Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/10063/25
Провадження № 1-кп/644/950/25
23.12.2025
Іменем України
23 грудня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Індустріального районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141300000101 від 14.04.2025, стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з вищою освітою, неодружений, проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Судом установлено, що не пізніше 11.04.2025, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у невстановленої судом особи, виник спільний злочинний умисел направлений на заволодіння грошовими коштами, що знаходяться на карткових рахунках потерпілих, шляхом обману, переслідуючи мету незаконного збагачення, з метою неправомірного заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, з використанням електронно-обчислювальної техніки, будучи обізнаними у механізмі створення фішингових посилань, які імітують посилання на інші «авторитетні» сайти, розподіливши ролі таким чином: невстановлена особа, розсилає посилання в соціальній мережі «Facebook» з метою заволодіння конфіденційними даними банківських карток, які в подальшому використовує для авторизації у мобільному додатку банку, а ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , знаходячись біля банкоматів, надсилають невстановленій особі індивідуальні ознаки банкомату, а саме QR-code, який, вона використовує для проведення операції із зняття готівки з банкомату із відповідної банківської картки, які має отримати ОСОБА_4 або ОСОБА_6 .
Так, 11.04.2025, близько 18 год 45 хв, потерпілий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи за місцем свого мешкання, за адресою АДРЕСА_2 , переглядаючи через особистий профіль в соціальній мережі «Facebook» новини побачив оголошення про надання грошової допомоги від імені держави, зовні схоже на «Дію». При цьому, ОСОБА_7 , не будучи обізнаним про злочинний намір ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , разом з невстановленою особою, заволодіти його грошовими коштами шляхом обману, з метою отримання грошової допомоги, про яку йшлося в оголошенні, перейшов за посиланням, яке було вказане в таргетованій рекламі, розміщеній та налаштованій невстановленою особою, в результаті чого відкрилося діалогове вікно, яке було візуально схоже на додаток «Приват24» та не викликало у останнього жодних сумнівів з приводу автентичності. Діючи за вимогами, вказаними на сторінці сайту, відкритого за фішинговим посиланням, з метою авторизації на ній для подальшого отримання грошової допомоги від імені держави, ОСОБА_7 ввів запитувану інформацію, яка містить у собі реквізити банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , після чого натиснув «відправити інформацію» та очікував надходження грошових коштів на власний, вказаний ним банківський рахунок, тим самим був введений в оману, з використанням електронно-обчислювальної техніки та не розуміючи того, що передав особисті данні, включно ті, що містять банківську таємницю. Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , не пізніше 18 год 45 хв 11.04.2025 у невстановленому місці отримали інформацію від невставленої особи, яка вже на той час заволоділа конфіденційною інформацією щодо банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , який відкритий на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мала доступ до мобільного додатку банку вказаної особи, про необхідність злочинного зняття коштів із банкомату із вказаного рахунку. Після цього ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 , відповідно до розподілених їм ролей, реалізовуючи свій спільний злочинний умисел близько 18 год 40 хв 11.04.2025 підійшли до банкомату CAHA0253, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Роганська, буд. 130-А, де ОСОБА_4 використовуючи особистий мобільний телефон зробив знімок QR-code вказаного банкомату та надіслав його невстановленій особі. Потім ОСОБА_4 в період часу з 18 год 51 хв по 19 год 13 хв 11.04.2025, знаходячись біля банкомату CAHA0253 за адресою: м. Харків, вул. Роганська, буд. 130-А разом із ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію умислу, переслідуючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки та бажаючи діяти саме таким чином, за попередньою змовою, дочекавшись поки невставлена особа, використавши надісланий їй QR-code банкомату, проведе операцію із зняття готівки з банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , дочекався поки ОСОБА_6 , почергово забрав грошові кошти з вказаного банкомату загальною сумою 20 000 грн, тим самим заволодів ними шляхом обману. Після цього він разом із ОСОБА_6 , із місця скоєння злочину зник, розпорядившись грошима на власний розсуд.
В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_6 та невстановленою особою, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, шляхом обману, з використанням електронно-обчислювальної техніки заволодів грошовим коштами, які належали ОСОБА_7 , чим спричинили останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Отже, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме - шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, не пізніше 11.04.2025, у невстановленому місці у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у невстановленої судом особи, матеріали стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження, виник спільний злочинний умисел направлений на заволодіння грошовими коштами, що знаходяться на карткових рахунках потерпілих, шляхом обману, переслідуючи мету незаконного збагачення, з метою неправомірного заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, з використанням електронно-обчислювальної техніки, будучи обізнаними у механізмі створення фішингових посилань, які імітують посилання на інші «авторитетні» сайти, розподіливши ролі таким чином: невстановлена особа розсилає посилання в соціальній мережі «Facebook» з метою заволодіння конфіденційними даними банківських карток, які в подальшому використовує для авторизації у мобільному додатку банку, а ОСОБА_6 , знаходячись біля банкоматів, надсилає ОСОБА_4 індивідуальні ознаки банкомату, а саме QR-code, який, в свою чергу, пересилає його невстановленій особі, який вона використовує для проведення операції із зняття готівки з банкомату із відповідної банківської картки, які має отримати ОСОБА_6 . Так, 11.04.2025, близько 21 год 00 хв, потерпіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання, за адресою АДРЕСА_3 , переглядаючи через особистий профіль в соціальній мережі «Facebook» новини побачила оголошення про надання грошової допомоги від імені держави, зовні схоже на «Дію». При цьому, ОСОБА_8 , не будучи обізнаною про злочинний намір ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та невстановленої особи заволодіти її грошовими коштами шляхом обману, з метою отримання грошової допомоги, про яку йшлося в оголошенні, перейшла за посиланням, яке було вказане в таргетованій рекламі, розміщеній та налаштованій невстановленою особою, в результаті чого відкрилося діалогове вікно, яке було візуально схоже на додаток «Приват24» та не викликало у останньої жодних сумнівів з приводу автентичності. Діючи за вимогами, вказаними на сторінці сайту, відкритого за фішинговим посиланням, з метою авторизації на ній для подальшого отримання грошової допомоги від імені держави, ОСОБА_8 ввела запитувану інформацію, а саме пін-код від банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 та логін і пароль до мобільного застосунку «Приват24», після чого натиснула «відправити інформацію» та очікувала надходження грошових коштів на власну банківську картку, тим самим була введена в оману, з використанням електронно-обчислювальної техніки та не розуміючи того, що передала особисті данні, включно ті, що містять банківську таємницю. Після цього, ОСОБА_4 у той же день, але не пізніше 21 год 12 хв 11.04.2025 у невстановленому місці отримав інформацію від невстановленої особи, яка на той час вже отримала конфіденційну інформацію щодо банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , яка видана на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та мала доступ до мобільного додатку банку вказаної особи, про необхідність злочинного зняття коштів із банкомату із вказаної картки, яку передав ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , відповідно до розподілених їм ролям, реалізовуючи свій злочинний умисел о 21 год 12 хв 11.04.2025 підійшли до банкомату CAHA0253, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Роганська, буд. 130-А, де ОСОБА_6 використовуючи особистий мобільний телефон зробив знімок QR-code вказаного банкомату та надіслав його ОСОБА_4 , який, в свою чергу, переслав його невстановленій особі. Потім ОСОБА_4 , в період часу з 21 год 13 хв по 21 год 14 хв 11.04.2025, знаходячись біля банкомату CAHA0253 за адресою: м. Харків, вул. Роганська, буд. 130-А, разом із ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію умислу, переслідуючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки та бажаючи діяти саме таким чином, за попередньою змовою, повторно, дочекавшись поки невставлена особа, використавши надісланий їй QR-code банкомату, проведе операцію із зняття готівки з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , дочекався поки ОСОБА_6 почергово забрав грошові кошти з вказаного банкомату загальною сумою 8 000 грн, тим самим заволодів ними шляхом обману. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_6 із місця скоєння злочину зникли, розпорядившись грошима на власний розсуд.
В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_6 та невстановленою особою, матеріали стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження, шляхом обману, заволодів грошовим коштами, які належали ОСОБА_8 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Отже, з викладеного вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, за попередньою змовою групою осіб.
1.1.Правова позиція сторони обвинувачення.
1.1.1. Правова позиція прокурора відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що визнання винуватості ОСОБА_4 у повному обсязі та надання стороною обвинувачення доказів, які досліджені судом та є достатніми для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичним обставинам об'єктивної істини, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави обґрунтовано визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Прокурор звернув увагу суду на те, що ОСОБА_9 повністю визнає свою вину, зазначив на обставину, що пом'якшує покарання таку як, щире каяття обвинуваченого та активне сприяння у розкритті злочину, тому вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та просив суд здійснити розгляд справи згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, а також вважав за можливе призначити ОСОБА_9 остаточне покарання, з урахуванням щирого каяття, активного сприяння у розслідуванні злочину у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, а також враховуючи його особистісну характеристику, відсутність судимостей, вік, застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки визначені ст. 76 КК України.
1.1.2. Позиція потерпілих
1.1.2.1. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи потерпілою особою, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141300000101 від 14.04.2025, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, підтримав обвинувачення у повному обсязі, за власним бажанням не подавав цивільного позову, не заперечував проти розгляду кримінального провадження згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КК України, зокрема щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності як в підготовчому засіданні, так і під час розгляду справи по суті, що підтверджується відповідною заявою ОСОБА_7 (а.с. 50, 67). Крім цього, ОСОБА_7 , у своїй заяві зазначив, що йому роз'яснено наслідки розгляду кримінального № 12025141300000101 від 14.04.2025 за ч. 3 ст. 349 КПК України, просив суд розглядати справу без його участі.
1.1.2.2. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи потерпілою особою, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141300000101 від 14.04.2025, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, підтримала обвинувачення у повному обсязі, за власним бажанням не подавала цивільного позову, не заперечувала проти розгляду кримінального провадження згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КК України, зокрема щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та просила суд здійснювати розгляд справи за її відсутності як в підготовчому засіданні, так і під час розгляду справи по суті, що підтверджується відповідною заявою ОСОБА_8 (а.с. 50/на звороті, 65). Крім цього, ОСОБА_8 , у своїй заяві зазначила, що їй роз'яснено наслідки розгляду кримінального № 12025141300000101 від 14.04.2025 за ч. 3 ст. 349 КПК України, просила суд розглядати справу без її участі.
1.2. Правова позиція сторони захисту
1.2.1. Позиція обвинуваченого
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , який діє на підставі ордеру серії АХ № 1300858 від 29.10.2025 (а.с. 25), звернув увагу суду на щире каяття та активне сприяння у розслідуванні злочину обвинуваченим, на його послідовну позицію щодо визнання винуватості, вважав за можливе призначити ОСОБА_9 остаточне покарання, котре є найнижчою межею санкції за ч.4 ст. 190 КК України, з подальшим застосуванням ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки визначені ст. 76 КК України. Також, захисник просив суд під час призначення покарання взяти до уваги, що ОСОБА_9 раніше не судимий, є діючим військовим, який приймає участь у здійснення заходах з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Крім цього, адвокат ОСОБА_10 повністю підтримав позицію свого підзахисного щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, звернув увагу, що ОСОБА_4 повністю визнає вину, тому просив суд здійснити розгляд справи згідно ч. 3 ст. 349 КПК України.
1.2.2. Позиція обвинуваченого
Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю визнав, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. Свої дії ОСОБА_9 піддав критичній оцінці, у скоєному щиро розкаявся, висловив жаль. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_9 , вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, запевнив суд, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією його діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, також розуміє, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, що підтверджується відповідною заявою ОСОБА_9 (а.с. 68).
Окрім цього, обвинувачений підтримав думку свого захисника - адвоката ОСОБА_5 , та з урахуванням свого щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, просив суд призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, а також враховуючи нейтральну особистісну характеристику, відсутність судимостей, вік, застосувати до нього ст. 75 КК України та звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік, з покладенням відповідних обов'язків судом.
II. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За наведених обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями скоїв кримінальне правопорушення, яке суд кваліфікує за ч. 4 ст. 190 КК України як шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, за попередньою змовою осіб.
?. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 16.09.2024 (справа 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23) зазначила, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку
Беручи до уваги те, що обвинувачений вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, обвинувачений та інші учасники судового провадження, зокрема потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не піддавали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позиції, суд, за їх згодою, з'ясувавши думку прокурора, потерпілих, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Заразом, суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_9 зміст цих обставин, чи не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, роз'яснив обвинуваченому, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони також будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України, у зв'язку із надходженням відповідного клопотання від сторони обвинувачення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються у кримінальному провадженні, яке беззастережно було підтримано усіма учасниками кримінального провадження, керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів та установив такий порядок дослідження доказів визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинувачену, відносно фактичних обставин справи, оголошено та досліджено письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого надані стороною обвинувачення та залучені стороною захисту.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю визнав та надав суду такі покази.
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , не пізніше 18 год 45 хв 11.04.2025 у невстановленому місці отримали інформацію від невставленої особи через телеграм канал, яка вже на той час заволоділа конфіденційною інформацією щодо банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , який відкритий на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мала доступ до мобільного додатку банку вказаної особи, про необхідність злочинного зняття коштів із банкомату із вказаного рахунку. Після цього ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 , відповідно до розподілених їм ролей, близько 18 год 40 хв 11.04.2025 біля банкомату CAHA0253, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Роганська, буд. 130-А, де ОСОБА_4 використовуючи особистий мобільний телефон зробив знімок QR-code вказаного банкомату та надіслав його невстановленій особі. Потім ОСОБА_4 в період часу з 18 год 51 хв по 19 год 13 хв 11.04.2025, знаходячись біля банкомату CAHA0253 за адресою: м. Харків, вул. Роганська, буд. 130-А разом із ОСОБА_6 , дочекавшись поки невставлена особа, використавши надісланий їй QR-code банкомату, проведе операцію із зняття готівки з банківського рахунку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , дочекався поки ОСОБА_6 , почергово забрав грошові кошти з вказаного банкомату загальною сумою 20 000 грн, тим самим заволодів ними шляхом обману. Після цього він разом із ОСОБА_6 , із місця скоєння злочину зник, розпорядившись грошима на власний розсуд. Тотожні дії обвинувачений пояснив, що здійснив і стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , близько 21 год 12 хв 11.04.2025 щодо банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , яка видана на ім'я ОСОБА_8 . Так, ОСОБА_4 , в період часу з 21 год 13 хв по 21 год 14 хв 11.04.2025, знаходячись біля банкомату CAHA0253 за адресою: м. Харків, вул. Роганська, буд. 130-А, разом із ОСОБА_6 , дочекавшись поки невставлена особа, використавши надісланий їй QR-code банкомату, проведе операцію із зняття готівки з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , дочекався поки ОСОБА_6 почергово забрав грошові кошти з вказаного банкомату загальною сумою 8 000 грн, тим самим заволодів ними шляхом обману. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_6 із місця скоєння злочину зникли, розпорядившись грошима на власний розсуд.
Крім показань обвинуваченого, судом досліджено оголошені та досліджені у судовому засіданні письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, надані стороною обвинувачення та матеріали забезпечення кримінального провадження, зокрема:
1. постановою слідчого СВ відділення поліції № 3 Стрийського РУП ГУНП в Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_11 про визнання речового доказу від 20.05.2024, визнано речовим доказом компакт-диск, на якому зазначено «7448646-ВБ Банківська таємниця 453/585/25» з інформацією по картковому рахунку НОМЕР_2 , відкритому в «ПриватБанк» (а.с. 69);
2. постановою слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_12 про визнання речовими доказами від 03.09.2025, визнано речовими доказами вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , а саме: Iphone 16, imei 1- НОМЕР_4 , imei-2 355578253671628, серійний номер: НОМЕР_5 . Мобільний телефон Samsung а30S, imei НОМЕР_6 , imei-2 35159811301199101, серійний номер: НОМЕР_7 . Ноутбук «DEL», сірого кольору з інтегрованою операційною системою «Віндовс 11», ім'я пристрою: DESKTOP-308680T. Системний блок DESKTOP-QOUFK4JB. Куртка зимова, білого кольору моделі «House». Банківська картка АТ «Пумб» (а.с. 70-73);
3. ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 10.09.2025 накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , а саме: Iphone 16, imei 1- НОМЕР_4 , imei-2 355578253671628, серійний номер: НОМЕР_5 . Мобільний телефон Samsung a30S, imei НОМЕР_6 , imei-2 35159811301199101, серійний номер: НОМЕР_7 . Ноутбук «DEL», сірого кольору з інтегрованою операційною системою «Віндовс 11», ім'я пристрою: DESKTOP-308680T. Системний блок DESKTOP-QOUFK4JB. Куртка зимова, білого кольору моделі «House». Банківська картка АТ «Пумб» № НОМЕР_8 (а.с. 74-75);
4. талоном квитанції № 1584 в прийомі речових доказів у кримінальному провадженні № 12025141300000101 від 14.04.2025 передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України прийняті від слідчого ОСОБА_12 (а.с. 77);
5. протоколом додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 03.10.2025 (а.с. 78-79);
6. протоколом проведення слідчого експерименту від 04.09.2025 за участю підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 80-84);
7. протоколом додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 09.09.2025 (а.с. 84-86);
8. вимогою щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не притягувався (а.с. 87);
9. довідкою КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» № 7425 від 12.09.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 88);
10. довідкою КНП Харківської обласної ради «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» № 4662 від 12.09.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_4 впродовж останніх п'яти років за медичною допомогою до КНП ХОР «ОПНД № 3» не звертався (а.с.89);
11. довідкою-інформацією ДОП СП ВП № 1 ХРКП № 2 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_13 від 18.12.2025, згідно якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , характеризується з нейтрального боку, скарг з боку сусідів до ДПП не надходило. У зловживанні алкогольними напоями або наркотичними речовинами помічений не був, прояви до агресії до інших осіб не виявлено. У зв'язках з особами з антигромадською спрямованістю не виявлено. Згідно ІТС ІПНП ніякої компрометуючої інформації виявлено не було (а.с. 90);
12. копією паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_9 виданого 06.09.2023, орган, що видав 6321 (а.с. 91).
13. копією військового квитка серії НОМЕР_10 , згідно якого ОСОБА_4 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 53-54).
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, зважаючи на позицію учасників судового провадження щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, надано та досліджено не було.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Суд визнає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого, визнання його вини, призначення покарання тощо, зокрема, як і досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого.
Порушень вимог ст. 87 КПК України не установлено, отже зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення - злочину, а також інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого за ч. 4 ст. 190 КК України.
Суд дійшов переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, а вчинене обвинуваченим кримінального правопорушення вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України, як шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, за попередньою змовою групою осіб.
Враховуючи наведене, суд вважає винним обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 90 КК України, за яке до нього необхідно застосувати покарання передбачене санкцією відповідної статті КК України.
I?. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, мотиви призначення
покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Судом враховано, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, та спрямоване проти власності, зокрема шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, за попередньою змовою групою осіб.
Суд зважає, що у рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв'язку з відстрочкою.
Вивченням особи обвинуваченого, судом установлено, що ОСОБА_4 є громадянином України (а.с. 91), неодружений, на утриманні нікого не має, наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_10 (а.с. 53-54), раніше не судимий (а.с. 87), на обліку у психіатра та нарколога не перебуває (а.с.88, 89).
Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до обвинувального акту від 09.07.2025, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття (а.с. 8). Так, ч. 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).
Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №559/1037/16-к, де надано роз'яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом'якшують покарання, у зв'язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом'якшують покарання.
Під час судових слухань справи ОСОБА_4 беззаперечно та дійсно визнав свою вину за тих обставин, які ставляться йому в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, вільно та без утаювання розкривав суду усі відомі йому обставини вчинених діянь, неодноразово засуджував свою поведінку, надаючи їй відверту негативну оцінку, неодноразово виражав щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.
Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , дійшов переконання, що обвинувачений дійсно виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, активно розкриває деталі скоєного діяння задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин, що мають значення для справи, морально засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності підсудного, яка виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняття будь-якого покарання призначеного судом.
Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує такі пом'якшуючі покарання обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, що також підтверджується викривальними показаннями обвинуваченого та його активному сприянні у розкритті усіх обставин кримінального правопорушення на досудовому розслідуванні (а.с.78-79, 80-83, 84-86) відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі №559/1037/16-к та від 20.04.2021 у справі № 457/529/20.
Відповідно до обвинувального акта від 23.10.2025, обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 в ході проведення досудового розслідування не встановлено. (а.с. 8).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Санкцією ч. 4 ст. 190 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи зазначене, суд під час визначення виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , врахувавши характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його поведінку як під час скоєння правопорушень, так і після цього, пом'якшуючі обставини, дійшов переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на відповідний строк із застосування до нього положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Верховний Суд у своїй постанові від 02.11.2021 (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Під час визначення судом виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, в тому числі, що обвинувачений раніше не судимий, пом'якшуючі обставини покарання, зокрема щире каяття, активне сприяння у розслідуванні злочину, крім цього, суд бере до уваги, що на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, в країні Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України 24 лютого 2022 року № 2102-IX оголошено проведення загальної мобілізації та особливий правовий режим, із запровадженням заходів правового режиму воєнного стану, що триває і нині, а ст. 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, а оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на ЗС України, а ОСОБА_4 , враховуючи повних 22 роки, самостійно добровільно підписав контракт на проходження військової служби, тим самим демонструючи готовність активного сприяння у захисті Батьківщини та бажання стати на шлях виправлення, запевнив суд про готовність відшкодувати шкоду потерпілим та дотримання норм чинного законодавства у майбутньому, тому суд дійшов переконання, з урахуванням думки прокурора, поведінки обвинуваченого, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, заразом суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування призначеного покарання та доцільність застосування до нього положень ст. 75 КК України і звільнення від відбування покарання з випробуванням на два роки, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали кримінального провадження в сукупності із позиціями сторони обвинувачення - прокурора, позицію підсудного та його захисника, відсутність цивільного позову, обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та спосіб, а також обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, із урахуванням особи обвинуваченого, його поведінки під час та після вчиненого, суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_4 звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, оскільки вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Суд врахував та бере до уваги, що положення ст. 75 КК підлягають застосуванню з урахуванням можливості досягнення цілей, визначених в ст. 50 вказаного Кодексу, зокрема, виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів. Виправлення засудженого, яке виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності і поваги до положень закону, в тому числі і кримінального, досягається таким впливом на свідомість особи, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення.
Отже, саме це покарання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з урахуванням позицій учасників справи та обмежень визначених ч. 3 ст. 349 КПК України, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
?. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
Цивільний позов під час досудового розслідування у кримінальному провадженні потерпілим заявлено не було.
?I. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні (а.с. 8).
Викривач у кримінальному провадженні відсутній, винагорода викривачу не пропонувалась (а.с. 8).
Витрати, пов'язані із проведенням експертиз у кримінальному провадженні відсутні (а.с. 8).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 15.09.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 01.10.2025 включно. Під час судового розгляду, клопотань щодо його продовження не надходило, а суд не вбачає підстав для його застосування.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
На вимогу положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 10.09.2025 (а.с. 74-76) на речові докази скасувати, після набрання вироком законної сили.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Отже, суд дійшов висновку, що питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. 100, 124, 174, 331, 337, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 КПК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до вимог п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України, на період проходження військової служби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , контроль за його поведінкою як особи, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснює командир військової частини за місцем проходження військової служби. У разі звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби, такий контроль покладається на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 10.09.2025 на речові докази скасувати, після набрання вироком законної сили.
Речові докази у кримінальному провадженні № 12025141300000101 від 14.04.2025, після набрання вироком законної сили:
1.Повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_4 :
1.1Iphone 16, imei 1- НОМЕР_4 , imei-2 НОМЕР_11 , серійний номер: НОМЕР_5 ;
1.2Мобільний телефон Samsung a30S, imei НОМЕР_6 , imei-2 НОМЕР_12 , серійний номер: НОМЕР_7 ;
1.3Ноутбук «DEL», сірого кольору з інтегрованою операційною системою «Віндовс 11», ім'я пристрою: DESKTOP-308680T;
1.4Системний блок DESKTOP-QOUFK4JB;
1.5Куртка зимова, білого кольору моделі «House»;
1.6Банківська картка АТ «Пумб» № НОМЕР_8 .
2. Залишити та зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12025141300000101 від 14.04.2025: компакт-диск, на якому зазначено «7448646-ВБ Банківська таємниця 453/585/25» з інформацією по картковому рахунку НОМЕР_2 , відкритому в «ПриватБанк».
Надані суду матеріали кримінального провадження № 12025141300000101 від 14.04.2025 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі № 644/10063/25.
Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний м. Харкова, протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 - у той же строк з моменту вручення йому копії, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.
Прокурору, обвинуваченому та його захиснику повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч. 15 ст. 615 КПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1