Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/5973/25
Номер провадження 1-кс/299/965/25
23.12.2025 року м.Виноградів
Слідчий судя Виноградівського районногосуду Закарпатської області ОСОБА_1 за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 слідчого ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Виноградів, клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12025071080000687, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
Старший слідчий СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні за № №12025071080000687, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
З клопотання вбачається, що СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071080000687, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (із змінами якими, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб тобто до 03 лютого 2026 року), у зв'язку з чим в Україні діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, вчинив сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання вказівок, засобів, усунення перешкод, за попередньо змовою групою осіб з невстановленими досудовим розслідування особами, з корисливих мотивів за наступних обставинах.
Так, ОСОБА_4 , проживаючи на території сел. Вилок Берегівського району, Закарпатської області, що межує з лінією державного кордону України, та будучи обізнаним про місце розташування державного кордону України, знаючи про існування явища нелегальної міграції в умовах воєнного стану, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, діючи умисно, з корисливих мотивів,29 листопада 2025 року о 18 годині 00 хвилин досяг злочинної домовленості з невстановленими досудовим розслідуванням особами, щодо сприяння за грошову винагороду в невстановленому на даний час досудовим розслідуванням розмірі, в незаконному переправленні громадяну України через державний кордон поза пунктами пропуску, а саме - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , який достовірно знаючи про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 про введення воєнного стану в Україні та про загальну мобілізацію, а також про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім виключень вказаних у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мав намір незаконно потрапити через кордон України до країн Європейського Союзу, зокрема до Угорщини.
Відповідно до заздалегідь розробленого невстановленою досудовим розслідуванням особою, плану до обов'язків ОСОБА_4 входило зустріч ОСОБА_5 , забезпечення належного маршруту для обходу прикордонних постів та безпечний його супровід до державного кордону України, з метою вичікування слушного моменту для здійснення сприяння у незаконному перетині державного кордону України.
Так, 29 листопада 2025 року близько 21 години 00 хвилин (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 погодившись на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи, перебуваючи на вулиці Ласло Коложварі (Маяковського) в с-щі Вилок Берегівського району очікував на прибуття ОСОБА_5 , якого на вказане місце було доставлено на невстановленому досудовим розслідуванням автомобілі.
Надалі, на виконання вказівки невстановленої досудовим розслідуванням особи, ОСОБА_4 зустрів вказаного громадянина та наказав йому рухатися за ним в пішому порядку, надавши при цьому інструкції щодо руху та напрямок руху до державного кордону України.
Далі ОСОБА_5 у супроводі ОСОБА_4 околицею сел. Вилок, прибули до русла річки Тиса, де останній на виконання заздалегідь розробленого невстановленою досудовим розслідуванням особою плану, вже підготував надувний човен, для успішного подолання річки Тиса в обхід місця несення служби прикордонного наряду «Контрольний пост» ВІПС «Вилок» на околиці сел. Вилок Берегівського району.
Після успішного подолання річки ОСОБА_4 продовжив здійснювати супровід ОСОБА_5 заздалегідь розробленим маршрутом через лісисту місцевість та дамбу, яка знаходиться у безпосередній близькості до державного кордону України.
Однак, 30.11.2025 о 00 годині 40 хвилин ОСОБА_4 , який здійснював супровід громадянина ОСОБА_5 до лінії державного кордону України з метою сприяння йому у незаконному перетині кордону України поза пунктом пропуску, у напрямку 91прикордонного знаку на відстані 50 метрів до лінії державного кордону України, були виявлені військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , та затримані за спробу його незаконного перетину поза пунктом пропуску.
У відповідності до відповіді на виконання доручення встановлено, особу, яка імовірно причетна до сприяння незаконного переправлення через державний кордон громадян ОСОБА_6 , до якої входить громадянин України: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_2 , який 29.11.2025 року, який зі слів підозрюваного ОСОБА_4 , надавав йому вказівку зустріти ОСОБА_6 , в смт. Вилок та здійснити його незаконне переправлення через державний кордон України з Угорщиною;
У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна власником будинку АДРЕСА_2 , є ОСОБА_7 .
18 грудня 2025 року в період часу з 06:43 по 07:03 годину, старшим слідчим СВ ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_8 , на виконання ухвали слідчого судді Виноградівського районного суду від 16.12.2025 року, проведено обшук житла та іншого володіння особа за адресою АДРЕСА_2 , в ході якого у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено мобільний телефон марки «ОРРО».
Відповідно до постанови винесеної старшим слідчим СВ ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, капітаном поліції ОСОБА_3 , - мобільний телефон марки «ОРРО», визнано речовим доказом, з метою збереження речового доказу та проведення слідчих дій.
Таким чином, в силу статті 167 КПК України, вказані речі є тимчасово вилученим майном.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Підставою для накладення арешту є те, що вилучені речі та майно - відповідно до ст.98 КПК України, визнані речовим доказом згідно постанови слідчого СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, а тому виникла необхідність у кримінальному провадженні вжити заходи щодо збереження речових доказів у вигляді арешту вказаного майна..
В судовому засіданні слідчий підтримав подане клопотання просив таке задовольнити з підстав, що вилучене майно визнано речовим доказом, а також для забезпечення можливої конфіскації такого.
Заслухавши думку слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання, СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП Украхни в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071080000687, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
18 грудня 2025 року в період часу з 06:43 по 07:03 годину, старшим слідчим СВ ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_8 , на виконання ухвали слідчого судді Виноградівського районного суду від 16.12.2025 року, проведено обшук житла та іншого володіння особа за адресою АДРЕСА_2 , в ході якого у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено мобільний телефон марки «ОРРО».
Відповідно до постанови винесеної старшим слідчим СВ ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, капітаном поліції ОСОБА_3 , - мобільний телефон марки «ОРРО», визнано речовим доказом, з метою збереження речового доказу та проведення слідчих дій.
Вказане майно, згідно з вимогами ст. 167 КПК України, значиться як тимчасово вилучене.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України: арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2ст.167 КПК Українитимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
У відповідності до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч.2ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, слідчий суддя вважає доведеним те, що речі, вилучені під час обшуку 18.12.2025 у приміщенні будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , є речовим доказом у розглядуваному кримінальному провадженні, а повернення такого може зашкодити кримінальному провадженню, оскільки такі можуть бути знищені, приховані, спотворені або відчужені.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України при розгляді питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.
З системного аналізу вказаних норм кримінального процесуального закону можна дійти висновку, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Так, у даному випадку клопотання містить виклад обставин з відповідним доказовим підтвердження того, що вилучене майно, яке за твердженням слідчого належить арештувати, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим доведена необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу(ч. 1ст. 173 КПК України) в частині вилученого майна під час обшуку 18.12.2025, який проводився за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку арешту майна з метоюзабезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку у випадку арешту майна з метою конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку у випадку арешту майна з метою конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна
Тож, тимчасово вилучене 18.12.2025 року в ході обшуку житла за адресою: АДРЕСА_2 , майно, яке на думку слідчого судді відповідає критеріям ст. 98 КПК України, підлягає вилученню незалежно від приналежності його підозрюваному та (або) іншій особі.
За таких обставин клопотання про накладення арешту на майно підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.170-173,372,395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме речовий доказ: мобільний телефон марки «ОРРО», який виявлено та вилучено від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_2 , під час проведення обшуку житла та іншого володіння особа за адресою АДРЕСА_2 , з метою збереження речових доказів та проведення в подальшому слідчих дій у кримінальному провадженні №12025071080000687 від 30.11.2025 року.
Заборонити власнику та/або іншим власникам і користувачам розпоряджатись та користуватись вище перерахованим майном.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу небуло подано.
Слідчий суддя ОСОБА_1