17 грудня 2025 року м. Чернівці
справа № 726/3466/25
провадження №22-ц/822/1094/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.
секретар Бугай В.М.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Садгірського районного суду м.Чернівців від 31 жовтня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Чернівецька міська рада про усунення перешкод у користуванні майном,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Чернівецька міська рада про усунення перешкод у користуванні майном.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Чернівецької міської ради 73 сесії VII скликання від 07.11.2019 р. №1925 було розподілено земельну ділянку, на якій знаходиться належне позивачці майно, на дві окремі земельні ділянки. Розгляд даного питання на сесії, як і вказаний в подальшому розподіл земельної ділянки, відбулися та здійснені без участі та повідомлення ОСОБА_2 , що по суті грубо порушує право останньої.
Зазначені частки утворилися в процесі розрахунку часток в будинковолодінні АДРЕСА_1 , між співвласниками, де за кінцевими підрахунками розподіл відбувся у співвідношенні 23/100 та 77/100 часток.
Відповідно до складу власника 23/100 часток увійшли: будинок літ «А» - 42% та 1/2 огорожі №1 - 50%. До складу власника 77/100 часток відповідно увійшли: будинок літ «А» - 58%, сарай «Б», сарай «В», сарай-літня кухня «І», сарай «Д», вбиральня «Е», колодязь- І, та 1/2 огорожі №1 - 50%.
ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_3 (донька ОСОБА_1 ) ініціює розподіл земельної ділянки площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038, яка була закріплена за будиковолодінням АДРЕСА_1 та перебувала у спільно-сумісному користуванні з ОСОБА_1 ..
Підставою для розподілу земельної ділянки площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038 слугувала заява ОСОБА_1 від 2019 року, в якій зазначалося, що вона являється власницею будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який в подальшому вона подарувала своїй доньці-співвідповідачці.
Однак, зважаючи на схему розподілу, на земельній ділянці, на яку претендують відповідачі, розташована літня кухня, яка належить позивачці.
Позивач просила забезпечити позов шляхом заборони відповідачці ОСОБА_1 , Чернівецькій міській раді та її підрозділам, Головному управлінню Держгеокадастру у Чернівецькій області вчиняти будь-які дії по відношенню земельної ділянки площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038 та по відношенню до земельних ділянок, які утворилися в процесі розподілу земельної ділянки площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038 на дві окремі земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівців від 31 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Забезпечено позов шляхом заборони відповідачці ОСОБА_1 , Чернівецькій міській раді та її підрозділам, Головному управлінню Держгеокадастру у Чернівецькій області вчиняти будь-які дії по відношенню земельної ділянки площею 0,0873га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038 та по відношенню до земельних ділянок, які утворилися в процесі розподілу земельної ділянки площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038 на дві окремі земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівців від 31 жовтня 2025 року про забезпечення позову та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає ухвалу суду незаконною та такою, що прийнята за неправильної оцінки судом предмету спору, відсутності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, без збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, з порушенням норм процесуального права.
Враховуючи предмет спору у цій справі, загальна заборона на вчинення ОСОБА_1 , Чернівецькій міській раді та її підрозділам, Головному управлінню Держгеокадастру у Чернівецькій області будь-яких, а не конкретно визначених дій, по відношенню до земельної ділянки, яка не є предметом позовних вимог, не належить на праві власності чи користування ні позивачу, ні відповідачам, є неспівмірною із заявленими позивачем вимогами і не відповідає принципу законності та обґрунтованості.
Земельна ділянка площею 0,0873га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038 не належить на праві власності чи користування ні позивачу, ні відповідачам, а належить до земель комунальної власності Чернівецької міської ради. Зазначена земельна ділянка та рішення Чернівецької міської ради, на які посилається представник позивача в заяві про забезпечення позову, яким як він зазначає, грубо порушено права позивача та її право як користувача земельної ділянки, не є предметом спору та предметом оскарження у даній справі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Чернівецька міська рада про усунення перешкод у користуванні майном.
Просила забезпечити позов шляхом заборони відповідачці ОСОБА_1 , Чернівецькій міській раді та її підрозділам, Головному управлінню Держгеокадастру у Чернівецькій області вчиняти будь-які дії по відношенню земельної ділянки площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038, та по відношенню до земельних ділянок, які утворилися в процесі розподілу земельної ділянки площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038, на дві окремі земельні ділянки з присвоєнням 7310136900:67:001:0251 за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали зробив висновок про забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачам вчиняти дії направлені на відчуження земельної ділянки, а також дії спрямовані на поділ чи об'єднання земельної ділянки.
В резолютивній частині суд забезпечив позов шляхом заборони відповідачці ОСОБА_1 , Чернівецькій міській раді та її підрозділам, Головному управлінню Держгеокадастру у Чернівецькій області вчиняти будь-які дії по відношенню земельної ділянки площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038, та по відношенню до земельних ділянок, які утворилися в процесі розподілу земельної ділянки площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038, на дві окремі земельні ділянки з присвоєнням 7310136900:67:001:0251 за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Однак, судом не було враховано наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу. Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 334/6521/19.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки це є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Колегія суддів наголошує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19.
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що земельна ділянка площею 0,0873га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038 не належить на праві власності чи користування ні позивачу, ні відповідачам, а належить до земель комунальної власності Чернівецької міської ради. Зазначена земельна ділянка та рішення Чернівецької міської ради, на які посилається представник позивача в заяві про забезпечення позову, не є предметом спору та предметом оскарження у даній справі.
Зазначені доводи апелянта є слушними.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Чернівецька міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном. В позові просила усунути їй перешкоди у користуванні майном та привести самочинно перебудований житловий будинок літ. «З» розташований за адресою : АДРЕСА_1 у попередній стан - літньої кухні літ. «Г», шляхом демонтажу самочинно зведених конструктивних елементів та відновлення об'єкта у первісному вигляді власними силами та за власний кошт.
В заяві про забезпечення позову, позивач просила забезпечити позов шляхом заборони відповідачці ОСОБА_1 , Чернівецькій міській раді та її підрозділам, Головному управлінню Держгеокадастру у Чернівецькій області вчиняти будь-які дії по відношенню земельної ділянки площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038, та по відношенню до земельних ділянок, які утворилися в процесі розподілу земельної ділянки площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038, на дві окремі земельні ділянки з присвоєнням 7310136900:67:001:0251 за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Враховуючи заявлені позовні вимоги, оскільки зазначена земельна ділянка не є предметом спору та не вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не вбачається.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Судом першої інстанції цього не було враховано, чим порушено норми процесуального права та є підставою для скасування ухвали суду.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду та відмови у задоволені заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Садгірського районного суду м.Чернівців від 31 жовтня 2025 року скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Судді І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
І.Н. Лисак