Справа № 523/25366/25
Провадження №2-а/523/231/25
"22" грудня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М. ,
за участю секретаря - Березніченко В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Майко І.І., який в свою чергу, через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову серії ЕНА№6175629 від 18.11.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП. Просить закрити провадження у адміністративній справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ухвалена постанова є незаконною, з огляду на те, що на думку позивача не було розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, пояснення від нього не відбиралися, постанову вручено у грубій формі. Сама постанова від 18.11.2025р. не містить жодного належного доказу його вини.
Ухвалою судді 01.12.2025р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, посилаючись на безпідставність пред'явленого позову, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник зазначає, що поліцейськими під час патрулювання було виявлено порушення Правил дорожнього руху з боку позивача, зокрема перетин подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.3 у забороненому місці. Після чого, керований позивачем транспортний засіб був зупинений, а відносно ОСОБА_1 складено постанову за ч.1 ст.122 КУпАП. Під час розгляду справи ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст.63 Конституції України, а також строки та порядок оскарження постанови.
Представник позивача 20.12.2025р. направив відповідь на відзив в якому зазначив, що з наданих відповідачем доказів слідує, що поліцейський порушив не тільки порядок розгляду адміністративного правопорушення, а й права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови.
В призначене судове засідання сторони не з'явилися, направили заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, у тому числі наданий відповідачем відеозапис виявленого правопорушення, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до постанови серії ЕНА №6175629 від 18.11.2025р., складеної поліцейським Управління патрульної поліції в Одеській області Пересунько С.О. (далі за текстом поліцейський Пересунько С.О.) у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП з накладанням адміністративного стягнення в розмірі 340,00грн.
Ухвалюючи постанову поліцейським Пересунько С.О. у мотивувальній частині постанови зазначено, що 18.11.2025р. об 11.28годині в м. Одесі, на вулиці Сахарова академіка, буд.40/1 водій транспортного засобу марки «Toyota» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснив поворот ліворуч перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив п.8.5.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП.
Вирішуючи виниклий між сторонами спір, суд виходить з наступного обґрунтування.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами частини першої статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Приписами 8.5.1 Правил дорожнього руху визначено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Згідно п.1.3 глави 1 розділу 34 ПДР горизонтальна розмітка має таке значення - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2 + 1) смугами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З наявних у матеріалах справи відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, які надані представником відповідача до відзиву на адміністративний позов, судом встановлено, що 18.11.2025р. об 11.28годині в м. Одесі, на вулиці Сахарова академіка, буд.40/1 працівниками поліції, виявлений, факт, що водій транспортного засобу марки «Toyota» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснив поворот ліворуч перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки. Після встановлення особи водія, було виявлено порушення військового обліку, внаслідок чого поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до ТЦК і СП. З часом, до спілкування ОСОБА_1 та поліцейських приєднався адвокат, в присутності якого поліцейським було зачитано постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, роз'яснений строк та порядок його оскарження.
Відповідно до статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Таким чином, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, подані відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, є належними доказами того, що позивач керував транспортним засобом, та не надав працівникам поліції посвідчення водія відповідної категорії.
При цьому суд зауважує, що не зазначення у постанові про накладення адміністративного стягнення документа, на підставі якого посадовою особою встановлено особу позивача, також не є підставою для скасування постанови, оскільки відповідно до пункту 4 бланку постанови, такий реквізит як документ зазначається за його наявності, що не виключає інші шляхи встановлення особи за допомогою альтернативних засобів, у тому числі інформаційно-комунікаційних систем.
Щодо доводів представника позивача про порушення порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на не ознайомлення його з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, та ненадання можливості ознайомитися з матеріалами справи та подати клопотання, оскільки відповідно до ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Така категорія адміністративних справ має певні особливості розгляду, та розглядається одразу на місці вчинення правопорушення та виявлення факту події, яку уповноважена посадова особа інкримінує як правопорушення. Тобто водій, якого звинувачують у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має саме на місці розгляду справи, що передує складенню постанови про накладення адміністративного стягнення, заявити будь-які клопотання, у тому числі про ознайомлення з доказами (відео-, фотозаписом вчиненого правопорушення), про необхідність та бажання скористатися правовою допомогою, надати пояснення (усні, письмові) щодо власної версії обставин справи.
Між тим, з досліджених у судовому засіданні відеозаписів судом встановлено, що після роз'яснення поліцейськими причину зупинки, ОСОБА_1 не заперечував проти факту перетину подвійної суцільної смуги. Позивачу була надана можливість надати пояснення, однак жодних клопотань, зокрема щодо ознайомлення з матеріалами справи або залучення захисника не заявляв.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17 не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз'яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, в даному випадку, основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення. Відтак не є достатньою та єдиною підставою для скасування спірної постанови не роз'яснення позивачу його прав, визначених ст. 268 КУпАП.
У постанові Верховного Суду у справі № 825/2328/16 від 22.05.2020 викладений висновок про те, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact).
Разом з тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції частини першої статті 122 КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні. Наявність певних недоліків, під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення та складання постанови, по відношенню до ОСОБА_1 , судом до уваги не приймаються, з огляду та те, що наявність таких не спростовує факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.
При складанні оскаржуваної постанови поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже правові підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Керуючись ст.286 КАС України, ст.ст.256,268,288, 293 КУпАП,
Відмовити у повному обсязі у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 22 грудня 2025р.
Суддя