Справа № 521/6416/24
Номер провадження 3/521/222/25
06 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Засядьвовк О.Д.,
за участю секретаря Котляр Ю.Ю.,
представника Одеської митниці Бурчо І.Й.,
представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвоката Левочка Я.А. ( у режимі ВКЗ),
особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( у режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у режимі відеоконференції, справу, що надійшла з Одеської митниці Державної митної служби України за протоколом складеним відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 10.01.2018 виданий 3236, за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 Митного кодексу України,
До Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшов протокол № 0283/50000/24 від 07.03.2024 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні гр. ОСОБА_1 за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України.
З вищезазначеного протоколу про порушення митних правил вбачається, що листом Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби України від 26.01.2024 №20/20-02-01/7.4/91 до Одеської митниці спрямовано лист Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 12.01.2024 №220/9/101 щодо не підтвердження фактів отримання окремих товарних партій гуманітарної допомоги, отримувачами яких є військові частини. Вищевказаним листом Одеську митницю повідомлено щодо не підтвердження факту отримання військовою частиною НОМЕР_2 товарів гуманітарної допомоги, що були ввезені на митну територію України в зоні діяльності митного поста «Орлівка» Одеської митниці.
Під час проведення перевірки із використанням бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМСУ було встановлено, що о 16 год. 49 хв. 05.10.2022 через зону митного контролю пункту пропуску «Орлівка» митного поста «Орлівка» Одеської митниці в напрямку «в'їзд в Україну» на автотранспортному засобі марки «HONDA» модель «ACCORD» 2015 року випуску (VIN № НОМЕР_3 ) р.н. НОМЕР_4 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 10.01.2018 виданий органом 3236) було ввезено на митну територію України товари гуманітарної допомоги, а саме, «футболки, носки, шапки» вагою 30 кг код товару згідно з УКТЗЕД «990504».
Як підставу для пропуску на митну територію України товарів гуманітарної допомоги громадянином України ОСОБА_1 для здійснення митного оформлення було подано декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 05.10.2022 №500420/2022/3601, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 10.01.2018 виданий органом 3236, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 19.11.2021.
Відповідно до даних вищевказаної декларації, ОСОБА_1 перемістив через митний кордон України в якості гуманітарної допомоги вищевказані товари на адресу військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ). Декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, від 05.10.2022 №500420/2022/3601 заповнено та підписано громадянином України ОСОБА_1 .
Згідно інформації, вказаної в листі Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 12.01.2024 №220/9/101, військова частина НОМЕР_2 вищевказані товари гуманітарної допомоги не отримувала.
Таким чином, на думку представника митниці, громадянином України ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів гуманітарної допомоги, а саме, «футболок, носків, шапок» вагою 30 кг код товару згідно з УКТЗЕД «990504», через митний кордон України із приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного органу, як підстави для переміщення товарів документів, які містять неправдиві відомості щодо одержувача гуманітарної допомоги, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.
Представником особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвокатом Левочко Я.А. надіслано письмове клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
У судовому засіданні представник Левочко Я.А. подане клопотання підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що умислу на зазначення в митній декларації неправдивих відомостей був відсутній, а відповідна гуманітарна допомога була передана адресату.
ОСОБА_1 клопотання захисника підтримав.
Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, його вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 483 МК України.
Заслухавши думку представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно з диспозицією ст. 483 МК України, відповідальність за вказаною статтею настає у разі переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення роду товару згідно з УКТ ЗЕД, та його митної вартості.
Основним безпосереднім об'єктом правопорушення за даною нормою закону є встановлений національним законодавством порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Об'єктивною стороною вказаного адміністративного правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.
Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю, серед іншого, це їх переміщення через митний кордон з поданням до митного органу України як підстави для переміщення предметів підроблених документів або таких, що одержані незаконним шляхом, містять неправдиві дані чи є підставою для переміщення інших предметів.
Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Суб'єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України або вивезти за межі території України з порушенням встановленого порядку.
Таким чином, обов'язковою кваліфікуючою ознакою складу даного адміністративного правопорушення є умисел на його вчинення.
Відтак, підставою для складання протоколу про порушення митних правил є наявність усіх елементів складу. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу», гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Отримувачі гуманітарної допомоги - юридичні особи, а також акредитовані представництва іноземних держав, міжнародних та іноземних гуманітарних організацій в Україні (без створення юридичної особи), визначені у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку отримувачами гуманітарної допомоги.
Набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які потребують допомоги і яким вона безпосередньо надається. Набувачі гуманітарної допомоги із статусом юридичної особи визначаються відповідно до підпунктів "а", "б", "в ", "г", "ґ", "д", "е", "є" пункту 5 цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 (декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою) без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Такі товари визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.
Положеннями ст. 3 ЗУ «Про гуманітарну допомогу» визначено, що підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач гуманітарної допомоги має такі самі права на її використання, що і набувач гуманітарної допомоги.
При цьому, зміна отримувача гуманітарної допомоги можлива лише за письмовим погодженням з донором такої допомоги, крім випадків, якщо таке погодження було надано донором під час його пропозиції про надання гуманітарної допомоги або передбачено правочином щодо здійснення гуманітарної допомоги.
Отримувачі гуманітарної допомоги мають право здійснювати розподіл або перерозподіл гуманітарної допомоги між набувачами гуманітарної допомоги з дотриманням її цільового призначення без додаткового погодження з донором. Набувачі гуманітарної допомоги - юридичні особи, визначені підпунктами "а", "б", "в", "г", "ґ", "д", "е", "є" пункту 5 статті 1 цього Закону, мають право здійснювати передачу одержаної від отримувача гуманітарної допомоги іншим набувачам за погодженням з отримувачем такої допомоги, наданим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з дотриманням її цільового призначення.
Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду від 03.06.2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»).
В судовому засіданні встановлено, що листом Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби України від 26.01.2024 №20/20-02-01/7.4/91 до Одеської митниці спрямовано лист Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 12.01.2024 №220/9/101 щодо не підтвердження фактів отримання окремих товарних партій гуманітарної допомоги, отримувачами яких є військові частини. Вищевказаним листом Одеську митницю повідомлено щодо не підтвердження факту отримання військовою частиною НОМЕР_2 товарів гуманітарної допомоги, що були ввезені на митну територію України в зоні діяльності митного поста «Орлівка» Одеської митниці.
Під час проведення перевірки із використанням бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМСУ було встановлено, що о 16 год. 49 хв. 05.10.2022 через зону митного контролю пункту пропуску «Орлівка» митного поста «Орлівка» Одеської митниці в напрямку «в'їзд в Україну» на автотранспортному засобі марки «HONDA» модель «ACCORD» 2015 року випуску (VIN № НОМЕР_3 ) р.н. НОМЕР_4 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 10.01.2018 виданий органом 3236) було ввезено на митну територію України товари гуманітарної допомоги, а саме, «футболки, носки, шапки» вагою 30 кг код товару згідно з УКТЗЕД «990504».
Як підставу для пропуску на митну територію України товарів гуманітарної допомоги громадянином України ОСОБА_1 для здійснення митного оформлення було подано декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 05.10.2022 №500420/2022/3601, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 10.01.2018 виданий органом 3236, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 19.11.2021.
Відповідно до даних вищевказаної декларації, ОСОБА_1 перемістив через митний кордон України в якості гуманітарної допомоги вищевказані товари на адресу військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ). Декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, від 05.10.2022 №500420/2022/3601 заповнено та підписано громадянином України ОСОБА_1 .
Згідно інформації, вказаної в листі Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 12.01.2024 №220/9/101, військова частина НОМЕР_2 вищевказані товари гуманітарної допомоги не отримувала.
Натомість, після надходження справи до суду, представником особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвокатом Левочко Я.А, разом із клопотанням про закриття провадження у справі, надав Акт приймання-передачі добровільної пожертви №12 від 13.10.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , надалі «Пожертвувач», і командир добровольчого формування № НОМЕР_7 Макарівської селищної територіальної громади Військової частини НОМЕР_8 капітан ОСОБА_2 , надалі «Обдаровуваний», склали цей про те, що Пожертувач передає, а Обдаровуваний приймає у користування для виконання бойових завдань підрозділам на безоплатній основі наступне майно: АДРЕСА_2 , взуття тактичне (чоловіче) у кількості 15 шт.
Одержувачем згідно поданої ОСОБА_1 декларації є ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке входило до складу в/ч НОМЕР_9 , а не в/ч НОМЕР_9 .
Крім того, станом на 05.10.2022 року Добровольче формування №1 Макарівської селищної територіальної громади входило до складу в/ч НОМЕР_9 , а в подальшому в/ч НОМЕР_10 , що підтверджується довідкою №133 від 13.01.2024 року за підписом командира ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .
Отже, оскільки станом на 05.10.2022 року Добровольче формування №1 Макарівської селищної територіальної громади входило до складу в/ч НОМЕР_9 , тому ОСОБА_1 і було зазначено в митній декларації саме цю військову частину.
Проте, на час передавання задекларованих товарів, а саме 13 жовтня 2022 року Добровольче формування №1 Макарівської селищної територіальної громади вже входило до складу в/ч НОМЕР_10 , тому саме з цих обставин, про ОСОБА_1 не знав і не міг знати ним і було зазначено попередню військову частину до складу якої і входило Добровольче формування.
Згідно з ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 483 МК України, склад цього правопорушення полягає саме в умисному переміщенні товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом, зокрема надання як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.
Для притягнення до відповідальності за ст. 483 МК України, необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України ( п. 6. Постанови Верховного суду від 03.06.2005 року № 8) «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»).
За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналогічні вимоги також закріплені в ст. 489 МК України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
«Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, які вирішуються, при визначенні адміністративної та кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом» (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого Протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.
У практиці Європейський Суд з прав людини, в тому числі у справах: «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Ґаші проти Хорватії» від 13 грудня 2007 року, визначені критерії, які слід оцінювати про сумісність заходів втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи вважається такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним до визначених цілей.
Отже, стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність. В оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребується.
Один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року по справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази по справі мають бути належними та допустимими. Належний доказ - це доказ, зміст якого відтворює фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв'язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів. Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановленим законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що вина особи у скоєні адміністративного правопорушення не доведена, а тому провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених ч. 1 ст. 527 цього Кодексу.
Враховуючи те, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт умисного подання митному органу як підстави для переміщення товару документа, що містить неправдиві відомості щодо одержувача, то суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.
Відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, ст. ст. 268, 460, 483, 527, 528, 529 МК України, суд
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Хаджибейський районний суд м. Одеси.
Суддя О.Д. Засядьвовк