Іменем України
Справа № 133/3293/25
провадження № 3/133/2477/25
03.11.25 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли від ДПП УПП у Вінницькій області БПП з обслуговування Хмільницького району, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , за ст. 185 КУпАП, -
До Козятинського міськрайонного суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №120565 від 27.08.2025 ОСОБА_1 27.08.2025 о 15 год. 24 хв. на а/д Н-02 300 км. не виконав неодноразове законне розпорядження про припинення правопорушення, шарпав працівників поліції, поводив себе зухвало та нахабно.
Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ст. 185 КУпАП.
Захисник - адвокат Краснящих Б.М. подав до суду пояснення, в яких вказав, що ОСОБА_1 свою вину не визнає. При зупинці працівниками поліції на їх вимогу ОСОБА_1 пред'явив відповідні документи, на що останні йому вказали, що він перебуває у розшуку потрібно проїхати з працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 для вирішення всіх питань; в подальшому ОСОБА_1 посадили до службового автомобіля поліції. Згодом бригадою швидкої допомоги ОСОБА_1 було госпіталізовано до Козятинської ЦРЛ у зв'язку з погіршенням самопочуття. Дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не вчиняв. Просив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, закрити за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Також захисник - адвокат Краснящих Б.М. подав до суду заяву про розгляд справи його у відсутність та відсутність ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Статтею 185 КпАП передбачена адміністративна відповідальність, у т.ч. за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків (див. пункт 97 постанови ВП ВС від 03 червня 2021 року в справі № 800/540/16, постанову ВП ВС від 15 листопада 2018 року в справі № П/9901/482/18).
Така стаття КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку (див. постанову ВП ВС від 18 травня 2021 року у справі № 3-3128/2010).
Установлення злісності непокори, законності розпорядження або вимоги працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, є обов'язковими ознаками вищевказаного адміністративного правопорушення (див. постанову ВП ВС від 18 травня 2021 року у справі № 3-3128/2010).
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року N 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів", постанова ВП ВС від 18 травня 2021 року у справі № 3-3128/2010).
Із таким тлумаченням терміну «злісна непокора» погодився Конституційний Суд України в абз. 2 п. 5 рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 у справі № 1-28/2011).
Тим самим, слід констатувати, що слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Відповідно системний аналіз норм указаного Кодексу дає підстави для висновку, що в ньому встановлена відповідальність лише за злісну непокору законній вимозі працівника міліції (див. Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Виходячи з наведеного, на наявність складу даного правопорушення в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але і у зв'язку з чим вона висувалась.
Таким чином, для того щоб притягнути особу до відповідальності за ст. 185 КпАП необхідно щоб були: законне розпорядження або вимога працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, злісна непокора порушника.
Об'єктивна сторона вчиненого правопорушення має відповідати на питання того в чому саме полягала злісна непокора правопорушників законним вимогам працівників міліції, які саме вимоги вони висували до порушників, які конкретно дії вчинили порушники, без чого неможливо стверджувати про доведеність складу адміністративного правопорушення за статтею 185 КпАП (див. пункт 100 постанови ВП ВС від 03 червня 2021 року в справі № 800/540/16, постанову ВП ВС від 15 листопада 2018 року в справі № П/9901/482/18).
З урахуванням того, що ВСУ в узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-185-2 КпАП)» (надалі - Узагальнення) висловив позицію щодо того, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність правомірної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов'язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред'явлене відповідне посвідчення, у зв'язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов'язків.
В протоколі серії ВАД №120565 від 27.08.2025 вказано, що ОСОБА_1 не виконав законне розпорядження про припинення правопорушення, шарпав працівників поліції, поводив себе зухвало та нахабно. Разом з тим в протоколі не зазначено, яке саме правопорушення повинен був припинити вчиняти ОСОБА_1 .. При цьому, в рапорті, доданому до справи, зазначено про його відмову проїхати до РТЦК та СП. Однак поліцейськими не вказано, склад якого правопорушення утворюють такі дії; не вказано про те, що вимога працівників поліції була наполегливою та неодноразово повтореною.
Необхідність з'ясування суті розпорядження конкретного працівника поліції, з метою надання оцінки його законності, випливає, зокрема, з Постанови Верховного Суду України від 03.03.2014 року у справі № 5-49к13, прийнятої внаслідок ухвалення рішення Європейського суду з прав людини в справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 року.
У цьому випадку протокол вказаним вимогам не відповідає, оскільки з нього неможливо встановити, які саме поліцейські висунули вимогу, яку саме вимогу, і які дії вказували на її ігнорування, які дії романенка на думку поліцейських були протиправними, в який спосіб правопорушення, яке з позиції поліцейських вчинялося, мало бути припинено, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити той факт, чи вимога є законною.
Також слід відмітити, що в пункті 109 постанови ВП ВС від 03 червня 2021 року в справі № 800/540/16 касаційний суд вказав, що суддя не здійснила належного з'ясування всіх обставин цих справ, зокрема всіх елементів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КпАП, притягнула до відповідальності зазначених осіб на підставі доказів, отриманих з одного джерела - від працівників міліції.
У постанові від 18.05.2021 у справі № 3-3128/2010 ВП ВС зауважила, що у формулюванні обставин адміністративного правопорушення в обох судових рішеннях не зазначено які законодавчі норми і який встановлений порядок порушив громадянин, якими діями перешкоджав. Також зі справи не вбачається неодноразовості вимог працівників міліції.
В цій ситуації з матеріалів справи також не можливо констатувати вимоги працівників поліції.
В матеріалах справи є рапорти працівників поліції, однак в даних рапортах не зазначено, яка була законна вимога чи розпорядження працівників поліції, що не були виконані.
Інших доказів, які б були належними та допустимими, та підтверджували дані вказані у протоколі матеріали справи не містять.
З огляду на наведене суд приходить до висновку про недоведеність факту злісної непокори ОСОБА_1 законній вимозі поліцейських при виконанні ними службових обов'язків.
Згідно із ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.
Рішення суду або суб'єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Оцінюючи надані в справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному дослідженні, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про недоведеність факту злісної непокори ОСОБА_1 законній вимозі поліцейських при виконанні ними службових обов'язків, що виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 38, 173, 185, 221, 251, 255, 268, 278, 279, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 03.11.2025