Справа № 513/252/23
Провадження № 2/513/9/25
Саратський районний суд Одеської області
22 грудня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Миргород В.С.,
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт Сарата Одеської області цивільну справу № 513/252/23 за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Манової Інни Миколаївни до ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Реу Руслан Васильович, про оспорювання батьківства, суд, -
16 лютого 2023 року позивач через свого представника - адвоката Манову І.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.
Ухвалою суду від 21 лютого 2023 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження.
08 травня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 30 травня 2023 року задоволено клопотання представника відповідача Реу Р.В. та витребувано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Ширяївського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №225 від 27.04.2014 року, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 червня 2024 року на виконання ухвали суду від 30 травня 2023 року надійшла копія актового запису №225 від 27.04.2014 року, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 26 липня 2023 року у справі призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинено; виконання експертизи доручено КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи».
Ухвалою суду від 26 вересня 2023 року підготовче провадження у вказаній справі поновлено, у зв'язку з надходженням повідомлення з КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» про неможливість проведення експертизи за неприбуття до медичної установи відповідача разом із дітьми; справу призначено у підготовче засідання.
Ухвалою суду від 30 травня 2024 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Манової І.М. про витребування доказів та витребувано у Головному центрі обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 16 лютого 2023 року по 29 лютого 2024 року.
07 червня 2024 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від 30 травня 2024 року від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла інформація від 03 червня 2024 року.
Ухвалою суду від 13 серпня 2024 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Манової І.М. про витребування доказів та витребувано у Головному центрі обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 16 лютого 2023 року по 29 лютого 2024 року.
01 жовтня 2024 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від 13 серпня 2024 року від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла відповідь від 14 серпня 2024 року.
Ухвалою суду від 02.10.2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином та своєчасно про дату, час та місце судового розгляду, клопотання про відкладення розгдядом справи до суду не направили.
Від представника позивача адвоката Манової І.М. до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду та розгляд цієї заяви без участі представника та позивача.
Відповідача та її представник адвокат Реу Р.В. в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином та своєчасно, про дату, час та місце судового розгляду, клопотання про відкладення розгдядом справи до суду не направили.
Від представника відповідача адвоката Реу Р.В. до суду надійшла заява про проведення судового розгляду без участі відповідачка та представника відповідача адвоката Реу Р.В., у зв'язку з поважністю причини неможливості явки в судове засідання. Просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
За змістом ст.ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників на підставі наявних доказів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку:
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами другою-третьою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. До основних засад (принципів) цивільного судочинства належить, зокрема, диспозитивність.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п.33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п.53 рішення ЄСПЛ від 08квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.
Частиною другою статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу:
1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;
2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Отже, виходячи з аналізу положень статей 12, 13, 43, 49, 257 ЦПК України, можна дійти висновку, що позивач має право подати заяву про залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим виключно позивачу належить право вибору характеру своїх процесуальних дій: залишити позов без розгляду, чи закінчити судовий розгляд справи.
Оскільки позивач користуючись своїм правом самостійно, відповідно до вимог ст.ст.13,49 ЦПК України, на ініціювання заяви про залишення без розгляду позовної заяви, через свого представника адвоката Манову І.М. просить залишити позов без розгляду, що не суперечить чинному законодавству, суд знаходить, що позовну заяву слід залишити без розгляду.
Підстав для відмови в прийнятті заяви про залишення заяви без розгляду судом не встановлено.
Керуючись ст. 257 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача адвоката Манової Інни Миколаївни, задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Манової Інни Миколаївни до ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Реу Руслан Васильович, про оспорювання батьківства, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції в частині залишення позову без розгляду подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в іншій частині оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Миргород