22 грудня 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Свалявської міської ради та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок, посилаючись на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Свалявської міської Ради народних депутатів № 5 від 17 січня 1991 року її батькові - відповідачу ОСОБА_2 - було виділено земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку згідно із затвердженим проєктом, а також надано дозвіл АДРЕСА_2 на право виконання будівельних робіт. Зазначає, що Рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради № 234 від 22 серпня 2002 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на відчуження недобудованого індивідуального житлового будинку за вказаною адресою, ступінь готовності якого становив 71 %. Вказує, що з 2002 року нею проведено завершення будівельних та ремонтних робіт, у результаті чого на момент проведення технічної інвентаризації житловий будинок є завершеним будівництвом. Позивачка зареєстрована та фактично проживає у зазначеному будинку, здійснює його утримання та оплачує комунальні послуги. Разом з тим, вказує, що зареєструвати право власності на житловий будинок у встановленому законом порядку позивачка не може у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку та об'єкт нерухомого майна. У зв'язку з наведеним, з метою подальшого оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності, позивачка просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Учасники в судове засідання не з'явилися.
Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.39).
Представник відповідача - Свалявської міської ради - Скрипинець М.В. подала заяву, в якій зазначила, що у даній справі позивач посилається на рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради №234 від 22.08.2002 року про надання дозволу на відчуження недобудованого індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 ,водночас доказів фактичного відчуження нерухомого майна позивачем не надано, тоді як відчуження нерухомості в Україні здійснюється шляхом укладення нотаріально посвідченого договору з подальшою державною реєстрацією переходу права власності. Просить дану справу розглядати без її участі, за наявними документами в матеріалах справи, з урахуванням наданих пояснень по справі (а.с.29-32).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Головним районним архітектором Свалявської міської ради, надано Дозвіл № 6/91 на право виконання будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Рішення Виконавчого комітету Свалявської міської Ради народних депутатів № 5 від 17 січня 1991 року (а.с.12-16).
Згідно рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради № 234 від 22.08.2002 року, ОСОБА_2 надано дозвіл на відчуження недобудованого індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 , ступінь готовності складає 91%. (а.с.17).
З технічного паспорту, і/с №3630/2025 від 05.08.2025 року вбачається, що будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та складається з: житлового будинку літера «А», господарського блоку - "Б", колодязь - «І», огорожа - №1,2 (а.с.6-11).
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис N?11, батьковм ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 (а.с.16, 17).
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України - способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4, 15 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 20 ЦК України - право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; ч.4 ст.373 ЦК України - власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення; ст. 376 ЦК України - суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки; ч. 2 ст. 331 ЦК України - право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ст. 81 ЦПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Положеннями ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України - суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією; ч. 5 ст. 376 ЦК України - на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 є донькою відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
На підставі досліджених у судовому засіданні доказів наданих позивачем на обґрунтування позовної вимоги про визнання права власності, враховуючи що відповідачем ОСОБА_2 заперечень на позовну заяву, що спростовують заявлені вимоги не подано і останній не заперечує щодо визнання за позивачкою права власності. а також що будівництво та визнання права власності не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України - право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" - державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Статтею 129 - 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Керуючись ст. 13, 81, 89, 95, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 16, 182, 1216-1218 ЦК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Свалявської міської ради та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами у АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець
22.12.2025 року