Справа № 462/7708/24
(додаткове)
22 грудня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Кирилюка А. І.,
за участі секретаря судового засідання Ковбаси К. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Залізничного районного суду міста Львова заяву уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зарічного Івана Ярославовича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
Уповноважений представник ОСОБА_1 - адвокат Зарічний І. Я. 03.10.2024 року (вх. № 22439) звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення повноліття.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02.12.2024 рокупозов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено.
10.12.2024 року (вх. №27554) через систему «Електронний суд» (документ сформовано 09.12.2024 року) до Залізничного районного суду м. Львова надійшла заява від уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зарічного І. Я. про ухвалення додаткового рішення у справі № 462/7708/24 про стягнення з відповідача на корить позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп.
Подану заяву обґрунтовує тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02.12.2024 рокуза позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено повністю, вирішено стягнути на утримання дитини у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2
Також представник зазначає, що відповідно до договору про надання правової допомоги №1-2309/24-ц укладеного між адвокатом Зарічним І. Я. та ОСОБА_1 витрати на правову допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції визначені у фіксованому розмірі та становлять 4000 гривень.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12.12.2024 року у заяві уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зарічного Івана Ярославовича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 22.08.2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Качора Степана Богдановича - задоволено. Постановлено рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутих із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 до 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.10.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Постановою Львівського апеляційного суду від 22.08.2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зарічного Івана Ярославовича на ухвалу, задоволено частково.
Постановлено ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2024 року скасувати, а справу за заявою уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зарічного Івана Ярославовича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І.
Заявник та інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Крім цього, згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу не здійснювалося.
Дослідивши доводи заяви та докази на підтвердження таких, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.
За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що у поданій позовні заяві представник позивача, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, подала заяву щодо подання доказів про розмір понесених витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Також судом встановлено, що в силу положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача своєчасно подано відповідну заяву та докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з положеннями ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Підсумовуючи, можна зробити наступний висновок, а саме те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Із запровадженням з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Зі змісту ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Представником позивача у справі разом із заявою про вирішення питання судових витрат надано договір про надання правової допомоги №1-2309/24-ц укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Зарічним І. Я.. від 23.09.2024 року, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №1-2309/24-ц від 23.09.2024 року, розрахунок № 001/0912/24-4 від 09.12.2024 року до договору про надання правової допомоги №1-2309/24-ц від 23.09.2024 року.
Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 року у справі №757/24445/21-ц.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що надані представником позивача докази підтверджують понесення позивачем витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката, та є обґрунтованими.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З огляду на викладене, оскільки у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - не вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, про стягнення яких було зазначено представником позивача у позовній заяві, надано відповідну заяву та докази понесення таких витрат, наявні обґрунтовані підстави визначені ст. 270 ЦПК України щодо ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 268, 270 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зарічного Івана Ярославовича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: