18 грудня 2025 року місто Київ
справа № 757/599/25-ц
апеляційне провадження № 22-ц/824/17357/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, - адвоката Сільченко Тетяни Андріївни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Хайнацького Є.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Позов обгрунтовано тим, що 12 жовтня 2001 року між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 укладено шлюб, який зареєстровано Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва, актовий запис № 2114.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_4 , яка виявила бажання проживати з позивачкою.
Приблизно з 2019 року відносини між сторонами почали погіршуватися; вони втратили інтерес один до одного, їх подружнє життя фактично припинилося і вони почали спілкуватися лише з питань, які стосувалися їхньої доньки. Фактично сторони не ведуть спільного господарства.
Оскільки з 2020 року сторони фактично не живуть однією сім'єю і не бажають відновлення подружніх відносин, їх подальше перебування в зареєстрованому шлюбі не має сенсу, у зв'язку з чим, позивачка просила суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3 , зареєстрований 12 жовтня 2001 року Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва за актовим записом № 2114.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб, укладений 12.10.2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва, актовий запис № 2114 - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник особи, яка не приймала участі у справі, ОСОБА_1 - адвокат Сільченко Т.А. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову про розірвання шлюбу.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування реальних обставини справи, і таким, що порушує права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки він має майнові вимоги до ОСОБА_3 на значні суми коштів, що підтверджується наявністю трьох судових справ. Участь ОСОБА_1 у справі є необхідною, оскільки існує прямий зв'язок між результатами розгляду цієї справи та можливістю реалізації його майнових прав.
Вказує, що твердження позивача про припинення подружнього життя та не ведення спільного господарства з 2019 року спростовуються обставинами щодо надання позивачкою згоди на укладення відповідачем правочинів.
Вважає, що ініціювання вимог про розірвання шлюбу є вимогою з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності в приватних відносинах, захисту прав та інтересів позивачки. Така вимога заявлена лише з метою унеможливлення чи ускладнення виконання судового рішення, формування боргів, виключення певного майна з під звернення стягнення на час виконання судового рішення, створення переваг у черговості розподілу стягнутих з боржника грошових сум.
18 грудня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ярош Л.В. подала клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, посилаючись на те, що будь-яких рішень про права, свободи, інтереси чи обовязки ОСОБА_1 суд першої інстанції не приймав. За таких обставин ОСОБА_1 не є особою, яка має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в даній справі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 підтримала клопотання про закриття апеляційного провадження та просила його задовольнити.
ОСОБА_3 підтримав клопотання про закриття апеляційного провадження.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Черепахіна А.Р. просила відмовити у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження.
Заслухавши думку учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не приймала участі у справі, підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.10.2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено шлюб, який зареєстровано Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва, актовий запис № 2114. Прізвище ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу змінила на ОСОБА_7 .
Разом з тим, між сторонами втрачене взаєморозуміння, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, примирення подружжя та збереження шлюбно-сімейних відносин неможливе.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу. Тому встановивши, що між сторонами втрачене взаєморозуміння, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, примирення подружжя та збереження шлюбно-сімейних відносин неможливе, суд вважав, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід розірвати.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Відповідно до положень ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:
1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;
2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила розірвати шлюб, укладений з ОСОБА_3 , оскільки фактичні шлюбні відносини припинено, сторонами втрачене взаєморозуміння, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, примирення подружжя та збереження шлюбно-сімейних відносин неможливе.
Звертаючись з апеляційною скаргою, представник особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_1 - адвокат Сільченко Т.А. посилалася на те, що ОСОБА_1 має майнові вимоги до ОСОБА_3 , а звернення до суду із позовом про розірвання шлюбу має на меті унеможливлення чи ускладнення виконання судового рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 боргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції впливає на його права та інтереси.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною 1 статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За положеннями частин 3, 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною 3 статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить її інтересам, суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу між сторонами.
З викладеного вбачається, що спірні правовідносини виникли саме між позивачкою та відповідачем з приводу шлюбних відносин, а тому рішення в даній справі не порушує будь-яких майнових чи немайнових прав ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвоката Сільченко Т.А. на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 352, 362, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвоката Сільченко Тетяни Андріївни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 19 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: